Справа № 191/5344/23
Провадження № 2/191/1562/23
28 січня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Костеленко Я.Ю.
за участю секретаря - Омельченко К.В.
представника відповідача - Сліс А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою Акціонерного Товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом доОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яким є платіжні картки monobank.
Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms//.
27.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 27.08.2018.
Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови.
Окрім того в Анкеті позичальник підтверджує, що усе листування щодо цього договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 45000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі. Проте, станом на 08.10.2021 у відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення п.п.5.17 п.5 Розділу ІІ Умов відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 08.10.2021 року направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості.
Проте відповідач не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, у зв'язку з чим та відповідно до п.5.18, 5.19 кредит 26.11.2021 став у формі «на вимогу».
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим, станом на 15.10.2023 у нього утворилась заборгованість у розмірі 92749,64 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту).
Просять стягнути з відповідача на їх користь заборгованості за Договором про надання банківських послуг "Моnоbаnк" від 27.08.2018 станом на 15.10.2023 у розмірі 92749,64 грн та судові витрати у розмірі 2147,20 грн.
Відповідач ОСОБА_1 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в Умовах і правилах надання банківських послуг та тарифів, а також в паспорті споживчого кредиту відсутні його підписи, а надані позивачем Умови затверджені 24.11.2021, в той час як Анкету-заяву відповідач підписував 27.08.2018. Також вважав неналежним доказом розрахунок заборгованості за кредитом, оскільки він не є первинним документом, що підтверджує отримання кредиту, крім того, в розрахунок включені всі нарахування, включаючи проценти, які зазначені як заборгованість за тілом кредиту, без жодного розмежування. Також зазначає, що сума кредиту в розмірі 43999 грн. було шахрайським шляхом знята з його рахунку невідомими особами та оформлена як розстрочка в інтернет-магазині Розетка, за яку отримано товар у пункті видачі. З даного приводу він звернувся з заявою до правоохоронних органів та повідомив про це банк. Проте, навіть після цього банк продовжував нараховувати йому відсотки на вказану суму.
В письмових поясненнях, наданих представником позивача ОСОБА_2 , останній зазначив про те, що саме відповідач своїми діями сприяв отриманню невідомими особами доступу до даних його картки і тому він повинен нести відповідальність за порушення умов договору.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача Сліс А.С. в судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, надавши їм належну оцінку, встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 27.08.2018 відповідач ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг « Монобанк».
Положеннями анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язався виконувати його умови (п. 2,3).
До анкети-заяви банком долучено Умови і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, паспорт споживчого кредиту Чорної картки Монобанк.
На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 20000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
З наданого банком розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за Договором про надання банківських послуг Monobank станом на 15.10.2023 в розмірі 92749,64 грн., яка складається з залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
17.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області з заявою про кримінальне правопорушення , в якій повідомив про те, що 10.05.2021 ним було розміщено оголошення на сайті ОLХ про продаж автошин. Через декілька годин йому на мобільний надійшло повідомлення від невідомого з пропозицією продати йому шини, при цьому оформити оlх-доставку, та надіслав посилання. Він перейшов за посиланням та ввів реквізити своєї картки. Одразу після цього йому надійшов дзвінок від чоловіка, який представився працівником служби безпеки Монобанку та сказав, щоб підтвердити свої дії він повинен зняти обмеження по кредитному ліміту на віртуальній картці , а потім перевипустити карту та отримати нову в найближчій точці видачі. У такий шахрайський спосіб з його картки Монобанк була оформлена розстрочка в інтернет-магазині Розетка на суму 43999,00 грн.
11.06.2021 на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 01.06.2021 заяву ОСОБА_1 було зареєстровано в ЄРДР та відкрито кримінальне провадження №12021046640000800.
Згідно з повідомленням дізнавача СД ВП №7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області О.Северина від 02.07.2024 досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, про підозру нікому не повідомлялося.
Відповідно до ч.1 ст. 15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина перша статті 633 ЦК України проголошує, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Визначальним у даній справі є не безпосередньо вид чи характеристика умов, які включені до заяви позичальника чи містяться в Умовах і Правилах надання банківських послуг, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов та їх погодження сторонами кредитного договору, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Аналізуючи надані сторонами докази, суд враховує, що відповідачем не заперечувався факт укладення кредитного договору між ним та позивачем та користування кредитними коштами, які були зараховані йому на карту Монобанку. Але суд звертає увагу, що позовної заяви додані Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank, затверджені протоколом правління №46 від 24.11.2021, які набули чинності з 27.11.2021, при тому, що сама Анкета-заява підписана відповідачем 27.08.2018, тобто до набуття чинності вказаними Умовами і правилами.
Надані Банком Умови та правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів, Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Monobank) не містять підпису відповідача та/або ж інших відміток, які б давали можливість зробити обґрунтований висновок про те, що саме з цими документами був ознайомлений відповідач.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 зроблено висновок, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Наданий позивачем на підтвердження розміру заборгованості розрахунок містить відомості щодо нарахування відсотків на залишок заборгованості та відсотків за порушення грошового зобов'язання, за рахунок яких змінюється загальний залишок заборгованості. Проте, вказані нарахування не містять визначення у грошовому еквіваленті (вказана лише процента ставка), вони не розраховані окремо, проте зазначені як залишок заборгованості по тілу кредиту, що не відповідає дійсний природі цих сум та позбавляє суд можливості самостійно перевірити правильність їх нарахування.
Також, як вбачається з інформації щодо руху коштів по картці НОМЕР_2 за період з 27.08.2018 по 15.10.2023, 11.05.2021 о 10:11:16 відбулося списання коштів в розмірі 43999,00 грн. на користь Rozetkа та в подальшому проводилося списання щомісячних платежів на Rozetkа.ua та відсотків. Остання операція датована 09.10.2023 та залишок на рахунку на цей день складає 47749,64 грн. За рахунок яких платежів банком нарахована заборгованість в розмірі 92749,64 грн. ні з руху коштів по картці, ні з розрахунку заборгованості встановити неможливо.
Наданий позивачем аудіо-запис розмови ОСОБА_1 з представником банку після виявленням ним шахрайських дій підтверджує, що відповідач одразу після виявлення цих дій звернувся до установи банку та повідомив їх про це.
Закон України «Про платіжні послуги» визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов'язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.
Пунктом 6 частини дев'ятнадцятої статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що емітент зобов'язаний повідомляти користувача про виконання операцій з використанням електронного платіжного засобу.
Згідно з частиною двадцятою статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач зобов'язаний зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом, не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права, не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв'язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
Відповідно до пункту 136 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою правління НБУ від 29 липня 2022 року № 164 користувач зобов'язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.
Згідно з пунктом 140 розділу VII Положення користувач зобов'язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв'язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
Пунктом 141 розділу VII Положення, передбачено, що емітент зобов'язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення).
Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків (пункти 146, 147 Положення).
Аналіз вказаних нормативно-правових актів, які є спеціальними для спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов'язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.
Лише наявність обставин, які доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його цивільно-правової відповідальності.
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду України у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та Верховного Суду у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, від 11 вересня 2024 року у справі № 753/12781/23, від 01 листопада 2024 року у справі № 332/6036/23.
У постанові Верховного Суду від 08 лютого 2018 року у справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16 (провадження № 61-17629св18) зазначено, що сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам Цивільно-процесуального кодексу України, які викладені вище.
Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Суд вважає, що позивачем не було доведено, що відповідач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до його карткового рахунку, оскільки списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося не за його розпорядженням і він не повинен нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, відповідач повідомив про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів. Доводи представника позивача про те, що відповідачем було порушено Умови та правила надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого зняття коштів з його карткового рахунку, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження.
З урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів про порушення відповідачем умов кредитного договору та його вини у доступі до карткового рахунку чи наданні інформації третім особам, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У разі відмови у задоволенні позовних вимог судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись ст.259 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог Акціонерного Товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
На рішення протягом 30 (тридцяти) днів з дня його повного складення може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 03.02.2025.
Суддя Я. Ю. Костеленко