Справа № 761/43927/24
Провадження № 1-кс/761/29036/2024
19 грудня 2024 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
адвоката ОСОБА_4 ,
власника майна ОСОБА_5 ,
власника майна ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024102100000086, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.05.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
установив:
До Шевченківського районного суду міста Києва 22.11.2024 (вх.11220) надійшло клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, відомості про яке 01.05.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024102100000086, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
В обгрунтування поданого клопотання прокурором зазначено, що у провадженні СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві перебуває кримінальне провадження, внесене 01.05.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024102100000086.
Вказав на те, що на виконання доручення слідчого працівниками ГУ «Д» ДЗНД СБ України встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення, причетна ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працююча на посаді лікаря-невропатолога вищої категорії КНП Київської обласної ради «Київський Обласний Центр Реабілітаційної Медицини».
У подальшому, 22.10.2024, слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_8 від 16.10.2024 (справа № 761/38459/24), якою окрім іншого надано дозвіл на вилучення грошових коштів здобутих злочинним шляхом, внаслідок здійснення протиправної діяльності, проведено обшук за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме в квартирі, що за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: грошові кошти в сумі 169 000 гривень які поміщено до спеціального пакету PSP 3233707; грошові кошти в сумі 101 574 доларів США, які поміщено до спеціального пакету PSP 3233705; грошові кошти в сумі 4185 Євро, які поміщено до спеціального пакету ICR 0110706.
14.11.2024 слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , винесено постанову, відповідно до якої вказані грошові кошти, визнано речовими доказами в рамках кримінального провадження № 42024102100000086 від 01.05.2024.
З метою збереження речових доказів, виникла обґрунтована необхідність в накладенні арешту на грошові кошти, що стало підставою для звернення прокурора до суду з даним клопотання про арешт майна.
Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному слідчому судді від 22.11.2024 для розгляду клопотання визначено слідчого суддю Шевеченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання, просив його задовольнити. Зазначив, що вказані грошові кошти мають важливе значення для встановлення фактів і обставин у даному кримінальному провадженні, у зв'язку з цим, відповідно до ст. 98 КПК України, є речовими доказами та відповідають критеріям майна, на яке може бути накладено арешт, визначеним ст. 170 КПК України.
Адвокат ОСОБА_4 , в інтересах власників майна ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , заперечував проти клопотання прокурора про арешт майна, зазначивши, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_10 від 14.11.2024 у справі №761/40924/24 зобов'язано слідчого СВ Шевечнківського УП ГУНП у м.Києві ОСОБА_9 повернути ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 101 574,00 доларів США, 4185,00 Євро та 169000,00 гривень, які є його власними заощадженнями та незаконно вилучені під час проведення обшуку в його квартирі. Крім того, вказав, що після повторного звернення 18.11.2024 до слідчого з заявою про повернення вилучених коштів, останні так і не були повернуті.
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримали позицію свого представника, зазначивши, що вказані крошові кошти не мають жодного відношення до кримінального провадження, не набуті злочинним шляхом, а є виключно власними заощадженнями.
Заслухавши позиції учасників судового процесу, дослідивши клопотання та додані на його обґрунтування матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Так, слідчим відділом Шевченківського УП ГУНП в м. Києві, за процесуального керівництво Шевченківської окружної прокуратури міста Києва, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 01.05.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024102100000086.
З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_8 від 16.10.2024 (справа № 761/38459/24), якою окрім іншого надано дозвіл на вилучення грошових коштів здобутих злочинним шляхом, внаслідок здійснення протиправної діяльності, 22.10.2024 проведено обшук за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме в квартирі, що за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: грошові кошти в сумі 169 000 гривень які поміщено до спеціального пакету PSP 3233707; грошові кошти в сумі 101 574 доларів США, які поміщено до спеціального пакету PSP 3233705; грошові кошти в сумі 4185 Євро, які поміщено до спеціального пакету ICR 0110706.
15.11.2024 прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 до Шевченківського районного суду міста Києва скеровано клопотання про арешт майна від 14.11.2024, у кримінальному провадженні № 42024102100000086 від 01.05.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
У подальшому, 18.11.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 у справі №761/43017/24 клопотання про арешт майна повернуто для усунення недоліків та встановлено строк в 72 (сімдесят дві) години з моменту отримання копії ухвали.
Після виконання вимог ухвали слідчого судді, 22.11.2024 прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , скеровано до суду клопотання про арешт майна.
Звернення прокурора з клопотанням про арешт на зазначене майно зумовлено необхідністю збереження речового доказу, оскільки вилучене майно має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.
Так, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні прокурора, та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а тому суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
За змістом ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
У свою чергу, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Як установлено під час судового розгляду, обшук за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме в квартирі, що за адресою: АДРЕСА_1 , проведено 22.10.2024.
Водночас, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду від 14.11.2024 у справі №761/40924/24 зобов'язано уповноважену особу, яка здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024102100000086 від 01.05.2024, повернути ОСОБА_5 майно, вилучене під час обшуку 22.10.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти.
При цьому встановлено, що вилучені під час обшуку 22.10.2024 грошові кошти мають статус тимчасово вилученого майна.
На переконання слідчого судді, статус майна з моменту його вилучення під час обшуку 22.10.2024 та на час розгляду даного клопотання, не змінився.
Водночас, звертаючись до слідчого судді 15.11.2024 з клопотанням (та після усунення недоліків 22.11.2024), прокурор не ставить перед судом питання поновлення строку звернення до суду та не зазначає обґрунтування причин пропуску такого строку.
Враховуючи вищезазначені обставини справи, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення порушено вимоги положення ч. 5 ст. 171 КПК України, оскільки проведення обшуку відбулося 22.10.2024.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, слідчий суддя вважає, що досягнення мети досудового слідства в рамках даного кримінального провадження не може бути компенсоване таким підходом органу досудового розслідування щодо невмотивованого ініціювання питання про накладення арешту на майно.
Так, на переконання слідчого судді, ініціювання органом досудового розслідування питання про накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, не відповідає положенням Конституції України, вимогам кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди» чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд із національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 рік) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 рік), учасником яких є й Україна.
Статтею 1 Протоколу № 1 (1952 рік) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи постановлення судом незаконного рішення, тоді як ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що ст. 1 Протоколу № 1, яка спрямована на захист особи (фізичної та юридичної) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідних заходів для захисту права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22 червня 2004 року).
При цьому, у своїх висновках ЄСПЛ неодноразово наголошував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу № 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.
У свою чергу, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Враховуючи викладене, слідчий суддя не знаходить достатніх підстав для задоволення клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024102100000086, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.05.2024.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 98, 170-173, 309, 395, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024102100000086, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.05.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - залишити без задоволення.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1