Номер провадження: 22-ц/813/2230/25
Справа № 494/1031/24
Головуючий у першій інстанції Панчишин А. Ю.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
11.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Погорєлової С.О., Сєвєрової Є.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 21 серпня 2024 року про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про знесення самочинного будівництва,
У провадженні Березівського районного суду Одеської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про знесення самочинного будівництва.
Представником відповідача 24.06.2024 року до суду направлено клопотання про зупинення провадженні у справі відповідно до ст. 251 ЦПК України, зазначивши, що згідно довідки № 1/53-59/3990 від 20.06.2024 року ОСОБА_3 призвано на військову службу по мобілізації до Збройних Сил України Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022, відповідач зарахований до списків особового складу курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут з 30.05.2024 року по теперішній час.
29.07.2024 року до суду першої інстанції надано клопотання про долучення доказів до якого додано копію витягу із наказу начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут (по строковій частині) № 152 від 30.05.2024 року про зарахування ОСОБА_3 до списків особового складу курсів.
Аналогічне за змістом клопотання направлено засобами поштового зв'язку до суду і відповідачем до якого додано витяг із наказу начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут (по строковій частині) № 152 від 30.05.2024 року про зарахування ОСОБА_3 до списків особового складу курсів, та довідку № 1/53-59/3990 від 20.06.2024 року ОСОБА_3 призвано на військову службу по мобілізації до Збройних Сил України Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022, відповідач зарахований до списків особового складу курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут з 30.05.2024 року по теперішній час.
Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 21 серпня 2024 року клопотання відповідача та його представника задоволено.
Зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про знесення самочинного будівництва, до припинення перебування відповідача - ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 21 серпня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції зупинив провадження у справі з посиланням на довідку №1/53-59/3990 від 20.06.2024, згідно якої відповідача ОСОБА_3 призвано на військову службу по мобілізації до Збройних Сил України та п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України. Проте такого висновку суд дійшов внаслідок порушення норм процесуального права, неповного з'ясування судом обставин справи, суд не врахував, що відповідач зарахований до списків особового складу курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації Військового інституту комунікації та інформатизації імені Героїв Крут, тобто останній не приймає участь в бойових діях. Крім того, ОСОБА_3 має електронний кабінет, тому своєчасно отримує усі відповідні документи як від суду, так від інших учасників справи. Також участь в розгляді справи приймає представник відповідача, яка вже подала відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив на позов, інші клопотання, тобто приймає актину участь у справі.
Від представника ОСОБА_3 адвоката Голісової Н.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи та без їх виклику.
Предметом оскарження є ухвала суду про зупинення провадження у справі (п. 14 ст. 353 ЦПК України).
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
З урахуванням вищевикладеного та положень ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Постановляючи оскаржувану ухвалу та зупиняючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що у разі перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України суд зобов'язаний (норма імперативна) зупинити провадження у справі, беручи до уваги ту обставину, що відповідача ОСОБА_3 призвано на військову службу по мобілізації до Збройних Сил України, а тому враховуючи вимоги п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України наявні підстави для задоволення поданого стороною відповідача клопотання.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:
- капітана ОСОБА_3 призвано на військову службу по мобілізації до Збройних Сил України Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022, зараховано до списків особового складу курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут з 30.05.2024 року по теперішній час, що підтверджується довідкою № 1/53-59/3990 від 20.06.2024 року, виданою начальником Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут бригадним генералом Романовим Дмитром (т. 2 а/с 30);
- згідно витягу із наказу начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут (по строковій частині) № 152 від 30.05.2024 року ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу курсів, на всі види забезпечення, зараховано на котлове забезпечення з обіду 30.05.2024 року, та визнано таким, що приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом за 12 тарифним розрядом 3440 грн на місяць (т. 2 а/с 29).
Колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції").
У статті 129 Конституції України одними із основних засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Випадки, коли суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, визначені у частині першій статті 251 ЦПК України.
Пунктом 2 частини першої вказаної правової норми встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Отже, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Європейський суд з прав людини зауважував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Така правова позиція узгоджується із постановою КЦС ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 456/2541/19.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що "зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи".
У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16 зазначено, що "межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь - якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі".
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія продовжувалася і останнім Указом Президента України від 23 липня 2024 року № 469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.
Надалі неодноразово строк дії воєнного стану продовжувався Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України та продовжений до теперішнього часу.
Відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України мають таку загальну структуру:
- Генеральний штаб Збройних Сил України;
- Командування об'єднаних сил Збройних Сил України;
- види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили;
- окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили;
- окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв'язку та кібербезпеки;
- органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Комплектування ж Збройних Сил України визначається статтею 5 Закону № 1934-XII, відповідно до частини першої якої особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.
Статтею 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що військове формування створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваної ухвали) (далі - Положення).
Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Таким чином, встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
Вказана правова позиція знайшла своє відображення, зокрема, в судових рішеннях Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 29 серпня 2022 року у справі № 461/5209/19, від 21 грудня 2022 року у справі № 456/2541/19, від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20 тощо.
Отже, Верховний Суд чітко сформулював позицію, за якою для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема беруть участь у виконанні бойових завдань.
Як встановлено матеріалами справи, а саме відповідно до довідки № 1/53-59/3990 від 20.06.2024 року ОСОБА_3 призвано на військову службу по мобілізації до Збройних Сил України Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022, відповідач зарахований до списків особового складу курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут з 30.05.2024 року по теперішній час
Згідно витягу з наказу начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут (по строковій частині) № 152 від 30.05.2024 року ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу курсів.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем надано неналежні докази, які заперечувалися позивачем як неспроможні внаслідок порушення правил щодо їх засвідчення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначене спростовуються матеріалами справи.
Оцінюючи надані відповідачем докази у їх сукупності, які свідчать про перебування відповідача ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, як того вимагає п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України для обов'язкового зупинення провадження у справі, колегія суддів вважає таке достатнім для висновку про обґрунтованість клопотання про зупинення провадження.
Такий висновок відповідає висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі № 149/9/23 (провадження N 61-10894св23).
Колегія суддів відхиляє доводи представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ореза В.П. стосовно того, що відповідач бере участь у розгляді справи через свого представника, оскільки частина третя статті 252 ЦПК України, відповідно до приписів якої, суд не зупиняє провадження у справі, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника, застосовується у випадках, якщо зупинення провадження у справі мало місце на підставі пунктів 1-3 частини першої статті 252 ЦПК України, і не може бути застосована до цих правовідносин, так як в даному випадку провадження зупиняється на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2023 року справа № 466/5393/22 (провадження № 61-7529св23).
Разом із тим, колегія суддів зауважує, що зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом та у разі наявності доказів на підтвердження припинення перебування ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, учасники справи не позбавлені права ініціювати питання про поновлення провадження у справі шляхом подання до суду відповідних клопотань.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, до часу припинення перебування ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
Зважаючи на наведене доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять належних доказів для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України фактично зводяться до незгоди скаржника зі встановленими судом першої інстанції обставинами справи та здійсненою ним оцінкою доказів.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").
Також, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням викладеного, оскільки законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає, тому у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 21 серпня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: С.О. Погорєлова
Є.С. Сєвєрова