Справа № 945/171/25
Провадження № 1-кп/945/483/25
Іменем України
10 лютого 2025 року Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;
прокурора ОСОБА_3 ;
захисника ОСОБА_4 ;
обвинуваченого ОСОБА_5 ;
розглянувши у судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання прокурора у кримінальному провадженні №62023150010001594 від 01.12.2023 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Окни Подільського району Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про продовження строків тримання під вартою,
встановив:
У проваджені Миколаївського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження №62023150010001594 від 01.12.2023 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Під час судового розгляду прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 .
Клопотання обґрунтовано тим, що 20 грудня 2024 року слідчим суддею Заводського районного суду м. Миколаєва відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 12 лютого 2025 року.
У клопотанні зазначено, що ризики, передбачені пунктами 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінились та продовжують існувати, а застосування більш м'якого запобіжного заходу не передбачено КПК України з урахуванням категорії інкримінованого злочину.
У судовому засіданні прокурор клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого підтримав з підстав та мотивів, викладених у клопотанні.
Захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання, просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, так як ОСОБА_5 винуватість визнав, до затримання тривалий час перебував за відомим місцем свого проживання, не ухилявся від слідства, тікати не збирається.
Заслухавши у судовому засіданні прокурора, обвинуваченого та його захисника, розглянувши клопотання, дослідивши надані характеризуючі матеріали на обвинуваченого, суд, враховуючи характер інкримінованого кримінального правопорушення, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та продовження обраного раніше запобіжного заходу, виходячи з наступного.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення (ч. 3 ст. 331 КПК України).
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за санкцією якого можливе призначення покарання безальтернативно у виді «позбавлення волі» строком до 10 років.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 12 лютого 2025 року.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на існування таких ризиків:
- ризик переховування обвинуваченого від суду;
- ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні;
- ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченого:
1) переховування від суду. Так, останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років. Зазначена обставина сама пособі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
При оцінці наявності ризику переховування суд також враховує ту обставину, що матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей щодо наявних міцних соціальних зв'язків обвинуваченого, він не одружений, неповнолітніх дітей на утримані не має, що могло би гарантувати присутність обвинуваченого за останнім місцем проживання, що знаходиться в іншій області. Наведене створює обґрунтовані побоювання, що обвинувачений у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з ізоляцією, зможе переховуватись від суду, оскільки достатні стримуючі фактори відсутні.
2) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Оцінюючи наявність цього ризику суд бере до уваги той факт, що судовий розгляд триває, тому може виникнути необхідність у допиті ряду свідків для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні. Анкетні дані допитаних під час досудового розслідування свідки обвинуваченому відомі, що не виключає можливість їх подальшого спілкування, за наслідками якого останні можуть змінити свої покази на користь обвинуваченого. При оцінці існування цього ризику суд також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні. І тому Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Саме тому, суд вважає існуючим ризик незаконно впливати на свідків.
3) ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Обґрунтованим вважає суд і твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, а тому з метою приховання вчинення ним злочину, може вчинити інше кримінальне правопорушення, протиправна діяльність зупинена в результаті затримання, будь-яких стримуючих факторів, судом не встановлено, а стороною захисту не надано.
При вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_5 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого; відсутність жодних відомостей про міцність соціальних зв'язків, що ставить під сумнів можливість належного виконання обов'язків обвинуваченим; судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосовано з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочину, який йому інкриміновано та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу і не перестали існувати, а застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів, не передбачене ч. 8 ст. 176 КПК України.
Враховуючи норми ч. 8 ст. 176 КПК України, суд не приймає до уваги доводи сторони захисту щодо можливості виконання обов'язків ОСОБА_5 при обранні відносно нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Керуючись статтями 110, 176-178, 183, 184, 193-194, 199, 314-316, 369, 372 КПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю смт. Окни Подільського району Одеської області, обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на 2 місяці до 10 квітня 2025 року включно, що є не більше, ніж шістдесят днів з дати закінчення дії попередньої ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Визначити розмір застави, після внесення якої обвинувачений повинен бути звільнений з-під варти, у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60 560 грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти, внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Покласти на ОСОБА_5 у разі звільнення під заставу такі зобов'язання:
-прибувати за кожною вимогою суду;
-не відлучатися з смт. Окни Одеської області без прокурора або суду;
-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Попередити ОСОБА_5 про наслідки невиконання обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, роз'яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом 5(п'яти)днів з дня її проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Повний текст ухвали проголошений 11 лютого 2025 року о 16 год. 30 хв.
Суддя ОСОБА_6
11.02.2025