Справа № 462/9041/24
Іменем України
10 лютого 2025 року Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О.Б., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, адреса: АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
ОСОБА_1 18.11.2024 о 20:35 год у м. Львові на вул. Городоцька, 288, керував транспортним засобом Audi А6, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager ARHK 0049, що підтверджується тестом №1929 від 18.11.2024, результат становить 1,50 ‰.
В судовому засіданні захисник Іськів І.З. подав клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивував тим, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а знаходження останнього в стані алкогольного сп'яніння за кермом транспортного засобу, який не є в стані руху, не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначив, що із відеозаписів, які долучені до матеріалів справи вбачається, що жоден з екіпажей патрульної поліції не зупиняв транспортний засіб марки Audi А6, д.н.з. НОМЕР_1 , в якому перебував ОСОБА_1 , оскільки такий автомобіль знаходився в нерухомому стані та не здійснював жодного маневру, через те, що ОСОБА_1 чекав на отримання допомоги, у зв'язку з тим, що у вищезазначеному автомобілі були пробиті переднє та заднє колеса. Просить справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Відповідно до вимог п. 2.9а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкримінується порушення п. 2.9а ПДР України, тобто керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Заслухавши пояснення захисника, оглянувши відеозаписи з нагрудних камер спостереження працівників поліції, дослідивши матеріали справи, в тому числі протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №815898 від 18.11.2024, результати тестування на алкоголь, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 18.11.2024, рапорт від 18.11.2024, постанову серії ЕНА №3504699 від 18.11.2024, вважаю, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд критично оцінює покликання захисника на те, що ОСОБА_1 не керував транспотним засобом, так як наведене спростовується відеозаписами з нагрудних камер спостереження працівників поліції, з яких вбачається, що під час розмови з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факту керування даним транспортним засобом та не заперечував вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, відносно чого на нього було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3504699. Згідно даної постанови ОСОБА_1 18.11.2024 о 20:35 год керуючи транспортним засобом Audi А6, д.н.з. НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при перестроюванні, чим порушив п.9.2.б. ПДР України.
Пояснення захисника, дані ним в судовому засіданні, суд вважає такими, що спрямовані на уникнення притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, приходжу до висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Згідно ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі винесення суддею постанови про накладання адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до Закону України «Про судовий збір».
Згідно ч.5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір 0,2 прожиткового мінімуму працездатних осіб.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 130, 247, 251-252, 280, 283 -287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
В задоволенні клопотання про закриття провадження у справі відмовити.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та обрати йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 грн судового збору.
Роз'яснити, що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно ч.2 ст.308 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.
Постанову може бути оскаржено протягом 10-ти днів до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова з дня винесення постанови.
Суддя: Постигач О.Б.