11 лютого 2025 року м. Ужгород№ 260/8629/24
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (пл. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, Рівненська область, 89000, код ЄДРПОУ 3194114464), третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
Адвокат Моняк Олеся Василівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яким просить суд: 1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №071850005529 від 02.07.2024 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . 2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з урахуванням висновків суду у справі, зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.02.1982 року по 18.04.2001 рік (повністю), з урахуванням відомостей трудової книжки від 08.02.1982 року серії НОМЕР_2 . 3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2024 року про призначення пенсії.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що 25.06.2024 року вона звернулася до відповідача, із заявою про призначення пенсії за віком, однак у задоволенні такої було відмовлено з огляду на недостатність страхового стажу. Так, до стажу не було зараховано періоди роботи з 01.02.1982 року по 18.04.2001 року (враховано частково) згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 08.02.1982 року та довідки №134 від 10.06.2024 року, оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про роботу за вказаний період.
Позивач наголошує на тому, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
20 вересня 2024 року до суду від третьої особи надійшли матеріали відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 .
21 січня 2024 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву представник відповідача не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові та в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 від 25.06.2024 року на ім'я ОСОБА_1 , період роботи з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, підстав для зарахування до страхового стажу немає, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внески. Також, до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.02.1982 року по 18.04.2001 року (враховано частково) згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 08.02.1982 року та довідки №134 від 10.06.2024 року, оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про роботу за вказаний період.
У зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік, який необхідний позивачці для призначення пенсії відповідачем прийнято оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії.
13 січня 2025 року до суду від третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, надійшли пояснення на позовну заяву. Третя особа позов не визнає, заперечує проти задоволення такого та зазначає, що на підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви від 25.06.2024 року та доданих до неї документів відповідачем відмовлено позивачу в призначенні пенсії, про що винесено рішення від 02.07.2024 року №071850005529, оскільки, страховий стаж роботи становить 27 років 4 місяці 28 днів і (з необхідних 31), що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області розгляд заяви позивача не здійснювало, а тому і прав позивача на призначення пенсії не порушило.
Так, відповідачем за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.02.1982 року по 18.04.2001 року (враховано частково) згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 08.02.1982 року та довідки №134 від 10.06.2024 року, оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про роботу за вказаний період.
З урахуванням зазначених норм, персоніфікований обпік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов'язковим, книжки внесені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: відсутні дати та номери наказів на початок та закінчення виплати. У зв'язку з вищенаведеними аргументами, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, матеріали відмовної пенсійної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 25.06.2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою в якій вона просила призначити їй пенсію за віком.
Вказану заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , Головним управлінням Пенсійного фонду в Рівненській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 02.07.2024 року №071850005529.
Відповідно до цього рішення позивачу не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 01.02.1982 року по 18.04.2001 року (враховано частково) згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 08.02.1982 року та довідки №134 від 10.06.2021 року, оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про роботу за вказаний період, а також період роботи з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 від 25.06.2024 року, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Вважаючи таке рішення органу Пенсійного фонду України протиправним, позивач звернулася за захистом свої прав до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до положень ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону №1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Закону №1058-IV.
Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
Система персоніфікованого обліку була впроваджена з 01 липня 2000 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 №794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», якою доручено Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією забезпечити з 1 жовтня 1998 впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та установлено, що починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (1788-12) здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого облік.
Згідно пункту 1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою №794 (далі - Положення №794) персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням (далі - відомості про фізичних осіб).
Пунктом 2 Положення №794 визначено, що основними завданнями персоніфікованого обліку є:
- створення єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб;
- створення інформаційних передумов для визначення розміру виплат за пенсійним страхуванням залежно від тривалості страхового стажу та особистого внеску фізичної особи у формування коштів цього страхування.
Згідно пункту 3 Положення №794 в основі персоніфікованого обліку лежить обов'язковість і своєчасність подання відомостей про фізичних осіб; обов'язковість використання індивідуального ідентифікаційного номера даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.
Пунктом 5 Положення №794 передбачено, що персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).
Згідно пункту 6 Положення №794 уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» (2657-12) має право: своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цього Положення; проводити у роботодавців перевірку достовірності поданих відомостей про фізичних осіб, зокрема перевірку фінансових та інших документів, що підтверджують зазначені відомості;
Згідно пункту 10 Положення №794 роботодавці зобов'язані в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них.
Отже пенсійні органи ведуть персоніфікований облік сплати страхових внесків у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування на підставі даних про фізичну особу, які надають роботодавці, та у подальшому використовує їх у при обрахунку страхового стажу.
Також відповідно до пункту 3 Положення №794 починаючи з 1 липня 2002 обчислення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 за даними системи персоніфікованого обліку.
Натомість трудова книжка відповідно до пункту 1 Порядку №637 є основним документом, що підтверджує стаж особи до 01.07.2000.
Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 08.02.1982 року, позивач з 01.02.1982 року по 18.04.2001 року працювала слюсарем-складальником, ученицею клеїльника-прасувальника, клеїльником, у ПАТ «Ерстед».
Відповідач не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 01.02.1982 року по 18.04.2001 року на підставі трудової книжки НОМЕР_2 від 08.02.1982 року; оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про роботу за вказаний період.
Отже ПАТ «Ерстед» не виконало вимоги Постанови №794 та не надавало відомостей для персоніфікованого обліку щодо заробітної плати позивача з 01.07.2000 року, водночас надавало щомісячні дані до системи персоніфікованого обліку починаючи з 01.01.2001 року.
Отже, відсутність відомостей щодо позивача у системі персоніфікованого обліку за спірні періоди з 01.02.1982 року по 18.04.2001 року зумовлена бездіяльністю роботодавців, внаслідок чого, позивач позбавлена права на зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу.
Зважаючи на те, що обов'язок щодо надання відомостей до системи персоніфікованого обліку покладений на роботодавців, позивач не повинна відповідати за неналежне виконання ними свого обов'язку, а отже ненадання відомостей до системи персоніфікованого обліку у спірні періоди не може бути підставою для їх неврахування при призначенні позивачу пенсії за віком.
У справах №490/12392/16-а, №638/5795/17, №683/1814/16-а Верховним Судом зроблено аналогічний висновок про те, що внаслідок невиконання страхувальником обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, тому така несплата не є підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи, за які не сплачені страхові внески, до страхового стажу.
За встановлених обставин суд приходить до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 01.02.1982 року по 18.04.2001 року (враховано частково) згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 08.02.1982 року та довідки №134 від 10.06.2024 року в ПАТ «Ерстед», тому слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в рівненській області від 28.03.2024 року №072250009015 року про відмову ОСОБА_1 , у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Застосувавши приписи законодавства та висновки Верховного Суду у аналогічних спорах суд дійшов висновку, що відмова відповідача зарахувати у страховий стаж позивача спірні періоди є безпідставною.
Щодо позовних вимог зобов'язального характеру про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з урахуванням висновків суду у справі, зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.02.1982 року по 18.04.2001 року (повністю), з урахуванням відомостей трудової книжки від 08.02.1982 року серії НОМЕР_2 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2024 року про призначення пенсії, суд зазначає наступне.
Статтею 26 Закону від 09.07.2003 №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 рік.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнилося 60 років, тому мінімально необхідний страховий стаж для призначення пенсії позивачу має становити 31 років.
Так, в оскаржуваному рішенні органами Пенсійного фонду України було підтверджено страховий стаж позивача в 27 років 04 місяці 28 днів.
При цьому, в межах вирішення даного спору зарахуванню до страхового стажу позивача підлягає також і протиправно не врахований період трудової діяльності ОСОБА_1 в ПАТ «Ерстед» з 01.02.1982 року по 18.04.2001 року.
Як зазначено у частині 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
В даному випадку враховуючи протиправність оскаржуваного рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії та беручи до уваги те, що призначення пенсії належить до виключної компетенції пенсійного органу, який і має здійснити відповідний повторний розрахунок страхового стажу позивача із урахуванням періоду її роботи в ПАТ «Ерстед» з 01.02.1982 року по 18.04.2001 року, суд дійшов висновку, що порушені права позивача необхідно захистити шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , період її трудової діяльності у ПАТ «Ерстед» з 01.02.1982 року по 18.04.2001 року та повторно вирішити питання щодо призначення останньому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону від 09.07.2003 №1058-IV.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно з вимогами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень і дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання відносно розподілу судових витрат суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При цьому згідно частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн.
Таким чином, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, яким безпосередньо приймалося оскаржуване рішення.
Керуючись ст.ст. 9, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (пл. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, Рівненська область, 89000, код ЄДРПОУ 3194114464), третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №071850005529 від 02.07.2024 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.02.1982 року по 18.04.2001 року (повністю), з урахуванням відомостей трудової книжки від 08.02.1982 року серії НОМЕР_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2024 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду у справі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (пл. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, Рівненська область, 89000, код ЄДРПОУ 3194114464) судові витрати у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич