Номер провадження: 33/813/455/25
Номер справи місцевого суду: 504/3502/24
Головуючий у першій інстанції Сафарова А. Ф.
Доповідач Драгомерецький М. М.
04.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М.М.,
при секретарі Узун Н.Д.,
за участю: представника ОСОБА_1 - адвоката Душенко В.А.,
переглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Душенко Валентина Анатоліївна на постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 грудня 2024 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №468395 від 02.08.2024, 02 серпня 2024 року о 21:05 год, за адресою: 34 км а/д М28 Одеса-Южне був зупинений автомобіль Opel, н/з НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер та в медичному закладі охорони здоров'я на стан алкогольного сп'яніння відмовився. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнаний виним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортних засобів строком на один рік. Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 гривень.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Душенко В.А. звернувся до суду із апеляційною скаргою, у якій просить змінити постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 грудня 2024 року в частині застосування адміністративного стягнення, та застосувати до нього стягнення у вигляді штрафу, без позбавленням права керування транспортних засобів строком на один рік, з підстав наведених в апеляційній скарзі.
Перевіривши матеріали справи та заслухавши представника ОСОБА_1 - адвоката Душенко В.А., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з'ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Невиконання п. 2.5 ПДР України має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка встановлює відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме:
1)протоколами про адміністративне правопорушення серії ААД №468395 від 02.08.2024, який в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а тому є належним та допустимим доказом, й приймається судом до уваги;
2)письмовими поясненнями ОСОБА_1 ;
3)направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.08.2024,
4)відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, який відображає із достатньою повнотою стан водія ОСОБА_1 його поведінку та те, що співробітники поліції діяли згідно до вимог чинного законодавства та у відповідності до процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп'яніння та оформлення результатів такого огляду.
Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки такий висновок ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 не заперечує своєї вини у вчиненому, також не заперечує фактичних обставин подій, які стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, за ч. 1 ст. 130 КУпАП, однак не погоджується із адміністративним стягненням, яке було застосоване до нього судом першої інстанції, та просить виключити стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
Так, адвокат Душенко В.А. зазначає, що ОСОБА_1 на даний час проходить військову службу по мобілізації на посаді водія стрілецького відділення та приймає безпосередньо участь в бойових діях в районах ведення бойових дій. Вказано, що автомобіль та право керування ним потрібні ОСОБА_1 для проходження служби в ЗСУ, враховуючи наявний дефіцит кваліфікованих кадрів з бойовим досвідом, адвокат вважає, що судом при накладанні стягнення можливо не застосовувати такий вид додаткового стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами.
Щодо даних тверджень апеляційний суд зазначає наступне.
В Правилах дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. п. 1.3, 1.9 ПДР України).
Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1 ст. 33 КУпАП).
Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено єдиний та безальтернативний вид стягнення, а саме накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Суд першої інстанції, відповідно до ст. 245 КУпАП, повно дослідив та проаналізував наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази і надав їм належну правову оцінку, а відтак дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за вчинення якого обґрунтовано застосував до нього адміністративне стягнення в межах санкції вказаної норми, що відповідає вимогам ст. 33 КУпАП.
Згідно частини 2 статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Зазначені обмеження законодавцем встановлені з урахуванням суспільної небезпеки адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому пом'якшуючі обставини, при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 зокрема несення військової служби чи поранення не може бути враховано.
Дана категорія правопорушень вчиняється водіями тільки навмисно, вчинене відносить до грубого порушення, а водій не може не розуміти загрози для оточуючих внаслідок власної поведінки.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що суду не було надано доказів, які можуть свідчити що у зв'язку із позбавленням права керування транспортними засобами ОСОБА_1 буде позбавлений можливості виконувати військовий обов'язок. Жодних клопотань чи заяв щодо цих обставин від військової частини НОМЕР_2 до суду не надходило.
Апеляційний суд також звертає увагу, що згідно наявної в матеріалах справи копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 11.08.2022 за №80, згідно якого солдат запасу ОСОБА_1 водій стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 приступив до виконання службових обов'язків з 11 серпня 2022 року (а.с. 25, 38).
Згідно довідки військової частини НОМЕР_2 від 02.07.2024 за №700, молодший сержант ОСОБА_1 29 травня 2024 року одержав поранення при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях (а.с. 26).
Таким чином, матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 на момент розгляду справи судом є військовослужбовцем ЗСУ.
Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі (рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати).
Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху (водіїв, пішоходів, велосипедистів, власності третіх осіб) і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
ОСОБА_1 реалізував право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановленими нормами чинного законодавства.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним вимог п. 2.5 ПДР та накладання на останнього відповідного адміністративного стягнення, відповідає завданням КУпАП, яким є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Душенко Валентина Анатоліївна залишити без задоволення.
Постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький