10 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 752/16199/24
провадження № 61-1341ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» на рішення Голосіївського районного суду
м. Києва від 20 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду
від 17 грудня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити дії,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» (далі -
ТОВ «УК «Венеція») про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити дії.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано дії ТОВ «УК «Венеція» із застосування з 01 квітня 2023 року тарифу за послуги з утримання будинку і прибудинкової території за адресою:
АДРЕСА_1 , непередбаченого договором від 20 жовтня 2017 року № 56/25 та нарахуванню боргу неправомірними.
Зобов'язано ТОВ «УК «Венеція» здійснити перерахунок вартості послуги з утримання будинку і прибудинкової території за особовим рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_1 відповідно до умов договору від 20 жовтня
2017 року № 56/25.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
28 січня 2025 року ТОВ «УК «Венеція» звернулосядо Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду м. Києва
від 20 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду
від 17 грудня 2024 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК Українипередбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Верховним Судом враховано, що рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах: визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України; визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення у справі за позовом про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити дії.
Справа № 752/16199/24 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Касаційна скарга заявника та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення в справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи та значення справи для сторін і суспільства й також не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01 серпня 2024 року справу визнано малозначною.
У постанові Київського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року вказано, що справа оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Верховний Суд враховує Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня
1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки ТОВ «УК «Венеція» подалокасаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 176 ЦПК України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити дії.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська