Справа № 953/8400/23
н/п 1-кс/953/793/25
"12" лютого 2025 р. м. Харків
Слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023220000001043 від 08.09.2023,
учасники судового провадження:
представник володільця майна ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3
секретар судового засідання - ОСОБА_4
ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду м. Харкова із клопотанням, яким просить скасувати арешт, накладений на належний йому на праві власності автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2003 року випуску, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_2 , накладений відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13.09.2023 (справа № 953/8400/23, провадження 1-кс/953/7028/23).
1. Зміст поданого клопотання.
На обґрунтування доводів клопотання заявник зазначив, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13.09.2023 у справі № 953/8400/23, провадження 1 -кс/953/7028/23 за наслідками розгляду клопотання прокурора Харківської обласної прокуратури про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023220000001043 від 08.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - накладено арешт на автомобіль «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_2 який на праві власності належить ОСОБА_2 .
На даний час з моменту накладення арешту на зазначене майно пройшло понад 1 рік і 4 місяця, призначена слідчим рік тому комплексна судово - медична та автотехнична експертиза у Харківському обласному бюро судово - медичної експертиз вже проведена.
Окрім цього органом досудового розслідування за цей час проведені всі необхідні огляди транспортного засобу та отримані відповідні та необхідні висновки інших судових експертів, належний транспортний засіб оглянутий, детально описаний та його вигляд міститься в численних фототаблицях; проведена інженерно-транспортна експертиза, яка міститься в матеріалах справи та інше.
На даний час слідством отримані всі необхідні та можливі дані, які були необхідні та можуть бути необхідні слідчому в подальшому. Тому сам автомобіль, як джерело нових додаткових доказів, на даний час вже не містить та не несе для слідства будь якої додаткової доказової бази чи іншої інформації.
Також, після року слідства, зокрема, проведених експертиз іншій особі (водію належного автотранспорту) підозра не вручена, справа так і залишається порушеною по факту ДТП яке мале місце ще у вересні 2023 році.
Істотною та головною підставою для зняття арешту та повернення власнику даного автомобіля є те, що він сумлінно сприяв слідству у проведенні всіх необхідних слідчих дій на протязі цілого року, з самого початку слідства на особисті прохання слідчого та прокурора погодився на накладення арешту для проведення необхідних слідчих дій, та весь час, кожен місяць на протязі року телефонував слідчому терпляче очікуючи закінчення проведення необхідних слідчих дій та повернення автомобіля.
Також, зняття арешту потрібно з метою припинення подальшої руйнації пошкоджених металевих частин автомобіля, його захисту від негативних метеорологічних факторів навколишнього середовища та зниження його споживчих якостей, необхідно забезпечити збереження транспортного засобу в закритому приміщення та подальшому своєчасному технічному обслуговуванні.
Заявником наголошено, що на даний час повністю відпала потреба у збережені арешту накладеного на автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_2 .
2. Позиції учасників у судовому засіданні.
У судовому засіданні представник володільця майна ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 вимоги копотання підтримав, просив задовольнити з підстав, наведених у його обгрунтування.
Прокурор звернувся до слідчого судді із заявою, в якій просив розглядати клопотання за його відсутності відмовити у його задоволенні у повному обсязі.
Зважаючи на викладене, слідчим суддею визнано можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності прокурора на підставі наданих сторонами матеріалів.
При цьому, слідчий суддя керується положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно яких, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
3. Релевантне законодавство.
В силу ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об'єктом власності, можливе виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
Водночас заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. (ч. 3 ст. 132 КПК України)
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (ч. 1 ст. 170 КПК України).
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою: 1) забезпечення збереження речових доказів, 2) спеціальної конфіскації, 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті (ст. 98 КПК України).
Частинами 1, 2 ст. 174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
4. Встановлені судом обставини.
ГУНП в Харківській області здійснюється досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023220000001043 від 08.09.2023 за ч. 2 ст. 286 КК України з обставин наїзду 08.09.2023р. близько 06.20 год. на перехресті проспекту Героїв Харкова та проспекту Індустріальний в м. Харкові автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter», р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на невстановленого пішохода, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження.
Власником автомобілю «Mercedes-Benz Sprinter», р.н. НОМЕР_1 є ОСОБА_2 , що вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 .
Ухвалою слідчого судді від 13.09.2023 клопотання задоволено. Накладено арешт з позбавленням права володіння, користування та розпорядження на належний ОСОБА_2 автомобіль «Mercedes-Benz Sprinter», р.н. НОМЕР_1 . Зберігання арештованого майна постановлено здійснювати в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012р. «Про затвердження порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження» - на території спеціального майданчику зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників, 107-А.
Підставою для накладення арешту на майно, згідно ухвали слідчого судді відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КК України є забезпечення збереження речових доказів.
За повідомленням прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 від 12.02.2025, на даний час висновок комплексної судово медичної та автотехнічної експертизи долучений до матеріалів кримінального провадження № 12023220000001043 від 08.09.2023, проте досудове розслідування не завершено.
5. Оцінка та висновки слідчого судді.
Вирішуючи питання про скасування арешту майна, слідчий суддя зобов'язаний урахувати відповідну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), в якій напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно суспільний інтерес; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям та з дотриманням принципу справедливої рівноваги. ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Під час судового розгляду клопотання про скасування арешту майна слідчим суддею встановлено, що в подальшому відпала потреба у застосуванні такого заходу, як арешт майна шляхом заборони його користування, оскільки необхідні експертизи вже проведено.
Означене дає підстави для висновку, що на даний час таке втручання держави не відповідає принципам пропорційності, справедливої рівноваги між інтересами суспільства і правом особи на мирне володіння своїм майном та призводить до невиправданого обмеження права власності у вигляді користуватися своїм майном.
Разом із цим, слідчий суддя зазначає, що до основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950), учасником яких є України. Статтею 1 Протоколу № 1 (1952) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом загальними принципами міжнародного права.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22.09.1994, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
4. Висновки за результатами розгляду клопотання.
Враховуючи викладене, наслідки арешту майна для його власника, розумність та співрозмірність обмеження права власності (володіння) завданням кримінального провадження, той факт, що в даний час відсутня загроза зміни або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин, втрати слідової інформації, так як експертами автотехніками автомобіль вже оглянутий, а також керуючись принципом змагальності кримінального провадження (стаття 22 КПК України) відносно подання до суду доказів своєї правової позиції, слідчий суддя вважає можливим змінити місце зберігання арештованого майна та передати його на зберігання ОСОБА_2 , з покладенням на нього обов'язку забезпечити зберігання вказаного транспортного засобу до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку, та попередити останнього про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна і в разі необхідності за першою вимогою надавати вказаний автомобіль слідчому, прокурору, експерту з метою його огляду та проведення слідчих дій.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 98, 131, 132, 170-173, 174, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023220000001043 від 08.09.2023, - задовольнити частково.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13.09.2023 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023220000001043 від 08.09.2023, на вилучений 08.09.2023 під час огляду місця події речовий доказ - автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2003 року випуску, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_2 , - в частині зберігання автомобіля на майданчику тимчасового зберігання транспортних засобів за адресою: м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 107.
Автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2003 року випуску, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_2 , передати власнику ОСОБА_2 на відповідальне зберігання, попередивши останнього про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України.
Покласти на ОСОБА_2 обов'язки по зберіганню транспортного засобу до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку та, у разі необхідності, за першою вимогою надавати транспортний засіб слідчому, прокурору, експерту з метою його огляду та проведення слідчих дій.
В іншій частині арешт автомобіля марки «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2003 року випуску, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_2 , - залишити без змін.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Слідчий суддя - ОСОБА_1