22 січня 2025 року м. Київ
Справа №363/2685/23
Апеляційне провадження №22-ц/824/1686/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Невідомої Т.О., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Цюрпіти Д.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Котлярової І.Ю. 13 червня 2024 року в м. Вишгород, повний текст рішення складений 14 червня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, спричиненою збройною агресією Російської Федерації проти України,
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із вищевказаним позовом, в якому з посиланням на ст. ст. 15-16, 23, 1167 ЦК України, просила стягнути з РФ на її користь моральну шкоду, спричинену їй через збройну агресію РФ проти України, у розмірі 100000000 (сто мільйонів) гривень.
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 24 лютого 2022 року РФ розпочала військову агресію проти України, вчинивши терористичний широкомасштабний збройний напад, який триває до сьогодні. Вказана обставина є загальновідомим фактом, тому не підлягає окремому доведенню. Військова збройна агресія РФ, беззаперечно, спричинила тяжкі наслідки, як для держави у цілому, так і громадян України. Зокрема, позивач вказує на спричинені їй та її родині тяжких наслідків, наслідок яких їй завдано моральної шкоди.
Позивач вказує, що вона є корінною жителькою Вишгородського району Київської області та все життя проживає у цьому регіоні, є матір'ю-героїнею, оскільки народила і виховала вісьмох дітей. Родинним осередком її великої родини є сімейна садиба АДРЕСА_1 . 24 лютого 2022 року позивач та її сім'я прокинулася від потужних вибухів, село почали обстрілювати з усіх систем зброї. Сім'я жила у підвалі, так як не мала можливості евакуюватися, не було світла та тепла. Виїхати із села її родина змогла тільки 08 березня 2022 року до м. Вишгород, де розселилися у небайдужих людей по квартирам. У садибі на деякий час залишилися проживати її чоловік та син, які 13 березня 2022 року також були змушені виїхати із-за постійних обстрілів. Наступного дня після їх від'їзду будинок було розбито снарядами, також загорівся сарай.
Після деокупації Київщини 05 квітня 2022 року родина позивача повернулася в село та оскільки будинок був повністю зруйнованим, стали проживати у сараї і підвалі, на вогнищі готували їжу та розбирали завали. Факт руйнації будинку офіційно є зафіксованим. Так, за результатами огляду їх садиби Вишгородським районним управлінням ГУ НП у Київській області 06 квітня 2022 року внесені до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 438 КК України. При допомозі військової адміністрації було проведено технічне обстеження садиби, за результатами якого ТОВ «Сучасні системи бізнесу» складено Звіт за результатами проведення обстеження пошкодженого об'єкту № 83/22-106 від 20 липня 2022 року, яким зафіксована масштабна руйнація будинку та констатовано, що садибний (індивідуальний) житловий будинок є непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження та руйнування несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення. Об'єкт кваліфіковано, як зруйнований. Крім того, підрозділом Вишгородського районного управління ГУ ДСНС України після огляду садиби складався акт про пожежу від 16 серпня 2022 року, яким зафіксовано той же факт руйнації 14 березня 2022 року від потрапляння снаряду, з послідуючою пожежею. Факт руйнації підтверджено і актом від 16 липня 2022 року, складеним місцевим депутатом Морозом О.В.
Позивач заявляє і стверджує, що РФ збройним нападом на Україну зруйнувала якість її життя і її родини та має відповісти, на її переконання, перед нею. Їй спричинена, як моральна, так і матеріальна шкода, проте незрівнянно більшою є спричинена їй моральна шкода. Все пережите є і залишається неймовірним жахом для неї. Від усього пережитого, не витримавши, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер від серцевого нападу її чоловік ОСОБА_2 , хоча він відносно був молодою людиною, на момент смерті йому йшов лише 58-й рік.
Позивач заявляє, що спричинена їй моральна шкода підпадає під всі пункти ч.2 ст.23 ЦК України, і вона зазнала фізичного болю та страждань внаслідок збройної агресії РФ як прямо (через замерзання, недоїдання, хвороби від «підвального» проживання), так і опосередковано у проекції через «інше ушкодження здоров'я» (а саме через ушкодження морального здоров'я, яке є різновидом загального здоров'я людини); зазнала душевних страждань через протиправну агресію РФ як щодо себе, так і родини, позивач зазнала душевних страждань у зв'язку із знищенням і пошкодженням через збройну агресію РФ її майна, через збройну агресію постраждала її честь і гідність як громадянки України.
Позивач вважає, що відповідальною за спричинену їй моральну шкоду є безпосередньо держава РФ, збройні формування якої 24 лютого 2022 умисно вчинили збройну агресію проти України, і спричинили вказані наслідки для її родини.
Для підтвердження факту психотравмування і спричинення моральної шкоди позивачем було замовлено психологічне дослідження, яке проводилось спеціалістом-психологом ОСОБА_3 . За його висновком позивачу дійсно спричинено моральну шкоду з констатацією, що визначений нею розмір морального відшкодування є адекватним психотравмуючій ситуації і рекомендується до стягнення. При цьому, за вказаним висновком спричинена позивачу моральна шкода знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку зі збройним нападом на Україну РФ. Спричинену моральну шкоду позивач оцінює у 100000000 (сто мільйонів) гривень, які і просить стягнути з РФ на свою користь.
Серед іншого, у позовній заяві ОСОБА_1 наводить обґрунтування підстав для розгляду її справи в Україні українським судом при відсутності судового імунітету РФ.
Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 13 червня 2024 року позов ОСОБА_1 до РФ в особі Уряду РФ про відшкодування моральної шкоди, спричиненою збройною агресією РФ проти України - задоволено частково.
Стягнуто з держави РФ в особі Уряду РФ на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України 10000000 (десять мільйонів) гривень.
Стягнуто з держави РФ в особі Уряду РФ в дохід держави України судовий збір у розмірі 13420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що РФ є суб'єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме РФ є суб'єктом, на якого покладено обов'язок з відшкодування завданих цими діями збитків.
Відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 10000000 (десять мільйонів) гривень відповідатиме заподіяним їй моральним стражданням і буде достатнім та необхідним для відшкодування спричиненої шкоди та відновлення душевного стану. При цьому висновок спеціаліста-психолога від 31 березня 2023 року в частині завдання моральної шкоди в розмірі 100000000 грн, суд першої інстанції вважав завищеним, що не може вважатися співмірним із змістом порушених прав та їх обсягів, виходячи з підстав обґрунтованих у позові.
Не погодилася із зазначеним судовим рішенням позивач, її представником подано апеляційну скаргу, в якій він вказує на те, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції не мотивував, чому і за якими критеріями вважає розмір завищеним та чому сам суд емпірично визнав достатньою суму у 10000000 (десять мільйонів гривень), не прописавши свої критерії. Суд лише поверхнево послався на приклад рішення ЄСПЛ у справі «Грузія проти Росії (ІІ)», однак війна РФ з Грузією тривала, як відомо, 6 днів, і предмет позову був - моральна шкода із-за відсутності розслідування. Війна України з РФ, із-за нападу останньої, триває третій рік, та масштаби російської агресії гіпертрофічно надзвичайні, і предмет позову у даній справі - моральна шкода від протиправної російської агресії.
Представник вказує, що висновок спеціаліста-психолога наявний в матеріалах справи, хоча не є експертним висновком, але він є письмовим доказом в розумінні ст. 95 ЦПК України, а тому підлягає врахуванню, як і рекомендований ним розмір моральної шкоди. Отже, без врахування висновку спеціаліста-психолога оцінки суду не можуть бути повними, а неврахування судом вказаного висновку привело до неправильного визначення суми стягнення. Вказане обґрунтування узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі №372/1652/18ц.
З огляду на викладене, позивач вважає присуджений їй розмір морального відшкодування заниженим.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Лупейко О.В. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, та просив її задовольнити.
Відповідачем у справі є РФ, дипломатичні відносини з якою у України відсутні, що унеможливлює використання судом України каналів поштового зв'язку для інформування РФ про провадження у справі за позовом про відшкодування шкоди. За ініціативою та сприянням сторони позивача судові повідомлення направлялись на три електронні адреси Міністерства юстиції РФ, наявні у відкритих джерелах, та поштовим відправленням через посольство РФ у м. Варшава (Польща), проте за даними електронного ресурси пошти не було вручено.
В порядку визначеному ч.10 ст.130 ЦПК України якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.
Тому, керуючись положеннями ч.1 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційним судом встановлені та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується копією її паспорта /т.1 а.с.18-19/.
З 21 жовтня 2006 року позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб виданим Виконкомом Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області 21 жовтня 2006 року /т.1 а.с.27/.
Проте ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер у віці 56 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим Відділом реєстрації та посвідчень Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 13 вересня 2022 року /т.1 а.с.28/.
З 27 травня 2006 року позивач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який згідно наявних в матеріалах справи документів на праві власності належить її чоловіку ОСОБА_4 /т.1 а.с.64-72/.
Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1125/2009 ОСОБА_5 присвоєно почесне звання «Мати-героїня», що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 /т.1 а.с.22/.
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06 квітня 2022 року вбачається, що Вишгородським районним управлінням ГУ НП у Київській області 06 квітня 2022 року були внесені відомості до ЄРДР за ч. 1 ст. 438 КК України. Короткий виклад обставин: в результаті здійснення військової агресії з боку військовослужбовців збройних сил РФ здійснено обстріл території населеного пункту. Внаслідок артилерійського обстрілу знищено домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_4 /т.1 а.с.75/.
Актом від 16 липня 2022 року, складеним депутатом Петрівської сільської ради Морозом О.В. встановлено, що будинок відсутній, від будинку залишилась стіна та димар /т.1 а.с.101/.
Підрозділом Вишгородського районного управління ГУ ДСНС України також складено акт про пожежу від 16 серпня 2022 року, згідно повідомлення, яке надійшло 16 серпня 2022 року о 09 год. 05 хв. від ОСОБА_1 , встановлено, що 14 березня 2022 року орієнтовний час 05:00 год пожежею знищено двоповерховий будинок на площі 167 м.кв., речі домашнього вжитку та матеріальні цінності власника, внутрішні комунікації будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ймовірна причина пожежі - пошкодження боєприпасів та їх уламків внаслідок ведення бойових дій /т.1 а.с.103-104/.
ТОВ «Сучасні системи бізнесу» складено Звіт за результатами проведення обстеження пошкодженого об'єкту № 83/22-106 від 20 липня 2022 року, яким з фототаблицями зафіксовано, що садибний (індивідуальний) житловий будинок є непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження та руйнування несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення. (Зруйнований об'єкт). Рекомендовано виконання робіт щодо демонтажу залишків несучих стін та огороджуваних конструкцій /т.1 а.с.78-100/.
На підставі заяви ОСОБА_1 , психологом та лікарем-психотерапевтом ОСОБА_3 було проведено психологічне дослідження ОСОБА_1 , на предмет психотравмування та визначення розміру моральної шкоди, спричиненої їй у зв'язку зі збройною агресією РФ проти України, за результатами якого видано висновок спеціаліста-психолога від 31 березня 2023 року /т.1 а.с.173-174/.
Згідно із висновком спеціаліста досліджена ситуація, пов'язана зі впливом на життя і здоров'я ОСОБА_1 збройної агресії РФ на Україну, є, беззаперечно, психотравмуючою для неї. Глибина інтенсивності, протяжність психотравмуючого впливу на особистість ОСОБА_1 , за обставинами, що були піддані дослідженню, є надзвичайними, гіпертрофованими і потенційно небезпечними для її фізичного і психологічного здоров'я. За обставин, які розглянуті у дослідженні, заявниці ОСОБА_1 завдано моральної шкоди. Між спричиненою заявниці ОСОБА_1 моральною шкодою та психотравмуючими факторами, вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок. Визначений самостійно ОСОБА_1 розмір морального відшкодування за завдану моральну шкоду є адекватним психотравмуючій ситуації. Рекомендований розмір морального відшкодування ОСОБА_1 за даними психологічного дослідження встановлюється у 100000000 (сто мільйонів) гривень, у т.ч. з урахуванням фактору, що сама ОСОБА_1 вважає таку суму мінімально адекватною для можливого часткового відновлення морального (психологічного) здоров'я /т.1 а.с.175-206/.
До позовної заяви долучено письмові пояснення ОСОБА_1 , надані нею у відповідності до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», в яких позивач стверджує, що початок війни став для неї великим психологічним шоком. Вона є матір'ю вісьмох дітей, бабусею десяти онуків. Родинним осередком її великої родини є сімейна садиба АДРЕСА_1 . 24 лютого 2022 року позивач та її сім'я прокинулася від потужних вибухів, село почали обстрілювати з усіх систем зброї. Сім'я жила у підвалі, так як не мала можливості евакуюватися, не було світла та тепла. Виїхати із села її родина змогла тільки 08 березня 2022 року до м. Вишгород, де розселилися у небайдужих людей по квартирам. У садибі на деякий час залишилися проживати її чоловік та син, які 13 березня 2022 року також були змушені виїхати із-за постійних обстрілів. Наступного дня після їх від'їзду будинок було розбито снарядами, також загорівся сарай.
Після деокупації Київщини 05 квітня 2022 року родина позивача повернулася в село та оскільки будинок був повністю зруйнованим, стали проживати у сараї і підвалі, на вогнищі готували їжу та розбирали завали. До цього часу вона та її родина не мають належного житла, весь час має материнський страх за дітей та онуків, який не можливо визначити в грошовому еквіваленті, проте розмір у сто мільйонів гривень не вважає надмірним чи завищеним /т.1 а.с.170-172/.
Судом першої інстанції допитана в якості свідка ОСОБА_6 суду пояснила, що позивач по справі є її матір'ю, яка до початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну жила зі своїм чоловіком в будинку, що розташований в с. Гута-Межігірська Вишгородського району Київської області та ні за що не переймалися, всі сили вкладали в будівництво великого будинку, оскільки родина велика (діти та онуки) хотіли, щоб місця вистачало для всієї родини. 24 лютого 2022 року прокинулися від потужних вибухів, село почали обстрілювати, літали ворожі літаки. Родина жила у підвалі та не можливо було евакуюватися, в подальшому зникло світло, готувати їжу були змушені на каміннях у бані. Матір постійно хвилювалася за дітей та онуків, від постійних хвилювань став підніматися в неї тиск, який дуже важно спускався. В підвалі просиділи 13 днів та почалась велика інтоксикація організму від постійного перебування в підвальному приміщенні. Виїхати із села родина змогла виключно 08 березня 2022 року у м. Вишгород, де розселилися у знайомих. Через деякий час матір їй повідомила, що будинку більше не має, він згорів від потрапляння снарядів. Наголосила, що батьки все життя будували будинок, а тому для них це було великим стресом. Батько все пережите не витримав та помер. Зазначила, що матір і наданий час дуже хвилюється і постійно переносить стреси. Завданий їй розмір моральної шкоди не можливо оцінити, однак і заявлений нею до стягнення розмір моральної шкоди є замалим.
Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов'язком, на порушення Україною якого позивач не скаржився, держава має позитивні обов'язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов'язків є самостійною підставою відповідальності держави.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
02 березня 2022 року збройну агресію РФ проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від РФ негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.
14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами РФ та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої постановою Верховної Ради України № 2188-IX).
27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія РФ проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.
Відповідно до ч. першої статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
До зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія (стаття 48 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша та третя статті 22 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України).
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19, від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц від 12 жовтня 2022 року справі №463/14365/21, від 12 жовтня 2022 року справі № 463/14366/21 вказано на те, що звернення позивача до українського суду слід вважати єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.
У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 Об'єднана палата Касаційного цивільного суду звернула увагу на те, що можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність від порушення цивільного права особи.
У постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, постанову Верховного Суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 роз'яснено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, зокрема щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
У постановах від 22 травня 2024 року у справі № 638/3891/22, від 31 липня 2024 року у справі №686/14579/23 та від 28 серпня 2024 року у справі №686/32571/23 Верховний Суд дійшов висновку, що внаслідок збройної агресії РФ проти України, позивачка зазнала моральних втрат і душевних страждань, які виразилися у безперервному, невгамовному душевному болю, втрати душевного спокою, постійному відчутті невпевненості і незахищеності, що призвело до порушення її нормальних життєвих зав'язків та вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Врахувавши множинний та триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивачки, тяжкість вимушених змін у її житті, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що достатньою сатисфакцією для позивача є стягнення з відповідача моральної шкоди у певному розмірі, який відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
У постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 та постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 роз'яснено, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.
При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Касаційний суд також неодноразово звертав увагу на принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius), який відомий ще з часів римського права та існував у зв'язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанови Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21, 21 червня 2023 року у справі №757/42885/19-ц, 23 листопада 2023 року у справі № 466/725/20).
Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що в порядку ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду яким частково задоволені заявлені позовні вимоги оскаржується позивачем, апеляційний суд здійснює його перегляд в частині позовних вимог, що залишені без задоволення судом першої інстанції. В іншій частині рішення суду першої інстанції не становить предмет апеляційного перегляду, так як іншими учасниками справи не оскаржується і вони не будуть позбавлені такого права.
З наведених обставин справи вбачається, що позивач звернулась до українського суду з вимогою до РФ про відшкодування моральної шкоди, оскільки остання збройним нападом на Україну зруйнувала якість її життя та її родини, певний час вона та члени її родини проживала у складних умовах, вимушені були залишити своє місце проживання, в результаті військових дій був зруйнованих будинок, в якому вони проживали, згодом помер її чоловік і цю обставину позивач також вважає наслідком душевних переживань пов'язаних з військовою агресією.
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання з компенсації моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними дією чи бездіяльністю фізичної чи юридичної особи виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Обставини про те, що РФ здійснює збройну агресію проти України і вказані дії є протиправними, є загальновідомими, що визнано на міжнародному рівні, а тому в порядку визначеному ч.1 ст. 82 ЦПК України є такими, що не потребують доказування.
Вищевказані обставини в житті позивача мають наслідком порушення звичайного укладу життя, позбавлення можливості реалізації своїх звичок та бажань, безумовно вимагають докладання додаткових зусиль для організації свого життя, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у життєвих і суспільних стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Зі змісту Висновку про проведення психологічного дослідження, складеного психологом та лікарем-психотерапевтом ОСОБА_3 31 березня 2023 року вбачається, що висновки спеціаліста здійснені на підставі інтерв'ю та текстових досліджень проведених з позивачем, вказано що досліджувана ситуація і досі викликає у позивача болісні та невротичні почуття, що обумовлено її психо-конституційними властивостями, що додатково підтверджується за допомогою опитувальника Спілберга-Ханіна, де особистісна тривожність набирає 58 балів і характеризується як висока, що пов'язано не з ситуаційним компонентом, а саме з пролонгованим фрустаційним чинником, що мав тривалий час в період минулого. У висновку також вказано про наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між спричиненою заявниці ОСОБА_1 моральною шкодою та психотравмуючими факторами.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що внаслідок збройної агресії РФ проти України, позивач зазнала моральних втрат і душевних страждань, які виразилися у безперервному, невгамовному душевному болю, втраті душевного спокою, триваючому відчутті невпевненості і незахищеності, що призвело до порушення її нормальних життєвих зав'язків та вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, наявність моральної шкоди, протиправність дій заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями заподіювача (незаконне притягнення до кримінальної відповідальності), є встановленими під час судового розгляду справи.
Вирішуючи питання щодо розміру такої компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду, суд першої інстанції вірно вказав на те, що в національному та міжнародному законодавстві відсутні чітко визначені критерії для обчислення розміру компенсації моральної шкоди у грошову еквіваленті, при цьому взявши до уваги рішення ЄСПЛ зі схожих правовідносин.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції емпірично визначив суму компенсації позивачу моральної шкоди, не прописавши свої критерії, колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними, оскільки судом наведене відповідне обґрунтування в мотивувальній частині рішення. Наявний в матеріалах справи висновок спеціаліста-психолога не є експертним висновком, він є письмовим доказом в розумінні ст. 95 ЦПК України, що також визнається і стороною позивача в доводах апеляційної скарги, а тому оцінюється на загальних підставах. Спеціалістом психологом проведено дослідження психо-емоційного стану позивача і результати цього дослідження прийняті до уваги суду при встановленні обставин заподіяння моральної шкоди, оскільки вказані питання потребують спеціальних знань і наведене спеціалістом мотивування в цій частині вбачається обґрунтованим. Разом з тим при визначенні розміру компенсації заподіяної позивачу моральної шкоди спеціалістом у висновку не наведено підстав та мотивів за яких розмір компенсації має бути визначений у розмірі ста мільйонів гривень. При цьому у п. 5 розділу «ВИСНОВКИ» акцентовано увагу на тому, що цей розмір визначений самостійно ОСОБА_1 , проте спеціаліст вважає його адекватним психотравмуючій ситуації та рекомендує його.
Питання визначення розміру компенсації моральної шкоди не є таким, що потребує спеціальних знань у сфері іншій ніж право, розмір компенсації моральної шкоди є оціночним поняттям і основними критеріями його визначення є розумність і справедливість, при цьому визначений розмір компенсації не має бути направленим на збагачення особи. Апеляційний суд також має враховувати межі апеляційного розгляду та принцип заборони повороту до гіршого, а тому розмір компенсації моральної шкоди заподіяної позивачу розглядається виключно щодо наявності підстав для збільшення визначеної судом першої інстанції суми компенсації.
Враховуючи тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань та негативних емоцій, яких зазнала позивач внаслідок дій відповідача, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи доказами, та з урахуванням вимог розумності і справедливості колегія суддів вважає обґрунтованим визначений судом першої інстанції розмір відшкодування та підстав для перегляду цієї суми в сторону збільшення не вбачає. Тому апеляційним судом відхиляються доводи апеляційної скарги позивача про необґрунтованість визначеної судом першої інстанції суми відшкодування.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку в частині визначення розміру компенсації моральної шкоди. Рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.
В порядку визначеному ч.1 ст. 141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційного скарги, відсутні і підстави для компенсації позивачеві понесених нею судових витрат на стадії апеляційного перегляду справи.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13 червня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: Т.О. Невідома
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 10 лютого 2025 року.