Справа № 161/16490/24
Провадження № 1-кп/161/362/25
м. Луцьк 11 лютого 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі:
прокурора ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у Луцькому міськрайонному суді Волинської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12024030580002467 від 19.07.2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Сокаль, Львівської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працює заступником начальника управління інформаційної роботи Луцької міської ради.
раніше не судимий
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-
19 липня 2024 року, близько 16 год. 30 хв., на регульованому перехресті вулиці Гнідавської та вулиці Потебні, у місті Луцьку, Луцького району, Волинської області, ОСОБА_7 , керуючи технічно справним транспортним засобом марки «Mitsubishi Outlander» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку вулиці Данила Галицького, в порушення п. п. 2.3 б), 10.1, 12.1, 12.3 та 16.6 Правил дорожнього руху України, неправильно урахував дорожню обстановку, при зміні напрямку руху, виконуючи поворот ліворуч, не дав дорогу транспортному засобу «Ford Fiesta» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що рухався в зустрічному напрямку прямо, допустив зіткнення з останнім, внаслідок чого пасажир автомобіля «Ford Fiesta» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 отримала тілесні ушкодження.
Внаслідок грубих порушень вищевказаних Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_6 тілесне ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому проксимального метаепіфізу правої плечової кістки зі зміщенням, яке за ступенем тяжкості відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як таке, що потягнуло за собою тривалий розлад здоров'я, а також синців, по ступеню тяжкості які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, перебуває грубе порушення водієм ОСОБА_7 вимог п. п. 2.3 б), 10.1, 12.1, 12.3 та 16.6 Правил дорожнього руху України:
-п. 2.3 (б) Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
-п. 10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
-п. 12.1 Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
-п. 12.3 У разі виникнення небезпеки для руху (п. 1.10 ПДР України «небезпека для руху» - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її), яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися.) або перешкоди (п. 1.10 ПДР України «перешкода для руху» - нерухомий об'єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об'єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу), яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
-п. 16.6 Повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.
Таким чином, своїми необережними дiями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою провину визнав повністю та погодився зі всіма викладеними в обвинувальному акті обставинами. Позов по відшкодуванню моральної шкоди не визнає, бо в перший же день відшкодував 65000 грн. Розкаюється у скоєному. Просить не позбавляти прав керування. Позов по відшкодуванню моральної шкоди не визнає.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 погодилася з усіма обставинами викладеними в обвинувальному акті. Заявляє позови по відшкодуванню моральної шкоди, 125000. Так як обвинувачений моральну шкоду не сплатив, в скоєному не розкаявся, просила позбавити обвинуваченого права керування транспортним засобом.
Відповідно до ст. 349 ч.3 КПК України в судовому засіданні, за згодою всіх учасників судового провадження, не досліджувались докази щодо фактичних обставин кримінального провадження, оскільки вони ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Допитавши обвинуваченого, потерпілу, дослідивши матеріали кримінального провадження щодо особи обвинуваченого, суд вважає, що подія злочину мала місце, провина обвинуваченого ОСОБА_7 доведена повністю та його дії правильно кваліфіковані як своїми необережними дiями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Згідно витягу з кримінального провадження, вказане правопорушення внесені до ЄРДР за №12024030580002467 від 19.07.2024 року.
Враховуючи досудову доповідь ДУ «Центр Пробації» ФДУ «Центр Пробації» у Волинській області, щодо ОСОБА_7 беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливо та не становить небезпеки для суспільства, в т.ч. для окремих осіб.
У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на правопорушника обов'язки- систематично з'являтися до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, що скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 № 7 (із подальшими змінами), при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_7 раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працює, в установах міста на обліку не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.
Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди на лікування.
Обставин, які обтяжують покарання суд не встановив.
Отже, призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд керується приписами ч.2 ст.61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який свою вину визнав, у вчиненому розкаявся, працює, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст. 50 КК України, обираючи міру покарання, передбачену санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_7 винуватим, вважає що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе в умовах без ізоляції його від суспільства та що йому слід призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, у вигляді сплати штрафу в дохід держави з позбавленням права керування транспортним засобом.
Що стосується цивільного позову потерпілої по відшкодуванню моральної шкоди суд приходить до наступного.
Згідно ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
У відповідності до ч.1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1, п.8 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України - кожна особа має право звернутися до суда за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).
У відповідності до Постанова Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 27 Конституції України гарантує, що кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Враховуючи ступінь вини відповідача, характер вчиненого діяння, суд вважає розумним, виваженим та справедливим визначити суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 40000 грн.
Речові докази: відеозаписи на цифровому носії, що зберігаються в матеріалах кримінального провадження - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження; автомобіль марки «Mitsubishi Outlander» реєстраційний номер НОМЕР_1 та «Ford Fiesta» реєстраційний номер НОМЕР_2 - вважати повернутими власнику.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою Луцького міськрайонного суду від 22.07.2024 року.
Керуючись ст. ст. 349, 368-370, 373-374 КПК України, суд,-
ОСОБА_9 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді сплати штрафу в дохід держави у розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 51000 (п'ятдесят одна тисяча) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 40000 (сорок тисяч гривень).
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою Луцького міськрайонного суду від 22.07.2024 року.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя:
Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчий кімнаті.
Суддя: