Справа № 535/798/23 Номер провадження 11-кп/814/781/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
05 лютого 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
законного представника ОСОБА_9 ,
обвинувачених - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12023170490000156 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 18 липня 2024 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Більськ, Котелевський район, Полтавська область, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 05.07.2022 Котелевським районним судом Полтавської області за ч.4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки,
засуджено за ч.4 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі.
Відповідно до ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Котелевського районного суду Полтавської області від 05 липня 2022 року та остаточно призначено ОСОБА_10 покарання у виді 5 років 1 місяць позбавлення волі.
ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Великий Вистороп, Лебединський район, Сумська область, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , не судимого,
засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 104 КК України ОСОБА_11 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 1 рік та покладенням на обов'язки, передбачених ст. 76 КК України.
На підставі ч. 2 ст. 20, п.1 ч.1 ст. 94 КК України застосовано до ОСОБА_11 , примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. Здійснення зазначеного примусового заходу медичного характеру покласти на Комунальне некомерційне підприємство «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради за місцем мешкання ОСОБА_11 .
Вирішено питання щодо запобіжного заходу, процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_10 та ОСОБА_11 визнані винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
ОСОБА_10 за попередньою змовою з ОСОБА_11 у період дії воєнного стану, з прямим корисним мотивом, таємно, проникли до житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , до якого з метою крадіжки шляхом віджиму ОСОБА_11 металевим прутом скоби вхідних дверей, що були зачинені на навісний замок, вчинили крадіжку чавунної суцільної плити розмірами 40х70 см, а саме шляхом зняття останньої з плити пічного опалення та перенесення за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_2 , розпорядившись, таким чином, викраденими майном на власний розсуд. Вказаними діями потерпілій ОСОБА_12 спричинено матеріальних збитків на загальну суму 683 гривні 33 копійки.
Також, ОСОБА_10 за попередньою змовою з ОСОБА_11 у період дії воєнного стану приблизно о 23 годині 00 хвилин, діючи повторно з корисливим мотивом, таємно, проникли до домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 . Далі шляхом віджиму ОСОБА_10 металевим прутом скоби вхідних дверей, що були зачинені на навісний замок, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 проникли до літньої кухні, звідки вчинили крадіжку металевих дверей для груби розмірами 270х240мм та вартістю 300 гривень. Продовжуючі свої злочинні дії, діючи з єдиним умислом разом з ОСОБА_11 , ОСОБА_10 проник шляхом віджиму ним металевим прутом скоби вхідних дверей, що були зачинені на навісний замок, до сараю вказаного домогосподарства, звідки вчинили крадіжку брухту чорних металів, а саме не працюючої металевої двох камфорної газової плити, потім разом з ОСОБА_11 . ОСОБА_10 проник шляхом віджиму ним металевої пластини вхідних дверей, що були зачинені на навісний замок, до житлового будинку за тією ж адресою, звідки вчинили крадіжку металевих дверей для груби розмірами 165х235 мм, вартістю 233 гривні 33 копійки. Вказане викрадене майно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 перенесли за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , таким чином, розпорядившись викраденим на власний розсуд. Вказаними діями потерпілій ОСОБА_13 спричинено збитків на загальну суму 1581,23 гривень, а саме за крадіжку металевих дверей для груби загальною вартістю 533,33 гривень та металобрухту чорних металів загальної вартістю 1047,9 гривень.
На вирок суду обвинувачений ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, у якій просить переглянути вирок суду.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, обвинувачених та їх захисників, законного представника обвинуваченого, які просили закрити кримінальне провадження на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, прокурора, який не заперечив проти закриття кримінального провадження щодо обвинувачених з цих підстав, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Крім того, за ч.2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.
Враховуючи вказане, не зважаючи на те, що апеляційна скарга в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 не подавалася, перегляд рішення судом апеляційної інстанції щодо нього не погіршить його становище.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За змістом ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX (далі Закон №3886-ІХ), який набрав чинності 09.08.2024, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст.51 КУпАП.
Таким чином, відповідно до вказаного Закону, дрібною крадіжкою, за яке передбачене адміністративне стягнення вважається крадіжка, сума викрадення якої не перевищує 2х неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 Податкового кодексу визначено, що податкова соціальна пільга (неоподаткований мінімум доходу громадян) дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня 2023 року становить 2684 грн., тобто неоподаткований мінімум доходів громадян становить 1342 грн.
Отже, з 09.08.2024 сума викраденого майна, яка не перевищує 2х неоподаткованих мінімумів доходів громадян, є дрібною крадіжкою та особа повинна нести відповідальність за відповідною частиною ст. 51 КУпАП.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_10 та ОСОБА_11 визнані судом винуватими у таємному викраденні чужого майна (крадіжках), поєднаних з проникненням у житло та інше приміщення у потерпілого ОСОБА_12 на суму 683,33 грн та у потерпілої ОСОБА_13 на суму 1581,23 грн. Дії ОСОБА_10 та ОСОБА_11 кваліфіковані за ч.4 ст. 185 КК України.
Оскільки вартість викраденого майна на час вчинення діяння не перевищувала 2 неоподаткований мінімум, до цих діянь має застосовуватися ст. 5 КК України. Однак, оскільки діяння вчинене з проникненням у житло та інше приміщення, дії обвинувачених підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК України з таких підстав.
Частиною 3 статті 337 КПК України встановлено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше 3 тис. неоподаткований мінімум або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі (ч. 1 ст. 12 КК України).
З огляду на зміст ч. 1 ст. 162 КК України дії, кваліфіковані за цією нормою, на відміну від кваліфікованих за ч. 4 ст. 185 КК України, є кримінальним проступком, а тому їх перекваліфікація покращує становище обвинувачених.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для кваліфікації дій ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 162 КК України, колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених судом першої інстанції, які ніким з учасників не оспорюються, не вдаючись до оцінки доказів.
Об'єктивна сторона ст. 162 КК України полягає, серед іншого, в незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи, зокрема, у незаконному проникненні до житла, а також до іншого приміщення, як це встановлено судом першої інстанції у цьому провадженні.
Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи потрібно розуміти будь-яке вторгнення, здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи з порушенням у встановленому законом порядку.
Суд першої інстанції установив, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 усвідомлювали, що житло та приміщення, до яких вони протиправно проникли, перебувають у володінні інших осіб.
На підставі наведеного, враховуючи положення ч. 3 ст. 337 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з ч. 4 ст. 185 на ч. 1 ст. 162 КК України.
Окрім цього, під час апеляційного розгляду потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_12 звернулися до суду із заявами про відмову від обвинувачення за ч.1 ст. 162 КК України.
Відповідно до ч.4 ст. 26 КПК України кримінальне провадження у форму приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
За п.1 ч.1 ст. 477 КПК України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема частиною першою статті 162 КК України (порушення недоторканності житла без обтяжуючих обставин).
Оскільки потерпілі відмовилися від обвинувачення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ч.1 ст. 162 КК України, кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст. 284 КПК України.
Відповідно до п.7 ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством.
З огляду на вказане вище, апеляційна скарга обвинуваченого підлягає задоволенню, вирок скасуванню, а кримінальне провадження закриттю на підставі п.7 ч.1 ст. 284 КПК України.
Вирішити питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_10 задовольнити.
Вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 18 липня 2024 року щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - скасувати.
Звільнити ОСОБА_10 та ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 закрити на підставі п.7 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відмовою потерпілих від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
ОСОБА_10 звільнити з-під варти в залі суду негайно.
Стягнути із ОСОБА_10 та законного представника неповнолітнього ОСОБА_9 на користь держави в рівних частках процесуальні витрати на загальну суму 2868 грн.
Речові докази: металеву суцільну пічну плиту, металеву дитячу ванну білого кольору, металеву духовку, двоє металевих дверцят, дверцята для чищення сажі, двохкомфорну газову плиту, металеву трубу, два листи заліза, металеву ємність, дві металеві частини пилососа, металеву чистялку для ніг, чотири металеві уголки - належних потерпілій ОСОБА_13 , які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів СПД № 1 ВП № 4 Полтавського РУП ГУ ПН в Полтавській області за адресою: Полтавська область, сел. Котельва, вул. Берегова, 18, який є структурним підрозділом ВП № 4 Полтавського РУП ГУПН в Полтавській області, в якому функціонує слідчий підрозділ, - повернути потерпілій ОСОБА_13 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4