11 лютого 2025 року м.Суми
Справа №2-961/10
Номер провадження 22-ц/816/285/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Булановим Олексієм Михайловичем,
на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 31 травня 2024 року у складі судді Ніколаєнко О.О., постановленої в м. Суми, повний текст якої виготовлено 31 травня 2024 року,
за заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягувач - ОСОБА_2 , боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» в особі філії Сумське регіональне управління «Слобожанщина» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просив визнати такими, що не підлягає виконанню, виконавчі листи, видані Зарічним районним судом м. Суми у справі 2-961/10 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Надра». В обґрунтування заяви зазначив, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26 травня 2010 року у справі №2-961/10 з нього, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку стягнуто заборгованість за кредитним договором від 24 вересня 2008 року в сумі 1195969 грн 42 коп. Ухвалою цього ж суду від 17 серпня 2022 року змінено стягувача на ОСОБА_2 у виконавчому проваджені з примусового виконання виконавчого листа, виданого на примусове виконання вказаного судового рішення.
Вказує на те, що 01 травня 2024 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір про врегулювання заборгованості за кредитним договором №10/2008/4417992090 від 24 вересня 2008 року, відповідно до якого вони погодилися врегулювати кредитну заборгованість, шляхом оплати боржнику частини заборгованості за кредитним договором у розмірі 180000 грн 00 коп. Враховуючи, що обов'язок боржника відсутній, вважає, що відповідно до ст. 432 ЦПК України наявні підстави для визнання виданих у даній справі виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 31 травня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю.
Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Буланова О.М., подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити.
Доводи апеляційної скарги мотивував тим, що суд першої інстанції не врахував, що припинення зобов'язання за кредитним договором відбулося саме за домовленості сторін та пропущення боргу. На даний час стягувач не має жодних майнових претензій до відповідачів, тому відсутні порушення прав стягувача.
Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк стягувачем подано не було.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
З матеріалів справи встановлено, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26 травня 2010 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ВАТ КБ «Надра» в особі філії Сумське регіональне управління «Слобожанщина» заборгованість у розмірі 1195969 грн 42 коп. за договором кредиту. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 1, а.с. 102). За цим судовим рішенням стягнута заборгованість за кредитним договором №10/2008/4417992090 від 24 вересня 2008 року.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми 17 серпня 2022 року, з урахуванням змін внесених ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 25 травня 2023 року, змінено стягувача ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №51614510 з примусового виконання виконавчого листа у справі №2-961/10, боржником за яким є ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (т. 2, а.с. 31).
01 травня 2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про врегулювання заборгованості за кредитним договором №10/2008/4417992090 від 24 вересня 2008 року, за умовами якого сторони домовились врегулювати заборгованість за кредитним договором шляхом оплати боржником частини заборгованості у розмірі 180000 грн. (а.с. 66, т 2).
Згідно інформації, наданої начальником Обухівського відділу ДВС в Обухівському районі Київської області, 08 липня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП 51614510. Станом на 27 травня 2024 року виконавче провадження №51614510, з примусового виконання виконавчого листа №2-961/10 від 22 вересня 2010 року, виданого Зарічним районним судом м. Суми про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 1195969 грн 42 коп. за договором кредиту на користь ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Сумське регіональне управління «Слобожанщина» (боржник: ОСОБА_1 ), відкрите та перебуває на примусовому виконанні. Відомостей, що є підстави для закінчення, завершення чи зупинення виконавчого провадження станом на 27 травня 2024 року в Обухівському відділі ДВС відсутні (т.2, а.с. 83).
Відповідно до листа від 03 травня 2024 року ОСОБА_1 повідомляє про сплату ОСОБА_2 коштів в сумі 180000 грн., а ОСОБА_2 повідомляє про відсутність у неї претензій до ОСОБА_1 за кредитним договором №10/2008/4417992090 від 24 вересня 2008 року (т. 2, а.с. 68).
Постановляючи ухвалу та відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, підставою для визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню є добровільне виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження. Судом встановлено, що виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні та в межах виконавчих проваджень державним виконавцем здійснені заходи направлені на примусове виконання рішення суду на користь стягувача через відділ ДВС. В межах виконавчих проваджень були перераховані кошти на часткове погашення заборгованості. Ініціювання боржниками заяви щодо визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню направлені на уникнення сплати ними виконавчого збору, в тому числі за коштами перерахованими в рамках виконавчого провадження попереднім стягувачам, на виконання судового рішення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Зокрема, відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а, отже, принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.
Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містяться у главі 50 розділу І книги п'ятої ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу (ст.605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст.606 ЦК України).
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.
Встановлено, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Зарічним районним судом м. Суми 22 вересня 2010 року у справі №2-961/10 перебуває на виконанні у Обухівському відділі ДВС в Обухівському районі Київської області з 08 липня 2016 року. У межах виконавчого провадження державним виконавцем здійснювалися заходи, направлені на примусове виконання рішення.
ОСОБА_1 як на підставу визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, посилається на договір про врегулювання заборгованості за кредитним договором №10/2008/4417992090 від 24 вересня 2008 року, укладений зі стягувачем ОСОБА_2 01 травня 2024 року, за яким одна частина боргу була прощена стягувачем, а інша частина сплачена боржником, що свідчить, на думку останнього, про добровільне виконання зобов'язання поза межами виконавчого провадження.
Проте, колегія суддів зазначає, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про виконання рішення суду від 26 травня 2010 року саме поза межами виконавчого провадження заявником не надано.
У разі, якщо виконавчий лист вже пред'явлено до виконання і виконавче провадження було відкрите, після чого боржником сплачено заборгованість на користь стягувача, необхідності звертатися до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, немає, оскільки виконавче провадження в цьому випадку буде закінчене на підставі повного фактичного виконання судового рішення (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»).
Отже, передбачених положеннями ч. 2 ст. 432 ЦПК України підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, як то припинення зобов'язання внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, колегією суддів не встановлено.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Установивши, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Булановим Олексієм Михайловичем, залишити без задоволення.
Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 31 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
Ю. О. Філонова