Справа № 320/18737/24
11 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Єгорової Н.М., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції відповідач через систему "Електронний суд" подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Перевіривши апеляційну скаргу, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 січня 2025 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. ст. 295, 296 КАС України, а саме - апелянтом пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а клопотання про його поновлення визнано необґрунтованим, до апеляційної скарги не додано докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів позивачу з урахуванням положень ст. 44 КАС України.
Судом надано строк для усунення недоліків - десять днів з моменту отримання копії зазначеної ухвали, яка доставлена до електронного кабінету Адміністрації Державної прикордонної служби України 20 січня 2025 року о 18:36 год., отже з урахуванням приписів ч. 6 ст. 251 КАС України, останнім днем подання заяви про усунення недоліків апеляційної скарги, з урахуванням вихідних днів було 31 січня 2025 року.
На виконання вимог зазначеної ухвали відповідачем 30 січня 2025 року через систему "Електронний суд" подано заяву про усунення недоліків, відповідно до якої останній просить поновити строк н апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року.
Вказане клопотання обґрунтовано запровадженням воєнного стану в Україні, значною кількістю повітряних тривог, застосуванням стабілізаційних відключень та залученням військовослужбовців, які уповноважені представляти інтереси апелянта для забезпечення оборони України, що впливає на своєчасність опрацювання документів.
Надаючи оцінку викладеним у клопотанні доводам, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як було встановлено в ухвалі від 17 січня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, рішення суду першої інстанції прийнято 21 листопада 2024 року, повний текст оскаржуваного рішення доставлено до електронного кабінету Адміністрації Державної прикордонної служби 22 листопада 2024 року о 01:15 год. Отже останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України та вихідних днів було 23 грудня 2024 року. Проте апеляційну скаргу направлено до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" 14 січня 2025 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
Посилання апелянта на те, що введення воєнного стану в Україні з огляду на рекомендації Ради Суддів України від 02 березня 2022 року є поважною причиною для поновлення процесуальних строків судом у розрізі спірних правовідносин оцінюється критично, оскільки будь-яких аргументів, що введення воєнного стану в Україні перешкоджали Адміністрації Державної прикордонної служби України, тобто органу, який знаходиться у місті Києві, реалізувати своє право на апеляційне оскарження у грудні 2024 року, відповідачем на наведено.
У контексті наведеного у розрізі зазначених у заявленому клопотанні аргументів суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Таким чином сам лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги для органу державної влади без зазначення конкретних обставин та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі від 22 червня 2022 року у справі № 600/5928/21-а.
Посилання апелянта на запровадження стабілізаційних відключень колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки останнім не надано доказів на підтвердження відсутності енергопостачання у приміщеннях Адміністрації Державної прикордонної служби України у період з 22 листопада 2024 року по 22 грудня 2024 року.
Доводи апелянта про залучення військовослужбовців Адміністрації Державної прикордонної служби України, які уповноважені представляти його інтереси в судах до безпосередньої участі в забезпеченні оборони України, її суверенітету та територіальної цілісності, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження зазначених обстави.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Судом враховується, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29 січня 2016 року у справі "Устименко проти України" зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії", справа "Креуз проти Польщі").
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску Адміністрацією Державної прикордонної служби України строку на апеляційне оскарження рішення суду від 21 листопада 2024 року. Інших доводів поважності причин пропуску строку апелянтом не зазначено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що апелянтом також не виконано вимог ухвали суду від 17 січня 2025 року в частині надання доказів надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих матеріалів позивачу з урахуванням положень ст. 44 КАС України.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу апелянту.
Керуючись ст. ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку