вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
11.02.2025м. ДніпроСправа № 904/1550/24
За позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро, Україна
до держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м. Москва, Російська Федерація
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача - Адміністрація Новокодацького району Дніпровської міської ради, м. Дніпро
про стягнення шкоди
Суддя Красота О.І.
за участю секретаря судового засідання Куц І.І.
Представники:
від Позивача: Пастернак В.В., виписка з ЄДРПОУ;
від Відповідача: не з'явився;
від Третьої особи: не з'явився;
Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації і просить суд стягнути шкоду, завдану внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, у розмірі 1 789 671,56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок ведення агресивної війни та агресивних дій збройні сили Російської Федерації 11.03.2022 вчинили терористичний акт шляхом ракетної атаки, внаслідок чого була пошкоджена будівля комунальної власності за адресою: м. Дніпро, пр. Сергія Нігояна, 77.
03.11.2022 комісією з обстеження майна, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, повноваження якої визначені рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 01.07.2022 № 624 "Про створення комісій з обстеження пошкоджених будівель і споруд, об'єктів незавершеного будівництва внаслідок збройної агресії російської федерації" (зі змінами), на підставі заяви голови Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради було проведено обстеження будівлі останньої, за результатами якого складено акт № 62 від 03.11.2023.
Комісія здійснила візуальне обстеження будівлі Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради з метою визначення шкоди та за результатами обстеження склала акт щодо встановлення чисельних пошкоджень у вигляді вибитих вікон та дверей, пошкодження віконних укосів, стін та стелі тощо. Внаслідок цього виникла необхідність у проведення поточного ремонту, у зв'язку з чим Адміністрацією Новокодацького району Дніпровської міської ради було укладено відповідні договори № 0160/ПР від 01.04.2022, № 0160/ПР-1 від 22.06.2022, № 0160/ПР-2 від 19.07.2022, № 0160/ПР-23 від 31.07.2023. Витрати на відновлення пошкодженого майна (як стверджує Позивач) здійснювались за рахунок коштів бюджету Дніпровської міської територіальної громади. З огляду на вказане вище, Позивач просить суд стягнути з Відповідача шкоду, завдану внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, у розмірі 1 789 671,56 грн.
Ухвалою суду від 15.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 07.05.2024 о 14:00 год.; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача - Адміністрацію Новокодацького району Дніпровської міської ради.
Представник Позивача у підготовчому засіданні 07.05.2024 надав пояснення щодо позовних вимог.
Відповідач у підготовче засідання 07.05.2024 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується оголошенням на сайті суду.
Третя особа у підготовче засідання 07.05.2024 не з'явилась, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляла, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Ухвалою суду від 07.05.2024 позовну заяву залишено без руху; встановлено Позивачу п'ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати:
- докази на підтвердження права комунальної власності за Позивачем на об'єкт нерухомого майна - адміністративну будівлю літ. А-4, загальною площею 1403,6 (кв.м), яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Сергія Нігояна, 77, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 11713023;
- докази (зокрема рішення), які б підтверджували знаходження майна на балансі Комунального підприємства "Міське управління справами" Дніпровської міської ради.
10.05.2024 від Позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої, зокрема додано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 10.05.2024, з якої вбачається, що за реєстраційним номером нерухомого майна 11713023 Адміністративна будівля літ.А-4 має загальну площу 1407,1 кв.м, що не є тотожним площі, на яку посилається Позивач (літ. А-4 - 1403,6 кв.м).
Крім того, адреса нерухомого майна літ.А-4 інша, а саме: проспект Калініна, будинок 77, будь-яких доказів зміни адреси на проспект Сергія Нігояна, 77, матеріали справи не містять та Позивачем не надано.
Отже, різниця площ приміщень нерухомого майна (реєстраційний номер 11713023) по літ.А-4 та різниця у назві адреси вказують про неусунення недоліків позовної заяви у повному обсязі.
Ухвалою суду від 15.05.2024 позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.09.2024 апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2024 у справі № 904/1550/24 задоволено; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2024 у справі № 904/1550/24 скасовано; справу № 904/1550/24 направлено для подальшого розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області; вирішено розподіл судових витрат здійснити Господарському суду Дніпропетровської області в порядку ст. 129 ГПК України за наслідками розгляду справи по суті.
Ухвалою суду від 24.09.2024 продовжено розгляд справи з 15.10.2024; призначено підготовче засідання до розгляду на 15.10.2024 о 10:00 год.
Представник Позивача у підготовчому засіданні 15.10.2024 надав пояснення щодо позовних вимог.
Відповідач у підготовче засідання 15.10.2024 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується оголошенням на сайті Судової влади України.
Третя особа у підготовче засідання 15.10.2024 не з'явилась, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляла, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Ухвалою суду від 15.10.2024 відкладено підготовче засідання на 12.11.2024 об 11:00 год.
11.11.2024 від Позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
Представник Позивача у підготовчому засіданні 12.11.2024 надав пояснення щодо позовних вимог.
Відповідач у підготовче засідання 12.11.2024 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується оголошенням на сайті Судової влади України.
Третя особа у підготовче засідання 12.11.2024 не з'явилась, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляла, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Ухвалою суду від 12.11.2024 відкладено підготовче засідання на 26.11.2024 о 10:00 год.
Представник Третьої особи у підготовчому засіданні 26.11.2024 надав пояснення щодо позовних вимог.
Відповідач у підготовче засідання 26.11.2024 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується оголошенням на сайті Судової влади України.
Ухвалою суду від 26.11.2024 продовжено строк розгляду справи у підготовчому провадженні на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 16.01.2025 о 10:00 год.; для вирішення питання про призначення у справі судової експертизи з метою оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих майну територіальної громади внаслідок його втрати, руйнування або пошкодження у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, запропоновано сторонам та Третій особі протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали надати перелік запитань, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта; кандидатуру експерта або експертну установу, яким слід доручити проведення цього експертного дослідження; Дніпровській міській раді (Позивачу) підтвердити згоду на попередню оплату вартості експертного дослідження за рахунок власних коштів, з подальшим розподілом судових витрат відповідно до вимог чинного ГПК України; Дніпровській міській раді (Позивачу) та Третій особі протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали надати пояснення з приводу критерію визначення Виконавців робіт за договорами № 0160/ПР від 01.04.2022, № 0160/ПР-1 від 22.06.2022, № 0160/ПР-2 від 19.07.2022, № 0160/ПР-23 від 31.07.2023 в адміністративній будівлі за адресою: м. Дніпро, вул. Сергія Нігояна, б. 77, а також Позивачу надати на адресу суду рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 01.07.2022 № 624 "Про створення комісій з обстеження пошкоджених будівель і споруд, об'єктів незавершеного будівництва внаслідок збройної агресії російської федерації" (зі змінами).
12.12.2024 від Позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він, зокрема зазначив, що у позові просить суд стягнути з Відповідача суму збитків, що понесені Позивачем внаслідок здійснення поточного ремонту будівлі, яка виникла внаслідок ракетних обстрілів зі сторони російських військ, тобто з вини Відповідача. Розмір збитків підтверджується матеріалами договорів про надання послуг, які укладені між Третьою особою та особами, що надавали послуги за такими договорами. Факт понесення збитків підтверджується платіжними інструкціями, що слугують доказами оплати за надані послуги.
17.12.2024 від Третьої особи надійшли пояснення на виконання ухвали суду від 26.11.2024, в яких вона зазначила, що в умовах воєнного стану, в умовах відсутності можливості застосування електронної системи закупівель Виконавці надання послуг за договорами № 0160/ПР від 01.04.2022, № 0160/ПР-1 від 22.06.2022, № 0160/ПР-2 від 19.07.2022 були визначені за такими критеріями як: наявність на ринку праці в умовах воєнного стану; спроможність виконати завдання замовника у заявлений термін та найнижча ціна. Виконавця надання послуг за договором № 0160/ПР-23 від 31.07.2023 було обрано електронною системою закупівель, оскільки закупівля за цим Договором здійснювалась шляхом проведення процедури закупівлі - відкриті торги з особливостями.
Представник Третьої особи у підготовчому засіданні 16.01.2025 надав пояснення щодо раніше поданих письмових пояснень.
Відповідач у підготовче засідання 16.01.2025 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується оголошенням на сайті Судової влади України.
Ухвалою суду від 16.01.2025 закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 11.02.2025 о 10:00 год.
Представник Позивача у судовому засіданні 11.02.2025 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання 11.02.2025 не з'явився, відзив на позов не подав, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується оголошенням на сайті Судової влади України.
Представник Третьої особи у судове засідання 11.02.2025 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується особистим підписом та довідкою про доставку електронного листа.
Справу відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглянуто судом протягом розумного строку.
У порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.02.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення представника Позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд
Дніпровська міська рада (далі - Позивач) володіє на праві комунальної власності об'єктом нерухомого майна - адміністративної будівлі літ. А-4, загальною площею 1403,6 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, пр. Сергія Нігояна, 77, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 11713023.
Вищезазначене підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
На підставі рішення Позивача від 27.01.2021 № 79/2 "Про передачу з балансу КП "БЮРО" на баланс КП "Міське управління справами" об'єктів нерухомого майна" передано об'єкти нерухомого майна з балансу Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради на баланс Комунального підприємства "Міське управління справами" Дніпровської міської ради згідно з переліком (додаток).
Відповідно до додатку до рішення Позивача від 27.01.2021 № 79/2 адміністративну будівлю літ. А-4, загальною площею 1403,6 кв.м передано на баланс Комунального підприємства "Міське управління справами" Дніпровської міської ради.
На підставі рішення Позивача від 26.01.2022 № 36/15 "Про передачу з балансу КП "Міське управління справами" на баланс адміністрацій районів Дніпровської міської ради об'єктів нерухомого майна" передано з балансу Комунального підприємства "Міське управління справами" Дніпровської міської ради на баланс адміністрацій районів Дніпровської міської ради об'єкти нерухомого майна згідно з переліком (додаток).
Відповідно до додатку до рішення Позивача від 26.01.2022 № 36/15 адміністративну будівлю літ. А-4, загальною площею 1403,6 кв.м передано на баланс Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради.
24.02.2022 о п'ятій годині ранку розпочався відкритий воєнний напад Російської Федерації (далі - Відповідач, РФ), який виразився у тому, що збройними силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і міністерства оборони РФ, було здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам Збройних Сил України, а також підрозділами збройних сил та інших військових формувань РФ здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.
По всій території України розпочалися масові авіаудари, ракетні та артилерійські обстріли військових та цивільних об'єктів.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Пізніше Указами Президента України дію воєнного стану в Україні продовжено.
Вказані обставини є загальновідомими.
Внаслідок ведення агресивної війни та агресивних дій збройні сили Російської Федерації 11.03.2022 вчинили терористичний акт шляхом ракетної атаки, внаслідок чого була пошкоджена будівля комунальної власності за адресою: м. Дніпро, пр. Сергія Нігояна, 77.
Листом Слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 17.06.2024 № 55/8-4689 повідомлено, що за фактом ракетного обстрілу збройними силами російської федерації по цивільній інфраструктурі м. Дніпра, який відбувся 11.03.2022, у результаті якого пошкоджено будівлю адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, Слідчим відділом Управління проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022042030000026 від 24.02.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 438, ч. 2, ч. 3 ст. 110 КК України.
До вказаного листа додано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження 42022042030000026 від 24.02.2022 щодо ракетного обстрілу, який відбувся 11.03.2022 (повідомлення № 4 від 11.03.2022 об 11:01:12).
До того ж, на підтвердження позовних вимог Позивач надав скрін сторінки Офісу Генеральної прокуратури щодо ракетного обстрілу 11.03.2022 з назвою "Авіаудар по місту Дніпро - розпочато кримінальне провадження та фотофіксацію фасаду будівлі Адміністрації Новокодакського району Дніпровської міської ради з маркуванням "Дніпропетровська обласна прокуратура", розміщеної за посиланням https://gp.gov.ua/ua/posts/aviaudar-po-mistu-dnipro-rozpocato-kriminalneprovadzennya.
03.11.2022 комісією з обстеження майна, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, повноваження якої визначені рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 01.07.2022 № 624 "Про створення комісій з обстеження пошкоджених будівель і споруд, об'єктів незавершеного будівництва внаслідок збройної агресії російської федерації" (зі змінами), на підставі заяви голови Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради було проведено обстеження будівлі останньої, за результатами якого складено акт № 62 від 03.11.2022.
Комісія здійснила візуальне обстеження будівлі Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради з метою визначення шкоди та за результатами обстеження склала акт щодо встановлення чисельних пошкоджень у вигляді вибитих вікон та дверей, пошкодження віконних укосів, стін та стелі тощо. Внаслідок цього виникла необхідність у проведення поточного ремонту.
Так, за результатами обстеження комісією було виявлено пошкодження 12,5 кв.м внутрішніх перегородок, 34 кв.м штукатурки стін, керамічної плитки на стінах 8 кв.м, укосів 57,8 кв.м, зруйновано 440,14 кв.м стелі армстронг, а також пошкоджено 47 металопластикових віконних блоків загальною площею 212,3 кв.м, вхідну групу металопластикових дверних блоків та вікон загальною площею 17 кв.м, 1 металопластиковий і 11 дерев'яних дверних блоків загальною площею 26 кв.м.
Інформація щодо руйнування та пошкодження майна Позивача була внесена до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, що підтверджується витягом від 19.04.2023.
У зв'язку з необхідністю поточного ремонту будівлі Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, що розташована за адресою: м. Дніпро, пр. Сергія Нігояна, 77 (ДК 021:2015:45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт) Адміністрацією Новокодацького району Дніпровської міської ради було укладено відповідні договори.
Так, 01.04.2022 між Адміністрацією Новокодацького району Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "АСІНКТОН СТРОЙ" укладено Договір № 0160/ПР (далі - Договір № 0160/ПР) про надання послуг по заміні вікон третього поверху та вхідної групи за адресою: просп. Сергія Нігояна, буд. 77, м. Дніпро (ДК 021:2015:45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт). Ціна Договору становить 997 178,74 грн. з ПДВ.
Додатком № 1 до Договору № 0160/ПР є дефектний акт по заміні вікон третього поверху та вхідної групи за адресою: пр. Сергія Нігояна, 77, м. Дніпро (ДК 021:2015:45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт), яким визначено об'єм робіт.
Додатком № 2 до Договору № 0160/ПР є договірна ціна послуги по заміні вікон третього поверху та вхідної групи за адресою: пр. Сергія Нігояна, 77, м. Дніпро (ДК 021:2015:45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт), яким визначено суму у розмірі 997 178,74 грн.
16.05.2022 між Адміністрацією Новокодацького району Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "АСІНКТОН СТРОЙ" підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за квітень - травень 2022 року. Всього вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ склала 965 946,35 грн.
16.05.2022 між Адміністрацією Новокодацького району Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "АСІНКТОН СТРОЙ" підписано акт № 90 приймання виконаних будівельних робіт за квітень - травень 2022 року.
25.05.2022 Адміністрацією Новокодацького району Дніпровської міської ради на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "АСІНКТОН СТРОЙ" сплачено 965 946,35 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 90 від 23.05.2022.
Крім того, 22.06.2022 між Адміністрацією Новокодацького району Дніпровської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Феніним Ю.М. укладено Договір № 0160/ПР-1 (далі - Договір № 0160/ПР-1) про надання послуг з усунення аварій в бюджетних установах (заміна вікон в адміністративній будівлі за адресою: просп. Сергія Нігояна, буд. 77, м. Дніпро (ДК 021:2015:45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт). Ціна Договору становить 199 965,38 грн. без ПДВ.
Додатком до Договору № 0160/ПР-1 є дефектний акт на послуги по заміні вікон за адресою: пр. Сергія Нігояна, 77, м. Дніпро (ДК 021:2015:45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт), яким визначено об'єм робіт.
Також Додатком до Договору № 0160/ПР-1 є договірна ціна на послуги по заміні вікон за адресою: пр. Сергія Нігояна, 77, м. Дніпро (ДК 021:2015:45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт), яким визначено суму у розмірі 199 965,38 грн.
22.07.2022 між Адміністрацією Новокодацького району Дніпровської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Феніним Ю.М. підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2022 року. Всього вартість виконаних будівельних робіт склала 199 965,38 грн.
22.07.2022 між Адміністрацією Новокодацького району Дніпровської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Феніним Ю.М. підписано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2022 року.
30.07.2022 Адміністрацією Новокодацького району Дніпровської міської ради на рахунок Фізичної особи-підприємця Феніна Ю.М. сплачено 199 965,38 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 144 від 28.07.2022.
До того ж, 19.07.2022 між Адміністрацією Новокодацького району Дніпровської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Феніним Ю.М. укладено Договір № 0160/ПР-2 (далі - Договір № 0160/ПР-2) про надання послуг з усунення аварій в бюджетних установах (ремонт віконних укосів в адміністративній будівліза адресою: просп. Сергія Нігояна, буд. 77, м. Дніпро (ДК 021:2015:45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт). Ціна Договору становить 49 885,13 грн. без ПДВ.
Додатком до Договору № 0160/ПР-2 є дефектний акт на послуги по ремонту віконних укосів будівлі за адресою: пр. Сергія Нігояна, 77, м. Дніпро (ДК 021:2015:45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт), яким визначено об'єм робіт.
Також Додатком до Договору № 0160/ПР-2 є договірна ціна послуги по ремонту віконних укосів будівлі за адресою: пр. Сергія Нігояна, 77, м. Дніпро (ДК 021:2015:45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт), яким визначено суму у розмірі 49 885,13 грн.
07.09.2022 між Адміністрацією Новокодацького району Дніпровської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Феніним Ю.М. підписано підписано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за 01.08 - 20.08.2022.
28.09.2022 Адміністрацією Новокодацького району Дніпровської міської ради на рахунок Фізичної особи-підприємця Феніна Ю.М. сплачено 49 885,13 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 181 від 14.09.2022.
Також, 31.07.2023 між Адміністрацією Новокодацького району Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівництво країни" укладено Договір № 0160/ПР-23 (далі - Договір № 0160/ПР-23) про надання послуг. Ціна Договору становить 649 043,24 грн. з ПДВ.
Додатком № 1 до Договору № 0160/ПР-23 є дефектний акт на послуги з усунення аварій в бюджетних установах (поточний ремонт в адміністративній будівлі) за адресою: пр. Сергія Нігояна, 77, м. Дніпро (ДК 021:2015:45000000-6 Інші завершальні будівельні роботи), яким визначено об'єм робіт.
Додатком № 2 до Договору № 0160/ПР-23 є договірна ціна на послуги з усунення аварій в бюджетних установах (поточний ремонт в адміністративній будівлі) за адресою: пр. Сергія Нігояна, 77, м. Дніпро (ДК 021:2015:45000000-6 Інші завершальні будівельні роботи), яким визначено суму у розмірі 649 043,24 грн.
31.07.2023 між Адміністрацією Новокодацького району Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівництво країни" затверджено локальний кошторис на загальнобудівельні роботи № 02-01-01 на послуги з усунення аварій в бюджетних установах (поточний ремонт в адміністративній будівлі) за адресою: пр. Сергія Нігояна, 77, м. Дніпро (ДК 021:2015:45000000-6 Інші завершальні будівельні роботи). Кошторисна вартість склала 524 017,62 грн.
У зв'язку зі зменшенням обсягу послуг Адміністрація Новокодацького району Дніпровської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівництво країни" Додатковою угодою № 1 від 02.10.2023 до Договору № 0160/ПР-23 від 31.07.2023 домовились зменшити суму цього Договору на 75 168,54 грн. з ПДВ.
12.08.2023 Адміністрацією Новокодацького району Дніпровської міської ради на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво країни" сплачено 194 712,97 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 185 від 10.08.2023.
Додатком № 1 до Договору № 0160/ПР-23 та Додаткової угоди № 1 від 02.10.2023 є дефектний акт на послуги з усунення аварій в бюджетних установах (поточний ремонт в адміністративній будівлі) за адресою: пр. Сергія Нігояна, 77, м. Дніпро (ДК 021:2015:45000000-6 Інші завершальні будівельні роботи), яким визначено об'єм робіт.
Додатком № 2 до Договору № 0160/ПР-23 та Додаткової угоди № 1 від 02.10.2023 є договірна ціна послуги з усунення аварій в бюджетних установах (поточний ремонт в адміністративній будівлі) за адресою: пр. Сергія Нігояна, 77, м. Дніпро (ДК 021:2015:45000000-6 Інші завершальні будівельні роботи), яким визначено суму у розмірі 573 874,70 грн.
Додатком № 3 до Договору № 0160/ПР-23 та Додаткової угоди № 1 від 02.10.2023 є локальний кошторис, затверджений Адміністрацією Новокодацького району Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівництво країни", яким було затверджено вартість на послуги з усунення аварій в бюджетних установах (поточний ремонт в адміністративній будівлі) за адресою: пр. Сергія Нігояна, 77, м. Дніпро (ДК 021:2015:45000000-6 Інші завершальні будівельні роботи) у розмірі 464 230,09 грн.
26.09.2023 між Адміністрацією Новокодацького району Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівництво країни" підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень 2023 року. Всього вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ склала 573 874,70 грн.
26.09.2023 між Адміністрацією Новокодацького району Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівництво країни" підписано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2023 року.
