Справа № 229/8768/24
Провадження № 1-кп/211/345/25
іменем України
12 лютого 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Кривому Розі кримінальне провадження за №12024050000000013 від 02.01.2024 року відносно ОСОБА_3 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 263 КК України,
за участю в режимі відеоконференції: прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , обвинуваченої ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 ,
встановив:
У провадження Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшло кримінальне провадження №12024050000000013 від 02.01.2024 року відносно ОСОБА_3 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 263 КК України.
Прокурор ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження застосування обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як на даний час не відпали ризики, передбачені ст.177 КПК України. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення і тому враховуючи тяжкість покарання, яке їм загрожує, існують ризики, що обвинуваченй можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. За наявності ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з метою забезпечення виконання покладених на обвинувачених обов'язків, прокурор просив продовжити строк запобіжного заходу в виді тримання під вартою строком на 60 діб.
В судовому засідання прокурор подане клопотання про продовження строку тримання під вартою підтримав.
Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив змінити обвинуваченим запобіжний захід на домашній арешт.
Обвинувачена ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та підтримує клопотання захисника.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та підтримує клопотання захисника.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно ч.3 ст.331 КПК України, до спливу двомісячного строку тримання під вартою, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу, незалежно від наявності клопотань.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (частина друга статті 331 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина друга статті 177 КПК України).
Відповідно до пункту третього частини першої статті 176 КПК України до запобіжних заходів відноситься тримання під вартою.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу (частина перша статті 183 КПК України).
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК однією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Обвинувачена ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке відноситься тяжкого злочину, відповідно до вимог ст.12 КК України, та за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до десяти років.
Обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст 263 КК України, яке відноситься тяжкого злочину, відповідно до вимог ст.12 КК України, та за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до десяти років.
Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
В ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що встановленні при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ризики продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинувачених під вартою.
Кримінальне правопорушення, за яким обвинувачуються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , згідно зі ст.12 КК України, віднесено до тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що загрожує обвинуваченій, за умови доведеності її вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, позбавленням волі на строк до десяти років з конфіскацією майна.
Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення кримінальних правопорушень, як вони викладені в обвинувальному акті, дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачені з метою уникнення покарання можуть переховуватися від суду. Крім того, суд вважає, що прокурором доведено також ризик щодо незаконного впливу на свідків та експертів у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки їх показання мають грунтовне значення, а також інших осіб, які на даний час ще не надали покази у кримінальному проведженні.
Обвинувачені можуть переховуватися від органів досудового розслідування та суду, зважаючи на суворість покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що останні, перебуваючи на свободі, можуть переховуватися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування). Ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не зникли.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд, також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема про те, що хоча тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту і суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
Суд вважає, що вказані ризики на цей час не зменшилися, залишаються реальними та продовжують існувати, враховуючи зміст пред'явленого звинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , характер та обставини протиправних дій, в яких вони обвинувачуються, що виправдовує тримання обвинувачених під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу до обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, який за належним врахуванням принципу презумпції невинуватості, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи.
З урахуванням вищевикладеного та стадії судового провадження, коли докази судом не досліджені, підстав для зміни обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який не вбачається, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі і домашній арешт, не зможуть забезпечити належну поведінку обвинуваченим, а обраний ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке їм інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним клопотання прокурора задовольнити та продовжити застосування щодо обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи особи обвинувачених, тривалість перебування під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заставу у розмірі 60-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на них обов'язків та зумовити їм належну процесуальну поведінку.
Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених ч. 3, 4 ст.183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст.183 та ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на обвинувачених такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому вони проживають чи перебувають, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи; утримуватись від спілкування зі свідками, не відвідувати заклади громадського харчування та розважальні заклади.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176-178, 181, 184, 193-199, 314-315, 336, 376 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) днів, тобто до 12 квітня 2025 року, включно.
Визначити заставу в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) грн. 00 коп., у разі сплати якої вважати обраним ОСОБА_3 запобіжний захід - заставу.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України, строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) днів, тобто до 12 квітня 2025 року, включно.
Визначити заставу в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) грн. 00 коп., у разі сплати якої вважати обраним ОСОБА_4 запобіжний захід - заставу.
Роз'яснити обвинуваченим, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «Дніпровської установи виконання покарань № 4».
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу протягом її дії.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «Дніпровська установа виконання покарань № 4» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинувачених з-під варти та повідомити письмово прокурора, що звернувся з клопотанням, а також суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинувачених з-під варти, внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачені зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та вважається такою, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Уповноважена службова особа ДУ «Дніпровська установа виконання покарань № 4» у разі внесення застави, при звільненні обвинувачених, зобов'язана роз'яснити їм або заставодавцю обов'язки, покладенні на обвинувачених, та наслідки їх невиконання.
Покласти на обвинувачених у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому вони проживають чи перебувають, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи; утримуватись від спілкування зі свідками, не відвідувати заклади громадського харчування та розважальні заклади.
Роз'яснити обвинуваченим, що у разі невиконання ними покладених обов'язків, застава буде звернена в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити - два місяця з дня внесення застави.
Вручити копію цієї ухвали обвинуваченим негайно після її оголошення.
Копію ухвали направити до місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченою - в цей же строк з моменту вручення даної ухвали.
Суддя ОСОБА_1