10 лютого 2025 року Справа № 280/11316/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 )
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі - 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за станом здоров'я, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (пп.1 п.2 ст. 15);
- зобов'язати відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, в розмірі - 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за станом здоров'я, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (пп.1 п.2 ст. 15);
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та надбавку за вислугу років, виплата яких передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (п.п. 5,6);
- зобов'язати відповідача виплатити позивачу усю невиплачену матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та надбавку за вислугу років, виплата яких передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (п.п. 5,6);
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу додаткової винагороди за червень 2024 року з розрахунку 25 днів (з 01.06.2024 по 25.06.2024 р.р. включно) у розмірі 24 625 грн. (з урахуванням військового збору), виплата якої передбачена наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
- зобов'язати відповідача виплатити позивачу додаткову винагороду за червень 2024 року з розрахунку 25 днів (з 01.06.2024 по 25.06.2024 р.р. включно) у розмірі 24 625 грн. (з урахуванням військового збору), виплата якої передбачена наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що був мобілізований та проходив військову службу у відповідача. Вважає, що при звільненні з військової служби мав право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби відповідно до абзацу 1 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), крім того, вважає, що йому безпідставно не виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та надбавка за вислугу років, виплата яких передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), а також додаткова винагорода за червень 2024 року з розрахунку 25 днів, яка передбачена Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260). Позивач вважає, що він, як військовослужбовець, що звільнений з військової служби за станом здоров'я, має право на визначені виплати, у зв'язку з чим вважає бездіяльність відповідача протиправною, просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 10.12.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано у відповідача докази по справі.
06.01.2025 відповідач подав витребувані докази та відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач був призваний на військову службу за призивом під час мобілізації, а тому він не має законних підстав для отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 р. №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» (далі - Порядок № 460). Стосовно невиплати позивачу додаткової винагороди за період з 01.06.2024 по 30.06.2024 зазначає, що позивач був відсутній на службі 27.06.2024 без поважних причин, що підтверджується службовим розслідуванням. Відповідно до Порядку № 260 додаткова винагорода не виплачується військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення. Таким чином в наказі на виплату додаткової винагороди за червень 2024 року позивач відсутній. Крім того, зазначає, що порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2024 році регламентується рішенням Міністра оборони України від 16.01.2024 У183/уд, така допомога виплачується один раз у 2024 році внаслідок події, яка настала у 2024 році або у 2023 році, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події. Просить відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 07.01.2025 визнано поважними причини пропуску строку подання відзиву на позовну заяву та поновлено такий строк.
14.01.2025 позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що Законом №2011-XII імперативно встановлено право позивача як військовослужбовця на тримання одноразової грошової допомоги - 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби за станом здоров'я. Щодо посилання відповідача на невиплату додаткової винагороди за період з 01.06.2024 по 30.06.2024 у зв'язку з відсутністю позивача без поважних причин, вважає, що це твердження не ґрунтується на фактах. Стверджує, що 14.06.2024 позивач був направлений на медичний огляд військово-лікарської комісії з метою визначення придатності до військової служби і в подальшому знаходився на лікуванні. Згідно з відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.07.2024 факт самовільного залишення позивачем військової частини був спростований та визначено завдання начальнику фінансово-економічної служби поновити виплату позивачу грошового забезпечення. Також, звертає увагу суду, що дорученням Міністра оборони України від 16.01.2024 №183/уд, передбачена виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення у разі поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця, пов'язаного із захистом батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану. Посилається на те, що в матеріалах справи знаходиться витяг з протоколу військово-лікарської комісії №3552 від 20.09.2024, да зазначений зв'язок захворювань позивача із захистом Батьківщини. Наголошує, що право позивача на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань передбачене Постановою №704.
21.01.2025 позивач подав письмовий документ «Додаток до відповіді на відзив про забезпечення позову або доказів», в якому викладено аргументи щодо незгоди з відзивом на позовну заяву, водночас, відповідно до частини 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення у відповіді на відзив, про що було зазначено в ухвалі про відкриття провадження у справі від 10.12.2024. Відповідне право позивачем реалізовано 14.01.2025 шляхом подання відповіді на відзив, отже, підстави для врахування судом «Додатку до відповіді на відзив про забезпечення позову або доказів» відсутні.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 у період з 28.09.2023 по 30.08.2024.
Так, відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28.09.2023 №240 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 сержанта який проходить військову службу за призивом під час мобілізації ОСОБА_1 , командира відділення 3 зенітного кулеметного взводу 1 зенітної кулеметної роти окремого зенітного кулеметного батальйону військової частини НОМЕР_2 з тарифним розрядом 9, посадовим окладом 3170,00 гривень в місяць, ВОС 100182А, шпк «молодший сержант».
Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 11.10.2023 №251 сержанта призваного за мобілізацією ОСОБА_1 , командира 5 зенітного кулеметного відділення 3 зенітного кулеметного взводу 1 зенітної кулеметної роти НОМЕР_3 окремого зенітного кулеметного батальйону військової частини НОМЕР_2 з 11.10.2023 прийнято на посаду командира 1 зенітного кулеметного відділення 3 зенітного кулеметного взводу 1 зенітної кулеметної роти НОМЕР_3 окремого зенітного кулеметного батальйону військової частини НОМЕР_2 , тарифний розряд 9, ВОС 100182А, шпк «молодший сержант».
Відповідно до витягу з Наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) №239 від 30.08.2024 сержанта військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період ОСОБА_2 , командира 1 зенітного кулеметного відділення 3 зенітного кулеметного взводу 1 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_2 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 27.08.2024 №313-РС у відставку відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за підпунктом «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців), вважати таким, що справи та посаду здав, і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Виплатити грошову премію у розмірі 489,00% за період з 01.08.2024 по 30.08.2024 в повному обсязі. Виплатити надбавку у розмірі 65% за особливості проходження служби за період з 01.08.2024 по 30.08.2024 в повному обсязі. Виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік у розмірі 23 695,88 гривень. Виплатити компенсацію за невикористанні дні щорічної основної відпустки за 2022 рік у кількості 15 діб. Виплатити компенсацію за невикористанні дні щорічної основної відпустки за 2023 рік у кількості 30 діб. Виплатити компенсацію за невикористанні дні щорічної основної відпустки за 2024 рік у кількості 20 діб. Виплатити компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2023 по 2024 роки у кількості 28 днів. Виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 30 повних календарних місяців служби.
Вислуга у Збройних Силах станом на 30 серпня 2024 року становить: календарна - 02 роки 06 місяців 02 дні, пільгова - 00 рік 00 місяць 00 днів, загальна 02 роки 06 місяців 02 дні.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати .
Надаючи оцінку спірним правовідносинам по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Щодо одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом №2011-XII визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.
Частиною 2 статті 15 Закону №2011-XII визначаються підстави для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 1) 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби: за станом здоров'я.
Водночас, згідно з абзацом 24 пункту 3 частини 2 статті 15 Закону № 2011-XI військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що положення Закону №2011-XI не передбачають можливості набуття військовослужбовцем права на виплату декількох одноразових допомог при звільненні з різних підстав набуття права на них.
Проаналізувавши вищезазначені положення, суд дійшов висновку, що стаття 15 Закону №2011-XII містить особливі умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації, а саме: особливий суб'єкт отримання допомоги - військовослужбовець, який призваний на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією; обмежений період виплати одноразової грошової допомоги - виплата здійснюється за період проходження військової служби за призовом у зв'язку із мобілізацією; при виплаті такої допомоги не враховується період попередньої військової служби у мирний час.
При цьому, абзац 24 підпункту 3 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII має бланкетну норму, яка відсилає до нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України, якому делеговано повноваження щодо визначення умов та порядку виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
На виконання вказаної вище правової норми, постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 затверджено Порядок № 460.
Відповідно до п. п. 1, 2 Порядку № 460 військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указами Президента України дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та триває до теперішнього часу.
Відтак, починаючи з 24.02.2022 та дотепер в Україні триває воєнний стан, період дії якого у розумінні Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є особливим періодом.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 за призовом під час мобілізації у період з 28.09.2023 по 30.08.2024, тобто в осоливий період, і під час звільнення з військової служби у ВЧ НОМЕР_2 позивачу виплачена одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 30 повних календарних місяців служби (з урахуванням вислуги у Збройних Силах України 02 роки 06 місяців 02 дні), що відповідає положенням абзацу 24 підпункту 3 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII та Порядку №460.
Отже, зважаючи на те, що позивач є військовослужбовцем, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації в особливий період та звільнився зі служби, суд дійшов висновку, що відповідач правильно обчислив розмір встановленої одноразової грошової допомоги при звільненні позивача, застосувавши спеціальну правову норму, яка регулює спірні правовідносини.
При цьому, у позивача, як військовослужбовця, що проходив військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, немає права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої абз. 1 п. 2 ст. 15 Закону №2011- XІI.
Таким чином, визначаючи розмір одноразової грошової допомоги при звільненні позивачу, відповідач діяв правомірно, а тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Щодо позовних вимог в частині виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Відповідно до частини 1 статі 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацами 1 та 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з підпунктом 3 пункту 5 Постанови №704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право, крім іншого, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Пункт 7 розділу XXIV Порядку №260 передбачає, що розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги (пункт 9 розділу XXIV Порядку №260).
Згідно рішення Міністра оборони України від 16.01.2024 № 183/уд матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:
смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків;
поранення військовослужбовця, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;
у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
порушення стану здоров'я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме:
онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія);
захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;
безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, які пов'язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів;
сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується один раз у 2024 році за однією з вищезазначених підстав внаслідок події, яка настала у 2024 році або у 2023 році, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події (крім підстав зазначених в абзацах четвертому та дев'ятому цього пункту). Інші підстави для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та її розміри будуть доведені окремим рішенням Міністра оборони України.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дозволяє дійти висновку, що виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є правом, а не обов'язком керівника, рішення про її надання приймається на підставі поданої військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби у порядку, встановленому рішенням Міністра оборони України. При цьому, за рішенням Міністра оборони України у 2024 році відповідна виплата здійснюється за наявності виключних підстав, наведених вище.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що його право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань встановлено Постановою №704, крім того, у відповіді на відзив зазначає, що рішенням Міністра оборони України від 16.01.2024 №183/уд передбачена виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у разі поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця, пов'язаного із захистом Батьківщини, триманого при виконанні завдань під час воєнного стану.
Разом із тим, такі посилання позивача не узгоджуються зі змістом Постанови №704 та рішення Міністра оборони України від 16.01.2024 № 183/уд.
Так, пункт 5 Постанови №704 визначає право, а не обов'язок керівника надавати військовослужбовцю матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, і виключно в межах асигнувань, що виділяються на утримання органу.
Крім того, стаття 9 Закону №2011-XII відносить визначення порядку виплати грошового забезпечення, до складу якого входить і матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, до компетенції Міністра оборони України.
При цьому, реалізувавши таку компетенцію шляхом прийняття рішення від 16.01.2024 № 183/уд, Міністр оборони України визначив виключні умови, за наявності яких виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям у 2024 році.
Такими умовами є, крім іншого, наявність у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини; безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, які пов'язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів.
Отже, саме по собі отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану, не є підставою для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2024 році.
Позивачем не надано доказів того, що внаслідок отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, йому встановлено інвалідність.
Крім того, не надано доказів безперервного перебування позивача на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, які пов'язані із захистом Батьківщини більше 30 днів поспіль внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів.
Також, суд зауважує, що відсутні докази звернення позивача до ВЧ НОМЕР_2 з рапортом про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2024 році.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач 15.08.2024 подав рапорт на ім'я командира 1 зенітної кулеметної роти ВЧ НОМЕР_2 , в якому, крім іншого, зазначив «- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік не отримав».
Суд звертає увагу, що такий рапорт було подано на ім'я командира 1 зенітної кулеметної роти ВЧ НОМЕР_2 , який не є уповноваженою особою щодо здійснення відповідних виплат відповідно до Постанови №704. Крім того, зазначення в рапорті «- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік не отримав» є стверджувальною мовною конструкцією, яку не можна розцінювати як прохання про виплату такої допомоги.
Суд також зазначає, що у подальшому, у зверненні, поданому ним на ім'я командира ВЧ НОМЕР_2 від 05.09.2024, позивач не просив про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і жодним чином вказане питання не порушував.
Наведене у сукупності дозволяє дійти висновку про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2024 році, а тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині виплати надбавки за вислугу років.
Як зазначалось раніше, відповідно до частини 2 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять, у тому числі щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія.
Згідно з пунктом 6 Постанови №704 передбачено виплату військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців розвідувальних органів), особам рядового і начальницького складу надбавки за вислугу років в розмірах згідно з додатком 16, а військовослужбовцям розвідувальних органів (крім військовослужбовців строкової військової служби) - в розмірі 3 відсотків посадового окладу за кожний календарний рік вислуги років, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Додатком 16 до Постанови №704 визначено розмір надбавки, відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням, зокрема вислуга від 1 до 5 років в розмірі 25%.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах: від 1 до 5 років - 25 відсотків.
Згідно з Довідкою про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення від 23.12.2024 №3074/27, виданою ВЧ НОМЕР_2 за період з вересня 2023 року по липень 2024 року, та розрахунково-платіжною відомістю на виплату грошового забезпечення позивачу за серпень 2024 року, судом встановлено що у період проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_2 позивачу виплачувалась надбавка за вислугу років в розмірі 25 %, доказів зворотного суду не надано.
Відтак, позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині виплати додаткової винагороди за червень 2024 року з розрахунку 25 днів (з 01.06.2024 по 25.06.2024 р.р. включно) у розмірі 24 625 грн, суд зазначає таке.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 “Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята Постанова №168, пунктом 1-1 якої (в редакції, яка застосовувалася спірний період) установлено, що на період воєнного стану:
військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань;
військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони;
військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань..
Згідно пункту 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до пункту 3 розділу 1 Порядку №260, в редакцій, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат Військової частини (установи, організації) (далі - Військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу Військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Абзацами першим-п'ятим пункту 8 розділу 1 Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі Військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього (пункт 14 розділу 1 Порядку №260).
З урахуванням пункту 2 розділу ХХХІV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;
50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу Військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)), затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;
з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;
з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;
у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;
у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).
Відповідно до пунктів 3, 4 розділу ХХХІV Порядку №260 в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Пунктами 9, 10 розділу ХХХІV Порядку №260 в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу Військової частини;
керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Відповідно до пункту 15 розділу ХХХІV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які:
самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника);
усунені від виконання службових обов'язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади,- з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника), до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника);
відмовились виконувати бойові накази (розпорядження),- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);
вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);
вчинили інші дії (бездіяльність), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією,- за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини;
добровільно здалися в полон,- з дня з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, оголошеного наказом командира (начальника);
навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство (крім випадків доведення до самогубства, встановленого судом),- за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство;
відбувають покарання на гауптвахті - за час відбування такого покарання.
Зазначене не стосується військовослужбовців, визначених в абзацах другому-шостому цього пункту, які протягом поточного місяця загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень, контузій, травм та каліцтв, пов'язаних із захистом Батьківщини) або захоплені в полон, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні або отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини.
Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 27.06.2024 №225 «Про призначення службового розслідування» призупинено виплату грошового забезпечення сержанту ОСОБА_1 , командиру 1 зенітного кулеметного відділення 3 зенітного кулеметного взводу 1 зенітної кулеметної роти з 27.06.2024 до становлення причин відсутності.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.07.2024 №233 «Про виплату додаткової винагороди за червень 2024 року» позивач був включений до списку військовослужбовців військової частини, яким наказано не виплачувати додаткову винагороду на період дії воєнного стану за червень 2024 року.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по основній діяльності) від 26.07.2024 №61 «Про результати службового розслідування та покарання винних» сержанта ОСОБА_1 за порушення статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, керуючись статтею 48 пункту «б» Дисциплінарного статуту Збройних Сил України оголошено дисциплінарне стягнення «ДОГАНА».
Судом також встановлено, що згідно довідки військової частини НОМЕР_2 №272 від 08.10.2024 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, сержант ОСОБА_1 дійсно в період з 23.12.2023 по 25.06.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Запоріжжя, Запорізької області.
Відповідач не заперечує право позивача на отримання додаткової винагороди у вказаний період з огляду на його безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, проте, з посиланням на норми Порядку №260 зазначає, що додаткова винагорода не виплачується військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення.
Суд критично оцінює такі доводи відповідача, оскільки, як встановлено судом зі змісту наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по основній діяльності) від 26.07.2024 №61 «Про результати службового розслідування та покарання винних», факт самовільного залишення військової частини позивачем не було підтверджено, при цьому, позивач з 28.06.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у ВЧ НОМЕР_5 на підставі направлення на медичний огляд ВЛК від 14.06.2024 №382.
Інших доводів щодо підстав невиплати позивачу додаткової винагороди у період з 01.06.2024 по 25.06.2024 включно відповідачем не наведено, обов'язок доведення правомірності свого рішення всупереч частини 2 статті 77 КАС України не виконано, а судом з урахуванням принципу офіційного з'ясування обставин справи, не встановлено.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно не виплатив позивачу додаткову винагороду за період 01.06.2024 по 25.06.2024 включно, чим допустив протиправну бездіяльність.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд зазначає, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом пунктів 1-4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Слід зазначити, що визначення розміру додаткової винагороди, яка підлягала виплаті позивачу в період з 01.06.2024 по 25.06.2024, відноситься до повноважень відповідача, і суд не вправі перебирати такі повноваження, оскільки це не входить до компетенції адміністративного суду та не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства.
Оскільки відповідач не здійснив нарахування додаткової винагороди, яка підлягала виплаті позивачу в період з 01.06.2024 по 25.06.2024, суд позбавлений можливості встановити її дійсний розмір та надати оцінку розміру, визначеному позивачем у позовній заяву, особливо з урахуванням того, що позовна заява не містить жодних розрахунків такого розміру.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду за період з 01.06.2024 по 25.06.2024, з урахуванням виплачених сум.
Проте, підстави для зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату у розмірі, про який просить позивач (24 625 грн.), відсутні, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», інших судових витрат не заявив, відтак розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди пропорційно часу його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, за період з 01.06.2024 по 25.06.2024.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду пропорційно часу його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, за період з 01.06.2024 по 25.06.2024, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Військова частина НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено 10.02.2025.
Суддя М.О. Семененко