Справа № 288/2498/24
Провадження № 2/288/93/25
11 лютого 2025 року. смт.Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Поліщук Р. М.,
за участю секретаря судових засідань - Плетенецької Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Коростишівський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович (далі - третя особа 1), Коростишівський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі - третя особа 2) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню в якому вказує, що в лютому 2024 року їй стало відомо про наявність оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса про стягнення з неї на користь відповідача заборгованості за кредитним договором та на підставі вказаного виконавчого напису відкрито виконавче провадження.
Позивач зазначає, що вказаний виконавчий напис є протиправним та таким, що порушує її права з тих підстав, що між нею та відповідачем укладався кредитний договір, проте отримані кошти вона повернула, тобто вона не згодна з зазначеною сумою боргу, а тому зазначена заборгованість не є безспірною, крім того, виконавчий напис було вчинено на підставі кредитного договору, який не був посвідчений нотаріально.
На підставі вищевикладеного, Позивач просить визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем 05 липня 2017 року, який зареєстрований в реєстрі за № 6788, про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» заборгованості в розмірі 93921.51 гривень таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою суду від 09 грудня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі.
Позивач в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
10 січня 2025 року надала до суду відзив на позовну заяву в якому вказала, що між сторонами було укладено кредитний договір, зобов'язання за яким позивач не виконала, а тому відповідач звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису про стягнення з позивача заборгованості. Зазначає, що позивачу відомо про наявність оспорюваного виконавчого напису з 27 квітня 2008 року, тобто з моменту направлення письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором, а тому просить застосувати строк позовної давності, крім того, в поданому позові, позивач не спростовує наявність у неї заборгованості у розмірі вказаному у виконавчому написі. На підставі вищевикладеного, просить відмовити у задоволенні позову. /а.с.47-51/
Третя особа 1 - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
Представник третьої особи 2 - Коростишівського відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, згідно з вимогами статей 274-279 ЦПК України.
Суд, вислухавши позивача та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно довідки від 06 лютого 2024 року, виданої акціонерним товариством комерційний банк «Приват Банк», ОСОБА_1 станом на 06 лютого 2024 року має заборгованість за кредитним договором № ZRNWSE00000062@10195 від 27 квітня 2006 року в розмірі 12597.06 гривень. /а.с.11/
21 вересня 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до Попільнянського районного ВДВС ГТУЮ у Житомирській області з заявою в якій просить прийняти до виконання виконавчий документ від 05 липня 2017 року по справі № 6788 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 93921.51 гривень. /а.с.13-14/
Як вбачається з виконавчого напису від 05 липня 2017 року, Швець Руслан Олегович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу пропонує стягнути заборгованість на підставі виконавчого напису на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з ОСОБА_1 , не сплачену в строк за Кредитним договором № ZRNWSE00000062 від 27 квітня 2006 року. Строк, за який провадиться стягнення - 4054 днів, а саме: 0 27 квітня 2006 року по 02 червня 2017 року. Сума, що підлягає стягненню, складає 92121.51 гривень, з урахуванням: - заборгованість за тілом кредиту - 3509.72 гривень; - заборгованість з відсотками - 19695.67 гривень; - заборгованість з комісії - 750.00 гривень; - заборгованість з пені - 68166.12 гривень. Витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 1800.00 гривень. Зареєстровано в реєстрі за № 6788. /а.с.18-19/
Відповідно до письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором № ZRNWSE00000062 від 27 квітня 2006 року, направленої на адресу ОСОБА_1 , станом на 02 червня 2017 року нею не виконані умови Кредитного договору № ZRNWSE00000062 від 27 квітня 2006 року стосовно своєчасного повернення сум кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені Кредитним договором терміни. Враховуючи вищевикладене, Банк користуючись своїм правом на повернення кредиту за вимогою Банку, вимагає виконання всіх боргових зобов'язань за Кредитним договором, та сплатити суму боргу за Кредитним договором яка становить всього: 92121.51 грн. , з урахуванням: - заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3509.72 грн. - заборгованість за відсотками у розмірі 19695.67 грн. - заборгованість з комісії у розмірі 750.00 грн. - заборгованість з пені у розмірі 68166.12 грн. Термін повернення кредиту та сплати плати за кредитом вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов'язковим до повернення і сплати в повному обсязі протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати відправлення письмової вимоги. /а.с.54/
Згідно списку згрупованих поштових відправлень, 15 червня 2017 року письмова вимога про усунення порушень за кредитним договором № ZRNWSE00000062 від 27 квітня 2006 року, була направлена на адресату ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 . /а.с.55/
31 січня 2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. повідомлено, що копії документів на підставі яких був вчинений виконавчий напис від 05 липня 2017 року за реєстровим № 6788 було знищено. /а.с.82-87/
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Позивач звернулася до суду з позовом в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис про стягнення з неї на користь відповідача заборгованості за кредитним договором з тих підстав, що вона не згодна з сумою боргу та не отримувала жодних документів з письмовою вимогою про повернення невиконаного грошового зобов'язання, або повідомлення, яке б свідчило про наявність у неї невиконаного письмового зобов'язання, а тому не визнає заявлену суму заборгованості.
Статтею 18 ЦК України визначено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (далі - Закон) та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону), якими зокрема є - Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону, нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону).
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Відповідно до статті 87 Закону, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону врегульовано, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти висновку, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.
З огляду на вищевикладене, захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі № 754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
В роз'ясненнях, викладених в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», затверджених постановою від 07 лютого 2014року № 2, у 10 пункті роз'яснень зазначено, що, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом України «Про нотаріат» № 3425-XII.
Пунктом 3.1 Глави 16 Порядку передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: - якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; - за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно пунктів 3.2, 3.5 Глави 16 Порядку, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік № 1172). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.
Згідно пункту 2 Переліку № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку № 1172, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов'язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.
Крім того, саме в обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.
Зважаючи на те, що позивач заперечує наявність у неї заборгованості саме в такому розмірі, в якому звернено стягнення у виконавчому написі нотаріуса, матеріали справи беззаперечно не свідчать про її безспірність, а відповідачем підтверджень протилежного не надано, а сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості позивача, а тому суд приходить до висновку, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності заборгованості, що підлягає стягненню, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Крім того, вищезазначений Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за № 1172 та з моменту прийняття цієї постанови і до 10 грудня 2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно.
10 грудня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою зазначений Перелік був доповнений новим розділом - «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 про визнання нечинним і скасування пункту 1 та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 визнано незаконним та нечинним, зокрема розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі.
Оспорюваний виконавчий напис було вчинено 05 липня 2017 року, в період часу, коли законодавством не була передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14.
Відповідачем не надано підтверджень того, що Кредитний договір № ZRNWSE00000062 від 27 квітня 2006 року, який був підставою для вчинення оскаржуваного виконавчого напису, посвідчений нотаріально, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Вказаний висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19).
Наведені вище обставини в їх системному зв'язку вказують на те, що відповідач, звертаються до приватного нотаріуса з заявою на вчинення виконавчого напису про звернення стягнення з позивача заборгованості, не надав належних доказів безспірності сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом в зв'язку з чим було недотримано умови та процедуру вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, а відповідач належних підтверджень, які б спростовували доводи позивача не надав.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання.
Представник Відповідача в поданому відзиві вказує на наявність підставі для застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності /а.с.47-51/, оскільки на адресу позивача було направлено 15 червня 2017 року письмову вимогу про усунення порушень.
Разом з тим, надані представником відповідача підтвердження направлення 15 червня 2017 року на адресу позивача письмової вимоги про усунення порушень не містять беззаперечних доказів направлення його за вірною адресою проживання позивача та як наслідок отримання вказаного відправлення, з огляду на те, що адресу позивача було зазначено: АДРЕСА_1 , в той час як вірним є індекс «13532».
Відповідно до статей 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четвертою статті 267 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 22 лютого 2024 року Коростишівським ВДВС у Житомирському районі Житомирської області на адресу позивача було направлено копію виконавчого напису /а.с.12/, 15 березня 2024 року позивачу було призначено адвоката для надання безоплатної вторинної правової допомоги для представництва у суді з приводу визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню /а.с.62/, а з позовом до суду позивач звернулася 05 грудня 2024 року, тобто Позивачем не було пропущено строк позовної давності, а беззаперечних доказів зворотного представником відповідача додано не було.
Таким чином, посилання представника відповідача на наявність підстав для застосування правових наслідків спливу позовної давності є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Згідно пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 1211.20 гривень /а.с.26/, який підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.
Керуючись Законом України «Про нотаріат»; Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Коростишівський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем 05 липня 2017 року, який зареєстрований в реєстрі за № 6788, про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» заборгованості в розмірі 93921.51 гривень таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, місто Київ, вулиця Грушевського,1 Д) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211.20 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Попільнянського
районного суду Р. М. Поліщук