Номер провадження: 11-сс/813/228/25
Справа № 947/36764/24 1-кс/947/16129/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
03.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у письмовому провадженні, апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Київського райсуду м. Одеси 24.12.2024 про арешт майна у к/п №72024161030000006 від 07.08.2024 за ч. 1 ст. 204, ч. 3 ст. 212 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді в межах к/п №72024161030000006 від 07.08.2024 було задоволено клопотання прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 та було накладено арешт із забороною розпорядження та користування на майно, яке було виявлено та вилучено у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлових приміщень в межах географічних координат: 46.459577, 30.241109; 46.460436, 30.240462; 46.460691, 30.241195; 46.459793, 30.241977, а саме на ємності об'ємом 1000 л.- 1 од.; ємності об'ємом 5000 л.- 2 од.; ємності об'ємом 200 л.- 4 од.; 10 аркушів із чорновими записами; автоматичний пістолет для подачі палива, фільтр та пульт увімкнення по 1 одиниці; дизельне паливо об'ємом 8000 л.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя вказувала на те, що вилучені речі мають ознаки речових доказів у вказаному кримінальному провадженні, зокрема вилучені аркуші паперу можуть містити інформацію щодо кількості незаконно збутого пального без дозвільних документів, пістолет для подачі палива може бути засобом вчинення злочину, окрім того у межах зазначеного провадження призначені судові експертизи, що вказує на необхідність збереження майна.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
Не погодившись із ухвалою слідчого судді представник ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою з таких підстав:
- в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, які б прямо, або опосередковано свідчили про здійснення власником тимчасово вилученого майна протиправної діяльності. Всупереч положенням ст.ст. 98, 170 КПК України стороною обвинувачення не надано жодних доказів того, що вилучене майно, може бути набуте кримінально протиправним шляхом, містить на собі сліди злочину та відповідає ознакам речових доказів по справі, що встановлюються у даному кримінальному провадженні. Водночас, незалежно від того, що орган досудового розслідування визнав своєю постановою вилучені речі та пальне речовим доказом, однак не зазначив, яким чином вони мають відношення до кримінального провадження, які саме сліди вчинення злочину могли зберегти та чи можна їх взагалі використовувати як речовий доказ у кримінальному провадженні;
- ОСОБА_7 тримав вдома, за адресою свого проживання (Одеська обл., Одеський р-н, м. Біляївка, вул. Зелена) пальне для власних потреб, зокрема для заправки автомобілів, що перебувають у приватній власності його родини та електрогенераторних установок, для нормального забезпечення життєдіяльності оселі. На період дії воєнного стану на території України, зважаючи на дефіцит електроенергії, спричинений ударами рф по критичним об?єктам інфраструктури України, ОСОБА_7 зберігав пальне та ємності для їх зберігання за адресою свого проживання, що не суперечить вимогам, як КК України так і іншим нормативно правовим актам.
За таких обставин, представник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 24.12.2024 та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання.
Представник ОСОБА_6 та прокурор ОСОБА_9 направили на адресу апеляційного суду заяви, в яких просили розглядати апеляційну скаргу за їх відсутності, водночас прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Відтак, відповідно до положень ч. 4 ст. 107 та ст. 405 КПК України розгляд проведено без учасників судового розгляду та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз оскаржуваної ухвали свідчить про те, що вона зазначеним вимогам КПК України відповідає не у повному обсязі з огляду на такі обставини.
За приписами ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна відповідно до приписів ч. 2 ст. 171 КПК України повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Положення зазначеної вище норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Так, як вбачається з матеріалів судової справи, Одеською обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у к/п № 72024161030000006 від 07.08.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 3 ст. 212 КК України.
До ЄРДР було внесено відомості про те, що невстановлені громадяни, використовуючи підконтрольні їм підприємства разом з іншими невстановленими службовими особами підприємств вчинили дії, направлені на умисне ухилення від сплати податків, що призвело до ненадходження до бюджету податку на додану вартість в особливо великих розмірах.
При цьому, відповідно наявних матеріалів кримінального провадження, встановлено, що фактично ПММ, які відповідно до податкових накладних реалізовано ряду підприємств на території України, реалізується за готівкові кошти оптом та в роздріб невстановленому колу осіб.
