Дата документу 11.02.2025
Справа № 334/1011/25
Провадження № 1-кп/334/443/25
11 лютого 2025 року м. Запоріжжя
Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 307 КК України,
установив:
в провадження Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії раніше обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Своє клопотання прокурор обґрунтував тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна, йому відомі анкетні дані понятих, присутніх під час обшуку, і крім цього ОСОБА_5 не працює та не має законних джерел доходів.
В сукупності наведені вище обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання, вказавши на те, що 17 грудня 2024 року, до ЄРДР за № 12024082050002538 внесені відомості про вилучення у ОСОБА_6 під час обшуку ділянки № НОМЕР_1 садово-городного кооперативу «Дінамо», 2500 гр. речовини сіро-зеленого кольору рослинного походження.
17 грудня 2024 року прокурор окружної прокуратури м.Запоріжжя своєю постановою об'єднав матеріали досудових розслідувань за № 12024244000001531 від 05.09.2024 року і № 12024082050002538 від 17.12.2024 року в одне провадження № 12024244000001531 від 05.09.2024 року. Дану постанову прокурора захисник вважає необгрунтованою.
18 грудня 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру в вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України у кримінальному провадженні № 12024244000001531 від 05.09.2024 року.
19 грудня 2024 року слідчий суддя Ленінського районного суду м.Запоріжжя у кримінальному провадженні № 12024244000001531 від 05.09.2024 року ухвалила про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк до 14 лютого 2024 року , включно, без права внесення застави. У клопотанні підозрюваного та його захисника про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, відмовити.
Не погоджуючись із ухвалою суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, звертає увагу на таке :
ОСОБА_5 , на земельній ділянці № НОМЕР_1 садово-городного кооперативу «Дінамо» виростив 9 кущів коноплі, які в жовтні 2024 році зрізав, переніс та сховав на горищі будівлі.
17 грудня 2024 року, до початку обшуку ОСОБА_5 повідомив працівників поліції про вирощені ним кущі коноплі, та показав місце їх схованки на горищі будівлі. Після чого, йому було запропоновано співпрацювати з поліцією та визнати себе винним у збуті наркотичних засобів у місцях позбавлення волі ( Шепетівській виправній колонії № 98 ), повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України (незаконно виробив, виготовив та зберігав наркотичний засіб канабіс , вагою більше 500 грамів, з метою подальшого збуту).
ОСОБА_5 відмовився оговорювати себе у збуті наркотичних засобів, так як він виростив кущі коноплі для особистого вживання ( куріння), які ще не пройшли переробку та виготовлення канабісу, що викликало обурення у працівників поліції і в цей же день йому змінено раніше повідомлену підозру на ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України, та вручено копію клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вважає, що незаконний посів, незаконне вирощування конопель у кількості дев'яти рослин, (які знищені при проведенні обшук) не коректно кваліфіковане за ч.3 ст.307 КК України.
Також захисник надав суду позитивну характеристику з місця проживання ОСОБА_5 , і вказав на те, що в обвинуваченого є бабуся, яка є інвалідом І групи і потребує стороннього догляду.
Заслухавши учасників та дослідивши надані докази, суддя дійшов до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частиною другою статті 183 КПК України визначено виключні випадки у яких до особи може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків повторного вчинення злочинів або переховування від слідства та суду».
Наявність ризику переховування від суду підтверджується тим, що тяжкість кримінального правопорушення у якому обвинувачується ОСОБА_5 , за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років свідчить про те, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду.
Отже, матеріали провадження дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також суддя погоджується із доводами прокурора стосовно існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо можливості вчинення обвинуваченим інших злочинів, зокрема, пов'язаних із обігом наркотичних засобів, адже ОСОБА_5 не має місця роботи або інших достовірних джерел доходу.
ЄСПЛ визнав, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для обґрунтування обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд у кожному випадку повинен принципово та критично ставитися до доводів прокурора, якими він обґрунтовує необхідність застосування саме цього запобіжного заходу, об'єктивно оцінюючи їх переконливість. При цьому для застосування тримання під вартою як запобіжного заходу прокурор повинен довести, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. У даному випадку, суддя вважає необґрунтованими твердження щодо можливості впливу обвинуваченого на свідків у кримінальному провадженні, адже будь-яких відомостей про їхнє спілкування до інкримінованих подій злочину суду не надано, а тому суд відхиляє доводи прокурора щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави.
Частина четверта вказаної статті містить виключення з цього правила, до яких, зокрема, відносяться злочини, пов'язані із обігом наркотичних засобів. Проте, суд вирішуючи це питання, вважає за необхідне урахувати позицію ЄСПЛ, викладену зокрема у рішенні «Гафа проти Мальти». Так, Суд відзначив, що відповідно до прецедентного права, гарантія, передбачена статтею 5§3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.
Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого.
Таким чином, суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 80-та розмірів прожиткового мінімуму, що становить 242 240 гривень.
Керуючись ст. 183, 314, 315, 371, 372 КПК України, суд
ухвалив:
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу, яку необхідно внести на депозитний рахунок: № UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26316700. Призначення платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_5 провадження по справі №1-кс/334/443/25, ЄУН 334/1011/25. Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язки строком до 11.04.2025 року, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до суду,
2) не відлучатися з місця проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи,
3) утриматись від спілкування зі свідками у цьому кримінальному проваджені.
Роз'яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі порушення вказаних обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Термін дії ухвали в частині продовження запобіжного заходу закінчується 11 квітня 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів.
Суддя ОСОБА_1