10 лютого 2025 року справа №320/28124/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0132280707 від 26.02.2024, яким застосовано штрафні (фінансові санкції) у розмірі 143 619 (сто сорок три тисячі шістсот дев'ятнадцять) грн 27 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з повідомленням-рішенням №0132280707 від 26.02.2024, оскільки проведення фактичної перевірки здійснено без дотримання вимог пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України в частині наявності підстав для проведення перевірки, а розрахункові операції, які відповідач вважає проведеними з порушеннями, не конкретизовані та не ідентифіковані у акті.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/28124/24 передана до розгляду судді Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.
На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху надійшла заява представника позивача.
Таким чином недоліки позову були усунуті.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №320/28124/24 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
В матеріалах справи відсутній відзив на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована 23.10.2021 року, код: НОМЕР_1, основний вид економічної діяльності: 47.71 - роздрібна торгівля у спеціалізованих магазинах (основний).
На підставі направлень від 08.02.2024 № 985/10-36-07-08, № 986/10-36-07-08 та наказу «Про проведення фактичних перевірок» від 01.02.2024 № 258-П, посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області було проведено фактичну перевірку магазину «Bonus», в якому здійснює свою господарську діяльність позивач, за адресою: вул. Дніпровська, 1А, м. Вишгород, Вишгородський р-н, Київська обл.
Перевірка проводилась за період з 01.01.2023 по 08.02.2024 з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, у тому числі ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, касових операцій, наявності свідоцтв і ліцензій (в тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів), дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів та оформлення трудових відносин з працівниками, а також контролю за встановленими державою фіксованими цінами, граничними цінами та рівнями торговельних націнок.
Згідно з актом фактичної перевірки від 07.02.2024 № 7382/10/36/07/НОМЕР_1, посадові особи Головного управління ДПС у Київській області вважають, що позивач порушив пункти 1 та 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки розрахункові операції проводились без застосування реєстратора розрахункових операцій (ПРО) та без видачі відповідного розрахункового документа на загальну суму 100 376,92 грн, з яких 2 320,00 грн було сплачено готівкою, а 98 056,92 грн - безготівковим розрахунком.
На підставі цього акту фактичної перевірки Головне управління ДПС у м. Києві 26 лютого 2024 року винесло податкове повідомлення-рішення № 0132280707, відповідно до якого застосовано штрафні санкції на суму 143 619,27 грн за проведення розрахункових операцій без використання реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідного документа.
До податкового повідомлення-рішення від 26 лютого 2024 року № 0132280707 було додано розрахунок, згідно з яким застосовано:
100% фінансових санкцій за порушення, що відбулося 01.02.2024, на суму 13 892,22 грн;
150% штрафних санкцій за порушення за період з 02.02.2024 по 08.02.2024 на суму 86 484,70 грн.
Згідно пояснень, наведених у позові, станом на 08.04.2024 позивач не отримав податкового повідомлення-рішення та розрахунку до нього, тому 08.04.2024 було направлено адвокатський запит № 056-2024 до Головного управління ДПС у Київській області та 19.04.2024 запит № 057-2024 до відповідача з метою отримання інформації щодо підстав проведення перевірки.
У відповіді від 17.04.2024 № 19263/6/10-36-07-08-15 Головне управління ДПС у Київській області не надало інформації щодо підстав проведення перевірки. У листі згадувався чек № 28CT0007626 від 08.02.2024, за яким у магазині «Бонус» було здійснено продаж машини на дистанційному керуванні за готівку на суму 299,00 грн. Крім того, на місці проведення розрахунків знаходились готівкові кошти на суму 2 320 грн, а також використовувався POS-термінал для безготівкових розрахунків на суму 98 056,92 грн за період з 01.02.2024 по 08.02.2024.
24.04.2024 відповідач надав копію податкового повідомлення-рішення та розрахунок фінансових санкцій згідно з актом фактичної перевірки Головного управління ДПС у Київській області № 7382/10/36/07/НОМЕР_1 від 08.02.2024 року.
Позивач не погоджується з рішенням відповідача, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент проведення перевірки).
Згідно із п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (п. 75.1 ст. 75 ПК України).
Відповідно до п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований ст. 80 ПК України, п.п. 80.1, 80.5, 80.7 якої передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
За приписами п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Таким чином, за змістом абзацу третього п. 81.1 ст. 81 ПК України умовою допуску посадової особи контролюючого органу до проведення фактичних перевірок за наявності підстав для її проведення є пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються: дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта та, у разі проведення перевірки в іншому місці, - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Судом встановлено, що на підставі направлень від 08.02.2024 № 985/10-36-07-08, № 986/10-36-07-08 та наказу «Про проведення фактичних перевірок» від 01.02.2024 № 258-П, посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області було проведено фактичну перевірку магазину «Bonus», в якому здійснює свою господарську діяльність позивач, за адресою: вул. Дніпровська, 1А, м. Вишгород, Вишгородський р-н, Київська обл.
Так, відповідно до п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Викладене, у свою чергу, свідчить, що право на призначення та проведення фактичної перевірки за п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України виникає у контролюючого органу у випадку отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині, зокрема, обліку та зберігання алкогольних напоїв.
Тобто, саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на п. п. 80.2.5 п. 80.2 статті 80 Податкового кодексу України , у наказі має зазначити конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.
Суд зазначає, що сталою є практика Верховного Суду, згідно з якою передумовою проведення фактичної перевірки, з підстав, передбачених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. При цьому для здійснення перевірки (податкового контролю) платника податків у наказі на проведення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення такої перевірки, має бути посилання на конкретні фактичні підстави для її проведення.
В той же час зазначених вимог підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України Відповідач не дотримався та провів фактичну перевірку без підстав, встановлених ПК України.
Так, відповідачем не зазначено, яка саме інформація стала підставою для проведення перевірки, як і відсутнє посилання на фактичні підстави для її призначення.
Таким чином відповідач обмежився лише посиланням на загальні норми податкового законодавства України, внаслідок чого позивач перебуває у стані невизначеності та не має змоги чітко визначити підставу для призначення перевірки, що обмежує можливість оскарження правомірності такого наказу у випадку незгоди. Відповідачем не надано жодних доказів того, що контролюючим органом отримано інформацію, яка зумовлює виникнення обґрунтованої та законодавчо встановленої необхідності для контролюючого органу із здійснення належного податкового контролю.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 5 липня 2023 року у справі №460/2663/22, від 20 липня 2023 року у справі№ 160/9720/22, від 11 липня 2023 року у справі №240/959/20, від 16 вересня 2021 року у справі №120/1431/20-а, від 12 жовтня 2021 року у справі №120/5229/20-а, від 28 жовтня 2021 року у справі №520/10214/2020 та постанові ШААС від 29.07.2022 у справі №580/8964/21.
Суд зауважує, що приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми ПК України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки позивача, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, що свідчить про суто формальний підхід контролюючого органу до оформлення наказу.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР). Дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб), які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Статтею 2 Закону № 265/95-ВР встановлено, що реєстратор розрахункових операцій - це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій.
До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
За змістом ст. 2 Закону № 265/95-ВР фіскальні функції - це здатність РРО (програмного РРО) забезпечувати одноразове занесення для довгострокового зберігання на фіскальному сервері контролюючого органу та багаторазове зчитування неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо), або про обсяг операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів.
Відповідно до ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції, зобов'язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений у паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворенням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);
застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з додержанням встановленого порядку їх застосування.
Згідно з п. 1, 7 ст. 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
у разі встановлення в ході перевірки факту:
проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг);
не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи;
невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов?язків:
непроведення розрахункової операції через РРО;
проведення розрахункової операції через РРО, однак на неповну суму покупки;
невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.
Перші два обов'язки суб?єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 цього Закону. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) утворює склад правопорушення.
Предметом доказування у справах, пов'язаних із притягненням суб'єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов?язує допущення порушення суб?єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.
У випадку притягнення суб?єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов?язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак її не проведення через РРО.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 02.02.2023 року у справі №500/6845/21.
Суд зазначає, що у акті перевірки від 08.02.2024 №7382/10/36/07/НОМЕР_1 та у листі від 17.04.2024 №19263/6/10-36-07-08-15 відповідач зазначає, що готівка в розмірі 2 320 грн, яка знаходилася в місці проведення розрахунків, була отримана внаслідок продажу товарів.
В той же час при проведенні перевірки не було з'ясовано, за який період ці кошти були накопичені, та чи потрапляє цей період до часу перевірки, коли зазначені кошти мали бути у магазині.
Окрім цього відповідно до пункту 12 перехідних положень Закону №265/95-ВР, суб?єкти господарювання звільняються від відповідальності за порушення вимог цього Закону, що мали місце у період з 1 січня 2022 року до 1 жовтня 2023 року, окрім випадків порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів, діяльності з обміну іноземної валюти, а також організації та проведення азартних ігор.
Як вже було зазначено судом, перевірка охоплює період з 01.01.2023 по 07.02.2024.
Таким чином відповідач не довів, що кошти, вказані в акті перевірки, були отримані в період, коли позивач міг бути притягнутий до відповідальності, враховуючи норми пункту 12 перехідних положень Закону №265/95-ВР.
Також позивач надав пояснення, що стосується звітів банківського POS-термінала щодо проведення розрахункових операцій без застосування ПРРО та без надання відповідного документа в паперовій або електронній формі, зазначивши, що чеки не видавалися тимчасово через технічні проблеми з ПРРО, внаслідок чого всі операції були відображені в книзі обліку розрахункових операцій.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0132280707 від 26.02.2024, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові санкції) у розмірі 143 619 (сто сорок три тисячі шістсот дев'ятнадцять) грн 27 коп.
Таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1436,19 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0132280707 від 26.02.2024, яким застосовано штрафні (фінансові санкції) у розмірі 143 619 (сто сорок три тисячі шістсот дев'ятнадцять) грн 27 коп.
Стягнути судові витрати (судовий збір) у розмірі 1436,19 грн. користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.