вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77
e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617
Унікальний номер справи № 757/38377/23-ц Головуючий у суді першої інстанції - Бусик О.Л.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/790/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
06 лютого 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2024 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У серпні 2013 року АТ «Універсал Банк» звернулось до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 13 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 13 грудня 2018 року. Підписавши Анкету-заяву відповідачка підтвердила, що ознайомилась та отримала у мобільному додатку документи, що складають Договір та зобов'язалась виконувати його умови.
На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідачка станом на 17 липня 2023 року має заборгованість в сумі 23 870,50 грн.
На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідачки вказану заборгованість та витрати зі сплати судового збору.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач АТ «Універсал Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити вимоги банку в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.
Скарга обґрунтована тим, що підписавши анкету-заяву відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», Тарифами за карткою Monobank, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, та отримала їх примірники в мобільному додатку. Відповідачка висловила свою згоду з вказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування клієнтом електронного цифрового підпису. Тобто сторонами було погоджено усі істотні умови договору.
Відповідачка правом на подання відзиву не скористалася.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України (в редакції, чинній на день подачі апеляційної скарги) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 23 870,50 грн.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.
Встановлено, що 13 грудня 2018 року відповідачка ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулась до АТ «Універсал Банк» та підписала анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, в якій вказала, що вона ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку підписаної нею анкети-заяви, Умов, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту, які разом складають договір про надання банківських послуг, та зобов'язалася виконувати умови вказаного договору.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки недоведеністю факту укладання між сторонами кредитного договору про надання банківських послуг «Monobank» від 13 грудня 2018 року на умовах, зазначених позивачем. При цьому суд виходив з того, що наявний в матеріалах справи витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи та Тарифи за карткою monobank, додані до позову, не містять відміток відповідача про ознайомлення з ними, а зазначення на останній сторінці цього витягу про те, що «Позичальник. ПІБ споживача, його підпис та його дата підпису накладені у вигляді електронного цифрового підпису.» не свідчать про проставлення такого підпису саме відповідачем та саме під цим документом.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що банк безпідставно нараховував відповідачці відсотки за користування кредитними коштами та здійснював списання внесених на погашення кредиту коштів в рахунок цих відсотків.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, оскільки суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.263-264 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них.
Відповідно до положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст.628,629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду ( ч.1 ст.638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).
За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).
Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на наведені у позові обґрунтування позивача про те, що особливістю проекту monobank є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг на офіційному веб-сайті АТ «Універсал Банк» заповнила і підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Підпис анкети-заяви здійснений відповідачем за допомогою аналогу власноручного підпису, тобто факсимільного відтворення власного підпису за допомогою засобів електронного копіювання. Вказана анкета-заяви в такому ж порядку (факсимільне відтворення підпису) підписана представницею банку ОСОБА_2 , яка здійснила ідентифікацію та верифікацію клієнта.
Анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема дату її народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта ОСОБА_1 , які скопійовані нею та надані до анкети в електронному вигляді.
У анкеті-заяві міститься прохання відповідачки відкрити поточний рахунок у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов. Також, відповідачка вказала, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, з якими він ознайомлений, складають договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує і зобов'язується виконувати умови вказаного договору.
У п.6 анкети-заяви відповідачка вказала, що просить вважати наведений у анкеті-заяві зразок її власноручного підпису або його аналоги, а також електронний цифровий підпис, обов'язковими. У цьому ж п.6 анкети-заяви відповідачка засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем у вигляді послідовності ряду цифр, який буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно договору. Відповідач підтвердив в анкеті-заяві, що усі наступні правочини, у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень можуть вчинятися нею та банком з використанням електронного цифрового підпису, а усе листування щодо цього договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали.
Окрім того, на підтвердження своїх вимог позивачем надано Умови обслуговування рахунків фізичної особи з додатками у вигляді Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту, які містять інформацію про їх підписання електронним цифровим підписом обома сторонами договору.
Наведене у свою чергу свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня2021 року у справі № 234/7159/20.
Суд наведеного не врахував та дійшов помилкових висновків про недоведеність факту укладання кредитного договору з узгодженням усіх істотних умов між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 та про те, що Умови обслуговування рахунків фізичних осіб не є належним доказом узгодження між сторонами усіх умов кредитного договору.
Отже, наведені обставини доводять факт звернення відповідачки до банку та отримання нею кредитних коштів, що у свою чергу свідчить про виникнення між сторонами прав і обов'язків, які ґрунтуються на кредитних правовідносинах, врегульованих параграфом 2 глави 71 ЦК України «Кредит» і спростовують висновки суду про недоведеність даних обставин.
Апеляційний суд також звертає увагу, що розрахунок боргу є зрозумілим та доступним, в тому числі містить усю необхідну інформації щодо періоду та розміру виникнення боргу. Наявність наведеної у розрахунках заборгованості та її розмір підтверджується випискою про рух коштів на рахунку ОСОБА_1 (а.с. 80-86).
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Вирішуючи спір в цій частині в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
За положеннями ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що 13 грудня 2018 року між АТ «Універсал Банк» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг, який включає анкету-заяву позичальника, Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» з додатками у вигляді Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту. Підпис анкети-заяви здійснений сторонами за допомогою аналогів власноручного підпису, тобто факсимільного відтворення підписів за допомогою засобів електронного копіювання, а Умови обслуговування рахунків фізичної особи з додатками підписані електронним цифровим підписом обома сторонами договору.
Згідно вказаного договору банк надав відповідачці кредит на споживчі цілі у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків на суму залишку заборгованості, а відповідачка зобов'язалась повернути отриманий кредит та сплатити проценти за його користування.
Відповідачка активувала платіжну картку, користувалася кредитними коштами і здійснювала періодичне погашення кредиту на суму від 50 до 4000 грн. Останнє погашення кредиту відбулося 11 січня 2023 року на суму 1000 грн, після чого оплати на погашення кредиту відповідачкою не проводилися, що підтверджується наданим банком розрахунком та випискою про рух коштів.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами кредитного договору позичальник мав своєчасно повертати кредит та проценти платежами, однак не виконує цих обов'язків, має заборгованість по сплаті щомісячного мінімального платежу понад 90 днів, у зв'язку з чим відповідно до п.п.5.16 п.5 розділу ІІ Умов уся заборгованість стала простроченою і станом на 11 липня 2023 року становить 23 870,50 грн, з яких загальний залишок заборгованості за наданим кредитним лімітом становить 23 870,50 грн, що у свою чергу свідчить про порушення прав кредитора.
З огляду на вимоги закону та встановлені у справі обставини, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги і стягнути на користь позивача борг за кредитом у розмірі 23 870,50 грн.
У зв'язку із скасуванням судового рішення і задоволенням позову відповідно до ст.141, п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України, апеляційний суд покладає на відповідачку витрати позивача по оплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 6710 грн.
Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2024 року скасувати, ухвалити по справі нове судове рішення.
Позов акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 870 (двадцять три тисячі вісімсот сімдесят) гривень 52 копійки та судові витрати у розмірі 6710 (шість тисяч сімсот десять) гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Акціонерне товариство «Універсал Банк», адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19; ЄДРПОУ: 21133352.
Суддя-доповідач: В.А. Нежура
Судді: С.М. Верланов
Т.О. Невідома