15 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12022100030000231 стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Потсдам (Німеччина), громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Переяслав-Хмельницький Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Городець Овруцького району Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
обвинувачених, кожного з них, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у провадженні зі змінами до неї заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_11 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 14 червня 2024 року,
Справа №11-кп/824/1795/2025 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_12
Категорія: ч. 1 ст. 272 КК України Доповідач ОСОБА_1
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 14 червня 2024 року звільнено ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 272 КК України, на підставі ст. 45 КК України, у зв'язку з дійовим каяттям, а кримінальне провадження № 12022100030000231 щодо них закрито.
Також цією ухвалою витрати на проведення судових експертиз № СЕ-19/111-24/31770-БЖ у сумі 4922 грн. 32 коп., №СЕ-19/111-24/1975-БЖ у сумі 9087 грн. 36 коп., №СЕ-19/111-24/48120-БЖ у сумі 26162 грн. 16 коп., витрати на залучення експерта у сумі 2672 грн. віднесено на рахунок держави.
Таке рішення суд першої інстанції мотивував тим, що обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 раніше не судимі, вчинили кримінальне правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до кримінальних проступків, вперше, у повному обсязі відшкодували шкоду потерпілому, завдану внаслідок скоєння ними вказаного кримінального правопорушення, щиро покаялися у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, тому вони підлягають звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку із дійовим каяттям, відповідно до положень ст. 45 КК України, а кримінальне провадження відносно них підлягає закриттю.
В апеляційній скарзі прокурора у провадженні, зі змінами до неї заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_11 , порушується питання про скасування ухвали суду через істотне порушення судом першої інстанції вимог КПК України та призначення нового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 272 КК України у суді першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що, всупереч положень ст. 370 КПК України, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не послався на докази, які підтверджують наявність умов для звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України.
Крім того, судом не досліджувались докази на підтвердження згаданих умов, що є істотним порушенням вимог ст. 370 КПК України, а також не наведено належних і достатніх мотивів ухвалення рішення.
Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції, на підготовчому судовому засіданні, ухвалено рішення про задоволення клопотання захисника і звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності, проте судом достовірно не з'ясовано, чи є умови для застосування ст. 45 КК України щодо кожного обвинуваченого.
Так, для правомірного звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України, суд зобов'язаний був достовірно встановити щодо кожного обвинуваченого: що він вчинив кримінальний проступок вперше; щиро покаявся; активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення; відшкодував завдані збитки або усунув заподіяну шкоду. Наявність всіх цих умов повинна бути встановлена судом на підставі доказів, які підтверджують ці обставини.
Проте, суд першої інстанції не дотримався згаданих вимог Закону, не навів у рішенні відповідних мотивів і не послався на докази, які підтверджують наявність умов для застосування ст. 45 КК України щодо кожного обвинуваченого.
При цьому, згідно журналу підготовчого судового засідання, судом взагалі не досліджувались докази, не допитувались обвинувачені для з'ясування наявності щирого каяття, не досліджено доказів на підтвердження активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Крім того, вказує й на те, що, відповідно до обвинувального акту, органом досудового розслідування було визначено лише одну обставину, що пом'якшує покарання обвинувачених - щире каяття.
Разом з тим, у порушення вимог ст. 91 КПК України, суд першої інстанції, без дослідження доказів, встановив наявність у всіх обвинувачених активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, і жодним чином не мотивував своїх висновків з цього питання з посиланням на докази, а також не зазначив, у чому полягало активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення кожним обвинуваченим.
Також зазначає, що судом в ухвалі зазначено про відшкодування шкоди потерпілому, що не відповідає матеріалам провадження. Так, відповідно до платіжного доручення від 31.01.2022, заподіяну шкоду потерпілому відшкодувало ПрАТ «Домобудівний комбінат № 4», що суперечить висновкам суду про відшкодування шкоди обвинуваченими. Заява потерпілого містить лише посилання про те, що шкода йому відшкодована, але не містить відомостей про те, хто з обвинувачених, коли і в якому розмірі відшкодував цю шкоду. Інших документів щодо відшкодування шкоди потерпілому матеріали провадження не містять. Зазначене беззаперечно вказує на допущення судом першої інстанції істотного порушення вимог ст. 370 КПК України щодо необхідності посилання на докази, які підтверджують обставини, що підлягають доказуванню.
Вказує й на те, що суд першої інстанції на підготовчому судовому засіданні лише з'ясував, що обвинувачені погоджуються з викладом фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, проте позиція обвинувачених щодо згоди з фактичними обставинами не свідчить про їх щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення і не могла братись судом до уваги при ухваленні рішення про звільнення їх від кримінальної відповідальності.
Окрім цього, зазначає, що ухвала суду першої інстанції також не відповідає вимогам ст. 372 КПК України, оскільки її мотивувальна частина не містить встановлених судом обставин із посиланням на докази, які підтверджують наявність умов для звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України.
Також ухвала суду є незаконною з огляду на порушення судом першої інстанції вимог ст. 126 КПК України та неврахування висновку Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 (справа № 598/1781/17) щодо необхідності стягнення процесуальних витрат з обвинувачених при постановленні рішення про звільнення від кримінальної відповідності з нереабілітуючих підстав.
Таким чином, вважає, що ухвала суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 від кримінальної відповідності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України, на підставі ст. 45 КК України, постановлена з грубим порушенням вимог ст.ст. 91, 94, 370, 372 КПК України, в рішенні не наведено доказів на підтвердження існування умов для звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності, не зазначено яким чином, коли і в якому розмірі обвинувачені
відшкодували шкоду потерпілому, не вказано якими доказами підтверджується і в чому полягає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення (у тому числі з огляду на ту обставину, що підозру ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 вручили 05.06.2024, а обвинувальний акт затверджено 07.06.2024), достовірно не встановлено шляхом допиту чи в інший спосіб, чи дійсно всі обвинувачені щиро розкаялись і в чому полягає їх щире каяття, а тому рішення про звільнення ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України ухвалене при відсутності умов для такого звільнення, визначених ст. 45 КК України.
Захисник ОСОБА_7 у запереченнях на апеляційну скаргу прокурора у провадженні, вважаючи ухвалу суду в частині розподілу процесуальних витрат законною та такою, що повністю відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги зі змінами, захисника і обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які заперечували проти її задоволення, а також потерпілого, який поклався у цьому питанні на розсуд суду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги зі змінами, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Діючим кримінальним процесуальним законодавством, §2 глави 24 розділу ІІІ, передбачені правові підстави та порядок звільнення осіб від кримінальної відповідальності, зокрема у зв'язку з дійовим каяттям, на підставі ст. 45 КК України.
За змістом ст. 45 КК України, особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення кримінального правопорушення щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
У відповідності до вимог ч.ч. 3, 4 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або у разі встановлення судом необґрунтованості клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд своєю ухвалою відмовляє у його задоволенні та повертає клопотання прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку або продовжує судове провадження в загальному порядку, якщо таке клопотання надійшло після направлення обвинувального акта до суду.
Отже, передумовами для звільнення особи від кримінальної відповідальності є: вчинення вперше кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину; щире каяття після вчинення кримінального правопорушення; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.
Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК України. Виняток можуть становити лише випадки вчинення кримінального правопорушення чи замаху на нього, внаслідок яких не заподіяно шкоду або не завдано збитки.
Під вчиненням кримінального правопорушення вперше слід розуміти, що особа раніше не вчиняла будь-якого діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України або раніше вчинила кримінальне правопорушення, що вже втратило правове значення (особу було звільнено від кримінальної відповідальності за раніше вчинене кримінальне правопорушення; закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення; особа вчинила кримінальне правопорушення, однак була звільнена від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку; особа раніше вчинила кримінальне правопорушення, однак була засуджена без призначення покарання або звільнена від покарання чи відбула покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом; судимість особи погашена чи знята судом; щодо особи закрито кримінальне провадження або ухвалено виправдувальний вирок).
Щире каяття засвідчує критичну оцінку винним вчиненого ним кримінального правопорушення, співчуття до потерпілих, прагнення зменшити негативні наслідки його протиправної поведінки. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися у визнанні негативних наслідків кримінального правопорушення для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані кримінальним правопорушенням збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення слід вважати надання особою органам досудового розслідування допомоги в установленні невідомих їм обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні. Це може бути повідомлення про всі відомі епізоди, обставини злочинного діяння, свідків, потерпілих, викриття інших співучасників кримінального правопорушення. Мінімальні вимоги, яким має відповідати позитивна посткримінальна поведінка у виді активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, полягають у добровільній дачі правдивих і повних свідчень про всі відомі особі обставини злочинного діяння. Активність сприяння розкриттю кримінального правопорушення означає, що дії особи повинні мати високу інтенсивність, ефективність та значну процесуальну цінність. Визначення ступеня активності залежить від обставин конкретного кримінального провадження.
Повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди полягає в добровільному задоволенні винним або іншими особами, зокрема батьками чи близькими родичами, обґрунтованих претензій потерпілого щодо відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальної та моральної шкоди, загладжуванні її в інший спосіб, наприклад, шляхом прилюдного вибачення за завдану образу.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 14 червня 2024 року задоволено клопотання адвоката ОСОБА_7 та звільнено обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 272 КК України, на підставі ст. 45 КК України, у зв'язку з дійовим каяттям, а кримінальне провадження щодо них закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України.
Постановлене рішення суд першої інстанції мотивував наявністю всіх, визначених ст. 45 КК України, обставин, які дають підстави для звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.
З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
Так, згідно наявних в матеріалах провадження даних, які були надані прокурором під час підготовчого судового засідання, обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 раніше не судимі, тобто є особами, які вперше вчинили кримінальний проступок.
Інкриміноване ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 діяння - за ч. 1 ст. 272 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком. Воно не відноситься до корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з журналом судового засідання від 14 червня 2024 року та аудіозаписом цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 вказали, що фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, та обвинувачення кожного з них у порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві особою, яка зобов'язана їх дотримувати, що заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України, зрозумілі і з ними кожен з них погоджується, тобто повністю визнали свою вину, розкаялися у вчиненому, а також відшкодували завдану шкоду, претензій з боку потерпілого до обвинувачених не має.
При цьому прокурор, не заперечуючи проти задоволення заявленого захисником клопотання про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 272 КК України, у зв'язку з дійовим каяттям, вказала, що обвинувачені під час досудового розслідування активно сприяли розкриттю кримінального правопорушення шляхом надання документів, показань, з'являлися до органу досудового розслідування, прокуратури, щиро покаялись та відшкодували потерпілому завдану шкоду.
Також і потерпілий ОСОБА_6 в суді першої інстанції зазначив, що завдана шкода йому відшкодована і жодних претензій до обвинувачених він не має.
Наведене свідчить про реальність наміру у обвинувачених залагодити свою провину та намагання виправити зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації, а тому висновки суду про щире каяття ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 є обґрунтованими.
Водночас те, що обвинувачені в судовому засіданні безпосередньо не вказали обставини вчинення кримінального правопорушення та про повне визнання кожним з них своєї вини, на думку колегії суддів, у даному випадку не є тими істотними порушеннями норм кримінального процесуального закону, які дають підстави для скасування постановленої ухвали суду, оскільки вказані обставини зазначені у обвинувальному акті, зміст якого ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 зрозумілий і з викладеними у ньому обставинами кожен з них погоджується.
При цьому фактичне визнання обвинуваченими вини, яке полягає у не оспорюванні зазначених в обвинувальному акті обставин вчинення кримінального проступку, і є тими мінімальними вимогами, яким має відповідати позитивна посткримінальна поведінка у виді активного сприяння розкриттю кримінального проступку, а тому доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині є безпідставними.
Також, всупереч доводів апеляційної скарги, суд першої інстанції, визнаючи обвинуваченим обставинами, що пом'якшують покарання, - щире каяття і активне сприяння розкриттю кримінального проступку, навів у постановленому рішенні доводи на обґрунтування своєї позиції.
Слід зазначити, що закон не забороняє суду самостійно встановлювати наявність обставин, що пом'якшують покарання, навіть, якщо вони не зазначені в обвинувальному акті, це є однією з гарантій забезпечення принципу безпосередності дослідження доказів.
Також обвинуваченими відшкодовано завдані збитки в повному обсязі, це підтверджується, зокрема, показаннями самого потерпілого, який пояснив суду першої інстанції, що завдана шкода йому відшкодована в повному обсязі, претензій до обвинувачених він не має, проти звільнення їх від кримінальної відповідальності, у зв'язку з дійовим каяттям, не заперечує. Показання аналогічного змісту потерпілий надав і в суді апеляційної інстанції.
Отже, з наведеного вище слідує, що суд першої інстанції встановив всі, передбачені ст. 45 КК України, умови виникнення правової підстави для звільнення ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності, у зв'язку з дійовим каяттям.
Всупереч доводам апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в цій частині відповідає вимогам ст. 370 КПК України, оскільки судом враховано всі обставини, з якими закон пов'язує можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із дійовим каяттям.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора щодо порушення судом першої інстанції вимог закону при вирішенні питання, пов'язаного із стягненням процесуальних витрат.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 були проведені судові експертизи № CE-19/111-24/31770-БЖ, № CE-19/111-24/1975-БЖ, № CE-19/111-24/48120-БЖ.
Витрати на їх проведення: № CE-19/111-24/31770-БЖ у сумі 4 922 грн. 32 коп.; № CE-19/111-24/1975-БЖ у сумі 9 087 грн. 36 коп.; № CE-19/111-24/48120-БЖ у сумі 26 126 грн. 16 коп., а також були витрати на залучення експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи у сумі 2 672 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 14 червня 2024 року витрати на проведення вказаних експертиз та залучення експерта віднесено на рахунок держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КПК України, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
Як було вище зазначено, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 закрито на підставі ст. 45 КК України, у зв'язку з дійовим каяттям, що є нереабілітуючою підставою.
Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.
Отже, доводи апеляційної скарги прокурора, що сплату процесуальних витрат необхідно покласти на обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 є обґрунтованими, оскільки закриття кримінального провадження стосовно останніх на нереабілітуючих підставах і застосування стосовно них більш м'якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє їх від сплати процесуальних витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз № CE-19/111-24/31770-БЖ у сумі 4 922 грн. 32 коп., № CE-19/111-24/1975-БЖ у сумі 9 087 грн. 36 коп., № CE-19/111-24/48120-БЖ у сумі 26 126 грн. 16 коп. та витрат на залучення експерта у сумі 2 672 грн.
Наведене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 червня 2020 року (справа №598/1781/17, провадження №13-47кс20) та правовою позицією, викладеною в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 вересня 2021 року (справа №342/1560/20, провадження №51-2331км21).
При цьому чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено солідарне стягнення витрат на залучення експерта в одному кримінальному провадженні щодо кількох осіб.
Отже, витрати на залучення експерта підлягають до стягнення з обвинувачених в частковому/дольовому порядку з урахуванням вини, ступеня відповідальності і майнового стану кожного з них.
Наведені обставини у відповідності до вимог КПК України є підставою для зміни ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 14 червня 2024 року та стягнення з ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на користь держави процесуальних витрат на залучення експертів в рівних частках - по 14 269 грн. 28 коп. з кожного.
Таким чином, апеляційна скарга прокурора у провадженні зі змінами до неї заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_13 підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора у провадженні зі змінами до неї заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_13 задовольнити частково.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 14 червня 2024 року, якою звільнено ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 272 КК України, на підставі ст. 45 КК України, у зв'язку з дійовим каяттям, а кримінальне провадження № 12022100030000231 щодо них закрито, - змінити.
Стягнути з ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів - по 14 269 грн. 28 коп. з кожного.
В решті ухвалу суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
___________________ ____________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3