Справа № 758/12074/22
Провадження № 2-а/761/148/2025
20 січня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), головного інспектора з паркування відділу контролю з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Лук'янчука Валерія Миколайовича, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
До Шевченківського районного суду м. Києва за підсудністю з Подільського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), головного інспектора з паркування відділу контролю з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Лук'янчука Валерія Миколайовича, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, в якій просить: визнати протиправними дії Головного інспектора з паркування відділу контролю з паркування ДТІ виконавчого органу КМР (КМДА) Лук'янчука Валерія Миколайовича по примусовій евакуації 13.12.2022 року автомобіля CHEVROLET CAPTIVA д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 на спеціальний штраф майданчик за адресою: Набережно - Лугова, 4; визнати протиправною та скасувати постанову про накладення на ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 1КІ № 0000822530 від 13.12.2022 року за ч. 3 ст. 122 КУпАП у розмірі 680 грн. 00 коп.; провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) за ч. 3 ст. 122 КУпАП закрити; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 . адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) майнову шкоду в сумі 1929 грн.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що 13.12.2022 року ОСОБА_1 приблизно о 09:30 за адресою м. Київ, вул. Волоська, 2/19 транспортний засіб CHEVROLET CAPTIVA, номерний знак НОМЕР_1 залишив для стоянки. Позивач зазначає, що дане місце не було помічено знаком «Пішохідна доріжка», крім того Позивач був впевнений, що не заважає іншим транспортним засобам та пішоходам. Однак, після того як Позивач повернувся з роботи, близько 19:00 ним було виявлена відсутність автомобіля, після цього Позивач зателефонував «102» та дізнався, що автомобіль евакуйовано на штраф майданчик, в результаті чого Позивач був вимушений сплатити 1270 грн. (1397,00 грн. з комісією) за послуги евакуатора, 144 грн. (158,40 грн. з комісією) за збереження транспортного засобу, 340 грн. (374,00 грн. з комісією) штрафу за порушення правил ПДР України. Позивачу в додатку Київ Цифровий було надіслано документ «Доказова база по адміністративному правопорушенню», який складений головним інспектором з паркування ДТІ виконавчого органу КМР (КМДА) Лук'янчуком В.М. В цьому документі, в графі «Суть порушення», зазначено, що транспортний засіб поставлений на стоянку, створює перешкоду для руху пішоходів, в графі «Роз'яснення порушення» зазначено пункт 15.10.д ПДР України та ч. 3 ст. 122 КУпАП. Разом з тим, позивач не погоджується з винесеною постановою серії 1КІ № 0000822530 від 13.12.2022 та вважає її протиправною і незаконною, оскільки вона не відповідає вимогам закону і дійсним обставинам справи та була винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства, щодо її змісту та процедури складання, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав.
Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 09 січня 2023 року адміністративний позов передано на розгляд за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 березня 2023 року матеріали позову передані на розгляд судді Мальцеву Д.О.
Ухвалою суду від 02 березня 2023 року позовну заяву залишено без руху та наданий строк позивачу для усунення недоліків.
25 квітня 2023 року на адресу суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
01 травня 2023 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку, без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
30 травня 2023 року на адресу суду від представника Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник просить долучити відзив до матеріалів справи та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 по справі № 758/12074/22 відмовити.
14 червня 2023 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач просить, прийняти до розгляду відповідь на відзив та врахувати її під час розгляду справи та позовні вимоги задовольнити повністю.
30 червня 2023 року на адресу суду від представника Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві надійшли пояснення на позовну заяву, відповідно до яких представник просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Дослідивши та оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13.12.2022 року ОСОБА_1 приблизно о 09:30 за адресою м. Київ, вул. Волоська, 2/19, залишив для стоянки транспортний засіб CHEVROLET CAPTIVA, номерний знак НОМЕР_1 . Близько 19:00 позивачем було виявлено відсутність автомобіля, після цього Позивач зателефонував «102» та дізнався, що автомобіль евакуйовано на штраф майданчик, в результаті чого Позивач був вимушений сплатити 1270 грн. (1397,00 грн. з комісією) за послуги евакуатора, 144 грн. (158,40 грн. з комісією) за збереження транспортного засобу, 340 грн. (374,00 грн. з комісією) штрафу за порушення правил ПДР України. Позивачу в додатку Київ Цифровий було надіслано документ «Доказова база по адміністративному правопорушенню», який складений головним інспектором з паркування ДТІ виконавчого органу КМР (КМДА) Лук'янчуком В.М. В цьому документі, в графі «Суть порушення», зазначено, що транспортний засіб поставлений на стоянку, створює перешкоду для руху пішоходів, в графі «Роз'яснення порушення» зазначено пункт 15.10.д ПДР України та ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до статті 14 Закону України від «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України).
Відповідно до пункту 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з пунктом 1.5 ПДР України, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.
На Позивача накладено адміністративне стягнення відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за порушення пункту 15.10 д) ПДР України.
Відповідно до пункту 15.10 д) ПДР України стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.
Випадки розміщення транспортного засобу у спосіб, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху наведено у частині третій статті 265-4 КУпАП.
Відповідно до частини третьої статті 265-4 КУпАП розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху якщо транспортний засіб своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками.
Відповідно до вимог пункту 15.10 в) ПДР стоянка заборонена на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м. Положення даного пункту створюють певний баланс інтересів водіїв транспортних засобів, даючи можливість залишати транспортний засіб на стоянку на краю тротуару, та пішоходів, залишаючи їм достатньо місця для руху по пішохідному переходу.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів фотофіксації та підтверджується здійсненими замірами відстані, транспортний засіб Позивача розташовано на тротуарі таким чином, що для руху пішоходів залишено менше 2 м, а саме від транспортного засобу до проїзної частини близько 80 см. З іншого ж боку відстань між машинами є настільки малою, що зробить неможливим рух пішоходів між ними.
Враховуючи викладене, таке розміщення транспортного засобу не лише порушує вимоги пункту 15.10 в) ПДР, а й суттєво ускладнює рух осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками, які потребують більшого простору для можливості безперешкодного пересування, аніж іншим пішоходам.
Вище викладене дає можливість зробити висновок, що транспортний засіб Позивача створював перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками, чим порушено вимоги п. 15.10 д) ПДР України та частини третьої статті 122 КУпАП.
За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Зазначені речові докази відповідають критеріям належності та допустимості, оскільки одержані з дотриманням закону та містить інформацію про обставини, які мають значення для справи.
Крім того, відповідно до висновку Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеним у постанові від 17 травня 2018 року у справі №670/346/17, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (передбачені статтею 251 КУпАП).
Окремо варто звернути увагу на твердження Позивача щодо відсутності «будь яких знаків, що вказана доріжка є пішохідною» та «що вказана ділянка дороги використовується для руху пішоходів».
Так, як вірно вказав Позивач, пунктом 4.1 ПДР України визначено, що рух пішоходів здійснюється по тротуарах і пішохідних доріжках. Тобто нормативно поняття «тротуар» та «пішохідна доріжка» розмежовані.
Відповідно до пункту 1.10 пішохідна доріжка позначається дорожнім знаком 4.16. Разом з тим для тротуарів жодних вимог щодо встановлення будь яких знаків не передбачено. Тобто тротуар не позначається жодними дорожніми знаками.
Разом з тим, будь яких сумнівів щодо того, що транспортний засіб розташовано, саме на тротуарі, який власне передбачений для руху пішоходів, не повинно виникати. Окрім того варто зазначити, що у позовній заяві Позивач сам зазначає, що ним було здійснено стоянку на тротуарі. Таким чином твердження Позивача щодо відсутності тротуару нівелюються власними ж твердженнями Позивача.
Частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність, зокрема за порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів.
Суб'єктом правопорушення в цій статті в разі вчинення передбачених частинами першою-третьою цієї статті правопорушень, зокрема у виді порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - є відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України.
Відповідно до частини 1 статті 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або пар кування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів.
Відповідно до абзацу 2 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Згідно з статтею 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу 5 статті 279-1 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Встановивши відповідальну особу, а саме ОСОБА_1 , за яким зареєстровано транспортний засіб CHEVROLET CAPTIVA, номерний знак НОМЕР_1 , інспектором з паркування винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 13.12.2022 серія 1КІ № 0000822530 за порушення вимог частини третьої статті 122 КУпАП.
Доказів неправомірної поведінки Головного інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Лук'янчука Валерія Миколайовича не надано, а приймаючи оскаржувану постанову, інспектор з паркування реалізовував свої повноваження по забезпеченню безпеки дорожнього руху.
Разом із тим, відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, твердження позивача про незаконність та необґрунтованість постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 5, 7, 20, 25, 44, 47, 73-77, 286 КАСУ, ст. 14-2, 122, 245, 251, 258, 265-4, 279-1, 280 КУпАП, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), головного інспектора з паркування відділу контролю з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Лук'янчука Валерія Миколайовича, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Суддя: