11.02.2025
ЄУН 337/488/25
Провадження №3/337/213/2025
11 лютого 2025 року Суддя Хортицького районного суду міста Запоріжжя Сидорова Марина Володимирівна, за участю особи, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у м. Запоріжжі справу про адміністративне правопорушення, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч.3 ст.173-2 КУпАП ,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ВАВ № 004323, який складено 17.01.2025 інспектором СПДН ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ст. лейтенантом поліції Шрам А.П: 17.01.2025 о 14:30 год. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство психологічного і фізичного характеру повторно протягом року, а саме: кричав, словесно ображав, принижував, штовхав та вдарив кружкою по голові, чим міг завдати шкоди психологічному здоров'ю потерпілого та порушив пп.7 п.2 ст.3 р.І ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.3 ст.173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що його син ОСОБА_3 з дитинства страждає психічним захворюванням , перебуває на обліку у лікаря-психіатра, за станом здоров'я визнаний не придатним до військової служби. 17.01.2025 у нього із сином сталася обоюдна сімейна сварка. На даний час вони примирилися. Просить справу про адміністративне правопорушення відносно нього закрити.
Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що він з дитинства страждає психічним захворюванням, перебуває на обліку у лікаря психіатра. Дійсно 17.01.2025 між ним та батьком стався сімейний конфлікт. В ході якого вони ображали один одного. В ході сварки батько йому не завдав ні фізичної, ні психологічної шкоди, тому просить не притягувати його до відповідальності.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Так, ст.7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна діяльність чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління.
Згідно з ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245 КУпАП).
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У своїх рішеннях, в тому числі і проти України, ЄСПЛ неодноразово наголошував на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Пункт 2 ст.6 Конвенції про основні права та свободи людини і відповідна практика ЄСПЛ вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.
Деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).
Особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
Отже, у зв'язку із застосуванням принципу презумпції невинуватості саме інспектор поліції, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен зібрати докази наявності події і складу адміністративного правопорушення, винуватості особи, тобто довести наявність законних підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Суд також виходить з того, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст.258 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.
Так, відповідно до вимог ст.256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення є одним з джерел доказів у справі про адміністративне правопорушення, а тому дотримання правил щодо його складання є обов'язковим.
Відповідно до п.9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 №1376, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).
Отже, відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають виказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Крім того, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Пунктом 3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Як вже зазначалось, за змістом протоколу ВАВ № 004323 від 17.01.2025 ОСОБА_1 звинувачується в тому, що 17.01.2025 о 14:30 год. перебуваючи за місцем мешкання вчинив домашнє насильство психологічного і фізичного характеру повторно протягом року відносно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виражалось в тому, що він кричав, словесно ображав, принижував, штовхав та вдарив кружкою по голові, чим міг завдати шкоди психологічному здоров'ю потерпілого, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.173-2 КУпАП.
Так, ч. 3 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Частина 1 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції цієї статті дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу, тобто наявність в діях наміру, спрямованого на досягнення бажаного результату. Крім умисності, характерним для домашнього насильства є також спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство по відношенню до своєї жертви. Якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, вони не є насильством.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 004323 від 17.01.2025 слідує, що діями ОСОБА_1 шкода потерпілому ОСОБА_2 не завдана, а лише могла бути завдана, що не відображає об'єктивну сторону ст.173-2 КУпАП, яка передбачає обов'язкову ознаку завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого
Крім того, в інших наданих суду доказах також відсутні відомості, які б достовірно вказували на наявність в діях ОСОБА_4 обов'язкових ознак домашнього насильства.
З пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та обставин події від 17.01.2024 вбачається, що між ними виник короткочасний сімейний конфлікт, коли кожна зі сторін намагалась зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони, тобто зазначені особи не були залежними одна від одною.
Більш того в суді потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що в ході сварки батько йому не завдав ні фізичної, ні психологічної шкоди і він не має до нього жодних претензій.
Виходячи з викладеного, оцінивши обставини справи та надані докази, суд вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, та його винуватість в ньому належними та допустимими доказами «поза розумним сумнівом» не доведені.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, і вважає необхідним на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в цій справі закрити.
Керуючись ст.3, 62 Конституції України, ст.7, 9, 10, 173-2, 245, 247, 251, 256, 268, 280, 283 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Постанова суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її постановлення.
Суддя М.В.Сидорова