11 лютого 2025 року м.Суми
Справа №591/56/24
Номер провадження 22-ц/816/281/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О.
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 травня 2024 року, ухвалене у складі судді Костенка В.Г. у м. Суми, повне судове рішення складено 15 травня 2024 року,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 09 серпня 2014 року він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 09 вересня 2022 року. Мають спільну дитину - дочку ОСОБА_3 .
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28 липня 2020 року з нього стягнуто на утримання доньки ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімум для дитини відповідної віку.
Судовим наказом Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 вересня 2023 року з нього стягнуто на утримання другої дитини ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімум для дитини відповідного віку щомісячно.
Вважав, що він має право на зменшення розміру аліментів адже його матеріальне становище погіршилося, оскільки має сплачувати комунальні послуги на утримання службового житла, а також утримання обох дітей від різних шлюбів. Відповідний позов до іншої відповідачки він подав до Роменського міськрайонного суду Сумської області.
Посилаючись на вищевказані обставини, просив суд зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього за судовим наказом Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 вересня 2023 року у справі №592/7534/23 та стягувати з нього на утримання доньки ОСОБА_3 1/6 частину з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 травня 2024 рокувідмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що при визначенні розміру аліментів враховуються зобов'язання платника аліментів, його утримання всіх неповнолітніх дітей чи інші аліментні зобов'язання, проте судом не взято до уваги інтереси всіх дітей та сторін, так як згідно положень сімейного законодавства, при наявності у платника аліментів інших дітей суд повинен виходити з рівності прав кожної дитини на належне утримання.
Вказує, що з урахуванням наявності на його утриманні ще однієї дитини, на утримання якої стягнуто аліменти, Роменський міськрайонний суд Сумської області зменшив розмір аліментів на утримання дитини з частини до 1/6 частини від всіх видів його заробітку, оскільки такий розмір аліментів буде достатнім для забезпечення потреб дитини, відповідатиме рівності прав кожної дитини на належне матеріальне утримання. Водночас, судом при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано, що розмір утримання однієї дитини буде складати 1/6 частини від всіх видів його заробітку, а іншої - частини, що буде порушувати рівність прав кожної дитини на належне матеріальне утримання.
Відповідачкою відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк подано не було.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 09 серпня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 09 вересня 2022 року (а.с. 14).
Сторони мають спільну дитину - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28 липня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку(доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 9-10).
Судовим наказом Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 вересня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімум для дитини відповідного віку щомісячно, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку починаючи стягнення з 29 серпня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 13).
10 червня 2020 року на ім'я ОСОБА_1 видано ордер на квартиру за адресою АДРЕСА_1 . До членів сім'ї наймача включено дружину ОСОБА_2 та дочку ОСОБА_3 (а.с. 16).
Згідно з довідкою ТСЦ ВМС №5946 від 17 жовтня 2020 року №21/18/5946 3457 за позивачем не зареєстровано транспортних засобів (а.с. 15).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за позивачем не зареєстровано нерухомого майна (а.с.17).
Згідно з довідкою Сумської обласної прокуратури від 25 вересня 2023 року №21-349 вих. 23, за період з 01 січня 2023 року по 31 серпня 2023 року ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в сумі 176427,20 грн, з якої на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти за період січня - серпня 2023 року у розмірі 25 % в сумі 35505,99 грн (а.с. 20).
Згідно з довідкою Сумської обласної прокуратури від 04 березня 2024 №21-87 вих. 24, за період з січня 2024 року по 29 лютого 2024 року ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в сумі 35945,89 грн, з якої стягнуто аліменти за січень-лютий 2024 року у розмірі 25 % на користь ОСОБА_5 та 25 % на користь ОСОБА_2 (а.с. 36).
Встановлено, що у період після видачі зазначеного судового наказу заробітна плата ОСОБА_1 не зменшувалася.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено, зменшено розмір аліментів які стягуються рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28 липня 2020 року у справі №585/1256/20 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини заробітку(доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
При ухваленні рішення суд врахував, що судовим наказом у справі № 591/7534/23 з позивача стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімум для дитини відповідного віку щомісячно (а.с. 37-40).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем існування обставин, які відповідно до положень СК України, є підставою для зменшення розміру аліментів.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до ч. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 141 СК України передбачено, що батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За приписами ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями ч. 3 ст. 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
При цьому, за змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
4) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
6) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до положень статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Таким чином, зміна розміру аліментів можлива за наявності доведених в судовому порядку обставин, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із сторін.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 посилається на те, що у нього змінився матеріальний стан, а саме наявність на утриманні іншої дитини та необхідність сплачувати комунальні послуги за житло, що є підставою для зменшення розміру аліментів, стягуваних судовим наказом від 29 вересня 2023 року.
Позивачем, всупереч зазначених вимог закону, не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували зміну в бік погіршення його матеріального становища на час звернення до суду з зазначеними позовними вимогами, або докази щодо поліпшення матеріального становища позивача, які б слугували підставами для зменшення розміру аліментів, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Також, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про зміну обставин, які потягли за собою неможливість сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_7 , у раніше визначеному судом розмірі.
Водночас, як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, що після видачі судового наказу від 20 вересня 2023 року матеріальне становище ОСОБА_1 не змінювалося, його заробітна плати залишилася на одному рівні, власних транспортних засобів чи нерухомості позивач не мав. Лише з січня 2024 року з позивача стягуються аліменти на утримання меншої дочки ОСОБА_7 , проте під час розгляду цієї справи розмір аліментів на утримання старшої дочки зменшився, що свідчить про поліпшення матеріального становища ОСОБА_1 , адже він став менше сплачувати аліментів.
Крім того колегія суддів наголошує, що здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини (ст. 155 СК України).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не довів наявність обставин, які відповідно до норм СК України, що є підставою для зменшення аліментів.
Відтак, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
За таких обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
Ю. О. Філонова