21 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 27 грудня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 27.12.2024 задоволено частково клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби із забороною ОСОБА_7 залишати фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , із 22:00 до 06:00 год. наступного дня, в межах строку досудового розслідування, тобто до 19.02.2025 включно, за винятком необхідності прослідувати до місця укриття чи бомбосховища під час оголошення сигналу «Повітряна тривога» та подальшого невідкладного повернення до визначеного цією ухвалою місця домашнього арешту після сигналу «Відбій повітряної тривоги»; надання невідкладної медичної допомоги.
Справа № 760/33375/24 Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/1241/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Цією ж ухвалою покладеного на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду на їх першу вимогу, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;
- не відлучатися із населеного пункту, де останній фактично проживає, а саме з міста Кривий Ріг, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурор чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Також, цією ухвалою залишено без задоволення клопотання захисника ОСОБА_6 і інтересах ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та зобов'язати підозрюваного ОСОБА_7 прибувати за кожною вимогою до суду, органу досудового розслідування та прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник зазначав про необґрунтованість підозри ОСОБА_7 , з огляду на відсутність доказів фіктивного поновлення на роботі, тобто отримання заробітної плати без фактичного виконання працівником будь якої роботи на підприємстві та відсутності на робочому місці впродовж робочого дня.
Слідчий суддя залишив поза увагою доводи сторони захисту щодо спростування висновків органу досудового розслідування фактом виконання ОСОБА_7 роботи дистанційно на період карантину, про що зазначав свідок ОСОБА_10 та підтверджується наказами по підприємству.
Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про відсутність ризиків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, проте безпідставно встановив існування ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
При цьому, слідчий суддя залишив поза увагою доводи сторони захисту про відсутність обґрунтованої підозри, а також те, що підозрюваний за весь час досудового розслідування не переховувався, самостійно з'явився на допит до слідчого та до слідчого судді на розгляд клопотання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 в режимі відеоконференцзв'язку та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, прокурора ОСОБА_5 , який також приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, та заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим управлінням ГУ СБ України у м. Києві та Київській області, за процесуального керівництва Київської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023110000000386 від 14.11.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366, КК України.
19.12.2024 у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні у пособництві в розтраті чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненій за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191 КК України.
24.12.2024 слідчий в особливо важливих справах слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області майор юстиції ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 , в якому просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу із 00:00 годин до 00:00 годин наступної доби за винятком необхідності залишати це житло у разі оголошення повітряної тривоги та надання невідкладної медичної допомоги, строком на два місяці в межах строку досудового розслідування, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КК України.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києвавід 27.12.2024 задоволено частково вказанеклопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби, заборонивши ОСОБА_7 , залишати фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 22:00 до 06:00 годин наступного дня в межах строку досудового розслідування, тобто до 19.02.2025 р. включно, за виключенням необхідності прослідувати до місця укриття чи бомбосховища під час оголошення сигналу «Повітряна тривога» та подальшого невідкладного повернення до визначеного цією ухвалою місця домашнього арешту після сигналу «Відбій повітряної тривоги», надання невідкладної медичної допомоги.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду на їх першу вимогу, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;
- не відлучатися із населеного пункту, де останній фактично проживає, а саме з міста Кривий Ріг, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурор чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191 КК України, за обставин викладених у клопотанні.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191 КК України.
Крім того, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про часткову доведеність існування зазначених у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду.
У той же час, слідчий суддя дійшов до висновку про недостатність доводів слідчого у клопотанні про існування у кримінальному провадженні інших ризиків, зокрема можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Врахувавши тяжкість та конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , суворість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватості, та дані про особу підозрюваного, який є одружений, раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, має на утриманні неповнолітню дитину, слідчий суддя дійшов вірного висновку про можливість застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, про який порушував питання слідчий у клопотанні, та застосував щодо ОСОБА_7 домашній арешт у нічний час доби, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та його наслідками, у повній мірі здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 під час досудового розслідування для встановлення всіх обставин справи, запобігти встановленому в ході судового розгляду ризику, та надасть можливість підозрюваному працювати в денну пору доби для належного утримання себе та своїх близьких.
При цьому, слідчий суддя фактично врахував усі дані про особу підозрюваного, на які посилається захисник у апеляційній скарзі.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи апелянта про те недостатність доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 , посилання на те, що ОСОБА_7 виконував роботу дистанційно на період карантину, є передчасними.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Доводи захисника про те, що органом досудового розслідування не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та слідчим суддею не надано оцінку щодо відомостей про особу підозрюваного, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання запобіжного заходу, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
При цьому, посилання захисника на те, що ОСОБА_7 за весь час досудового розслідування не здійснював спроб переховуватися та самостійно прибув до слідчого і суду, самі по собі не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного, у випадку застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи апелянта про те, ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має усталені соціальні зв'язки, родину, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, не є достатньою підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого чи застосування щодо ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт у нічний час доби.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст. 372 КПК України, та містить у собі відомості, передбачені ст. 196 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування, та задоволення апеляційної скарги захисника в інтересах підозрюваного.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 181, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 27 грудня 2024 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3