Справа № 464/782/25
пр.№ 1-кп/464/286/25
12.02.2025 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження № 464/782/25, внесене 28.01.25. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025142410000042, стосовно
ОСОБА_3 , 1973.04.12., уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , без місця реєстрації, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, невійськовозобов'язаного, неодруженого, не працює, судимості згідно зі ст.89 КК України не має, -
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,
де сторонами виступають з боку:
обвинувачення - прокурор ОСОБА_4
захисту - обвинувачений ОСОБА_3
з участю його сторін, -
ОСОБА_3 28 січня 2025 року близько 11.40 год в парку імені Івана Павла II по вул.М.Гориня,2А в м.Львові, біля дерева, знайшов коробку від ліхтаря, в середині якої знаходився блістер із двома таблетками білого кольору, після чого, розуміючи, що це наркотичний засіб, у нього виник умисел на незаконне його придбання та зберігання без мети збуту, у зв?язку із чим, діючи умисно, в порушення вимог чинного законодавства, яке регулює обіг наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів, незаконно придбав його шляхом привласнення з метою власного вживання та поклав у внутрішню ліву кишеню своєї куртки, таким чином незаконно зберігаючи при собі без мети збуту. Того ж дня там же о 12.20 год ОСОБА_3 проходив по парку, незаконно зберігаючи при собі раніше знайдений (придбаний) ним наркотичний засіб без мети збуту, та був зупинений працівниками ВП N? 2 ЛРУП N? 2 ГУ НП у Львівській області. Останніми в ході проведення огляду місця події із внутрішньої лівої кишені куртки обвинуваченого було вилучено блістер із двома таблетками метадону, що є наркотичним засобом, обіг якого обмежено, загальною масою 0,0461 г.
Таким чином ОСОБА_3 вчинив незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, тобто кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.309 КК України.
За приписами ч.3 ст.349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Допит обвинуваченого здійснюється обов'язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадків, передбачених ч.3 ст.323 та ст.381 цього Кодексу.
У силу положень ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Із постанови Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 521/844/21 випливає, що роз'яснення учасникам судового провадження підстав та наслідків його здійснення за ч.3 ст.349 КПК не повинно мати формальний характер. Це означає, що суд, перш ніж постановити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК, повинен роз'яснити суть цієї норми, при цьому не обмежитися цитуванням самої статті, а у доступній, чіткій та конкретизованій формі викласти її зміст, тим самим дати розгорнуте пояснення сторонам. Метою такого роз'яснення є однакове, правильне і точне розуміння всіма учасниками судового провадження змісту цієї норми, виявлення її сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання. Водночас суд має упевнитися і в тому, що учасниками судового провадження суть такого роз'яснення сприйнята правильно та переконатися в добровільності їх позицій.
Отже, визнання вини, незаперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому особа обвинувачується, правові наслідки розгляду на підставі ч.3 ст.349 КПК, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є передумовами можливості здійснення розгляду провадження в зазначеному порядку.
Під час судового розгляду обвинувачений, який усвідомлено відмовився у встановленому законом порядку від захисника, а дійсність і добровільність вказаної відмови перевірена судом, свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному проступку - незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, погодився із кваліфікацією дій за ч.1 ст.309 КК України, визнав повністю, підтвердив викладені в обвинувальному акті фактичні обставини, щиро покаявся та дав згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, заявивши, що розуміє зміст цих обставин. При цьому суд переконався у правильності розуміння ОСОБА_3 змісту обвинувачення, у добровільності його позиції і належно роз?яснив, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Після чіткого, детального та розгорнутого пояснення судом змісту норми ч.3 ст.349 КПК України обвинувачений ствердно заявив про бажання здійснення судового розгляду за вказаним порядком з правовими наслідками такого розгляду. Зазначене підтримав і прокурор.
Таким чином суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із встановлених положеннями ст.50 КК України його мети, за якими покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; та 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Виходячи із указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Вирішення зазначеного питання належить до дискреційних повноважень суду (судового розсуду), що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13 березня 2023 року у справі № 127/10995/19, від 19 лютого 2024 року у справі № 332/3278/22, які суд застосовує у відповідності до приписів ч.6 ст.368 КПК України.
Кримінальне правопорушення за ч.1 ст.309 КК України є кримінальним проступком (ст.12 КК України) у сфері обігу наркотичних засобів, його наслідки у вигляді шкоди лише здоров'ю обвинуваченого. Обвинувачений, який є особою середнього віку, судимості не має (відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.09.18. (справа № 647/1831/15-к) «…припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов'язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у т.ч. і при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим…»); не працевлаштований та не має офіційного джерела доходу, неодружений, відсутність хронічних захворювань, будь-яких осіб на утриманні не має, наявність соціальних зв'язків, під наглядом в наркологічному чи психоневрологічному диспансерах не перебуває, характеризується посередньо; обставин, які б обтяжували покарання, не здобуто, пом'якшували - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, про що зазначено в обвинувальному акті, знайшло підтвердження під час судового слідства та наголошено прокурором у судовому засіданні.
Зважаючи на перелічене вище у своїй сукупності та беручи до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу винного, суд, використовуючи дискреційні повноваження, призначає покарання у межах санкції інкримінованої статті у виді пробаційного нагляду на строк один рік, який полягає в обмеженні прав і свобод із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства. На переконання суду саме такий вид та розмір покарання є співмірним протиправному діянню, необхідним та дієвим, не може вважатися явно несправедливим унаслідок м'якості чи недостатнім для досягнення мети покарання, оскільки за умови проведення із засудженим відповідних профілактичних заходів та контролю за його поведінкою може бути досягнуто його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Підстави для незастосування такого, передбачені ч.5 ст.59-1 КК України, відсутні. Призначення більш м'яких видів покарання як виправні роботи чи штрафу, як просить обвинувачений, є недоцільним, адже ОСОБА_3 не працює та у матеріалах справи відсутні жодні відомості про його майновий стан, що б слугували висновком про можливість сплати значної суми штрафу.
Судом не встановлено жодних правових підстав для застосування ч.1 ст.69 України, тобто покарання нижче від найнижчої межі.
Зазначене покарання узгоджується з виступом прокурора у судових дебатах.
Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого в користь держави в розмірі 1591,80 грн.
Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний, не застосовувались.
Керуючись ст.ст.368-371, 373-374, 381-382 КПК України,
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.309 КК України і призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк один рік.
На підставі ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації відповідно до ст.49-2 КВК України.
Виконання покарання у виді пробаційного нагляду покласти на уповноважений орган з питань пробації.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що в разі ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали до органів Національної поліції для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до ст.389 Кримінального кодексу України.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 1591,80 грн.
Знищити речові докази (постанова дізнавача СД ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області від 30.01.25.), що знаходяться в камері збрігання речових доказів ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській обл.
Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України проголошено лише резолютивну частину вироку.
Суддя ОСОБА_5