22 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2024року,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 22.10.2024 задоволено частково клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 26.11.2024 року включно.
Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_6 заставу у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 757 000 гривень.
У разі внесення застави, покладено на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду, залежно від стадії кримінального провадження, за кожним викликом;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд про зміну свого місця проживання та роботи,
- утриматись від спілкування із свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- не відлучатись за межі міста Кривий Ріг Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
Справа № 760/26340/24 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/380/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд до України.
Термін дії обов'язків, покладених судом, визначено до 26.11.2024 року включно з моменту внесення застави.
Відмовлено у задоволенні іншої частини клопотання слідчого.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
01.11.2024 від захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких він посилався на необгрунтованість повідомленої підозри, та зазначав, що до наданих слідчим протоколів обшуків не додано відеозаписів, здійснених під час проведених обшуків, а відтак, на переконання апелянта, такі протоколи обшуків надані не могли бути взяті слідчим суддею до уваги як докази.
Підозрюваний ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305 та ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України, однак слідчий суддя в ухвалі вказав лише про ч. 2 ст. 305 КК, що не відповідає тексту повідомленої підозри.
Крім того, слідчий суддя продовжив строк тримання під вартою за відсутності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
На переконання захисника, неможливість покинути країну в умовах воєнного стану свідчить про наявність мінімального рівня ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Стороною обвинувачення не наведено переліку осіб, з якими необхідно обмежити спілкування, що дало б змогу суду оцінити існування ризику впливу на свідків.
У справі відсутні докази існування заявлених у клопотанні ризиків, а також сторона обвинувачення не довела, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Також апелянт зазначав, що сторона обвинувачення не навела виключних випадків, за яких було застосовано заставу у розмірі, який значно перевищує встановлені п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України допустимі розміри.
Матеріали справи не містять жодних доказів того, що за підозрюваного може бути внесено заставу у визначеному слідчим суддею розмірі.
Крім того, слідчий суддя не взяв до уваги факт невиконання прокурором ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва, якою було доручено прокурору забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_6 , а також організувати проведення відповідним органом досудового розслідування дослідження фактів щодо насильства під час затримання, викладених підозрюваним ОСОБА_6 в заяві від 27.07.2024 року під час судового засідання.
У судове засідання не прибув захисник підозрюваного, про дату, час та місце судового засідання захисник повідомлений належним чином, проте клопотань про відкладення судового засідання не подавав.
Підозрюваний ОСОБА_6 та прокурор ОСОБА_5 під час апеляційного розгляду не заперечували проти судового розгляду у відсутності захисника.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, за відсутності у кримінальному провадженні обставин, визначених ст. 52 КПК України, які передбачають обов'язкову участь захисника, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності захисника підозрюваного ОСОБА_6 .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 ,який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку із ДУ "Київський слідчий ізолятор", думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, та зазначив, що на даний час Голосіївським районним судом міста Києва здійснюється розгляд по суті обвинувального акту щодо ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області розслідується кримінальне провадження № 22024101110000523 від 11.07.2023 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 307 КК України, та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
Згідно даних протоколу затримання від 26.07.2024, цього ж дня ОСОБА_6 затримано відповідно до ч. 4 ст. 208 КПК України.
У межах вказаного кримінального провадження 26.07.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні контрабанди особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - смоли канабісу, тобто його переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 305 КК України; та у закінченому замаху на незаконне придбання особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - соли канабісу, з метою збуту, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 307 КК України
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 27.07.2024 щодо ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 23.09.2024 року.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 17.09.2024 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024101110000523 до 4 місяців, тобто до 26.11.2024.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 19.09.2024 ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 26.10.2024 року.
18.10.2024 старший слідчий в ОВС 4 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва із клопотанням, погодженим прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , про продовження підозрюваному ОСОБА_6 строку тримання під вартою на 60 днів.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 22.10.2024 задоволено частково клопотання слідчого та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 26.11.2024 року включно.
Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_6 заставу у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 757 000 гривень.
У разі внесення застави, покладено на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду, залежно від стадії кримінального провадження, за кожним викликом;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд про зміну свого місця проживання та роботи,
- утриматись від спілкування із свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- не відлучатись за межі міста Кривий Ріг Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд до України.
Термін дії обов'язків, покладених судом, визначено до 26.11.2024 року включно з моменту внесення застави.
Відмовлено у задоволенні іншої частини клопотання слідчого.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбаченого частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінальних правопорушень; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченого статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305 та ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 307 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305 та ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 307 КК України
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється.
Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому злочинах, а також з огляду на дані про особу ОСОБА_6 , характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.
Слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 та встановлено, що органу досудового розслідування необхідний час для отримання висновку експерта та проведення ряду процесуальних слідчих (розшукових) дій, без здійснення яких завершення досудового розслідування є неможливим.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий і сімейний стан, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчили про продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , аніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, конкретні обставини кримінальних правопорушень, дійшов висновку про визначення підозрюваному застави у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 757 000 гривень.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 307 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінальних правопорушень, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінальних правопорушень в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, доводи про недоведеність зібраними у справі доказами причетності ОСОБА_6 до інкримінованих йому злочинів, неналежність та недопустимість зібраних у справі доказів, зокрема протоколів обшуків, є передчасними.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Посилання апелянта на недоведеність продовження існування ризиків, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи характер, тяжкість та конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , характер, специфіку та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання та реєстрації, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше судимий, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання обгрунтовано визнав доведеним продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Дослідивши доводи сторони захисту у цій частині, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики на день апеляційного розгляду клопотання втратили свою актуальність.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305 та ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України, у той час як слідчий суддя в ухвалі вказав лише про ч. 2 ст. 305 КК України, спростовується змістом оскаржуваної ухвали, яка у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 196 КПК України містить вірні відомості про кримінальні правопорушення, у яких підозрюється ОСОБА_6 згідно даних повідомлення про підозру від 26.07.2024, із зазначенням їх суті та правової кваліфікації за ч. 2 ст. 305 та ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 307 КК України.
Посилання апелянта на невиконання прокурором ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва, якою було доручено забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_6 , а також організувати проведення відповідним органом досудового розслідування дослідження фактів щодо насильства під час затримання, викладених підозрюваним ОСОБА_6 в заяві від 27.07.2024, не впливає на рішення колегії суддів, оскільки оскарження бездіяльності уповноважених органів щодо невиконання ухвали слідчого судді, не є предметом даного апеляційного розгляду, та чинним законодавством передбачено окремий порядок оскарження дій чи бездіяльності органу досудового розслідування або прокурора, у тому числі щодо невиконання судових рішень.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Крім того, колегія суддів враховує, що згідно положень ч. 4 ст. 131 КПК, ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Тобто, законодавцем встановлено певний процесуальний запобіжник, що унеможливлює обмеження прав особи поза межами кримінального провадження.
Станом на час розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 оскаржувана ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 22.10.2024 вичерпала свою дію 26.11.2024, оскільки саме до цієї дати було визначено строк запобіжного заходу.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.05.2019 року у справі № 532/308/15-к (провадження № 13-23зво19), скасування такої ухвали про обрання запобіжного заходу, яка вже виконана, в жодному разі не може призвести до відновлення прав особи.
Крім того, як зазначив прокурор під час апеляційного розгляду, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні закінчено та обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 перебуває на розгляді по суті в суді першої інстанції.
З урахуванням наведеного, із закінченням стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024101110000523 припиняється і судовий контроль, що здійснюється на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2024 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3