про відмову в забезпеченні позову
10 лютого 2025 року м. Київ 320/6463/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Головенко О.Д., розглянувши в м. Києві заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову до подання пред'явлення позову у справі ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі його відділам і комісіям, вчиняти дії щодо переміщення/призову/мобілізаційних заходів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до навчального центру та/або військової частини, з метою проходження ним військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
В обґрунтування заявленого клопотання зазначає, що зв'язку з військовою агресією російської федерації та проведення бойових дій на території Гостомельської СТГ, під час систематичних обстрілів було знищено військово-обліковий документ, а саме: приписне посвідчення, видане в 2002 році.
З даного приводу позивач звернувся 18.10.2024 до відділу поліції № 2 Бучанського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області.
Також, 02.11.2024, через свого представника ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою та відповідним пакетом документів, з метою недопущення порушення норм чинного законодавства України, позивач звернувся для отримання військово-облікового документа (військовий квиток) до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
22.10.2024 позивач отримав повістку з метою проходження медичного огляду. В подальшому 29.10.2024 та 30.10.2024, 09.12.2024 ОСОБА_2 з'являвся до медичного закладу та проходив ВЛК.
Відповідно до протоколу № 54 від 09.01.2025: «громадянин ОСОБА_2 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 в якості особи, що перебуває в розшуку. Згідно даних єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», військовозобов'язаний був поданий в розшук 09.01.2025 (в день складання протоколу) по причині неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Відповідно до повістки № 09/6 ОСОБА_2 отримав повістку з метою призову на військову службу під час мобілізації лише 09.01.2025, до цього часу жодних повісток, окрім повістки на проходження ВЛК (огляд пройшов, по повістці з'явився), не отримував. Відповідно до інформаційних довідок позивач перебуває на лікарняному, відповідні докази були подані до ІНФОРМАЦІЯ_3 у передбачений законом порядок.
Представник позивача 11.01.2024 звернулась з відповідними адвокатськими запитами до відповідача і третьої особи щодо надання інформації на якій правовій підставі громадянина ОСОБА_2 було подано у розшук; надання належним чином завіреної копії розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.01.2025 № М/157а (оскільки відповідач ніяким чином не ознайомив позивача з вказаним документом та жодним чином не повідомив, якими своїми діями ОСОБА_2 порушує військовий облік).
Однак станом на 18.01.2025 відповідач вказане звернення не розглянув, по суті проігнорував. Так, адвокат Фадєєва Н.І. 18.01.2025 повторно направила запит до відповідача і третьої особи з наступним:
« 1. Негайно повідомити на якій правовій підставі громадянина ОСОБА_2 було подано у розшук;
2. Надати належним чином завірену копію розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.01.2025 № М/157а;
3. Виключити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з числа осіб, що порушують правила військового обліку».
Між тим, на переконання позивача, оскільки до компетенції відповідача згідно з п. 4 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), належить ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, після отримання заяв від 11.01.2025 та 18.01.2025 відповідач повинен був за наслідками розгляду цих заяв прийняти відповідне рішення щодо ОСОБА_2 та повідомити адвоката.
Однак відповідач ухилився від розгляду по суті порушених у заявах від 11.01.2025 та 18.01.2025 питань. Отже, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду поданих заяв від 11.01.2025 та 18.01.2025 та звернувся за захистом своїх прав до суду, в тому числі із заявою про забезпечення позову.
На думку позивача, обрання такого способу забезпечення позову є логічним та пропорційним, оскільки без вжиття таких заходів мобілізація ОСОБА_2 спричинить порушення його особистих прав.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вважає за необхідне відмовити у його задоволенні, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням наведеного положення КАС України, розгляд клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Абзацом 1 п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 № 2 встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
У справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч. 1 ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав" проти України" суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.
Відтак, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що наведені у вказаній заяві підстави для забезпечення позову носять загальний характер.
Так, заява про забезпечення позову не містить жодних посилань на те, які саме конкретні права та інтереси заявника порушуються і яким саме чином невжиття заходів забезпечення позову зумовить у подальшому утруднення відновлення його порушених прав.
Суд наголошує на тому, що подана заява про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову, зокрема, обставин, що свідчать про неможливість відновлення порушених прав заявника у випадку, якщо обрані заходи забезпечення позову не будуть вжиті. Судом встановлено відсутність у заяві про забезпечення позову доказів, що прямо або опосередковано підтверджують необхідність докладення значних зусиль, часу та витрат для відновлення порушених прав у випадку задоволення позову.
Отже, заявником не обґрунтовано необхідності й доцільності вжиття обраного заходу забезпечення позову.
Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом заборони відповідачам вчиняти певні дії.
Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про забезпечення позову відмовити.
Копію ухвали направити (вручити) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Головенко О.Д.