1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 22 січня 2025 року апеляційну скаргупредставника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2024 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_7 ,
представника
власника майна адвоката ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання детектива відділу детективів Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_8 та накладено арешт на майно ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке вилучене 17 вересня 2024 року в ході проведення обшуку на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 30 серпня 2024 року по справі № 761/31674/24 в період з 07 год.22 хв по 11 год. 01 хв. за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме: АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон марки Nokia, серійний номер № НОМЕР_1 , сім карта за номером НОМЕР_2 оператор UA-Kyivstar - 1 шт.;
- мобільний телефон марки Sumsung Galaxy J7, IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 із двома сім картами за номерами НОМЕР_5 та НОМЕР_6 - 1 шт.;
- жорсткий диск марки Seagate серійний номер 6QFOR48N, об'ємом 320 GB - 1 шт.;
- жорсткий диск Sumsung серійний номер S 246 JD2ZA03414, об'ємом 1000 GB - 1 шт.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та повернути справу на новий розгляд слідчому судді Шевченківського районного суду м. Києва.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що оскаржувану ухвалу підозрюваному ОСОБА_5 чи його захиснику не вручено, про оскаржувану ухвалу стало відомо 16 жовтня 2024 року, апеляційну скаргу направлено, через систему «Електронний суд» 21 жовтня 2024 року.
Апелянт вважає, що клопотання подано із порушенням строку, передбаченого ч. 5 ст. 170 КПК України та розглянуто слідчим суддею з порушенням вимог, передбачених ч. 1 ст. 172 КПК України, в тому числі без повідомлення власника майна.
Посилається на те, що клопотання погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , однак постанова про визначення групи прокурорів, яку долучено до матеріалів клопотання винесено в межах іншого кримінального провадження № 72023000110000018 від 18.03.2023, відтак докази повноважень вказаного прокурора в матеріалах провадження відсутні.
Також, під час проведення обшуку порушено право на захист ОСОБА_5 .
Заслухавши доповідь судді, доводипредставника власника майна, який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, детективами Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 22 грудня 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 72022000500000018,за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 200 та ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у період з 01 січня 2022 року по теперішній час на території України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи з корисливих мотивів та використовуючи веб-ресурс Exchange.money (рф), повторно вчиняє незаконні дії з електронними грошима заборонених (підсанкційних) платіжних систем Qivi (рф), WebMoney(рф) та інших, шляхом проведення незаконних фінансових операцій з вводу (виводу), обміну та конвертації електронних грошей на безготівкові кошти та готівку, чим легалізують (відмивають) кошти в особливо великих розмірах, які одержані злочинним шляхом.
17 вересня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 серпня 2024 року за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , проведено обшук в ході якого виявлено та вилучено мобільні телефони та жорсткі диски.
17 вересня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 200 КК України.
18 вересня 2024 року постановою детектива відділу детективів із захисту економіки у сфері віртуальних активів Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки ОСОБА_8 зазначені мобільні телефони та жорсткі диски визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні так як вказане майно використовувалися для забезпечення незаконної діяльності і містять сліди вчинення кримінального правопорушення та мають значення доказів у даному кримінальному провадженні.
19 вересня 2024 року детектив відділу детективів Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_8 направив поштовим зв'язком до Шевченківського районного суду м. Києва клопотання про накладення арешту на майно, яке вилучено під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2024 року клопотання детектива задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
З огляду на положення п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 72022000500000018, про накладення арешту на зазначене майно, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів, необхідно частково накласти арешт.
Слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права ОСОБА_5 з потребами кримінального провадження та його зв'язок із кримінальним правопорушенням.
Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172КПК України, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого детектив звернувся із клопотанням, а відтак доводи апелянта про відсутність правових підстав для арешту майна, є не переконливими.
Доводи апелянта, що клопотання подано із порушенням строку, передбаченого ч. 5 ст. 170 КПК України є необґрунтованими. Із матеріалів провадження убачається, що обшук проведено 17 вересня 2024 року (а.с.117-123), клопотання направлено поштою 19 вересня 2024 року (а.с.142), відтак строк на подачу клопотання дотримано.
Щодо посилань захисника на відсутність повноважень прокурора ОСОБА_7 , слід зазначити наступне. До матеріалів клопотання долучено витяг з ЄРДР від 22 грудня 2022 року у кримінальному провадженні № 72022000500000018, з даного витягу вбачається, що прокурор ОСОБА_7 є старшим групи прокурів у даному кримінальному провадженні. Наявність в матеріалах справи постанови про визначення групи прокурорів у іншому кримінальному провадження, то прокурор пояснив, що вказану постанову помилково долучено до справи.
Інші доводи на які посилається апелянт також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховано ним при прийнятті рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 761/35290/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_12
Справа № 11сс/82/354/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК