Справа № 191/4917/23
Провадження № 2-п/191/13/24
іменем України
05 лютого 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Костеленко Я.Ю.
за участю секретаря - Омельченко К.В.
представника відповідача - Білоусова Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 у справі за позовом Акціонерного Товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 по справі № 191/4917/23 за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яку обгрунтовує тим, що вказане судове рішення було отримане заявником 29.11.2024 в канцелярії Синельниківського міськрайонного суду, а заява про його перегляд подана 05.12.2024. Заявник не з'явився у судове засідання, на якому було ухвалено спірне судове рішення та не повідомив про причини своєї неявки відносно цього засідання, виходячи з того, що він не був належним чином повідомлений про календарну дату проведення вказаного судового засідання, а тому не знав про таке повідомлення та відповідно його не бачив. Неповідомлення відповідача у встановленому законом порядку про розгляд справи позбавило ОСОБА_1 передбачених ч.2, 3, 6 ст. 43 ЦПК України, зокрема подавати докази, подавати клопотання та заяви, надавати пояснення суду, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами, які мають істотне значення для вирішення справи, а також призвело до ухвалення неправильного заочного рішення судом.
Що стосується заперечення проти позовних вимог позивача та докази, якими воно грунтується, зазначає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не може підтверджувати факт існування боргу відповідача перед позивачем, оскільки не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не може підтверджувати існування тих чи інших фінансових операцій. Копія Оферти позичальника не може підтверджувати існування боргу, оскільки вона є лише пропозицією укласти договір в розумінні Цивільного кодексу України. В позовній заяві не вказано ні номеру картки, ні номеру рахунку, з якого начебто отримані чи іншим чином використані грошові кошти, та на який вони мали бути повернені. Відсутнє таке посилання і в доданому до позову розрахунку заборгованості. Позивачем не підтверджено факт виконання умов кредитного договору кредитором, а саме не підтверджено факт надання грошових коштів позичальнику. Позивач не довів обставину набрання чинності кредитним договором, а відповідно і зобов'язання за таким договором виконуватися не можуть, оскільки невиконані обов'язки банку. Також вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності, враховуючи останній платіж, який був здійснений відповідачем. Крім цього, в судовому засіданні не було встановлено обставини з приводу перевипуску банківської картки.
Просить скасувати заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду від 30.09.2024 по цивільній справі №191/4917/24 за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначити справу для розгляду в загальному порядку.
Представник відповідача Білоусов Г.О. у судовому засіданні заяву підтримав та просив задовольнити.
Представник АТ «СЕНС БАНК» Рудницький Ю.І. надав заяву про розгляд справи без його участі.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши заяву, дослідивши матеріали цивільної справи №191/4917/23, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Як вбачається з матеріалів справи цивільної справи №191/4917/23 Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області 30.09.2024 ухвалене заочне рішення, яке 09.10.2024 направлено відповідачу, однак дані про його отримання відсутні. 29.11.2024 дане рішення було отримане відповідачем в канцелярії Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області. 06.12.2024 ОСОБА_1 через свого представника Білоусова Г.О. звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення. Тобто, строк подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем не пропущено.
При розгляді даної заяви, суд, враховує практику Європейського суду з прав людини щодо застосування принципу юридичної визначеності як аспекту верховенства права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).
Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача, після задоволення його вимог, були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Відповідно до ч.1 ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд приймає до увагу ту обставину, що конверти з судовими викликами, які направлялися на адресу відповідача, були повернуті до суду з відміткам «по закінченню терміну зберігання», а тому не можна вважати що відповідач був належним чином повідомлений про час судового засідання.
Але, враховуючи, що підставами для перегляду заочного рішення, крім неналежного повідомлення сторони, є наявність доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та можуть вплинути на висновки суду, суд вважає, що зазначені представником відповідача обставини та докази не можуть вважатися такими, оскільки вони були досліджені судом при ухваленні рішення та суд надав їм оцінку. Інших доказів, які б суттєво вплинули на ухвалення рішення, суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, а також ту обставину, що одна з підстав для скасування заочного рішення відсутня (наявність доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та можуть вплинути на ухвалене заочне рішення), суд дійшов висновку, що заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.287 ЦПК України, суд
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 у справі за позовом Акціонерного Товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -залишити без задоволення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Я. Ю. Костеленко