Справа № 757/57659/24-к Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1118/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
04 лютого 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16 грудня 2024 року про відмову у арешті майна у кримінальному провадженні №12022110000000023 від 25.01.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 (в редакції до внесення змін Законом №3233-IX від 13.07.2023) КК України,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16 грудня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подала апеляційні скарги, в яких просить її скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання прокурора про арешт майна, вилученого в ході обшуку будинку та прибудинкових споруд та приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_7 та у якому фактично проживає ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а саме: предмет із золотого металу 10г. №023737; предмети із золотого металу: 250г. №35043; 500г. №А10883; 500г.№А10885; 500г. №А10935; 500г. №А10893; 500г. №А10930; 500г. №С23871; 500г. №А10888; 500г. №А10907; 500г. №А10931; 500г. №А10939; 500г. №А10897; 500г. №С23870 проби 999,9; сертифікати «CommerzBANK»: А010888; А010931; А010939; А010907; А010897; А010893; А010885; А010883; А010935; А010930; сертифікати «ARGOR HERAES SA» №С 023871; №35043; №С023870; квитанція №1840000474; квитанція №1840000473; квитанція №MSAL_2546_18; грошові кошти в сумі 19 000 (дев'ятнадцять тисяч) фунтів; грошові кошти в сумі 237 000 (двісті тридцять сім) тисяч доларів США; печатка «REPUBLIC OF PANAMA №155591630 UNKAS BCSINESS S A»; партійний квиток Партії Регіонів №10-26908 на ім'я ОСОБА_7 ; договір безпроцентної позики №30-03/16 на 1 арк.; розписка між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 від 30.03.2016 на 1 арк.
Обґрунтовує доводи апеляційних скарг тим, що зазначене у клопотанні прокурора майно має значення для подальшого досудового розслідування кримінального провадження та може бути використане як доказ у кримінальному провадженні, тому виникла необхідність у накладенні на нього арешту.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційні скарги з наведених у них підстав, думку представників власника майна ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які заперечували проти задоволення апеляційних скарг прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить висновку, що клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає задоволенню, а апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання про арешт майна розглянуто за відсутності прокурора, копію повного тексту оскаржуваної ухвали прокурор отримав 25.12.2024, тоді як апеляційні скарги подано до суду засобами поштового та електронного зв'язку 27.12.2024, тобто в межах строку, передбаченого п. 3 ч. 2, абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, тому колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12022110000000023 від 25.01.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 (в редакції до внесення змін Законом №3233-IX від 13.07.2023) КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в період з 2018 по 2023 роки ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом шахрайських дій здійснив незаконне відчуження земельних ділянок на території Обухівського району Київської області.
Так, в ході досудового розслідування 29.11.2024 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.11.2024 у справі № 757/52778/24-к проведено обшук будинку та прибудинкових споруд та приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_7 та у якому фактично проживає ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , під час якого, серед іншого виявлено та вилучено: предмет із золотого металу 10г. №023737; предмети із золотого металу: 250г. №35043; 500г. №А10883; 500г.№А10885; 500г. №А10935; 500г. №А10893; 500г. №А10930; 500г. №С23871; 500г. №А10888; 500г. №А10907; 500г. №А10931; 500г. №А10939; 500г. №А10897; 500г. №С23870 проби 999,9;сертифікати «CommerzBANK»: А010888; А010931; А010939; А010907; А010897; А010893; А010885; А010883; А010935; А010930; сертифікати «ARGOR HERAES SA» №С 023871; №35043; №С023870; квитанція №1840000474; квитанція №1840000473; квитанція №MSAL_2546_18; грошові кошти в сумі 19 000 (дев'ятнадцять тисяч) фунтів; грошові кошти в сумі 237 000 (двісті тридцять сім) тисяч доларів США;печатка «REPUBLIC OF PANAMA №155591630 UNKAS BCSINESS S A»; партійний квиток Партії Регіонів №10-26908 на ім'я ОСОБА_7 ; договір безпроцентної позики №30-03/16 на 1 арк.; розписка між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 від 30.03.2016 на 1 арк. які не входили до переліку речей, щодо відшукання яких надано дозвіл в ухвалі на проведення обшуку.
29.11.2024 постановами слідчого речі та документи, які вилучені в ході проведення обшуку визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
16.12.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва відмовлено в задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12022110000000023 від 25.01.2022.
Слідчий суддя виходив з того, що з матеріалів клопотання не вбачається належного обґрунтування наявності підстав для арешту вилучених речей та документів, яке саме відношення вони мають до кримінального провадження та яким чином несуть доказову базу для обставин даного кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі на кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках, чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність стороною обвинувачення відповідності вказаного майна критеріям, викладеним у ст. 98 КПК України.
Крім того, у клопотанні прокурора відсутні доводи і про те, що незастосування заборони у вигляді арешту майна може призвести до зникнення, втрати або пошкодження цього майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, оскільки дане твердження прокурора належним чином необґрунтоване та невмотивоване.
Посилання прокурора на те, що зазначені кошти можуть бути використані для відшкодування шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, оскільки санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КПК України (в редакції до внесення змін Законом №3233-IX від 13.07.2023) передбачає конфіскацію майна, відхиляються колегією суддів як необґрунтовані, позаяк ОСОБА_7 не є підозрюваною особою у кримінальному провадженні.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Поновити прокурору Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16 грудня 2024 року.
Апеляційні скарги прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16 грудня 2024 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
ОСОБА_3 ____________ ОСОБА_4____________