1Справа № 335/8534/24 2/335/191/2025
05 лютого 2025 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі
головуючого судді Геєць Ю.В.,
за участю секретаря судового засіданні Шарової А.В.,
представника позивача адвоката Кузьмінова Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -
ОСОБА_1 , в особі представника Кузьмінова Д.В., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики від 06.02.2019 року в розмірі 76 389 доларів США, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 140 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором позики від 06.02.2019 року.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.08.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження, розпочато у справі підготовче провадження.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.11.2024 року закрито підготовче провадження у справі.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, надав для огляду суду оригінал договору позики від 06.02.2019 року.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася судом належним чином, причини неявки у судове засідання відповідач не повідомила, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за її відсутності суду не надала.
Суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що 06.02.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики.
Відповідно до п. 1 договору позивач передав, а відповідач прийняв у власність 2 079 309 грн., що є еквівалент 76389 доларів США за офіційним курсом 1 долар США = 27,22 гривень, встановленим НБУ, без нарахування процентів за користування грошовими коштами. Факт одержання грошей підтверджується розпискою, власноручно написаною відповідачем в момент передачі їй суми позики. В разі девальвації протягом строку дії цього договору національної грошової одиниці України, позичальник зобов'язується повернути суму грошей у гривнях, що є еквівалентом 76389 доларів США за офіційним курсом, встановленим Національним Банком України на день платежу.
Зазначену вище суму грошей відповідач зобов'язується повернути позивачу готівкою в строк до 06.02.2024 року. Після повернення позики в повній сумі позивач повинен повернути відповідачу розписку. У разі неможливості повернення розписки відповідачу, позивач повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність розписки у позичальника підтверджує виконання ним свого обов'язку (п. 2 договору).
Згідно до п. 5 договору в разі, коли позичальник своєчасно не поверне позикодавцю позику згідно визначеного у пункті І цього договору строку, позикодавець вправі буде пред'явити цей договір до стягнення в порядку і в строки, передбачені чинним законодавством України. Звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду. Документом, що підтверджує безспірність заборгованості позичальника та встановлює прострочення виконання зобов'язання буде вважатися розписка позичальника, котра знаходиться у позикодавця.
Відтак грошове зобов'язання відповідача перед позивачем вбачається з розписки, яка складена та підписана відповідачем, що відповідає вимогам простої письмової форми, якою оформлена укладена між сторонами угода згідно ст. 207 і ч. 2 ст. 1047 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.08.2019 року по справі № 369/3340/16-ц, провадження № 61-7418св18, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
У постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі №143/280/17, провадження №61-33033св18, додатково звернуто увагу судів на те, що поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов'язання за договором позики. Наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов'язань.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргової розписки в позивача підтверджує наявність боргу (постанова Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі № 483/1953/16-ц, провадження №61-33891св18).
Отже, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору позики та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів.
Як вбачається із тексту розписки до договору позики від 06.02.2019 року, в ній зазначено, що « ОСОБА_3 суму вказану в п. 1 договору позики отримала 06.02.2019 року», оригінал якої оглянутий судом в судовому засіданні.
Крім того, відповідач зобов'язалась повернути борг до 06.02.2024 року (п. 2).
Отже, між позивачем та відповідачем дійсно виникли правовідносини щодо укладення договору позики та враховуючи правову природу розписки, з урахуванням тексту такої, суд приходить до висновку, що фактична передача коштів від кредитора до боржника відбулась, що й підтверджується цією розпискою.
Даних, які б свідчили про повернення відповідачем всієї суми заборгованості позивачу згідно розписки від 06.02.2019 року судом не встановлено.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати боргу за договорами позики відповідач порушує покладені на себе зобов'язання.
Згідно з положеннями ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відтак, у справі встановлено, що відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконала, тому у останньої утворилась заборгованість у розмірі 76389 доларів США.
У постанові Верховного Суду від 31.03.2023 у справі 716/2052/20 Верховний Суд зазначив, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19).
Отже, з огляду на вищевказане, грошові кошти слід стягнути з відповідача саме у тій валюті, яка визначена договором позики.
Відповідачем не надано суду доказів того, що договір позики, який укладено між сторонами є нечинними, його дійсність не спростована. Позову про визнання правочину недійсним (удаваним) відповідач не подавав, відповідних судових рішень щодо встановлення таких обставин суду не надано. З огляду на положення цивільного законодавства даний правочин є укладеним, нікчемним законом не визнаний.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, враховуючи положення ст.ст. 16, 1048 ЦК України; ст.ст. 10, 13 ЦПК України, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 15 140 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 509, 525-527, 530, 551, 610-612, 629,634, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 19, 43, 44, 49, 76-83, 133, 141, 258, 259, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 06.02.2019 року в розмірі 76389 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 15 140 грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищезазначених строків, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 05.02.2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Ю.В.Геєць