28 січня 2025 року
м. Київ
справа № 466/4143/20
провадження № 61-352ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Ситнік О. М.,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова
від 10 червня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Тертичної Елеонори Віталіївни,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінфор», про визнання договору іпотеки, кредитного договору та зобов'язань за ними припиненими,
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - ПАТ «Акцент-Банк»), приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Тертичної Е. В., третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінфор» (далі - ТОВ «Сінфор») про визнання договору іпотеки, кредитного договору та зобов'язань за ними припиненими.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 10 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 05 грудня
2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано припиненими зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором
від 10 травня 2007 року № Є/V 2867 з наступними змінами та доповненнями: договір на видачу траншу від 11 травня 2007 року № Є/V 2867/1, договір на видачу траншу від 01 червня 2007 року № Є/V 2867/2, договір на видачу траншу
від 12 червня 2007 року № Є/V 2867/3, укладеними між ОСОБА_1
та ПАТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку із його виконанням.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
07 січня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк», засобами поштового зв'язку, звернулося
до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 червня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року у цій справі, у якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 червня 2024 року
та постанову Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно
до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду
і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Підставою касаційного оскарження рішення Шевченківського районного суду
м. Львова від 10 червня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 05 грудня 2024 року представник заявника вказує:
- пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права
без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (провадження № 12-173гс18), від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18),
від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (провадження № 14-626цс18),
від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16 (провадження № 11-609апп18), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20)
та у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 761/17280/16 (провадження № 61-11249св18), від 31 березня 2021 року у справі № 686/4303/18 (провадження № 61-22882св19), від 11 серпня 2021 року у справі № 363/3686/18 (провадження № 61-3946св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 441/156/20 (провадження № 61-20666св21);
- пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу (суди не дослідили обставини справи, які мають істотне значення для справи,
з невідповідністю висновків судів фактичним обставинам справи).
Касаційна скарга оформлена відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, зокрема містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
З огляду на викладене касаційний суд доходить висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи.
Крім того, у прохальній частині касаційної скарги міститься клопотання
про зупинення виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова
від 10 червня 2024 року та постанови Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Необхідність зупинення виконання оскаржуваних судових рішень в частині задоволення позовних вимог полягає у забезпеченні збалансованості інтересів сторін, запобіганню порушенню прав банку, його свобод та інтересів, а у разі скасування оскаржуваних рішень повернення сторін до первісного стану буде утрудненим.
Відповідно до абзацу 2 частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Згідно з частиною першою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції
за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
З урахуванням завдань та основних засад цивільного судочинства, визначених частинами першою, третьою статті 2 ЦПК України, вирішуючи питання
про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки. Клопотання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має бути мотивованим та містити обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, які підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду може бути надано копію такої постанови.
Представником заявника не надано доказів на підтвердження обставин, за яких суд касаційної інстанції може зупинити виконання судових рішень, тому
в задоволенні клопотання необхідно відмовити. У таких висновках визначальними є правила статей 12 та 13 ЦПК України.
Незгода з оскаржуваними судовими рішеннями як така не є підставою для зупинення їх виконання на час перегляду справи в касаційному порядку.
Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи
не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження у справі.
Витребувати з Шевченківського районного суду м. Львова цивільну справу
№ 466/4143/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Тертичної Елеонори Віталіївни,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінфор», про визнання договору іпотеки, кредитного договору та зобов'язань за ними припиненими.
Відмовити Акціонерному товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»
у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 червня 2024 року та постанови Львівського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року до закінчення їх перегляду
в касаційному порядку.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік