ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.02.2025Справа № 910/14849/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу
за позовом Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРГЕТ ЕНЕРДЖІ»
про стягнення 716 966,49 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРГЕТ ЕНЕРДЖІ» про стягнення 716 966,49 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договорів купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-23-00971 від 29.05.2023 та № 65-150-SD-23-01052 від 26.12.2023 в частині недотримання строків здійснення оплати за поставлену електричну енергію.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14849/24, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, заперечень, а позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив.
19.12.2024 до суду через систему Електронний Суд від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку на надання відзиву на позовну заяву до 24.12.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАРГЕТ ЕНЕРДЖІ» процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до 24.12.2024.
24.12.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
30.12.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Відповідач своїм правом на подання заперечення на відповідь на відзив не скористався.
Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд уважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
29.05.2023 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом») (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАРГЕТ ЕНЕРДЖІ» (покупець) укладено договір № 65-150-SD-23-00971 купівлі-продажу електричної енергії (надалі - Договір-1), відповідно до п. 2.1. якого продавець зобов'язаний продати електричну енергію покупцю, а останній зобов'язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами електронного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, визначених у цьому договорі.
Періодом постачання електричної енергії є календарні дати з першого календарного дня по останній календарний день такого періоду (надалі - Період постачання), що зазначаються у додатковій угоді для Періоду постачання за результатами проведеного електронного аукціону (п. 3.1. Договору-1).
Відповідно до п. 4.1. Договору-1 купівля-продаж електричної енергії здійснюється за ціною, яка визначається за результатами проведеного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та зазначається у додатковій угоді для Періоду постачання.
Умовами п. 4.3. Договору-1 визначено, що оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Покупець оплачує вартість електричної енергії до початку Періоду постачання у строки та у розмірі, відповідно до умов додаткової угоди для періоду постачання.
Сума гарантійного внеску, внесена покупцем для участі в аукціоні, після його фактичного надходження від організатора аукціону на банківський рахунок продавця, зараховується продавцем як оплата електричної енергії за цим договором у порядку, визначеному у додатковій угоді для Періоду постачання (п. 4.4. Договору-1).
Після закінчення кожного розрахункового місяця у Періоді постачання сторони підписують Акт купівлі-продажу електричної енергії (п. 4.10. Договору-1).
Так, до Договору-1 укладено, зокрема, такі додаткові угоди для Періоду постачання: додаткову угоду від 21.08.2023 № 4 (надалі - ДУ № 4); додаткову угоду від 25.09.2023 № 5 (надалі - ДУ № 5); додаткову угоду від 25.10.2023 № 6 (надалі - ДУ № 6); додаткову угоду від 03.11.2023 № 7 (надалі - ДУ № 7); додаткову угоду від 28.11.2023 № 8 (надалі - ДУ № 8).
Укладаючи ДУ № 4 до Договору-1, сторони погодили купівлю-продаж електричної енергії в обсязі 108 000 МВт-год вартістю 503 625 600,00 грн (з ПДВ) для Періоду постачання з 01.09.2023 по 30.09.2023.
Відповідно до п. 6 ДУ № 4 до Договору-1 оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Для кожної доби постачання Періоду постачання покупець здійснює оплату за куплену електричну енергію не пізніше, ніж за три дні до доби постачання, у розмірі вартості електричної енергії доби постачання. Якщо граничний строк припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в останній робочий день, що передує даті такого платежу.
Актом купівлі-продажу електричної енергії від 30.09.2023 № 1138, підписаним сторонами, підтверджується факт купівлі-продажу електричної енергії за ДУ № 4 до Договору-1 у вересні 2023 року на суму 503 625 600,00 грн з ПДВ.
Відповідно до ДУ № 5 до Договору-1 сторони погодили купівлю-продаж електричної енергії в обсязі 74 500 МВт-год вартістю 328 545 000,00 грн (з ПДВ) для Періоду постачання з 01.10.2023 по 31.10.2023.
Відповідно до п. 6 ДУ № 5 до Договору-1 оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Для кожної доби постачання Періоду постачання покупець здійснює оплату за куплену електричну енергію не пізніше, ніж за три дні до доби постачання, у розмірі вартості електричної енергії доби постачання. Якщо граничний строк припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в останній робочий день, що передує даті такого платежу.