30.09.2023 Адміністрацією Новокодацького району Дніпровської міської ради на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво країни" сплачено 379 161,73 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 230 від 29.09.2023.
Позивач зазначає, що витрати на відновлення пошкодженого майна здійснювались за рахунок коштів бюджету Дніпровської міської територіальної громади.
З огляду на вказане вище, Позивач просить суд стягнути з Відповідача шкоду, завдану внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, у розмірі 1 789 671,56 грн.
Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.
Статтею 1 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 3314 від 14.12.1974 надано визначення поняттю “Агресія» як застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави, або яким-небудь іншим чином, несумісним зі Статутом Організації Об'єднаних Націй, як це зазначено в цій ухвалі.
Згідно зі ст. 2 Статуту ООН від 26.06.1945 (набрав чинності 24.10.1945) Організація та її Члени діють у відповідності до таких принципів:
1. Організація заснована на принципі суверенної рівності всіх її Членів.
2. Усі Члени Організації Об'єднаних Націй сумлінно виконують узяті на себе за цим Статутом зобов'язання, щоб забезпечити їм усім у сукупності права й переваги, що випливають із належності до складу Членів Організації;
3. Усі Члени Організації Об'єднаних Націй розв'язують свої міжнародні суперечки мирними засобами таким чином, щоб не наражати на загрозу міжнародний мир та безпеку і справедливість;
4. Усі Члени Організації Об'єднаних Націй утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і якимось іншим чином, несумісним із Цілями Об'єднаних Націй;
5. Усі Члени Організації Об'єднаних Націй надають їй усіляку допомогу у всіх діях, що вживаються нею відповідно до даного Статуту, і утримуються від надання допомоги будь-якій державі, проти якої Організація Об'єднаних Націй вживає дії превентивного або примусового характеру;
6. Організація забезпечує, щоб держави, які не є її Членами, діяли відповідно до цих Принципів, оскільки це може виявитися необхідним для підтримки міжнародного миру й безпеки;
7. Цей Статут жодною мірою не дає Організації Об'єднаних Націй права на втручання в справи, які належать до внутрішньої компетенції будь-якої держави, і не вимагає від Членів Організації Об'єднаних Націй представляти такі справи на розв'язання у порядку даного Статуту; однак цей принцип не стосується використання примусових заходів на підставі Розділу VII.
Відповідно до ст.ст. 3-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 3314 від 14.12.1974 будь-яке з наведених нижче дій, незалежно від оголошення війни, за умови та відповідно до положень статті 2 кваліфікується як акт агресії: а) Вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини; b) Бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави; c) Блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави; d) Напад збройних сил держави на сухопутні, морські чи повітряні сили або морські та повітряні бойовики або державу, що не має доступу; e) Застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за згодою з приймаючою державою, в порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території по припиненню дії угоди; f) Дія держави, що дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави; g) Засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що носять настільки серйозний характер, що це рівносильне перерахованим вище актам, або його значну участь в них. Вищенаведений перелік актів не є вичерпним, і Рада Безпеки може визначити, що інші акти являють собою агресію згідно з положеннями Статуту.
Ніякі міркування будь-якого характеру, будь то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть служити виправданням агресії. Агресивна війна є злочином проти міжнародного світу. Агресія тягне за собою міжнародну відповідальність. Жодне територіальне придбання або особлива вигода, отримані в результаті агресії, не є і не можуть бути визнані законними.
Згідно зі ст. 1 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння" від 12.12.2001 № 56/83 кожне міжнародно-протиправне діяння держави тягне за собою міжнародну відповідальність цієї держави.
Статтею 31 вказаної Резолюції встановлено, що відповідальна держава має надати повне відшкодування шкоди, заподіяної міжнародно-протиправним діянням. Шкода включає будь-які збитки, матеріальні або моральні, завдані міжнародно-протиправним діянням держави.
Відповідно до Заяви Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків", схваленої Постановою від 21.04.2015 № 337-VIII (далі - Заява), збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року, коли були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації всупереч міжнародно-правовим зобов'язанням Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму для блокування українських військових частин.
У квітні 2014 року розпочалась друга фаза збройної агресії РФ проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами РФ озброєні бандитські формування проголосили створення так званих "донецької народної республіки" (07 квітня 2014 року) та "луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року) (абзац п'ятий пункту 1 Заяви).
27.08.2014 третя фаза збройної агресії РФ розпочалась масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів збройних сил РФ (абзац чотирнадцятий пункту 1 Заяви).
Наслідком збройної агресії РФ проти України стала нелегітимна воєнна окупація і подальша незаконна анексія території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя - невід'ємної складової державної території України, воєнна окупація значної частини державної території України у Донецькій та Луганській областях.
Загарбання українських територій супроводжується незаконним привласненням державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, а також тотальним знищенням інфраструктури і промислових підприємств у Донецькій та Луганській областях.
Зокрема, Україні була заподіяна матеріальна шкода внаслідок так званої "націоналізації" РФ землі, державних та приватних об'єктів нерухомості, державних та приватних підприємств, портів та рекреаційних об'єктів, що знаходяться на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Після акту незаконної анексії РФ незаконно користується корисними копалинами та континентальним шельфом, споживає воду та електричну енергію на анексованій території, що завдає Україні матеріальних збитків. Шкода, яку заподіяла РФ внаслідок незаконної анексії та агресії, полягає також у не отриманих Україною та українськими підприємствами прибутках. Внаслідок незаконної націоналізації майна в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, а також незаконної конфіскації і знищення майна в Донецькій та Луганській областях терористичними угрупованнями, які підтримуються РФ, зменшилися надходження до державного бюджету України, відбулося відчутне скорочення інвестиційних надходжень та зменшення обсягів іноземного кредитування українських підприємств (п. 3 Заяви).
24.02.2022 розпочалась та триває ще одна фаза збройної агресії РФ проти України - повномасштабне вторгнення агресора на українську суверенну територію. У цей день Україна розірвала з РФ дипломатичні відносини.
Указом Президента України у зв'язку з початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, тобто до 26 березня 2022 року, який у подальшому неодноразово був продовжений і на даний момент.
02.03.2022 збройну агресію РФ проти України у Резолюції ES-11/1 "Агресія проти України" визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від РФ негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.
16.03.2022 Міжнародний суд ООН у міждержавній справі України проти РФ ухвалив рішення про вжиття тимчасових заходів, згідно з яким визначив, що РФ має негайно зупинити воєнні дії, які вона розпочала на території України 24.02.2022.
14.04.2022 Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами РФ та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалась 24.02.2022, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні", схваленої постановою Верховної Ради України № 2188-IX).
27.04.2022 Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію "Наслідки продовження агресії Російської Федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи" № 2433, у якій визнала, що агресія РФ проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.
02.05.2023 Верховна Рада України прийняла Постанову "Про Заяву Верховної Ради України "Про використання політичним режимом російської федерації ідеології рашизму, засудження засад та практик рашизму як тоталітарних та і людиноненависницьких". Вказана Постанова дозволяє визначити форми агресії російської федерації та спонукатиме держави світу до засудження її політики, яка призводить до вчинення воєнних злочинів та геноциду Українського Народу.
Отже, РФ з 2014 року чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань РФ, що складаються з регулярних з'єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони Російської Федерації та іншим силовим відомствам Російської Федерації, приватних військових кампаній та найманців а також за допомогою державних органів і структур, підконтрольних Російській Федерації під наглядом Міністерства юстиції РФ, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
Така агресія РФ заборонена нормами міжнародного права і є порушенням принципів ООН та обов'язків РФ, що випливають із її членства в ООН.
Питання правил ведення бойових дій між державами та гарантій дотримання правил та звичаїв війни регулюються Женевськими конвенціями 1949 року із додатковими протоколами до них від 1977 року, які являють собою правила міжнародного гуманітарного права (або право війни). Учасниками цих Конвенцій та протоколів до них є більшість країн світу, в тому числі, Україна та РФ.
Відповідно до ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року (Четверта Женевська конвенція), на додаток до положень, які втілюються в мирний час, ця Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Ця Конвенція повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2.
Згідно зі ст. 53 вищевказаної Женевської конвенції будь-яке знищення окупаційною державою рухомого чи нерухомого майна, що є індивідуальною або колективною власністю приватних осіб чи держави, або інших громадських установ чи соціальних або кооперативних організацій забороняється, за винятком випадків, коли це є необхідним для проведення воєнних операцій.
Статтею 147 Женевської конвенції визначено, що серйозні порушення, про які йдеться в попередній статті, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров'ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув'язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
Частинами 1, 2 статті 35 Протоколу 1 від 1977 року до Женевських конвенцій 1949 року встановлено, що у разі будь-якого збройного конфлікту право сторін, що перебувають у конфлікті, обирати методи або засоби ведення війни не є необмеженим. Заборонено застосовувати зброю, снаряди, речовини й методи ведення воєнних дій, здатні завдати надмірних пошкоджень або надмірних страждань.
Положеннями ст. 48 Протоколу 1 від 1977 року до Женевських конвенцій 1949 року для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об'єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об'єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об'єктів.
Відповідно до ст. 50 Протоколу 1 від 1977 року до Женевських конвенцій 1949 року цивільною особою є будь-яка особа, що не належить до жодної з категорій осіб, зазначених у статті 4 А, 1, 2, 3 та 6 Третьої конвенції та у статті 43 цього Протоколу. У разі сумніву щодо того, чи є яка-небудь особа цивільною особою, вона вважається цивільною особою. Цивільне населення складається з усіх осіб, які є цивільними особами. Присутність серед цивільного населення окремих осіб, які не підпадають під визначення цивільних осіб, не позбавляє це населення його цивільного характеру.
Згідно зі ст. 51 Протоколу 1 від 1977 року до Женевських конвенцій 1949 року цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв'язку з воєнними операціями. З метою здійснення цього захисту, на доповнення до інших застосовуваних норм міжнародного права, за всіх обставин слід додержувати таких норм. Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об'єктом нападів.
Напади невибіркового характеру заборонено. До нападу невибіркового характеру належать: a) напади, не спрямовані на конкретні воєнні об'єкти; b) напади, при яких застосовуються методи або засоби ведення воєнних дій, які не можуть бути спрямовані на конкретні воєнні об'єкти; або c) напади, при яких застосовуються методи або засоби ведення воєнних дій, наслідки яких не можуть бути обмежені, як це вимагається згідно з цим Протоколом; і які, таким чином, у кожному такому випадку поражають воєнні об'єкти й цивільних осіб або цивільні об'єкти, не розрізняючи їх.
Згідно зі ст. 52 Протоколу 1 від 1977 року до Женевських конвенцій 1949 року цивільні об'єкти не повинні бути об'єктом нападу або репресалій. Цивільними об'єктами є всі ті об'єкти, які не є воєнними об'єктами, як вони визначені в пункті 2. Напади повинні суворо обмежуватися об'єктами. Що стосується об'єктів, то воєнні об'єкти обмежуються тими об'єктами, які через свій характер, розміщення, призначення або використання вносять ефективний вклад у воєнні дії і повне або часткове руйнування, захоплення чи нейтралізація яких за існуючих у даний момент обставин дає явну воєнну перевагу. У разі сумніву в тому, чи не використовується об'єкт, який звичайно призначений для цивільних цілей, наприклад, місце відправлення культу, житловий будинок чи інші житлові будови або школа, для ефективної підтримки воєнних дій, передбачається, що такий об'єкт використовується в цивільних цілях.
За приписами ст. 57 Протоколу 1 від 1977 року до Женевських конвенцій 1949 року при проведенні воєнних операцій повинна постійно виявлятися турбота про те, щоб оберігати цивільне населення, цивільних осіб і цивільні об'єкти.
Відповідно до ст. 91 Протоколу 1 від 1977 року до Женевських конвенцій 1949 року сторона, що перебуває у конфлікті й порушує положення Конвенцій або цього Протоколу, повинна відшкодовувати завдані збитки, якщо для цього є підстави. Вона несе відповідальність за всі дії, що вчиняються особами, які входять до складу її збройних сил.
Таким чином, дії РФ є серйозним порушенням міжнародного права, і, зокрема, Статуту ООН, порушенням обов'язків як постійного члена Ради Безпеки ООН у підтриманні миру і безпеки і дотримання своїх зобов'язань згідно Гельсінського Заключного Акту, Паризької Хартії за Нову Європу і Будапештського меморандуму.
Також відповідно до п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (Будапештський меморандум) від 05.12.1994 Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії та Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов'язання згідно з принципами Заключного Акта НБСЄ поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.
Збройну агресію РФ проти України було засуджено великою кількістю держав та міжнародних організацій.
Зокрема, Європейський парламент у Peзолюції від 01.03.2022 "Про роciйcьку aгpeciю проти України" № 2022/2564(RSP) і наступних своїх резолюціях у найрішучий спосіб засудив незаконну, неспровоковану і невиправдану військову агресію РФ проти України а також залучення Білорусі до цієї агресії; вимагав щоб Російська Федерація негайно припинила всю військову діяльність в Україні, беззастережно вивела всі військові і парамілітарні сили і військову техніку з усієї міжнародно визнаної території України, і повністю поважала територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України в межах її міжнародно визнаних кордонів.
Крім того, Заявою Сейму Латвійської Республіки від 21.04.2022, Заявою Рійгікогу Естонської Республіки "Щодо військових злочинів та геноциду Російської федерації в Україні" від 21.04.2022, рішенням парламенту Канади від 27.04.2022, постановою Сенату Чеської Республіки від 11.05.2022 та резолюцією Сейму Литовської Республіки від 10.05.2022 № XIV-930 на міжнародному рівні було підтверджено факт збройної агресії РФ проти України та визнано відповідні дії збройних сил та військово-політичного керівництва РФ геноцидом Українського народу.
До того ж, 15.03.2022 Сенат США одноголосно ухвалив резолюцію, яка вимагає розслідування щодо президента ОСОБА_1 як воєнного злочинця. 23.03.2022 Сейм Республіки Польща також визнав президента РФ воєнним злочинцем.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 25.04.2023 року 23-07411 (R) 250423 було визначено дії РФ, які вона вчиняє на території України, як агресію проти незалежної держави. Вказану резолюцію підтримали 122 члени ООН, в тому числі США, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Німеччина, Франція, і в тому числі Китайська Народна Республіка.
Так, РФ, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, порушила норми міжнародного права, зокрема - Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі, Женевські конвенції, договори, укладені між Україною та РФ, в т.ч. - про українсько-російський державний кордон.
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Правовідносини щодо відшкодування збитків / шкоди врегульовані, зокрема положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України та глави 82 "Відшкодування шкоди» Розділу ІІІ "Окремі види зобов'язань" Книги п'ятої "Зобов'язальне право" Цивільного кодексу України.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.ч. 1-3 ст. 22 Цивільного кодексу України).
Частиною 3 статті 147 Господарського кодексу України визначено, що збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Статями 224, 225 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Верховний Суд у постанові від 22.06.2022 у справі № 910/6090/22 зазначив, що "аналіз змісту статей 22 ЦК України, 224, 225 ГК України свідчить, що збитками є об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати".
З аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що до складу збитків входять, серед іншого:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі;
2) витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Аналіз змісту статей 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України свідчить, що реальні збитки можуть розраховуватись як у формі втрат, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, так і у формі витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення пошкодженої речі. Потерпілий за власним вибором може вимагати відшкодування або реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або реальної вартості будівельних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого нерухомого майна.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - Порядок).
Відповідно до п. 5 вказаної постанови визначено про надання місцевим державним адміністраціям (на період воєнного стану - військовим адміністраціям), виконавчим комітетам сільських, селищних та міських рад право проводити аналітичну і стандартизовану оцінку шкоди та збитків, завданих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Пунктом 1 Порядку передбачено, що цей Порядок встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року.
Пунктом 11 Порядку визначено, що суб'єктом подання є держава Україна, включаючи міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування (на період воєнного стану - військові адміністрації у разі утворення), державні, комунальні підприємства, установи та організації, що належать до сфери їх управління (перебувають в управлінні) (категорія B) де (крім іншого) підпунктом 2 пункту 11 Порядку вказано про те, що втрати об'єктів громадських будівель, - збитки, спричинені громадським будівлям (зокрема, заклади освіти, фізичної культури і спорту, сфер молодіжної політики (молодіжні центри), утвердження української національної та громадянської ідентичності, соціального захисту, охорони здоров'я, культури, адміністративні будівлі) (B2.2).
Відповідальними органами є міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державної органи та органи місцевого самоврядування (на період воєнного стану - військові адміністрації у разі утворення).
Відповідно до п. 8 Порядку фіксація фактів пошкоджень або руйнування будівель та споруд, зумовлених збройною агресією Російської Федерації, здійснюється відповідно до Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов'язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 р. № 473 (далі - Порядок невідкладних робіт).
Пунктом 2 Порядку передбачено, що визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за певними напрямами.
Підпункт 7 пункту 2 цього Порядку встановлює, що втрати об'єктів громадських будівель - напрям, що включає втрати громадських будівель (об'єктів освіти, спорту, соціального захисту, охорони здоров'я, культури, адміністративних будівель тощо), фактичні витрати, здійснені для їх відновлення.
Основні показники, які оцінюються:
вартість зруйнованих та пошкоджених громадських будівель;
фактичні витрати, здійснені для відновлення пошкоджених громадських будівель;
витрати на демонтаж зруйнованих об'єктів громадських будівель;
інші показники та параметри, якими визначається розмір шкоди та збитків внаслідок втрати об'єктів громадських будівель, спричинених збройною агресією Російської Федерації.
Визначення шкоди та збитків здійснюється відповідно до методики, затвердженої наказом Мінінфраструктури.
Відповідальним за визначення шкоди та збитків за наведеним напрямом є Мінінфраструктури.
Станом на час розгляду справи, методика визначення шкоди та збитків, яка затверджена наказом Мінінфраструктури, відсутня.
Пунктом 5 Порядку зазначено, що під час підготовки проектів методик, передбачених підпунктами 3, 4, 6-8, 10, 15-21 пункту 2 цього Порядку, а також визначення шкоди та збитків відповідно до зазначених методик відповідальні за визначення шкоди та збитків центральні та місцеві органи виконавчої влади зобов'язані керуватися Загальними засадами оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації, згідно з додатком (далі - Загальні засади).
Як вказувалось вище, відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 "Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації" визначено про надання місцевим державним адміністраціям (на період воєнного стану - військовим адміністраціям), виконавчим комітетам сільських, селищних та міських рад право проводити аналітичну і стандартизовану оцінку шкоди та збитків, завданих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Пунктом 2 Загальних засад встановлено, що у цих Загальних засадах і методиках оцінки шкоди та збитків передбачених пунктом 5 Порядку, терміни вживаються у такому значенні (крім іншого):
акт оцінки збитків - документ, що є результатом стандартизованої оцінки і містить висновки про вартість майна та (або) розмір збитків, підтверджує виконані процедури з оцінки, проведеної органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якому Кабінетом Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру збитків, завданих внаслідок збройної агресії Російської Федерації;
аналітична оцінка збитків - розрахунок вартісного виразу збитків та їх обсягу, який ґрунтується на укрупнених, агрегованих вихідних даних та проводиться шляхом застосування непрямих методів оцінки, аналітичних інструментів, зокрема макроекономічного моделювання, з метою визначення прогнозних розрахунків за секторами економіки, у тому числі для визначення загальних втрат та збитків економіки, для прогнозування загальнодержавних або секторальних витрат на відновлення. Аналітична оцінка збитків проводиться з урахуванням положень цих Загальних засад, але не підпадає під регулювання Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та не є професійною оціночною діяльністю;
аналітичний звіт - документ, що є результатом аналітичної оцінки збитків;
Оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (п. 5 Загальних засад).
Аналітична оцінка шкоди та збитків проводиться органами державної влади або органами місцевого самоврядування самостійно або із залученням фахівців, підприємств, установ, організацій будь-якої форми власності, а також може проводитися самостійно підприємствами, установами, організаціями з урахуванням вимог стандартної методології, що визначені цими Загальними засадами та відповідними методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
Особливості проведення аналітичної оцінки та форми її проведення визначаються методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
Стандартизована оцінка збитків проводиться органами державної влади або органами місцевого самоврядування, яким Кабінетом Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру збитків, завданих внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів, спричинених збройною агресією Російської Федерації, із використанням стандартного набору вихідних даних та дотриманням вимог стандартної методології, що визначені цими Загальними засадами та відповідними методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
Незалежна оцінка збитків проводиться суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визнаними такими Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - суб'єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
Проведення судової експертизи, що пов'язана з оцінкою збитків, та діяльність судових експертів, що пов'язана з оцінкою майна, здійснюються на умовах і в порядку, передбачених Законом України “Про судову експертизу», з урахуванням особливостей методичного регулювання оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії Російської Федерації, визначених цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. При цьому в дослідницькій частині висновку судового експерта відображаються усі процедури, пов'язані з оцінкою збитків, що визначені методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. Організаційні засади проведення судовими експертами експертних досліджень визначаються законодавством з питань судово-експертної діяльності.
Крім того, пунктом 7 Порядку визначено, що судовими експертами під час визначення шкоди та збитків можуть застосовуватися методики проведення судових експертиз, які внесені до Реєстру методик проведення судових експертиз, методичні рекомендації тощо.
Організаційні засади оцінки збитків, визначаються пунктами 10-20 Загальних засад та методичними засадами визначення розміру збитків, спричинених збройною агресією (крім проведення аналітичної оцінки збитків) визначених пунктами 21-29 Загальних засад.
Таким чином, з огляду на вказане вище, місцеві органи виконавчої влади зобов'язані керуватися Загальними засадами оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації шляхом підтвердження визначеного розміру збитків (з урахуванням п. 19 Загальних засад) на підставі аналітичного звіту - документу, що є результатом аналітичної оцінки збитків, акту оцінки збитків - документу, що є результатом стандартизованої оцінки, незалежної оцінки збитків, яка проводиться суб'єктом оціночної діяльності або проведення судової експертизи для отримання висновку судового експерта з відображенням усіх процедур, пов'язаних з оцінкою збитків.
Водночас, до позовної заяви в обґрунтування розміру завданих збитків (шкоди) не додано доказів проведення оцінки збитків в жодний із вищенаведених способів. Але ж суд самостійно позбавлений можливості здійснити таку оцінку збитків; тому постало питання щодо призначення у справі судової експертизи з метою оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих майну територіальної громади внаслідок втрати, руйнування або пошкодження цього майна у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації.
Для роз'яснення цих питань, що виникли при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, під час розгляду справи виникла необхідність у призначенні судової експертизи.
Тому ухвалою суду від 26.11.2024, керуючись вимогами, що містяться у постанові Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 "Про затвердження Порядку визначення шкоди і збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації", для вирішення питання про призначення у справі судової експертизи з метою оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих майну територіальної громади внаслідок його втрати, руйнування або пошкодження у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, запропоновано сторонам та Третій особі протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали надати перелік запитань, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта; кандидатуру експерта або експертну установу, яким слід доручити проведення цього експертного дослідження; Дніпровській міській раді (Позивачу) було запропоновано підтвердити згоду на попередню оплату вартості експертного дослідження за рахунок власних коштів, з подальшим розподілом судових витрат відповідно до вимог чинного ГПК України.
Однак, 12.12.2024 від Позивача, на виконання ухвали суду від 26.11.2024, надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він, зокрема зазначив, що у позові просить суд стягнути з Відповідача суму збитків, що понесені Позивачем внаслідок здійснення поточного ремонту будівлі, яка виникла внаслідок ракетних обстрілів зі сторони російських військ, тобто з вини Відповідача. Розмір збитків підтверджується матеріалами договорів про надання послуг, які укладені між Третьою особою та особами, що надавали послуги за такими договорами. Факт понесення збитків підтверджується платіжними інструкціями, що слугують доказами оплати за надані послуги.
При цьому, Відповідач письмових пояснень щодо доцільності призначення у справі вищезазначеної судової експертизи не надав.
Третя особа витребуваних судом письмових пояснень з приводу призначення у справі судової експертизи не надала, жодних заяв чи клопотань від неї з цього приводу на адресу суду не надходило.
Враховуючи відсутність згоди Позивача на проведення у справі судової експертизи та оплату її вартості, суд був позбавлений можливості призначити цю експертизу та ухвалює рішення за наявними у справі доказами.
Згідно з ч. 6 ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.
Міжнародне право не містить універсальних механізмів відшкодування воєнних збитків, хоча визнає право потерпілої сторони (держави, юридичних чи фізичних осіб) на відшкодування та обов'язок порушника його здійснити. Однак досі відшкодування здійснювалися або в рамках реалізації “права переможця», або, за добровільної згоди винної сторони, через механізми ad hoc (напр., Компенсаційна комісія ООН). У випадку РФ, яка не визнає свого обов'язку відшкодовувати завдані її агресією збитки, досягнення справедливості стикається з новими складними викликами, зокрема проблемою подолання юрисдикційних імунітетів.
Проте, у міжнародному праві сформована так звана “Декларація Мартенса» - положення преамбули Гаазької конвенції про закони та звичаї війни 1899, згідно з яким “у випадках, не врегульованих даною угодою, населення та воюючі сторони залишаються під охороною і дією засад міжнародного права, оскільки вони випливають із звичаїв, що встановилися між цивілізованими народами, із законів людяності і вимог суспільної свідомості». Це положення було включене до згаданої конвенції на Гаазькій мирній конференції 1899 за пропозицією представника Росії Ф. Мартенса (професор міжнар. права Петерб. ун-ту з 1873, чл. ради МЗС Росії з 1881, віце-президент Інституту міжнародного права з 1885) і підтверджене у IV Гаазькій конвенції 1907.
Хоча декларація Мартенса стосується здебільшого гуманітарного права і цивільного населення, застосування аналогії цих положень щодо захисту прав та інтересів юридичних осіб внаслідок військової агресії є більш ніж доречним, позаяк юридичні особи так само зазнають майнової шкоди (збитків), як і фізичні особи під час війни та окупаційних дій країни-агресора, і їхні права так само підлягають ефективному захисту.
Враховуючи викладене, РФ внаслідок протиправних дій було порушено майнові права Позивача, а саме - завдано майнової шкоди нерухомому майну. Національним законодавством передбачено право потерпілої особи на відшкодування завданих їй збитків, зокрема у вигляді відшкодування витрат, необхідних для відновлення пошкодженого майна Позивача (реальні збитки). Розмір збитків підтверджується оцінкою, проведеною згідно з вимогами чинного законодавства.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 Цивільного кодексу України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.02.2023 у справі № 910/14588/21, під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.
За результатами правового аналізу змісту статей 22 Цивільного кодексу України та 224 Господарського кодексу України можна зробити висновок, що збитками є об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Детальне обґрунтування протиправності дій РФ проти України, її громадян і юридичних осіб наведене вище.
Основними порушеннями Відповідачем норм міжнародного права та законодавства України, внаслідок яких було завдано шкоди Позивачеві, є:
- Порушення Відповідачем п. 4 ст. 2 Статуту ООН, де визначено зобов'язання держав утримуватися у міжнародних відносинах від погрози силою чи її використання проти територіальної цілісності та незалежності будь-якої держави. Це зобов'язання РФ порушила ще у 2014 році. Статут ООН також забороняє втручання у внутрішні справи держав. Слід зазначити, що ці норми є обов'язковими для виконання усіма державами світу і, у першу чергу, постійними членами Ради Безпеки ООН, до яких входить РФ.
- Порушення Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами згідно зі Статутом ООН 1970р., згідно якої військова окупація території держави в результаті застосування сили на порушення Статуту ООН заборонена, як і організація та заохочення організації іррегулярних сил чи озброєних банд, у тому числі найманців, для вторгнення на територію іншої держави. Жодне набуття територій в результаті погрози силою чи її застосування не повинно визнаватися іншими державами.
- Гельсінський заключний акт НБСЄ від 1975 року, підписаний СРСР (РФ - правонаступник), закріпив принцип поваги кордонів у Європі. Визнання цього принципу означає також визнання існуючих кордонів у якості юридично встановлених відповідно до міжнародного права і відмову від яких-небудь територіальних домагань. Повітряні, сухопутні та морські війська РФ здійснили незаконний перехід через державний кордон України.
- РФ порушила Статут Ради Європи від 1949 року, до якого приєдналась в 1996 році та не дотримується принципів Організації, закріплених статтею 3 Статуту Ради Європи, а саме: верховенство права і дотримання прав людини та основних свобод. Скориставшись ст. 8 Статуту Ради Європи, Організація 25.02.2022р. призупинила представництво Російської Федерації в Раді Європи. Незважаючи на це, РФ досі зобов'язана дотримуватися Європейської конвенції про права людини і про порушеннях особи будуть звертатися до Європейського суду з прав людини.
- Будапештський меморандум від 1994 року, укладений між Росією, США, Великобританією та Україною, гарантами якого також є Франція та Китай, тобто усі постійні члени Ради Безпеки ООН, закріпив гарантії безпеки та чітке визнання кордонів України у разі відмови від ядерної зброї, якої налічувалось приблизно 2000 ядерних боєголовок. Анексія Криму, тимчасова окупація Донецької та Луганської областей, а потім повномасштабні воєнні дії на усій території України, розпочаті 24 лютого 2022 року, є свідченням грубого порушення РФ норм, закріплених Будапештським меморандумом.
- Женевські конвенції про захист жертв війни - багатосторонні угоди в галузі законів і звичаїв війни, спрямовані на захист жертв збройних конфліктів, підписані 1949р., та Протоколи до них від 1977р. Зокрема, РФ порушила значну кількість вимог Конвенції про захист цивільного населення під час війни, внаслідок чого було завдано шкоди, в тому числі - майну Позивача. Згідно ст. 147 вищевказаної Конвенції серйозними порушеннями є порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров'ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув'язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, невиправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
- Частинами 1, 4 статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
- Отже, РФ порушила значну кількість міжнародно-правових актів та норм національного законодавства України, а тому є відповідальною як за збройну агресію проти України, так і за всі злочини, вчинені по відношенню до конкретних фізичних та юридичних осіб.
16.03.2022 Міжнародний Суд ООН (м. Гаага, Королівство Нідерланди) ухвалив рішення за поданим Україною запитом щодо визначення тимчасових заходів у справі про звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти Російської федерації) згідно з яким: РФ має негайно зупинити військові дії, які вона розпочала на території України 24 лютого 2022 року; повинна негайно забезпечити припинення будь-яких заходів, що сприяють військовим операціям, зазначеним в пункті (1), та вживаються будь-якими військовими підрозділами або нерегулярними збройними формування, які підконтрольні Російській Федерації або підтримуються нею, а також будь-якими організаціями та особами, які можуть перебувати під її контролем або керівництвом.
Вказана обставина доводить, що Організацією Об'єднаних Націй було визнано та засуджено агресією РФ, яка полягала у протиправному збройному вторгненні РФ на територію України.
Крім того, Постановою Верховної Ради України від 14.04.2022 № 2188-IX "Про Заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" було визнано дії, вчинені Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії Російської федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу.
Все вищевикладене у своїй сукупності доводить протиправність дій РФ у спричиненні збройної агресії проти України та вказує на повну її відповідальність за наслідки та шкоду, спричинену такою агресією.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Суд зазначає, що протиправність дій Відповідача, як складовий елемент деліктного правопорушення, у розумінні ч. 3 ст. 75 ГПК України, є загальновідомим фактом, визнаним як Верховною Радою України, так і міжнародними організаціями.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння РФ, а саме - збройної агресії проти України.
При цьому, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та діями, вчиненими Відповідачем, доводиться тим, що така шкода є результатом збройної агресії РФ проти України в цілому, адже якби не було такої агресії, то на території України не відбувались би бойові дії, та як наслідок - майно Позивача не було б пошкоджене. З огляду на викладене, між завданою Позивачу шкодою та відповідними діями Відповідача є безпосередній та об'єктивний причинно-наслідковий зв'язок, адже саме конкретна протиправна поведінка стала причиною завдання збитків.
Таким чином, завдана шкода майну Позивача була спричинена саме прямими протиправними діями Відповідача, а саме неспровокованою збройною агресією РФ проти України.
Вина як суб'єктивний елемент відповідальності за заподіяну шкоду полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Оскільки всі військові дії збройних сил РФ та інших формувань здійснюються за рішенням президента РФ та уповноважених осіб, то в даному випадку такі протиправні дії Відповідача є умисними.
До того ж, у цивільних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема у зв'язку із наявністю вини іншої особи або через дію об'єктивних обставин (аналогічна усталена правова позиція наведена, зокрема у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15, від 08.05.2018 у справі № 922/2026/17, від 21.09.2018 у справі № 910/19960/15).
Відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. В даному випадку законодавець передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди.
Відповідний висновок міститься, зокрема у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 753/7281/15-ц.
Отже, законодавством України не покладається на Позивача обов'язок доказування вини Відповідача у заподіянні шкоди, оскільки діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме Відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 686/10520/15-ц.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви» за Конвенцією надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути “ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.
Враховуючи наведене, суд вважає, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача суми завданої шкоди є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично може призвести до відновлення його порушених прав.
У той же час, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані Позивачем у справі докази, суд дійшов висновку про беззаперечне доведення фактів ракетних обстрілів збройними силами РФ цивільних об'єктів на території м. Дніпро, завдання шкоди внаслідок цих обстрілів комунальному майну, належному на праві власності територіальній громаді м. Дніпро; вини Відповідача у заподіянні збитків майну Позивача; наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між незаконними діями Відповідача та зменшенням майнових прав Позивача.
У той же час, оскільки Позивачем, в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 "Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації", яка є обов'язковою для використання під час оцінки збитків, не була здійснена ані незалежна оцінка збитків шляхом її проведення суб'єктом оціночної діяльності (до часу звернення з позовом до суду), ані не надано згоду на проведення судової експертизи та оплату її вартості вже під час розгляду цієї справи в суді, суд не має об'єктивної можливості надати правову оцінку розміру збитків, заявлених до стягнення з Відповідача.
З огляду на те, що Відповідачем не надано жодних доказів на спростування обставин стосовно розміру заявлених Позивачем збитків, суд, керуючись ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що докази, надані Позивачем на підтвердження цієї обставини, є більш вірогідними; у той же час, не може ані підтвердити, ані спростувати розмір цих збитків, а відтак вказана обставина (розмір збитків) не може вважатись встановленою цим рішенням суду та повинна доказуватись при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
У поясненнях від 17.12.2024 Третя особа надала пояснення на виконання ухвали суду від 26.11.2024, в яких вона зазначила, що в умовах воєнного стану, в умовах відсутності можливості застосування електронної системи закупівель Виконавці надання послуг за договорами № 0160/ПР від 01.04.2022, № 0160/ПР-1 від 22.06.2022, № 0160/ПР-2 від 19.07.2022 були визначені за такими критеріями як: наявність на ринку праці в умовах воєнного стану; спроможність виконати завдання замовника у заявлений термін та найнижча ціна. Виконавця надання послуг за договором № 0160/ПР-23 від 31.07.2023 було обрано електронною системою закупівель, оскільки закупівля за цим Договором здійснювалась шляхом проведення процедури закупівлі - відкриті торги з особливостями.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 26 845,07 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 028,00 грн. покладаються на Відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1) на користь Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 26510514) шкоду, завдану внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, у розмірі 1 789 671,56 грн.
Стягнути з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір за поданя позову у розмірі 26 845,07 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 028,00 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.І. Красота
Повне рішення складено
11.02.2025