Справа № 577/6914/24
Провадження № 1-кс/577/150/25
"07" лютого 2025 р. м. Конотоп
Конотопський міськрайонний суд Сумської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотопі Сумської області клопотання слідчого СВ Конотопського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середньо-спеціальна, не одруженого, офіційно не працюючого, раніше не судимого,
який підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.357, ч.4 ст.185 КК України,
Слідчий СВ Конотопського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_6 звернулася до суду з клопотанням, яке погоджено з прокурором, про зміну відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Своє клопотання обгрунтовує тим, що СВ Конотопського РВП ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12024200450001315, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.12.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.357, ч.4 ст.185 КК України, по яких 06.01.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру.
Обґрунтованість повідомленої підозри та вина ОСОБА_4 підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколами допиту потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , протоколами огляду та вилучення від 22.12.2024 року та 23.12.2024 року, протоколами допиту свідків, протоколами допиту підозрюваного ОСОБА_4 , який визнав факт та обставини вчинення ним злочинів, протоколами слідчих експериментів з підозрюваним, а також іншими доказами в їх сукупності.
Відповідно до ухвали Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26.12.2024 року до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строком до 19 лютого 2025 року. На підозрюваного було покладено наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, суду на першу вимогу;
2) заборонити залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 21:00 год. до 07:00 год. наступного ранку без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) носити електронний засіб контролю;
4) обмежитись у контактуванні з потерпілою у будь-який спосіб.
26.12.2024 року складено протоколи про оголошення підозрюваному ОСОБА_4 ухвали слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу та вручення її копії, а також роз'яснення йому обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, в яких він поставив свої підписи.
Попри це, у ході виконання ухвали слідчого судді протягом 1 місяця підозрюваний ОСОБА_4 кілька разів порушив покладені на нього обов'язки при застосуванні домашнього арешту.
Так, у ході перевірки за місцем мешкання 10.01.2025 року встановлення відсутність
ОСОБА_4 .
Під час подальшої перевірки встановлено, що ОСОБА_4 , перебував на обліку як військовозобов'язаний та 09.01.2025 року призваний на військову службу по мобілізації.
Однак, відповідно до інформації ІНФОРМАЦІЯ_2 № 4/142 від 14.01.2025 року та ВЧ НОМЕР_1 № 1772/2474 від 24.01.2025 року, ОСОБА_4 13.01.2025 року самовільно залишив місце розташування військової частини НОМЕР_1 в населеному пункті АДРЕСА_2 і його місце знаходження наразі невідоме (Наказ № 13 від 13.01.2025 року командира ВЧ НОМЕР_1 «Про самовільне залишення ОСОБА_4 військової частини» та Наказ № 152/НАГД від 13.01.2025 року командира ВЧ НОМЕР_1 «Про призначення службового розслідування за фактом відсутності на військовій службі без поважних причин солдата ОСОБА_4 »).
Подальшою перевіркою за місцем мешкання ОСОБА_4 13.01.2025 року, 16.01.2025 року, 18.01.2025 року, 20.01.2025 року, 25.01.2025 року встановлено відсутність його за місцем мешкання, що підтверджується допитами сусідів, матеріалами ЄО № 854, № 1108, № 1874 та рапортами працівників поліції.
Під час досудового розслідування об'єднаних кримінальних проваджень ОСОБА_4 жодним чином не повідомив органи досудового розслідування про можливість його мобілізації, проходження військово-лікарської комісії. На час обрання стосовно нього запобіжного заходу 26.12.2024 року будь-які відомості про можливість його мобілізації до органів досудового розслідування та суду не надавав.
Отже, встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 за місцем мешкання тривалий час відсутній, де він перебуває на даний час невідомо. ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, передбачений ч.4 ст.185 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років.
27 січня 2025 року ОСОБА_4 оголошено в розшук у зв'язку з невстановленням його місця знаходження.
06.02.2025 року затримано підозрюваного ОСОБА_4 , в зв'язку з цим, просять розглянути та задовольнити клопотання про зміну раніше обраного запобіжного заходу у виді домашнього арешту на тримання під вартою.
Прокурор у судовому засіданні підтримав подане клопотання.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 , кожен окремо, в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання слідчого. Підозрюваний пояснив, що він не допускав порушень запобіжного заходу, оскільки 26.12.2024 року після того як йому було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, працівники поліції після проголошення ухвали суду забрали його з Конотопського міськрайонного суду та відвезли в ІНФОРМАЦІЯ_3 де він пройшов комісії і був призваний на військову службу. 13.01.2025 року він самовільно покинув розташування частини та весь час знаходився вдома за адресою АДРЕСА_1 та пиячив, а тому не відкривав нікому двері.
Суд, вислухавши думку учасників, перевіривши матеріали заявленого клопотання, дійшов наступного висновку.
Так, ухвалою слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26.12.2024 року відносно підозрюваного ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання, строком до 19.02.2025 року з покладанням на нього наступних обов'язків:
1) прибувати до слідчого, прокурора, суду на першу вимогу;
2) заборонити залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 21:00 год. до 07:00 год. наступного ранку без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) носити електронний засіб контролю;
4) обмежитись у контактуванні з потерпілою у будь-який спосіб.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу або його зміну, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України.
Із вказаних положень слідує, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, що застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці підозрюваного і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.200 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно із вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою» подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Обґрунтовуючи клопотання про зміну підозрюваному запобіжного заходу слідчий вказує на те, що у ході перевірки за місцем мешкання 10.01.2025 року встановлення відсутність ОСОБА_4 . Під час подальшої перевірки встановлено, що ОСОБА_4 , перебував на обліку як військовозобов'язаний та 09.01.2025 року призваний на військову службу по мобілізації. Однак, відповідно до інформації ІНФОРМАЦІЯ_2 № 4/142 від 14.01.2025 року та ВЧ НОМЕР_1 № 1772/2474 від 24.01.2025 року, ОСОБА_4 13.01.2025 року самовільно залишив місце розташування військової частини НОМЕР_1 в населеному пункті АДРЕСА_2 і його місце знаходження наразі невідоме (Наказ № 13 від 13.01.2025 року командира ВЧ НОМЕР_1 «Про самовільне залишення ОСОБА_4 військової частини» та Наказ № 152/НАГД від 13.01.2025 року командира ВЧ НОМЕР_1 «Про призначення службового розслідування за фактом відсутності на військовій службі без поважних причин солдата ОСОБА_4 »). Подальшою перевіркою за місцем мешкання ОСОБА_4 13.01.2025 року, 16.01.2025 року, 18.01.2025 року, 20.01.2025 року, 25.01.2025 року встановлено відсутність його за місцем мешкання, що підтверджується допитами сусідів, матеріалами ЄО № 854, № 1108, № 1874 та рапортами працівників поліції. Під час досудового розслідування об'єднаних кримінальних проваджень ОСОБА_4 жодним чином не повідомив органи досудового розслідування про можливість його мобілізації, проходження військово-лікарської комісії. На час обрання стосовно нього запобіжного заходу 26.12.2024 року будь-які відомості про можливість його мобілізації до органів досудового розслідування та суду не надавав.
Оцінюючи надані докази суд враховує наступне.
Порядок та організація виконання органами Національної поліції ухвал слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту визначено Інструкцією про порядок виконання органами Національної поліції ухвал слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та про зміну раніше обраного запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України13.07.2016 № 654, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2016 р. за № 1087/29217 (далі - Інструкція).
Згідно із п. 3 Розділу ІІІ Інструкції, у разі встановлення обставин, що свідчать про порушення підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, поліцейський зобов'язаний: 1) зафіксувати факт порушення покладених обов'язків шляхом складання мотивованого рапорту. Відібрати письмові пояснення з приводу виявлених порушень у підозрюваного, обвинуваченого, членів його сім'ї, сусідів або інших свідків події за їх згодою. Зміст складеного рапорту та відібраних пояснень доповісти керівникові органу Національної поліції; 2) у разі відсутності підозрюваного, обвинуваченого за місцем проживання негайно повідомити про це орган Національної поліції та вжити заходів для встановлення місця його перебування; 3) забезпечити невідкладне інформування усно засобами зв'язку, а надалі - письмово про виявлені факти порушень слідчого та прокурора, а якщо кримінальне провадження перебуває на розгляді в суді, - суду і прокурора. Копії інформаційного листа та рапорту працівника поліції про порушення долучаються до контрольно-наглядової справи.
Приймаючи до уваги те, що рапорти поліцейських від 10.01.2025 року, 13.01.2025 року, 22.01.2025 року та 25.01.2025 року про фіксацію порушення правил запобіжного заходу, без письмових пояснень підозрюваного, членів його сім'ї, сусідів або інших свідків за їх згодою, а також за відсутності доказів вжиття заходів щодо встановлення місця перебування підозрюваного, не можуть бути належними, допустимими та достовірними доказами порушення підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Крім того, суд звертає увагу, що рапорти від 16.01.2025 року, 18.01.2025 року та 20.01.2025 року взагалі не підтверджують порушення підозрюваним обов'язків покладених судом, оскільки не зазначено часу складення.
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що порушення підозрюваним покладених на нього обов'язків не доведено.
За приписами частини 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Поряд з цим, прокурором в рамках даного кримінального провадження не заявлено клопотання щодо продовження раніше обраного запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 .
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги те, що прокурором не доведено підстав для зміни підозрюваному запобіжного заходу, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні даного клопотання слідчого.
На підставі викладеного, керуючись ст.176-178, 183, 196-197, 200 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання слідчого СВ Конотопського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_6 про зміну підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу з домашнього арешту на запобіжний захід тримання під вартою відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним протягом 5 днів з моменту вручення йому копії ухвали.
Слідчий суддяОСОБА_1