Справа № 346/4480/23
Провадження № 22-ц/4808/180/25
Головуючий у 1 інстанції Третьякова І. В.
Суддя-доповідач Девляшевський В.А.
06 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,
суддів: Луганської В.М., Мальцевої Є.Є.,
секретаря Гудяк Х.М.,
з участю сторін та їх представників,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду в складі судді Третьякової І.В. ухвалене 15 листопада 2024 року, повний текст якого складено 25 листопада 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Коломийська міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
У серпні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, вимоги якого уточнив під час розгляду справи, до ОСОБА_2 , третя особа - Коршівська сільська рада. Він просив зобов'язати відповідачку усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення паркану та звільнення дороги між домоволодіннями в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Позовна заява мотивована тим, що на підставі державного акта йому належить земельна ділянка в АДРЕСА_1 , яка межує із земельною ділянкою відповідачки. У 2014 році остання встановила огорожу та загородила дорогу, чим порушила його право як суміжного землевласника на користування присадибною земельною ділянкою та землями загального користування.
З цього приводу його дочка вже зверталася до Коломийського відділу МВ УМВС, і ОСОБА_2 було винесено офіційне попередження про недопущення в подальшому порушень антигромадської поведінки. Позивач також посилається на акт Раківчицької сільської ради від 17.09.2015, яким було встановлено, що відповідачка дійсно перекрила в'їзд до городів, чим порушила статтю 152 КУпАП. Зазначене підтверджується листом Коломийського МВ МВС від 30.10.2015.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 14 вересня 2023 року третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Коршівську сільську раду замінено на належну - Коломийську міську раду.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 05 червня 2024 року до участі у справі залучено правонаступницю позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку зі смертю позивача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 15 листопада 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
У скарзі зазначено що, згідно з встановленими під час розгляду судом першої інстанції фактичними даними, дорога між ділянками повинна становити 5 метрів. Однак після встановлення паркану з боку ОСОБА_2 ширина дороги зменшилася до 2,75 метра, тобто фактично вдвічі. Таке захоплення частини проїзної частини значно ускладнює проїзд великогабаритної сільськогосподарської техніки, тракторів та інших транспортних засобів, що використовується для оброблення земельної ділянки та вільного володіння нею на власний розсуд, що належить позивачу. Під час обстеження, проведеного 21.09.2023 року старостою Раківчицького старостинського округу разом із спеціалістом земельного відділу, встановлено факт зменшення ширини проїзду до 2,68 метра. При цьому ними не було встановлено, ким саме захоплено частину проїзду та на якій підставі.
Відтак, скаржниця вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив фактичні обставини справи, оскільки порушення з боку відповідача є очевидними, а позиція суду не містила реальної та незалежної оцінки фактичних обставин справи.
При цьому посилається на норми частини першої та другої статті 103 Земельного кодексу України, якими передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, які завдають найменше незручностей власникам і землекористувачам сусідніх ділянок (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Також власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати їх у спосіб, що унеможливлює використання сусідніх ділянок за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
На думку скаржниці, зібрані у справі докази свідчать про незаконність та безпідставність дій відповідача, спрямованих на умисне захоплення частини проїзду між земельними ділянками, а також на створення штучних перешкод у використанні проїзду до її земельної ділянки. За наведених обставин просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Правом на подання відзиву інші учасники справи не скористались.
В засідання апеляційного суду представник Коломийської міської ради не з'явився, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи. Відтак, відповідно до статті 372 ЦПК України перешкод розглядові справи у його відсутності не встановлено.
В судовому засіданні скаржниця та її представник доводи апеляційної скарги підтримали з викладених у ній мотивів.
ОСОБА_2 та її представник доводів скарги не визнали, посилаючись на обґрунтованість висновків суду.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
За змістом ч.ч.1, 2 та 5 ст.263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду відповідає вищезазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що факт чинення перешкод у здійсненні позивачем свого права користування земельною ділянкою, а саме встановлення огорожі на частині дороги. яка є проїздом загального користування, з боку ОСОБА_2 встановлений не був.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії ІФ-07-34-2/000537 ОСОБА_3 на підставі рішення Раківчицької сільської ради № 14 від 23.12.1994р., належить земельна ділянка площею 0,6908 га, яка розташована на території Раківчицької сільської ради, цільове призначення - обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства (а.с. 6 т.1).
З плану зовнішніх меж земельної ділянки вбачається, що вказана земельна ділянка складається з двох окремих частин (земельної ділянки під забудову та городу), які не мають спільної межі та відділені між собою: від літ. «А» до літ. «Б» - вулицею Мартовича, від літ. «Д» до «Е» - земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_2 та від літ. «Е» до літ «Є» дорогою загального користування.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується актовим записом про смерть № 1168 (а.с. 196 т.1).
В довідці, виданій державним нотаріусом Коломийської державної нотаріальної контори Мануляк І.В. №599/02-14 від 11.04.2024 вказано, що після смерті ОСОБА_3 єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину в установлений законом термін, є його донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 (а.с. 202 т.1).
Відтак, ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 05 червня 2024 року до участі у справі залучено правонаступницю позивача - ОСОБА_1 у зв'язку зі смертю позивача ОСОБА_3 .
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, ОСОБА_2 на праві приватної власності зокрема належить: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 94.4 кв.м, розташований в АДРЕСА_2 , земельна ділянка з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер: 2623286001:01:001:0183, площею 0,2327 га, розташована за тією ж адресою, а також дві земельні ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, площами 1,1098 га та 0,4987 га, які також знаходяться в АДРЕСА_1 , з кадастровими номерами: 2623286001:01:001:0192 та 2623286001:01:001:0193 (а.с. 238-242 т.1).
Згідно викопіювання із схеми землекористування по Раківчицькій сільській раді в АДРЕСА_1 на земельних ділянках, які знаходяться в межах населеного пункту між приватними домоволодіннями, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , проходить дорога загального користування, яка веде до земельної ділянки (городу), що належала ОСОБА_3 (а.с. 11-12 т.1).
Зі змісту матеріалів справи і встановлених судом обставин вбачається, що між сторонами впродовж тривалого часу існує спір з приводу обмеження права позивачки у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою з боку відповідачки, яка є власником суміжної земельної ділянки в АДРЕСА_1 .
Відповідно до листа начальника Коломийського МВ УМВС від 09.07.2015 за результатом проведеної перевірки за заявою ОСОБА_1 від 26.06.2015 по факту неправомірних дій сусідки ОСОБА_2 останній було винесено офіційне попередження про недопущення в подальшому порушень антигромадської поведінки відносно заявниці. З приводу непорозумінь або порушень земельного законодавства України ОСОБА_2 рекомендовано звернутися до Коломийського міськрайонного суду (а.с. 7 т.1).
Актом, складеним за результатом фактичного обстеження депутатом Раківчицької сільської ради Володимиром Федасюком та спеціалістом-землевпорядником Романом Гаврилюком 17.09.2015, встановлено, що ОСОБА_2 дійсно перекрила в'їзд до городів, чим порушила ст. 155 КУпАП (а.с. 9 т.1).
В листі голови Раківчицької сільської ради від 23.09.2015 № 171, адресованого ОСОБА_1 , зазначено, що розглянувши її звернення від 11.08.2015 щодо перекриття дороги до городів ОСОБА_2 , спеціалістом-землевпорядником ОСОБА_5 та депутатом сільської ради ОСОБА_6 було проведено обстеження даної дороги та встановлено, що ОСОБА_2 дійсно перекрила в'їзд до городів, чим порушила ст. 155 КУпАП (самовільне перекриття проїжджої частини вулиці). ОСОБА_2 рекомендовано добровільно відкрити дорогу, в іншому випадку до неї можуть бути висунуті адміністративні заходи (а.с. 8 т.1).
Листом від 30.10.2015 №20890 заступник начальника Коломийського МВ УМВС повідомив ОСОБА_1 про те, що проведеною перевіркою по факту неправомірних дій ОСОБА_2 було встановлено, що остання в 2014 році встановила огорожу та загородила дорогу, чим перешкоджає вільному доступу до земельних ділянок. ОСОБА_2 пояснила, що у 2014 році вона встановила огорожу та будь-яких претензій з боку ОСОБА_3 не було. Також вказала, що не перекривала доступ до земельних ділянок. Звернення ОСОБА_1 було перенаправлено на розгляд в управління Держземагенства у Коломийському районі для вирішення по суті. ОСОБА_1 рекомендовано звернутись до суду, оскільки в даному випадку існують цивільно-правові відносини (а.с. 10 т.1).
Листом-відповіддю від 28.09.2023 №20/7.1-18 староста Раківчицького старостинського округу повідомив адвоката Голіней Л.Д. про те, що 21.09.2023 року було проведено виїзд на місце заїзду до земельної ділянки спеціалістом земельного відділу Коломийської міської ради ОСОБА_5 та старостою села особисто. Встановлено, що заїзд до ділянок ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 наявний в недоглянутому стані, ширина даного проїзду складає 2 м 68 см, тимчасово перекритий вхід від худоби та птиці. Розширення заїзду за рахунок ділянки ОСОБА_2 неможливо, так як земельна ділянка двору і присадибна ділянка приватизовані і знаходяться в приватній власності. Наявного заїзду в генплані не затверджено. Комісією рекомендовано: розчистити проїзд; поправити огорожу ОСОБА_2 , домовитись із сусідом ОСОБА_4 про розширення заїзду (по можливості), який являється сином ОСОБА_3 , встановити ворота для загального користування (а.с. 166 т.1).
Зі змісту довідки, виданої старостою Раківчицького старостинського округу 22.07.2024 №136/7.1-16 вбачається, що станом на 22.07.2024р. проїзд до земельних ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 тимчасово закритий власниками від домашньої птиці та худоби. Дана огорожа не являється стаціонарною, не приварена, при потребі легко відкривається за лічені хвилини. Проїзд розташований між домоволодіннями по АДРЕСА_2 , (власник господарства ОСОБА_2 ) та домоволодінням по АДРЕСА_3 (власник ОСОБА_4 ) (а.с. 247 т.1).
Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частини другої та частини третьої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Частиною 4 ст. 83 ЗК України визначено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).
Стаття 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначає, що до об'єктів благоустрою населених пунктів належать території загального користування, в тому числі вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки.
Відповідно до статті 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.
Ухвалючи рішення, суд першої інстанції врахував покази свідка ОСОБА_7 (старости села Раківчик)та довідку, видану старостою Раківчицького старостинського округу від 22.07.2024р. №136/7.1-16, відповідно до яких на теперішній час проїзд до земельних ділянок зокрема і позивачки закритий лише від домашньої птиці та худоби. Дана огорожа не являється стаціонарною, не приварена та при потребі легко відкривається, а тому твердження позивачки про створення їй перешкод у проїзді техніки представленими у справі доказами не підтверджуються.
Суд зазначив, що проїзд до городів захаращений, потребує догляду та можливого розширення для проїзду техніки, однак таке розширення не може бути виконане за рахунок земельної ділянки ОСОБА_2 , оскільки її земля приватизована та знаходиться в приватній власності, а установлена нею огорожа перебуває на межі і перенесенню не підлягає. Проїзд, який не внесений до генплану, а отже не належить до земель комунальної власності, знаходиться між домоволодіннями ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_4 з іншої.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)). Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року всправі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Наявність паркану, встановленого ОСОБА_2 , який перешкоджає ОСОБА_1 у доступі до її майна, на момент розгляду справи судом не встановлена. Позивачка не надала належних доказів існування стаціонарної перешкоди (огорожі, бордюру тощо) для заїзду до свого городу. Відповідно, вона не довела створення їй перешкод у доступі до своєї земельної ділянки чи проїзду техніки. Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Крім того, колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_1 на даний час не користується спірною земельною ділянкою, оскільки передала її в користування іншій особі, яка претензій щодо заїзду не заявляє.
Матеріали справи підтверджують, що земельна ділянка ОСОБА_2 приватизована і перебуває у приватній власності, а встановлена огорожа розташована на межі та не підлягає перенесенню. Водночас первісний позивач, ОСОБА_3 , не заперечував проти відведення земельної ділянки у власність відповідачки на підставі начебто захоплення частини проїзної дороги. Натомість до іншого суміжного землекористувача, ОСОБА_4 , ні позивач, ні його правонаступниця не висували вимог щодо збільшення ширини проїзду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що сам факт періодичних неприязних і конфліктних відносин між учасниками спору не є безумовною підставою для задоволення необґрунтованих позовних вимог.
На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норми цивільного процесуального законодавства і правильно застосовано норми матеріального закону.
Відтак, доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які згідно ЦПК України є підставами для скасування постановленого у справі рішення.
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 15 листопада 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: В.М. Луганська
Є.Є. Мальцева
Повний текст постанови складено 11 лютого 2025 року