Також під час досудового розслідування встановлено, що на території Білгород-Дністровського р-ну Одеської обл. невстановлені особи здійснюють незаконне зберігання з метою збуту, незаконне транспортування з метою збуту а також незаконний збут підакцизних товарів без дозвільних документів.
В ході досудового розслідування встановлено, що до вчинення вказаного кримінального провадження причетні ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , які разом з іншими невстановленими особами здійснюють незаконне придбання з метою збуту, зберігання та транспортування з цією ж метою, а також збут незаконно виготовленого пального.
У подальшому, в період 19-20.11.2024 на підставі ухвали слідчого судді Київського райсуду м. Одеси від було проведено обшук за адресою: Одеська обл., Одеський р-н., м. Біляївка, вул. Зелена, нежитлових приміщень.
Підставою для накладення арешту прокурор визначив необхідність збереження речових доказів з метою запобігання можливості їх зникнення, втрати або пошкодження, проведення судових експертиз та з метою забезпечення відшкодування нанесених державі збитків.
Що стосується доводів представника з приводу того, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, які б прямо, або опосередковано свідчили про здійснення власником тимчасово вилученого майна протиправної діяльності, апеляційний суд зауважує, що ч. 3 ст. 170 КПК України, відповідно до яких, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Постановою детектива ТУ БЕБ ОСОБА_11 від 21.11.2024 вилучене майно було визнано речовими доказами.
Апеляційним судом також встановлено, що у вказаному провадженні призначено ряд експертиз з метою встановлення всіх обставин, які встановлюються в ході проведення досудового розслідування.
При цьому, як вбачається із матеріалів, яким обґрунтоване клопотання встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 розташований склад зберігання пального, на території якого здійснюється незаконне зберігання дизельного пального у значних розмірах без дозвільних документів. Подальша реалізація дизельного пального здійснюється шляхом продажу водіям-далекобійникам вантажними автофургонами, обладнаними внутрішніми резервуарами та приладами для транспортування та збуту пального на території м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, та на автошляху «Київ-Одеса» (поблизу сел. Усатове Одеського району Одеської обл.).
Так, за наявною інформацією, громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , організував незаконне зберігання і збут дизельного пального у значних розмірах без дозвільних документів та з порушенням вимог пожежної безпеки. Зберігання і реалізація пального здійснюється на території власного домогосподарства за адресою проживання ОСОБА_7 .
Окрім того, апеляційний суд враховує, що з матеріалів, якими обґрунтоване клопотання вбачається, що до подій, які розслідуються у межах зазначеного кримінального провадження імовірно причетними є значна кількість осіб, у зв'язку з чим погоджується із висновками слідчого судді з приводу того, що потреби досудового розслідування на теперішній час виправдовують таке втручання у право власності.
Так, пальне імовірно є предметом кримінального правопорушення, чорнові записи можуть містити у собі інформацію щодо кількості незаконного збуту пального без дозвільних документів та щодо осіб, що можуть бути причетні до злочинної діяльності, а тому також потребують збереження для встановлення осіб причетних до вчинення кримінального правопорушення та усіх обставин, які підлягають доказуванню в рамках кримінального провадження.
Відтак, апеляційний суд приходить до висновку про те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Водночас, колегія суддів звертає увагу апелянта на можливість звернення з клопотанням до слідчого судді, суду про скасування арешту в порядку ст. 174 КПК України, при умові, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Апеляційний суд також враховує, що обраний слідчим суддею захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення досудового розслідування, а його межі у часі окреслені строками, які регламентуються нормами ст. 219 КПК України.
Приписами п. 1) ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Отже, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування законної та обґрунтованої ухвали слідчого судді відсутні.
Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.12.2024, про накладення арешту на майно, перелік якого міститься у мотивувальній частині ухвали, яке було виявлено та вилучено 19.11.2024-20.11.2024 у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлових приміщень в межах географічних координат: 46.459577, 30.241109; 46.460436, 30.240462; 46.460691, 30.241195; 46.459793, 30.241977 у кримінальному проваджені №72024161030000006 від 07.08.2024 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4