20 грудня 2024 року м. Київ
Справа № 755/14414/24
Провадження: № 33/824/5164/2024
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідома Т. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Кобильника Дениса Олеговича
на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року, винесену під головуванням судді Мельниченко Л. А.,
про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 029313 від 06 серпня 2024 року, 05 серпня 2024 року близько 23 години 29 хвилин ОСОБА_1 передав право керування транспортним засобом «Рено», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння. Огляд ОСОБА_3 на стан сп'яніння проводився за тестом «Драгер», тест 4797, результат 0,92%.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячинеоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення постанови становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн 60 коп.
Не погодившись із таким судовим рішенням, захисник ОСОБА_4 - адвокат Кобильник Д. О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року та закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що ОСОБА_1 не є водієм в розумінні п.10. 1 ПДР України, а тому до нього не можливо застосувати адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування. Також зазначив, що працівниками поліції було вказано в протоколі про адміністративне правопорушення, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 130 КУпАП, разом з цим розгляд справи було здійснено за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також наголошує на тому, що суд першої інстанції зробив передчасний висновок стосовно наявності в діях ОСОБА_1 вини, адже в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про передачу саме ОСОБА_1 транспортного засобу ОСОБА_5 , оскільки ОСОБА_1 не є власником цього транспортного засобу.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Кобильник Д. О. просили апеляційну скаргу задовольнити та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю складу правопорушення.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Кобильника Д.О., дослідивши письмові матеріали справи, відтворивши відеозаписи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доходжу висновку про задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, в точній відповідності з законом.
Згідно п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2. 9 А ПДР України водієві забороняється:керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Підстави та процедура проведення огляду на стан сп'яніння регламентована ст. 266 КУпАП та «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за текстом Інструкція), якою передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а в разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного сп'яніння. Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Приймаючи судове рішення про винуватість ОСОБА_1 , суд виходив з того, що вказані обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №029313 від 06 серпня 2024 року щодо ОСОБА_1 ; копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №029312 від 05 серпня 2024 року щодо ОСОБА_5 , актом огляду на стан сп'яніння та талоном тестування на приладі «Драгер»; відезаписом із бодікамери працівника поліції.
Разом з тим, суд апеляційної скарги не погоджується із такими висновками суду першої інстанції виходячи із наступного.
Суб'єктом даного адміністративного правопорушення може бути лише особа, яка є власником транспортного засобу або ж наділена відповідними повноваженнями щодо права керування таким транспортним засобом, а також мати право керування, тобто, здійснює усвідомлену і цілеспрямовану діяльність з використання відповідних його функцій.
Отже, обов'язковому з'ясуванню підлягає той факт чи є особа власником транспортного засобу або ж наділена відповідними повноваженнями щодо права керування таким транспортним засобом, а також чи мала право керування, оскільки відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як убачається із матеріалів справи власником транспортного засобу Renault MeganeScenic д.н.з НОМЕР_1 є ОСОБА_6 .
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10 листопада 2022 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладенона ОСОБА_7 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 к. із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
З наявного в матеріалах справи відеозапису убачаться, що за кермом транспортного засобу перебував ОСОБА_5 , та саме йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки. ОСОБА_5 погодився пройти такий огляд. Після проходження огляду працівники поліції почали складати протокол про адміністративне правопорушення та повідомили ОСОБА_1 , що відносно нього також буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він передав право керування особі, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 повідомив , що він таких дій не вчиняв, а транспортний засіб належить ОСОБА_8 . Працівники поліції повідомили, що якщо ці обставини підтвердяться, то суд закриє адміністративне провадження.
Оскільки матеріалами справи жодним чином не підтверджується наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме не доведений факт керування транспортним засобом, що є необхідною обставиною для кваліфікації дій за ч.1 ст.130 КУпАП, висновок суду першої інстанції про необхідність притягнення його до адміністративної відповідальності за адміністративним протоколом серії ДПР18 №336570 є безпідставним.
Тобто, в матеріалах провадження відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_1 передав право керування транспортним засобом ОСОБА_5 .
Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги про відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованими, а відтак постанова Дніпровського районного суду міста Києва 23 вересня 2024 року підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Кобильника Дениса Олеговича задовольнити.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 24 вересня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати, провадження у справі закрити, в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т. О. Невідома