1Справа № 335/12886/24 3/335/63/2025
07 лютого 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Новасардова І.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративний матеріал, який надійшов із Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення
11.11.2024 року близько 13 години 30 хвилин гр. ОСОБА_1 , перебуваючи у магазині «Сільпо», який розташований за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 147, таємно викрав з полиці магазину молочний шоколад різних марок в кількості 10 штук, на загальну суму 511 грн. 28 коп. (без НДС).
Вказаний адміністративний матеріал надійшов в провадження судді Новасардової І.В. 25.11.2024 року, проте, всупереч вимогам ст. 268 КУпАП явка правопорушника до суду забезпечена не була.
У зв'язку з неявкою правопорушника, судові засідання неодноразово відкладались, тому, постановою суду від 10.01.2025 року до ОСОБА_1 було застосовано привід, на виконання якого 23.01.2025 на адресу суду надійшли матеріали примусового приводу, за якими згідно з рапортом, доставити правопорушника у призначене судове засідання не надалось можливим, оскільки останній проходить стаціонарне лікування у КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР.
Постановою суду від 23.01.2025 року до ОСОБА_1 було застосовано повторний привід, відомості про виконання кого на час розгляду справи відсутні.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Враховуючи, що судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та, з урахуванням вищенаведеного, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Частиною 1 статті 51 КУпАП передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №001958 від 11.11.2024 року; рапортом співробітника поліції; письмовими поясненнями ОСОБА_1 ; копією паспорта гр. ОСОБА_1 ; заявою начальника охорони магазину «Сільпо» про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності; довідкою начальника охорони магазину «Сільпо» про спричинення матеріальних збитків на суму 511,28 грн.; відеозаписом, який міститься на оптичному носії, долученому до матеріалів справи.
Підсумовуючи викладене, доходжу висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП, оскільки він своїми умисними діями вчинив дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки.
Відповідно до вимог статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП повністю доведена матеріалами справи про адміністративне правопорушення та підтверджена доказами, дослідженими судом.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП та накласти на нього, адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. у межах санкції ч. 1 ст.51 КУпАП.
Відповідно до ст. 40-1 КпАП України особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 23, 24, 27, 33, 34, 35, 38, 40-1, 51, 268, 276, 277, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. у дохід держави (отримувач: ГУК у Запорізькій області/ТГ м. Запоріжжя/21081100; код отримувача: (ЄДРПОУ) 37941997; номер розрахунку (IBAN): UA558999980313060106000008479; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 21081100).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. у дохід держави (отримувач: ГУК у м.Києві/м. Київ/22030106; код отримувача: (ЄДРПОУ) 37993783; номер розрахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Роз'яснити ОСОБА_1 , положення ст.ст. 307, 308 КУпАП, відповідно до яких, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у такий строк, в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя І.В. Новасардова