12 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/13588/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати поточної індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 29.01.2016 по 28.02.2018, розрахованої із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078; зобов'язання здійснити нарахування та виплату поточної індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 29.01.2016 по 28.02.2018 включно, розрахувавши її із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44; визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті індексації-різниці грошового забезпечення за період проходження служби з 01.03.2018 по 01.11.2024, розрахованої відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078; зобов'язання здійснити нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення, за період проходження служби з 01.03.2018 по 01.11.2024, розрахованої відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44; визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у непроведенні нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовця (щомісячних основних види грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період проходження військової служби з 30.01.2020 по 01.11.2024 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме: з 30.01.2020 по 31.12.2020 - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений статтею 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року; з 01.01.2021 по 31.12.2021 - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений статтею 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений статтею 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року; з 01.01.2023 по 31.12.2023 - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений статтею 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року; з 01.01.2024 по 01.11.2024 - зважаючи на прожитковий мінімум, встановлений статтею 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року; зобов'язання здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року № 704: за період проходження позивачем військової служби від 30.01.2020 по 31.12.2020 - із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2020 року за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"; за період проходження позивачем військової служби від 01.01.2021 по 31.12.2021 - із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2021 року за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"; за період проходження позивачем військової служби від 01.01.2022 по 31.12.2022 - із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2022 року за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік»; за період проходження позивачем військової служби від 01.01.2023 по 31.12.2023 - із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2023 року за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік»; за період проходження позивачем військової служби від 01.01.2024 по 01.11.2024 - із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2024 року за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік» та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 29.01.2016 по 01.11.2024 проходила службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби відповідачем з 29.01.2016 по 01.11.2024, позивачу не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у належному розмірі.
На адвокатський запит представника позивача від 06.11.2024 за вих. №01-137 щодо надання інформації про нараховане і виплачене позивачу грошове забезпечення, в/ч НОМЕР_1 було надано відповіді від 01.11.2024 за №313, від 18.11.2024 за вих.№ 926/фс, від 26.11.2024 за вих.№ 964/фс, картки особового рахунку позивача за 2016-2024 роки, з яких вбачається, що за період з 29.01.2016 по 28.02.2018 позивачу була нарахована індексація грошового забезпечення у розмірі 0,00 грн. При розрахунку цієї індексації за вказаний період відповідачем було протиправно застосовано як базовий місяць - грудень 2015 року, а не січень 2008 року.
Зазначила, що відповідач при нарахуванні індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року протиправно не врахував січень 2008 року як місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць).
Також вказала, що у період з 01.03.2018 по 01.11.2024 в порушення вимог абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку №1078 позивачу не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення, виходячи з фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Зауважила, що під час проходження служби у в/ч НОМЕР_1 протягом 2020-2024 років їй невірно нараховувалося грошове забезпечення, а саме при нарахуванні посадового окладу та окладу за військовим званням застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року, а не на 1 січня 2020 року, на 1 січня 2021 року та на 1 січня 2022 року, на 1 січня 2023 року, на 1 січня 2024 року. Як наслідок, із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивачу здійснювалось нарахування та виплата як постійних, так і одноразових видів грошового забезпечення (надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія та інші виплати) з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, що призвело до отримання позивачем у вказаний період грошового забезпечення у занижених розмірах.
На думку позивача, застосування відповідачем для визначення грошового забезпечення розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, є протиправним з огляду на те, що 29 січня 2020 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103). Отже, зміни внесені Постановою №103, зокрема до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), в якому визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, були визнані судом протиправними та нечинними, а тому з 29 січня 2020 року - з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, тобто, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав та у їх задоволенні позову просив відмовити. В обґрунтування такої позиції зазначив, що під час проходження військової служби позивачу виплачувалось належне грошове забезпечення, яке обчислювалось та нараховувалось у межах виділених коштів.
Вказав, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова №1013) фактично запропоновано в грудні 2015 року підвищити зарплати працівникам бюджетної сфери за рахунок збільшення посадових окладів (тарифних ставок) та підвищення постійних складових зарплати з тією метою, щоб з січня 2016 року розпочати обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації. Вказаною постановою не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення, починаючи з 01 грудня 2015 року, але й фактично визначено базовий місяць (січень 2016 року), який необхідно врахувати для проведення індексації. Починаючи з січня 2016 року здійснювалось обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком. Оскільки нарахована сума ймовірної індексації протягом січня 2016 року - лютого 2018 року не перевищила розмір підвищення грошового забезпечення випереджаючим шляхом у грудні 2015 року, відповідно не відновилася індексація грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб в цьому періоді. Нарахована індексація позивачу за період з 29.01.2016 по 28.02.2018 становить 0,00 грн щомісячно. Таким чином, відсутні підстави для встановлення “базового місяця» - січень 2008 року при нарахуванні індексації грошового забезпечення в період з 29.01.2016 по 28.02.2018.
Щодо нарахування та виплати на користь позивача індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 01.11.2024, то вважає таку вимогу передчасною, оскільки на даний час існує спір між позивачем і відповідачем щодо суми індексації грошового забезпечення позивача з урахуванням січня 2008 року, як місяця підвищення доходу. І до вирішення цього спору, відповідно, неможливо правильно обрахувати суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року та, як наслідок, встановити право позивача на отримання індексації-різниці за спірний період.
Зауважив, що положення пункту 4 Постанови №704 в первинній редакції (після скасування Шостим апеляційним адміністративним судом пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103) стосовно обчислення складових грошового забезпечення військовослужбовців виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) прямо суперечить вимогам пункту 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІ (далі - Закон №1774-VІІ). Вважає, що оскільки норма пункту 3 розділу II Закону №1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи пункту 4 постанови №704 у редакції до внесення змін Постановою №103, а також додатків 1,12,13,14 до постанови №704, правові підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати - відсутні, тому для обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивачу в 2020-2022 роках тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням множився на розмір прожиткового мінімуму встановленого станом на 01 січня 2018 року.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходила військову службу в Збройних Силах України з 29.01.2016 по 01.11.2024 у в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з її послужного списку.
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 01.11.2024 №313 (по стройовій частині), ОСОБА_1 була звільнена з військової служби згідно підпунктом «г» пункту 3 частини 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та з 01.11.2024 виключена із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення і направлена для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до наданих до матеріалів справи особистих карток грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 за 2016-2024 роки, у період з 29.01.2016 по 28.02.2018 в/ч НОМЕР_1 індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась. Для розрахунку індексації як базовий місяць застосовувався грудень 2015 року.
Як вбачається з особистих карток грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 за 2018-2024 роки в період з 01.03.2018 по 01.11.2024 відповідачем нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у наступних розмірах: в листопаді 2018 року у розмірі 71,08 грн, у грудні 2018 року у розмірі 71,08 грн; в лютому 2019 року у розмірі 71,07 грн; в квітні 2019 року у розмірі 205,55 грн; в травні 2019 року у розмірі 134,47 грн; в липні 2019 року у розмірі 268,94 грн; з серпня 2019 року по грудень 2019 року у розмірі 206,72 грн щомісячно; з січня 2020 року по липень 2020 року у розмірі 216,51 грн щомісячно; з серпня 2020 року по грудень 2020 року у розмірі 226,29 грн щомісячно; в січні 2021 року в розмірі 233,81 грн; з лютого 2021 року по квітень 2021 року у розмірі 331,42 грн щомісячно; з травня 2021 року по липень 2021 року у розмірі 415,41 грн щомісячно; в серпні 2021 року у розмірі 540,03 грн; в жовтні 2021 року у розмірі 540,03 грн; в листопаді 2021 року у розмірі 1 080,06 грн; в грудні 2021 року у розмірі 1 103,22 грн; в лютому 2022 року у розмірі 563,19 грн; з березня 2022 року по травень 2022 року у розмірі 672,35 грн щомісячно; в червні 2022 року у розмірі 913,01 грн; в липні 2022 року у розмірі 1 017,21 грн; в серпні 2022 року у розмірі 1 066,00 грн; з вересня 2022 року по листопад 2022 року у розмірі 1 281,80 грн; в грудні 2022 року у розмірі 1 424,80 грн; у січні 2023 року у розмірі 1 470,83 грн; у жовтні та листопаді 2024 року у розмірі 130,24 грн щомісячно, а всього на загальну суму 22 751,60 грн із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації березень 2018 року.
Відповідно до наданих до матеріалів справи особистих карток грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 за 2020-2024 роки, позивачу грошове забезпечення в/ч НОМЕР_1 за спірний період (з 30.01.2020 по 01.11.2024) нараховувалося з посадового окладу 2 820,00 грн (старший солдат) та окладу за військовим званням 600,00 грн, тобто, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, установленого на 01 січня 2018 року у розмірі 1 762,00 грн, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704.
На адвокатський запит представника позивача від 06.11.2024 за вих. №01-137 щодо надання інформації про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення, Військовою частиною НОМЕР_1 було надано відповіді від 01.11.2024 за №313, від 18.11.2024 за вих.№ 926/фс, від 26.11.2024 за вих.№ 964/фс, з яких вбачається, що індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2016 по 28.02.2018 нараховувалась у відповідності до вимог Порядку №1078. При цьому місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) при нарахуванні індексації за вказаний період враховано грудень 2015 року. У зв'язку з цим для проведення індексації доходів індекс споживчих цін обчислювався наростаючим підсумком починаючи з січня 2016 року. Оскільки нарахована випереджаючим шляхом сума ймовірної індексації протягом січня 2016 року - лютий 2018 не перевищила суму підвищення грошового забезпечення за грудень 2015 року, нарахована індексація грошового забезпечення за вказаний період становить 0,00 гривень. Індексація грошового забезпечення з 01.03.2018 по 01.11.2024 нараховувалась із застосуванням базового місяця березень 2018 року і за вказаний період була нарахована на загальну суму - 22 751,60 грн, про що зазначено в картках особового рахунку за 2020-2024 роки.
При обчисленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 , в 2020-2023 роках тарифні коефіцієнти посадового окладу та окладу за військовим званням не множились на розмір прожиткового мінімуму станом на відповідний календарний рік чи 50% розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 01 січня відповідного календарного року. Натомість, для обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 в 2020-2023 роках тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням множився на розмір прожиткового мінімуму встановленого станом на 01 січня 2018 року.
Позивач, вважаючи дії відповідача щодо виплати їй грошового забезпечення у неналежному розмірі протиправними, звернулася з даним позовом до суду.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Як визначено пунктом 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ).
За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року №1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За приписами статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1282-XII (зі змінами, внесеними Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - в розмірі 101 відсотка). Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частини перша, друга, шоста статті 5 Закону №1282-XII).
Статтею 9 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення встановлено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).
Як встановлено пунктом 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. При цьому положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право отримати індексацію грошового забезпечення.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №206/4411/16-а).
З 01 грудня 2015 року положення Порядку №1078 діють зі змінами, внесеними Постановою №1013.
За змістом пояснюючої записки до проєкту Постанови №1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.
У зв'язку із цим указаною Постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників, зокрема пункт 5 викладено у новій редакції.
Абзацами першим-другим пункту 5 Порядку №1078 (у редакції Постанови №1013, яка застосовується з 01 грудня 2015 року) установлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну “базовий місяць» на “місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.
На відміну від правил визначення “базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової заробітної плати), “місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.
Термін “підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв'язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення індексу споживчих цін розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону №1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою №1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Отже, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.
Задля досягнення поставленої мети (зміна механізму проведення індексації, який передбачав індивідуальний підхід для кожного окремого працівника, та перехід до механізму, який би забезпечував єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників) пунктом 3 Постанови №1013 визначено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
За рахунок цього мала б “обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників, а тому абзацом другим пункту 3 Постанови №1013 передбачено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку №1078, який уже діяв із змінами, внесеними Постановою №1013, та передбачав єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників (з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник).
Так якщо на виконання пункту 3 Постанови №1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися.
Цей висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема у постанові від 15 червня 2023 року у справі №380/1559/22.
Із обсягу встановлених у цій справі обставин слідує, що станом на грудень 2015 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою №1294, яка була чинною з 01 січня 2008 року та діяла до 01 березня 2018 року, тобто до набрання чинності Постановою №704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
За таких обставин, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року включно для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними Постановою №1013) є січень 2008 року. Для розрахунку індексації з 01 січня 2016 року обчислення індексу споживчих цін слід проводити з лютого 2008 року (наступного місяця після місяця підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець). У такому порядку нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовців, яке відбулося у березні 2018 року.
Системний спосіб тлумачення приписів Постанови №1013, у взаємозв'язку із запровадженими нею змінами до пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 дають суду підстави дійти висновку про те, що для проведення індексації грошового забезпечення позивача з 01 січня 2016 року належало переглянути “базовий місяць», визначений за старими правилами, змінивши його на “місяць підвищення доходу», тобто на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, яку він займав. Застосування відповідачем іншого місяця для обчислення індексації у цей період, є протиправним.
Разом з тим, як вбачається з особистих карток грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 за 2016-2024 роки позивачу у період з 29.01.2016 по 28.02.2018 в/ч НОМЕР_1 індексація грошового забезпечення нарахована у розмірі 00,00 грн. При цьому місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) при нарахуванні індексації за вказаний період відповідачем враховано грудень 2015 року.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 , перебуваючи на службі, мала право на отримання індексації грошового забезпечення у період з 29.01.2016 по 28.02.2018 й на підставі закону у відповідача існував обов'язок вчинити конкретні дії на користь позивача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), але цей обов'язок не був виконаний, то це є проявом бездіяльності відповідача.
За таких обставин та з урахуванням наведених вище положень законодавства суд дійшов висновку, що позов в цій частині належить задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 29.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, як базового місяця індексації; зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 29.01.2016 по 28.02.2018, вважаючи січень 2008 року місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. Саме такий спосіб захисту порушеного права буде належним та ефективним.
Стосовно позовної вимоги позивача щодо здійснення нарахування та виплати фіксованої індексації-різниці грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Із обсягу встановлених у цій справі обставин слідує, що з грудня 2015 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою №1294, яка була чинною з 01.01.2008 та діяла до 01.03.2018, тобто до набрання чинності Постановою №704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Щодо «фіксованої» суми індексації, то суд зазначає, що Закон №1282-XII і Порядок №1078 такого поняття не містять.
Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте, постановою Уряду від 09.12.2015 №1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 4-6 пункту 5 Порядку №1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають суду підстави зробити висновок, що у зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21 у подібних правовідносинах.
Як слідує з установлених обставин справи, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу цей вид індексації за період з 01.03.2018 по 01.11.2024, тобто нараховував та виплачував без врахування абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України віл 17.07.2023 №1078. Водночас позивач наполягав на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідачем проігноровано.
У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 11.05.2023 у справі №260/6386/21.
З матеріалів справи, а саме з відомості про нараховане та виплачене грошове забезпечення за час проходження у в/ч НОМЕР_1 , яка була надана позивачем, встановлено, що місячний грошовий дохід позивача: у лютому 2018 року грошове забезпечення позивача складало 7 554,83 грн.
При цьому, грошове забезпечення позивача у березні 2018 року становило 7 931,88 грн та складалося з: посадового окладу 2 640,00 грн, окладу за військовим званням 600,00 грн; надбавки за вислугу років 810,00 грн; надбавка за ОПВС 405,00 грн, премія 3 476,88 грн.
Отже, позивач має право на індексацію-різницю з 01.03.2018 по 11.11.2022 та з 01.01.2024 по 01.11.2024, адже:
- а) розмір підвищення доходу в березні 2018 року: 7 931,88 грн (грошове забезпечення за березень 2018) - 7 554,83 грн (грошове забезпечення за лютий 2018) = 377,05 грн.
- б) сума індексації у березні 2018 року, розрахована відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку №1078 як прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100%: 1 762,00 грн х 253,30% / 100% = 4 463,15 грн, що відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 22.06.2023 у справі №520/6243/22.
Таким чином, виходячи з зазначеного вище, розмір підвищення грошового доходу позивача у сумі 377,05 грн не перевищив розмір індексації, яка припадала на місяць підвищення посадових окладів (березень 2018 року) 4 463,15 грн та в силу вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 у відповідача не було законних підстав не виплачувати позивачу індексацію-різницю у період з 01.03.2018 по день звільнення позивача з військової служби.
Тобто, відповідно до вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації різниці грошового забезпечення в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4 463,15 грн мінус 377,05 грн та становить 4 086,10 грн. Такий розмір «індексації-різниці» грошового забезпечення 4 086,10 грн, згідно абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 повинен був бути виплачений позивачу по день звільнення з військової служби або до наступного підвищення тарифної ставки (окладу) та до такого розміру додається сума «поточної» індексації, яка виплачується коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон №2710-IX) зупинено на 2023 рік дію Закону №1282-XII.
Суд звертає увагу, що вказана норма є чинною та не визнавалась неконституційною.
Отже, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов'язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.
Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті, однак це не спростовує факту того, що на 2023 рік зупинено дію Закону №1282-XII приписами абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX від 03.11.2022, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у даній справі.
При цьому, оскільки дію Закону №1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, який прийнятий на виконання вимог частини 2 статті 6 Закону №1282-XII, також не діє протягом 2023 року.
Однак, щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.01.2024 по 01.11.2024, суд враховує, що відповідно до статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Індекс росту споживчих цін у січні 2024 року становив 100,4%, а у лютому 2024 року - 100,3%, внаслідок чого підстав для нарахування та виплати позивачу «поточної» індексації грошового забезпечення у січні, лютому 2024 року не було.
Водночас щодо виплати позивачу «фіксованої» індексації (індексації-різниці) суд враховує, що позивач у період з 01.01.2024 по 01.11.2024 продовжувала проходити військову службу та перебувала на грошовому забезпеченні у в/ч НОМЕР_1 .
Отже, відповідач був зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) також за період з 01.01.2024 по 01.11.2024 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
За встановлених обставин справи Військова частина НОМЕР_1 протиправно не нараховувала і не виплачувала позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 11.11.2022, з 01.01.2024 по 01.11.2024 та з огляду на зміст відзиву на позовну заяву не вирішувала питання щодо наявності у позивача права на цей вид індексації за спірний період.
Суд зазначає, що визначення конкретного розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини.
З урахуванням встановлених обставин, наведених норм чинного законодавства України, з огляду на відсутність у суду повноважень самостійно здійснювати розрахунок суми індексації, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині належить задовольнити у спосіб визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 11.11.2022, з 01.01.2024 по 01.11.2024 та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 11.11.2022, з 01.01.2024 по 01.11.2024 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, дана позовна вимога підлягає частковому задоволенню.
Щодо правомірності нарахування грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону №2232-XII).
Закон України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту.
Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються всіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Приписами статті 2 Закону №2011-XII визначено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно приписів до частини третьої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
З 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), якою підвищено грошове забезпечення відповідних категорій осіб рядового і начальницького складу та закладено механізм щорічного збільшення його розміру у подальшому.
Так, відповідно до пункту 4 цієї Постанови у редакції, що була чинною до 24.02.2018, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З 24.02.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України №103 (далі - Постанова №103), пунктом 6 якої пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року.
Водночас Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнав протиправним та нечинним пункт 6 Постанови №103.
Наведене свідчить, що, починаючи з 29.01.2020, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (далі -Закон №1774-VIII) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом (01.01.2017) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
З аналізу наведених правових норм слідує, що з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.
Таким чином, ураховуючи зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законами України “Про Державний бюджет України на 2021 рік», “Про Державний бюджет України на 2022 рік», “Про Державний бюджет України на 2023 рік», виникли підстави для перерахунку грошового забезпечення, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, висловлених, зокрема, у постановах від 19.10.2022 та від 15.06.2023 у справах №400/6214/21 та №380/13603/21 відповідно.
Верховний Суд у постанові від 15.11.2023 у справі №120/965/22-а звернув увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих, згідно з Постановою №704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Так, статтями 7 Законів України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX, “Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX, “Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX установлено з 1 січня прожитковий мінімум для працездатних осіб 2 270,00 грн, 2 481 грн та 2 684 грн відповідно.
Разом з тим суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704» внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та викладено абзац перший в такій редакції:
“ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 набрала чинності 20.05.2023.
Таким чином, з 20.05.2023 застосовується редакція пункту 4 Постанови №704, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.»
Виходячи з викладеного, слідує, що з 29.01.2020 по 19.05.2023 відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.
Наведене повністю спростовує доводи відповідача про те, що ні розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року, ні розмір мінімальної заробітної плати (чи її частини) не можуть використовуватися як величина для здійснення розрахунків цих окладів.
Відповідно до наданих до матеріалів справи особистих карток грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 за 2020-2024 роки, позивачу грошове забезпечення Військовою частиною НОМЕР_1 за спірний період (з 30.01.2020 по 01.11.2024) нараховувалося з посадового окладу 2 820,00 грн (старший солдат) та окладу за військовим званням 600,00 грн, тобто, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, установленого на 01 січня 2018 року у розмірі 1 762,00 грн, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що у період з 30.01.2020 по 19.05.2023 включно грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 відповідно.
Оскільки обрахунок грошового забезпечення позивача з 30.01.2020 по 19.05.2023 (включно) здійснено шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт, а не з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно, тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є підставними та підлягають задоволенню.
Щодо виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 10-1 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 розділу XXIV Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Отже, виплата грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Аналогічна позиція викладена у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024 у справі № 380/1478/24, від 11.09.2024 у справі № 380/2355/24.
Оскільки, як уже встановлено судом, відповідач протиправно нараховував позивачу грошове забезпечення за 2021, 2022 та 2023 роки з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01.01.2018, з вказаного випливає, що і виплата грошової допомоги на оздоровлення та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби, були проведені з порушеннями. Відтак позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.
Що стосується перерахунку та виплати грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та інших похідних виплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням з неї за період з 20.05.2023 по 01.11.2024, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що в/ч НОМЕР_1 виплачено ОСОБА_1 за період з 20.05.2023 по 01.11.2024 грошове забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані згідно з Постановою №704 у редакції Постанови №103, тобто, виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня 2018 року для працездатних осіб.
Суд наголошує, що саме з 29.01.2020 по 19.05.2023 відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, що спростовує доводи позивача про наявність підстав для застосування при виплаті її грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 01.11.2024 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік виплати, відтак, в цій частині позовних вимог належить відмовити.
Аналогічна позиція викладена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024 у справі № 380/2355/24, від 05.07.2024 у справі № 380/29757/23.
При вирішенні спору судом враховано, що відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб».
Пункти 4 та 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Таким чином, грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, нарахування та виплата грошового забезпечення має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, а тому позовні вимоги щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44 також підлягають до задоволення.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
З огляду на те, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України “Про судовий збір», а доказів понесення сторонами інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не представлено, судові витрати в цій частині розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 29.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, як базового місяця індексації.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 29.01.2016 по 28.02.2018 із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 11.11.2022 та з 01.01.2024 по 01.11.2024 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 11.11.2022 та з 01.01.2024 по 01.11.2024, що розраховується як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення) із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення) за період з 30.01.2020 по 31.12.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, з 01.01.2021 по 31.12.2021 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, та з 01.01.2022 по 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, та з 01.01.2023 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п. 4 постанови КМУ “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя С.Ф. Костюкевич