Справа № 317/3982/24
Провадження № 2/314/282/2025
12.02.2025 року м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі головуючий суддя Кононенко І.О., секретар судового засідання Билименко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ) про стягнення моральної шкоди,
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про стягнення моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. з військової частини НОМЕР_2 у зв'язку з ненарахуванням та невиплатою в повному обсязі військовослужбовцю додаткової винагороди, в обґрунтування позову зазначає, що наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 27.06.2022 року №90 він був прикомандирований до розвідувального взводу, де виконував визначені завдання перебуваючи на посаді водія-електрика 1 радіостанції інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини. На виконання рапорту командира розвідувального взводу військової частини НОМЕР_2 від 31.03.2023 та наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 04.04.2023 №110 за період безпосередньої участі у виконанні бойових завдань під час ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань батальйоном першого ешелону оборони у складі взводу розвідки з 01.03.2023 по 25.03.2023 включно нарахована додаткова винагорода з розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно, у сумі 80645,16 грн. Останній звернувся з рапортом до командира механізованої роти В/ч НОМЕР_2 про виплату додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн. за період березень, квітень 2023 року, військовою частиною здійснення цих виплат проводилось. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2023 у задоволенні позовних вимог позивача, щодо визнання дій військової частини протиправними, яка полягала у не нарахуванні та не виплаті в повному обсязі військовослужбовцю додаткової винагороди відмовлено. Постановою від 11.04.2024 Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу позивача задоволено частково та зобов'язано військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату в повному обсязі додаткової винагороду за період з 26.03.2023 по 31.03.2023 року включно, виходячи з розрахунку 100000 грн на місяць, пропорційну часу участі у таких діях та заходах. Вважає, що діями військової частини йому нанесено моральну шкоду в розмірі 50 000 грн у зв'язку невиплатами додаткової винагороди.
Представником відповідача до суду надано відзив в якому з позовні вимоги вважають необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки доводи позивача не підтверджені жодними належними та допустими доказами, у задавлені позову просили відмовити.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , у зв'язку з невиплатами в повному обсязі додаткової винагороди за прийняття безпосередньої участі у бойових діях, останній звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала у не нарахуванні та не виплаті в повному обсязі військовослужбовцю додаткової винагороди встановленої п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року у розмірі 100 000 грн. за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі у стримуванні збройної агресії за період з 01.03.2023 по 31.03.2023 року, з 01.04.2023 року по 30.04.2023, виходячи із розрахунку 100 000 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відповідно до постанови від 11.04.2024 Третього апеляційного адміністративного суду у справі №280/7013/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі додаткову винагороду встановлену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року в розмірі 100 000 грн. за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпечені заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 26.03.2023 року по 31.03.2023 року включно, виходячи з розрахунку 100 000 грн. на місяць, пропорційну часу участі у таких діях та заходах.
Позивач вважає, що діями посадових осіб Військової частини НОМЕР_2 спричинили останньому моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 50000 гривень, оскільки останній відчував психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення його прав людини, вважає, що встановлення судом протиправності відмови відповідача щодо перерахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яку останній отримував під час проходження військової служби, вже є достатнім доказом того, що йому завдано моральної шкоди.
Засади змагальності покладають на позивача обов'язок довести суду правомірність вимог, викладених у позовній заяві, зокрема, у даному випадку, щодо заподіяння моральної шкоди.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Пунктом 2 даної статті визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду №5 від 25.05.2001 та від 27.02.2009 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивачем не надано доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, шкоди здоров'ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем .
Крім того у рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії», від 09 лютого 2007 року «Білуха проти України», зазначено, що в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі, таким чином судом встановлено , що постановою апеляційного адміністративного суду зокрема зобов'язано військову частину здійснити відповідне нарахування та виплату в повному обсязі додаткової винагороди , така постанова відновила порушене право заявника та становить достатньо справедливу сатисфакцію й доказів що таке порушення призвело до моральних страждань заявника судом не встановлено, у зв'язку з чим у позові відмовляє.
Керуючись ст.ст.10-13, 76-83, 133, 137, 139, 141, 223, 258, 259, 263-265 , 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про стягнення моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Іван Олександрович Кононенко
12.02.2025