Актом купівлі-продажу електричної енергії від 31.10.2023 № 1293, підписаним сторонами, підтверджується факт купівлі-продажу електричної енергії за ДУ № 5 до Договору-1 у жовтні 2023 року на суму 328 545 000,00 грн з ПДВ.
Згідно з ДУ № 6 до Договору-1 сторони погодили купівлю-продаж електричної енергії в обсязі 36 000 МВт-год вартістю 167 400 000,00 грн (з ПДВ) для Періоду постачання з 01.11.2023 по 30.11.2023.
Відповідно до п. 6 ДУ № 6 до Договору-1 оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Для кожної доби постачання Періоду постачання покупець здійснює оплату за куплену електричну енергію не пізніше, ніж за три дні до доби постачання, у розмірі вартості електричної енергії доби постачання. Якщо граничний строк припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в останній робочий день, що передує даті такого платежу.
Актом купівлі-продажу електричної енергії від 30.11.2023 № 1477, підписаним сторонами, підтверджується факт купівлі-продажу електричної енергії за ДУ № 6 до Договору-1 у листопаді 2023 року на суму 167 400 000,00 грн з ПДВ.
Відповідно до ДУ № 7 до Договору-1 сторони погодили купівлю-продаж електричної енергії в обсязі 19 200 МВт-год вартістю 87 814 656,00 грн (з ПДВ) для Періоду постачання з 23.11.2023 по 30.11.2023.
Відповідно до п. 6 ДУ № 7 до Договору-1 оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Для кожної доби постачання Періоду постачання покупець здійснює оплату за куплену електричну енергію не пізніше, ніж за три дні до доби постачання, у розмірі вартості електричної енергії доби постачання. Якщо граничний строк припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в останній робочий день, що передує даті такого платежу.
Актом купівлі-продажу електричної енергії від 30.11.2023 № 1478, підписаним сторонами, підтверджується факт купівлі-продажу електричної енергії за ДУ № 7 до Договору-1 за період постачання 23.11.2023-30.11.2023 на суму 87 814 656,00 грн з ПДВ.
Відповідно до ДУ № 8 до Договору-1 сторони погодили купівлю-продаж електричної енергії в обсязі 74 400 МВт-год вартістю 343 728 000,00 грн (з ПДВ) для Періоду постачання з 01.12.2023 по 31.12.2023.
Відповідно до п. 6 ДУ № 8 до Договору-1 оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Для діб постачання 01.12.2023, 02.12.2023, 03.12.2023 покупець здійснює оплату за куплену електричну енергію до 30.11.2023 (включно) у розмірі вартості електричної енергії діб постачання. Для кожної наступної доби постачання Періоду постачання покупець здійснює оплату за куплену електричну енергію не пізніше, ніж за три дні до доби постачання, у розмірі вартості електричної енергії доби постачання. Якщо граничний строк припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в останній робочий день, що передує даті такого платежу.
Актом купівлі-продажу електричної енергії від 31.12.2023 № 1647, підписаним сторонами, підтверджується факт купівлі-продажу електричної енергії за ДУ № 8 до Договору-1 в грудні 2023 року на суму 343 728 000,00 грн з ПДВ.
Крім того, 26.12.2023 між сторонами укладено договір № 65-150-SD-23-01052 купівлі-продажу електричної енергії (надалі - Договір-2), за умовами п. 2.1. якого продавець зобов'язаний продати електричну енергію покупцю, а останній зобов'язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами електронного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, визначених у цьому договорі.
Періодом постачання електричної енергії є календарні дати з першого календарного дня по останній календарний день такого періоду (Період постачання), що зазначаються у додатковій угоді для Періоду постачання за результатами проведеного електронного аукціону (п. 3.1. Договору-2).
Відповідно до п. 4.1. Договору-2 купівля-продаж електричної енергії здійснюється за ціною, яка визначається за результатами проведеного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та зазначається у додатковій угоді для Періоду постачання.
Умовами п. 4.3. Договору-2 визначено, що оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Покупець оплачує вартість електричної енергії у строки та у розмірі, відповідно до умов додаткової угоди для періоду постачання.
Сума гарантійного внеску, внесена покупцем для участі в аукціоні, після його фактичного надходження від організатора аукціону на банківський рахунок продавця, зараховується продавцем як оплата електричної енергії за цим договором у порядку, визначеному у додатковій угоді для Періоду постачання (п. 4.4. Договору-2).
Після закінчення кожного розрахункового місяця у Періоді постачання сторони підписують Акт купівлі-продажу електричної енергії (п. 4.10. Договору-2).
До Договору-2 укладено, зокрема, такі додаткові угоди для Періоду постачання: додаткову угоду від 26.12.2023 № 1 (надалі - ДУ № 1); додаткову угоду від 27.02.2024 № 3 (надалі - ДУ № 3); додаткову угоду від 29.02.2024 № 4 (надалі - ДУ № 4); додаткову угоду від 07.03.2024 № 5 (надалі - ДУ № 5).
Відповідно до ДУ № 1 до Договору-2 сторони погодили купівлю-продаж електричної енергії в обсязі 74 400 МВт-год вартістю 334 353 600,00 грн (з ПДВ) для Періоду постачання з 01.01.2024 по 31.01.2024.
Відповідно до п. 6 ДУ № 1 до Договору-2 оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Для кожної доби постачання Періоду постачання покупець здійснює оплату за куплену електричну енергію не пізніше, ніж за три дні до доби постачання, у розмірі вартості електричної енергії доби постачання. Якщо граничний строк припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в останній робочий день, що передує даті такого платежу.
Актом купівлі-продажу електричної енергії від 31.01.2024 № 89, підписаним сторонами, підтверджується факт купівлі-продажу електричної енергії за ДУ № 1 до Договору-2 в січні 2024 року на суму 334 353 600,00 грн з ПДВ.
Відповідно до ДУ № 3 до Договору-2 сторони погодили купівлю-продаж електричної енергії в обсязі 371 500 МВт-год вартістю 1 078 390 200,00 грн (з ПДВ) для Періоду постачання з 01.03.2024 по 31.03.2024.
Відповідно до п. 6 ДУ № 3 до Договору-2 оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Для діб постачання 01.03.2024, 02.03.2024, 03.03.2024 покупець здійснює оплату за куплену електричну енергію до 29.02.2024 (включно) у розмірі вартості електричної енергії діб постачання. Для кожної наступної доби постачання Періоду постачання покупець здійснює оплату за куплену електричну енергію не пізніше, ніж за три дні до доби постачання, у розмірі вартості електричної енергії доби постачання. Якщо граничний строк припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в останній робочий день, що передує даті такого платежу.
Актом купівлі-продажу електричної енергії від 31.03.2024 № 302, підписаним сторонами, підтверджується факт купівлі-продажу електричної енергії за ДУ № 3 до Договору-2 в березні 2024 року на суму 1 078 390 200,00 грн з ПДВ.
За умовами ДУ № 4 до Договору-2 погоджено обсяг електричної енергії - 143 800 МВт-год вартістю 365 827 200,00 грн (з ПДВ) для Періоду постачання з 02.03.2024 по 31.03.2024.
Відповідно до п. 6 ДУ № 4 до Договору-2 оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Для діб постачання 02.03.2024, 03.03.2024, 04.03.2024, 05.03.2024, 06.03.2024 покупець здійснює оплату за куплену електричну енергію до 01.03.2024 (включно) у розмірі вартості електричної енергії діб постачання. Для кожної наступної доби постачання Періоду постачання покупець здійснює оплату за куплену електричну енергію не пізніше, ніж за три дні до доби постачання, у розмірі вартості електричної енергії доби постачання. Якщо граничний строк припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в останній робочий день, що передує даті такого платежу.
Актом купівлі-продажу електричної енергії від 31.03.2024 № 303, підписаним сторонами, підтверджується факт купівлі-продажу електричної енергії за ДУ № 4 до Договору-2 у період з 02.03.2024 по 31.03.2024 на суму 365 827 200,00 грн з ПДВ.
Відповідно до ДУ № 5 до Договору-2 сторони погодили купівлю-продаж електричної енергії в обсязі 25 150 МВт-год вартістю 64 887 000,00 грн (з ПДВ) для Періоду постачання з 11.03.2024 по 31.03.2024.
Відповідно до п. 6 ДУ № 5 до Договору-2 оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Для кожної доби постачання Періоду постачання покупець здійснює оплату за куплену електричну енергію не пізніше, ніж за три дні до доби постачання, у розмірі вартості електричної енергії доби постачання. Якщо граничний строк припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в останній робочий день, що передує даті такого платежу.
Актом купівлі-продажу електричної енергії від 31.03.2024 № 304, підписаним сторонами, підтверджується факт купівлі-продажу електричної енергії за ДУ № 5 до Договору-2 в період з 11.03.2024 по 31.03.2024 на суму 64 887 000,00 грн з ПДВ.
Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання за вище переліченими додатковими угодами до Договорів - 1, 2 виконував неналежним чином, а саме із порушенням строків оплати електричної енергії, у зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 716 966,49 грн.
Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, вказуючи, що оскільки спірні правовідносини склалися відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», до них підлягають застосуванню положення постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», а саме положення її підпункту 16 пункту 1, яким передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії». Відтак, на думку відповідача, позивач не мав нараховувати відповідачу 3% річних в період дії в Україні воєнного стану. При цьому, відповідач звертає увагу на невелику затримку у здійсненні ним оплати за електричну енергію за укладеними з позивачем Договорами 1, 2, яка була спричинена несвоєчасним здійсненням розрахунків з відповідачем його кінцевими споживачами. Водночас, посилаючись на приписи ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідач просить зменшити заявлену суму 3% річних на 90%, мотивуючи необхідність такого зменшення тим, що задоволення даного позову в повному обсязі призведе до зупинення діяльності підприємства відповідача, яке має важливе значення для галузі національної економіки та забезпечення потреб населення в особливий період, тоді як позивачем не було надано доказів завдання йому збитків внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань відповідачем.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Суд встановив, що внаслідок укладення Договорів-1, -2 між сторонами виникли правовідносини із постачання електричної енергії.
Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частинами 1, 2 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем, як продавцем за Договорами-1, -2, виконано свої договірні зобов'язання належним чином та здійснено продаж електричної енергії за ДУ № 4, ДУ № 5, ДУ № 6, ДУ №7 та ДУ № 8 до Договору-1, а також за ДУ № 1, ДУ № 3, ДУ № 4, ДУ № 5 до Договору-2 у строки та в обсягах, визначених відповідними додатковими угодами для Періоду постачання, що підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії, підписаними сторонами без жодних зауважень та претензій.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Вищевказаними додатковими угодами до Договорів -1, -2 встановлювався строк для оплати електричної енергії, однак відповідач кошти в якості оплати електричної енергії сплачував із порушенням встановлених пунктом 6 додаткових угод строків, що підтверджується наданими позивачем виписками з банківського рахунку та не заперечується відповідачем.
При цьому, судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із відповідними претензіями від 11.10.2023 № 50-3245/07-01, від 27.11.2023 № 50-3800/07-01, від 12.02.2024 № 50-574/07-01, від 21.03.2024 № 50-1042/07-01, від 21.03.2024 № 50-1054/07-01 та від 01.05.2024 № 50-1470/07-01, у яких вимагав сплатити пеню та 3% річних за порушення договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості електричної енергії.
Так, відповідачем було надано відповіді на претензії позивача від 27.12.2023 вих. № 126/1223,від 11.03.2024 вих. № 31, від 04.04.2024 вих. №49, вих. № 48, якими відхилено вимоги позивача щодо сплати нарахованих 3% річних та пені за порушення строків оплати за електричну енергію.
Водночас, позивач в подальшому звернувся до відповідача із вимогою від 02.10.2024 № 50-3064/07-01, у якій повідомив про те, що стягнення пені відтерміновується на час в Україні воєнного стану відповідно до постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, тоді як вказана постанова не поширює свою дію на вимоги про стягнення 3% річних, а тому вимагав їх оплати від відповідача.
Однак, судом встановлено, що відповідач вимог позивача щодо стягнення, зокрема, 3% річних не виконав, нараховані позивачем суми цих нарахувань у добровільному порядку не сплатив.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
За ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем надавались послуги відповідачу з передачі електричної енергії відповідно до Договорів -1, -2, проте відповідач належним чином свої зобов'язання не виконував, а саме, здійснював оплату вартості електроенергії з простроченням.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних за прострочення відповідачем оплати електричної енергії відповідно до додаткових угод №№ 4, 5, 6, 7, 8 до Договору-1 та додаткових угод №№ 1, 3, 4, 5 до Договору-2, суд встановив, що позивач нараховує 3% річних за час існування зобов'язання з оплати вартості платежів (загальний період нарахувань з 16.09.2023 по 24.03.2024) щодо поставки за кожною додатковою угодою з урахуванням погоджених строків оплати та фактично здійснених оплат, вказані розрахунки є обґрунтованими, арифметично правильними, а тому вимоги про стягнення 3% річних у загальному розмірі 716 966,49 грн є обґрунтованими.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на постанову НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, оскільки підпунктом 16 пункту 1 вказаної постанови передбачено зупинення нарахування та стягнення саме штрафних санкцій, передбачених договорами, які укладені між учасниками ринку електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», тоді як 3% річних за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України.
На підставі зазначеного, 3% річних не можуть бути зменшені судом, оскільки такі нарахування є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. Посилання відповідача на практику Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 судом не беруться до уваги, так як викладена правова позиція у вказаній справі щодо права суду зменшувати розмір процентів річних, нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, у даному випадку не може бути застосована, оскільки у зазначеній постанові судом була надана оцінка правовідносинам, в яких сторони в договорі збільшили розмір відсотків річних, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У той же час у даній справі розмір відсотків річних сторонами у договорі не збільшувався, порівняно з розміром, визначеним у ст. 625 Цивільного кодексу України, застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України здійснено з урахуванням 3 % річних, що відповідає чинному законодавству України.
Порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності, як винятковий випадок для зменшення відсотків річних, під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних судом у спірних правовідносинах не встановлено.
Щодо інших доводів відповідача, які ним наведено на підтвердження підстав для зменшення 3% річних (ризик зупинення господарської діяльності, неможливості здійснювати виплати працівникам заробітної плати, критичність підприємства в умовах воєнного стану тощо), суд зазначає, що відповідач як юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи із позивачем Договори -1, -2 та визначаючи терміни виконання зобов'язань із оплати, відповідач повинен був оцінити можливість виконання своїх зобов'язань у погоджені терміни.
Суд зазначає, що саме лише введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. При цьому, слід враховувати те, що воєнний стан в Україні негативним чином відображається не лише на діяльності відповідача, а й позивача, тобто такі обставини стосуються обох сторін.
Водночас, в п. 9.1. Договорів -1, -2 визначено перелік форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), за настання яких сторона Договору звільняється від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань на час дії відповідних форс-мажорних обставин. При цьому, відповідно до п. 9.3. Договорів -1, -2 належним доказом, що підвереджує настання вказаних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази настання для відповідача обставин непереборної сили, які б унеможливили виконання ним своїх зобов'язань за Договорами -1, -2 із урахуванням додаткових угод до них, зокрема, відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України.
Водночас, затримка здійснення розрахунків із відповідачем його контрагентами не є тією обставиною, яка може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання.
Крім цього, Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (п. 6 ст. 3 ЦК України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).
Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - "non concedit contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 09.06.2021 у справі №911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20.
Враховуючи викладене, суд вважає, що заперечення проти позовних вимог та одночасне звернення відповідача із клопотанням про зменшення компенсаційних нарахувань є проявом суперечливої недобросовісної поведінки та порушення принципу добросовісності.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За приписами частин 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, враховуючи встановлені при розгляді даної справи обставини, які відповідачем не було спростовано та не надано доказів належного виконання ним зобов'язань перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРГЕТ ЕНЕРДЖІ» про стягнення 716 966,49 грн 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236- 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРГЕТ ЕНЕРДЖІ» (вул. Парково-Сирецька, 12А, офіс 2, м. Київ, 04112; ідентифікаційний код 44445949) на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) 716 966,49 грн 3% річних та 8603,60 грн судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного рішення: 12.02.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко