10 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/14982/24 пров. № А/857/28904/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П., Обрізко І.М.,
розглянувши в письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року (головуючий суддя Братичак У.В.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Львові у справі № 380/14982/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та наказів, зобов'язання вчинити дії,-
12.07.2024 адвокат Романенко Олег Володимирович в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17.06.2024 про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 придатним до військової служби; визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо призову на військову службу за мобілізацією ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 майора ОСОБА_2 від 17.06.2024 про призов на військову службу за мобілізацією ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити дії щодо звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 від проходження військової служби.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року в позові відмовлено.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що оскарженню у судовому порядку, за приписами пп. 2.3.5. пункту 2.3 та пп. 2.4.10 пункту 2.4 розділу І Положення № 402 підлягають тільки постанови ВЛК регіонів та постанови ЦВЛК. Суд першої інстанції вказав, що позивач не скористався своїм правом на проведення повторного медичного огляду з метою визначення придатності його до військової служби, оскільки не звертався зі скаргою про протиправність дій/бездіяльності членів позаштатної ВЛК при проведенні медичного огляду ні до ВЛК регіону, ні до ЦВЛК та проханням провести повторний медичний огляд із дотримання вимог Положення № 402. Суд першої інстанції зазначив, що перевірка рішень позаштатних ВЛК ТЦК та СП на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК. Hішення, яке підлягає судовому оскарженню з приводу придатності позивача до військової служби ВЛК регіону чи ЦВЛК не приймали, що свідчить про недотримання позивачем вимог Положення № 402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник позивача подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року та позов задовольнити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, зокрема щодо прийняття до матеріалів справи доказів, які не були скеровані позивачу. Скаржник зазначає, що картка обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 , яку представник позивача просив витребувати у відповідача, станом на день проголошення рішення у справі стороні позивача не надсилалась, що призвело до порушення принципу змагальності, позбавило позивача можливості надати свої заперечення. Скаржник наголошує, що надані відповідачем докази не відповідають вимогам чинного законодавства. Скаржник стверджує, що медичний огляд 17.06.2024 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 взагалі не проводився, його не оглянув жоден лікар, він не проходив рентгенологічне обстеження органів грудної клітки та електрокардіограму, йому не проведено аналіз крові, сечі, аналіз крові на антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), до гепатиту В і С, що не було взято до уваги судом першої інстанції.
На адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від представника позивача про витребування у відповідача оригіналів Довідки військово - лікарської комісії № 135/3804 від 17.06.2024 на ім'я ОСОБА_1 та картки обстеження та медичного огляду на ім'я ОСОБА_1 від 17.06.2024.
Розглянувши заявлене клопотання апелянта, суд апеляційної інстанції вважає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Положеннями частини 3 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України також передбачено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_6 та Військової частини НОМЕР_1 належним чином завірені копії:
- довідки військово-лікарської комісії від 17.06.2024 про проведення медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 (з карткою медичного огляду) відповідно до якої він визнаний придатним до військової служби;
- наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17.06.2024 про мобілізацію військовозобов'язаного ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;
- наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
09.09.2024 від представника ІНФОРМАЦІЯ_6 до суду першої інстанції надійшов відзив на позовну заяву, до якого на виконання вимог ухвали суду від 21.08.2024 долучено копію довідки військово-лікарської комісії від 17.06.2024 про проведення медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 .
26.09.2024 на адресу суду першої інстанції від ІНФОРМАЦІЯ_7 на вимогу ухвали суду від 21.08.2024 надійшли додаткові докази, зокрема Довідка №135/3804 ВЛК від 17.06.2024; картка обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 від 17.06.2024, солдата запасу 09.08.1988 року народження; протокол дослідження КПН «Львівське ТМО2» поліклінічного відділення ВП «Лікарня Князя Лева» від 17.06.2024.
Частиною п'ятою статті 94 КАС України встановлено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Подані ІНФОРМАЦІЯ_8 копії документів засвідчені у встановленому законодавством порядку (містять напис згідно з оригіналом, підпис особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища).
Суд апеляційної інстанції не вбачає необхідності у витребуванні оригіналів документів, зазначених у клопотання представника позивача від 19.12.2024, оскільки в матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії вищезазначених документів, які відповідають вимогам ст. 94 КАС України.
Таким чином, дослідивши клопотання позивача про витребування доказів, враховуючи наявність в матеріалах справи належним чином завірених копій відповідних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 .
17.06.2024 позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення військово-облікових даних, що підтверджується наявними в матеріалах справи листами ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з довідкою Військово-лікарської комісії №135/3804 від 17.06.2024 солдату запасу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 17.06.2024 проведено медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 . Діагноз: Міопія в 3,5Д обох очей. Н52.1. На підставі статті 30в, графи ІІ Розкладу хвороб графи 2-7 ТДВ-Б придатний до військової служби за мобілізацією.
Згідно з витягом із наказу т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) №170 від 18.06.2024, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», та набрання чинності Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», згідно директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 24 лютого 2022 року №32/321/501/15E, солдата ОСОБА_1 призвано ІНФОРМАЦІЯ_9 на військову службу 18 червня 2024 року та відправлено для проходження служби у Військову частину НОМЕР_4 .
Позивач вважаючи протиправним та таким що підлягає скасуванню рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17.06.2024 про визнання ОСОБА_1 про придатність до військової служби, дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо призову його на військову службу за мобілізацією та наказ т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 майора ОСОБА_2 від 18.06.2024 про призов його на військову службу за мобілізацією протиправними, звернувся до суду з адміністративним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Нормами статті 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.
Вказане кореспондується також з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (ч.1 ст.2 Закону №2232-XII).
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону № 2232 щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, окрім іншого, проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Частиною 2 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ визначено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Відповідно до частини 10 статті 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення №402).
Згідно із пунктами 1.1, 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Так, згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК приймають постанови.
Водночас, постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що військовозобов'язані підлягають медичному огляду ВЛК ТЦК та СП, якій, за результатами військово-лікарської експертизи, надане право приймати постанови щодо придатності особи до військової служби, постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК згідно з додатком 4 до Положення № 402.
Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами.
До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.
Так, згідно Положення №402, ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України, одним із повноважень якої є прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України. Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Суд апеляційної інстанції враховує, що підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення №402 встановлено, що на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.
Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
Водночас, ВЛК регіону мають право приймати постанови згідно з Положенням №402, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п. 2.4.10. п. 2.4 розділу І Положення № 402).
Оскарженню у судовому порядку, за приписами п. 2.4.10. розділу І Положення № 402 підлягають тільки постанови ВЛК регіонів та постанови ЦВЛК.
Такі висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 415/1850/17 в якій зазначено, що у питаннях проведення лікарської та військово-лікарської експертизи штатні і позаштатні ВЛК підпорядковуються ЦВЛК, постанови якої можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.
Слід зазначити, що згідно Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК високомобільних десантних військ; ВЛК військових комісаріатів; ВЛК територіального центру комплектування (ВЛК ТЦК); ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК.
Так, Військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_3 є позаштатною постійно діючою комісією, створеною відповідно до розпорядження Львівської обласної державної адміністрації №342/2 від 27.01.2022, яка не є самостійною юридичною особою та підпорядкована ВЛК регіону.
Слід зазначити, що підставою заявленої позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17.06.2024 про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 придатним до військової служби яке оформлено довідкою ВЛК № 135/3804 від 17.06.2024, представник позивача зазначає не належне проведення медичного огляду позивача.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.
Згідно із нормами Положення № 402, у разі непогодження із постановами позаштатних ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення ВЛК.
Так, згідно із п.п.3.3. та 3.4 глави 3 розділу І Положення № 402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».
Суд апеляційної інстанції зауважує, що Положення № 402 не передбачає право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови позаштатних ВЛК у судовому порядку.
Отже, питання контролю, розгляду, затвердження, за наявності підстав не затвердження, перегляду, відміни або скасування постанови позаштатних (підпорядкованих) ВЛК є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією ВЛК регіону або ЦЛВК.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Крім того, як це правильно зазначив суд першої інстанції, позивач не звертався зі скаргою про протиправність дій/бездіяльності членів позаштатної ВЛК при проведенні медичного огляду ні до ВЛК регіону, ні до ЦВЛК та проханням провести повторний медичний огляд із дотримання вимог Положення № 402, тобто не скористався своїм правом на проведення повторного медичного огляду з метою визначення придатності його до військової служби та правом на оскарження постанови позаштатної ВЛК до ВЛК вищого рівня, як це передбачено чинним законодавством.
Беручи до уваги ті обставини, що перевірка рішень позаштатних ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, ВЛК регіону чи ЦВЛК не приймали, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не дотриманий порядок, визначений Положенням № 402, щодо процедури оскарження результатів медичного огляду.
Щодо аргументів скаржника про те, що позивач не був оглянутий жодним лікарем, то такі не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки як це правильно зазначив суд першої інстанції, відповідачем було надано картку обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 від 17.06.2024, з протоколом дослідження органів грудної клітки і серця, та відповідними знімками (дата дослідження 17.06.2024), а також з результатами обстеження, датою та підписами і печатками відповідних лікарів, зокрема терапевта, хірурга, невропатолога, офтальмолога, ЛОРа, психіатра. За результатами огляду, позивачу встановлено діагноз: Міопія в 3,5Д обох очей. Н52.1. На підставі статті 30в, графи ІІ Розкладу хвороб графи 2-7 ТДВ-Б позивача визнано придатним до військової служби за мобілізацією, що на спростування доводів апеляційної скарги свідчить про проведення медичного огляду позивача, а відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до формальної незгоди з висновками за результатами медичного огляду, а тому не заслуговують на увагу.
Крім того, як це правильно зазначив суд першої інстанції, як під час уточнення військово-облікових даних, так і під час розгляду даної справи, позивач, як військовозобов'язана особа, жодних доказів на підтвердження наявності у нього бронювання чи підстав для відстрочки від військової служби під час мобілізації, або ж документів, які підтверджують непридатність його до військової служби за станом здоров'я не надав, протилежного матеріали справи не містять.
Відтак, у суду відсутні підстави для визнання протиправним та скасувати рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17.06.2024 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби та похідних вимог про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо призову на військову службу за мобілізацією ОСОБА_1 , визнання протиправним та скасування наказу т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 майора ОСОБА_2 від 18.06.2024 про призов на військову службу за мобілізацією ОСОБА_1 , а також відповідно, про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити дії щодо звільнення позивача з військової служби, як це правильно зазначив суд першої інстанції.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд апеляційної інстанції не надає оцінку доводам апеляційної скарги в частині проходження медичного огляду, оскільки такі стосуються процедури (порядку) проходження медичного огляду позивача, що відноситься до компетенції ВЛК регіону або ЦВЛК.
Щодо аргументів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, то такі не знайшли свого підтвердження при перегляді судового рішення за апеляційною скаргою, оскільки витребувані судом першої інстанції ухвалою від 21.08.2024 року у відповідача документи, про які просив представник позивача, надійшли на адресу суду 30.08.2024 та 26.09.2024, що водночас не позбавляло права представника позивача ознайомитись з матеріалами справи. До таких документів не застосовуються приписи ч.9 ст. 79 КАС України.
Щодо доводів апеляційної скарги про наявність підроблених підписів на документах, то такі обставини не є предметом розгляду у даній справі за вищевикладених підстав.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції, що оскільки постанови позаштатних ВЛК не підлягають оскарженню в судовому порядку, а відтак у задоволенні первинних та похідних вимог щодо мобілізації та звільнення від проходження військової служби слід відмовити.
Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави відмови в позові, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Романенка Олега Володимировича залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі №380/14982/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко