31 січня 2025 року
м. Київ
справа № 191/3285/20
провадження № 61-17527св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - Кредитна спілка «Союз-Дніпро»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Дрозда Романа Юрійовича, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В., у справі за позовом Кредитної спілки «Союз-Дніпро» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
В жовтні 2020 року Кредитна спілка «Союз-Дніпро» (далі - КС «Союз-Дніпро») звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути на свою користь солідарно з відповідачів заборгованість за кредитними договорами від 04 жовтня 2019 року № 1675/19, від 10 жовтня 2019 року № 1720/19, від 21 жовтня 2019 року № 1782/19 та від 29 жовтня 2019 року № 1845/19 в загальному розмірі 1 191 437,50 грн.
В обґрунтування вимог вказувала, що між нею та ОСОБА_1 укладені чотири кредитні договори: від 04 жовтня 2019 року № 1675/19 на суму 83 000 грн строком до 03 серпня 2020 року; від 10 жовтня 2019 року № 1720/19 на суму 149 000 грн строком до 09 серпня 2020 року; від 21 жовтня 2019 року № 1782/19 на суму 149 000 грн строком до 20 серпня 2020 року та від 29 жовтня 2019 року № 1845/19 на суму 149 000 грн строком до 28 серпня 2020 року. В якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 перед позивачем по поверненню кредитних коштів за вказаними договорами, між КС «Союз-Дніпро», ОСОБА_1 , (позичальник), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (поручителі) укладені договори поруки відповідно: від 04 жовтня 2019 року № 1675/19, від 10 жовтня 2019 року № 1720/19, від 21 жовтня 2019 року № 1782/19 та від 29 жовтня 2019 року № 1845/19. Відповідно до умов договорів поруки, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 добровільно прийняли на себе зобов'язання перед позивачем відповідати у повному обсязі по зобов'язанням ОСОБА_1 , визначених кредитними договорами. Проте, ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої зобов'язання за укладеними кредитними договорами, несвоєчасно і не в повному обсязі сплачував заборгованість за кредитами. При несвоєчасному внесенні платежів по поверненню кредиту нарахування процентів розраховувалось відповідно до пункту 4.5 кредитних договорів, а саме за кожен день простроченого платежу.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань, станом на 30 вересня 2020 року, утворилась заборгованість у загальному розмірі 1 191 437,50 грн, а саме: за кредитним договором від 04 жовтня 2019 року № 1675/19 залишок за кредитом - 83 000 грн, проценти за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів - 97 696 грн, а всього - 180 696 грн; за кредитним договором від 10 жовтня 2019 року № 1720/19 залишок за кредитом - 149 000 грн, проценти за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів - 183 940,50 грн, а всього - 332 940,50 грн; за кредитним договором від 21 жовтня 2019 року № 1782/19 залишок за кредитом - 149 000 грн, проценти за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів - 192 135,50 грн, а всього - 341 135,50 грн; за кредитним договором від 29 жовтня 2019 року № 1845/19 залишок за кредитом - 149 000 грн, проценти за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів - 187 665,50 грн, а всього - 336 665,50 грн. З метою врегулювання спору в досудовому порядку на адресу відповідачів направлялися вимоги про погашення поточної заборгованості за кредитом, однак відповідачі проігнорували їх вимоги та самоусунулись від виконання зобов'язань.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області рішенням від 27 липня 2023 року позов задовольнив частково.
Стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КС «Союз-Дніпро» заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 553 957,50 грн, яка складається з: заборгованість за кредитним договором від 04 жовтня 2019 року № 1675/19 у розмірі 84 831 грн, з яких: 83 000 грн - заборгованість за кредитом, 1 831 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; заборгованість за кредитним договором від 10 жовтня 2019 року № 1720/19 у розмірі 156 375,50 грн, з яких: 149 000 грн - заборгованість за кредитом, 7 373,50 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; заборгованість за кредитним договором від 21 жовтня 2019 року № 1782/19 у розмірі 156 375,50 грн, з яких: 149 000 грн - заборгованість за кредитом, 7 373,50 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; заборгованість за кредитним договором від 29 жовтня 2019 року № 1845/19 у розмірі 156 375,50 грн, з яких: 149 000 грн - заборгованість за кредитом, 7 373,50 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
В задоволенні іншої частині позовних вимог відмовив.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що за кредитними договорами відсотки можуть бути нараховані лише в межах дії строку договорів, тобто терміну, на який були видані кредитні кошти, тому надані позивачем розрахунки щодо заборгованості за кредитами не в повному обсязі відповідають умовам договорів та нормам чинного законодавства.
Доказів погашення ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами суду не надано.
Враховуючи наявність укладених договорів поруки, дійсність яких сторонами не оспорюється, а також встановлений судом розмір заборгованості позичальника, суд дійшов висновку про солідарне стягнення з відповідачів визначеної суми заборгованості в межах строку дії кредитних договорів.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 14 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Апеляційну скаргу КС «Союз-Дніпро» задовольнив частково.
Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2023 року скасував та ухвалив нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнув заборгованість за кредитним договором від 04 жовтня 2019 року № 1675/19 на користь КС «Союз-Дніпро» у розмірі 180 696 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 83 000 грн, проценти за користування кредитом - 97 696,00 грн: солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Стягнув заборгованість за кредитним договором від 10 жовтня 2019 року № 1720/19 на користь КС «Союз-Дніпро» у розмірі 332 940,50 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 149 000 грн, проценти за користування кредитом - 183 940,50 грн: солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Стягнув заборгованість за кредитним договором від 21 жовтня 2019 року № 1782/19 на користь КС «Союз-Дніпро» у розмірі 341 135,50 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 149 000 грн, проценти за користування кредитом - 192 135,50 грн: солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Стягнув заборгованість за кредитним договором від 29 жовтня 2019 року № 1845/19 на користь КС «Союз-Дніпро» у розмірі 336 665,50 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 149 000 грн, проценти за користування кредитом - 187 665,50 грн: солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 свої зобов'язання з повернення боргу виконував неналежним чином, та враховуючи забезпечення цих зобов'язань поруками ОСОБА_2 і ОСОБА_3 згідно з договорами поруки, є наявні підстави для стягнення з відповідачів заборгованості за вказаними кредитними договорами.
Заборгованість підтверджується наданим позивачем детальним щомісячним розрахунком заборгованості, який є арифметично правильними та не спростований відповідачами.
Крім того, заборгованість за процентами за користування кредитами нарахована у межах строку кредитування.
Суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про зміну позивачем строку виконання основних зобов'язань, у зв'язку з направленням на адресу відповідачів письмових вимог про погашення поточної заборгованості за кредитами, оскільки у цих вимогах позивач просив погасити поточну заборгованість, яка виникла через неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань.
Порука ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за договорами поруки не припинена, адже позивач звернувся з цим позовом до суду 22 жовтня 2020 року, тобто у межах трьох років, визначених частиною четвертою статті 559 ЦК України, з дня настання строків (термінів) виконання основних зобов'язань.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Дрозд Р. Ю., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року, в якій просить оскаржене судове рішення скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 464/104/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17;
Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 31 липня 2019 року у справі № 553/1325/14-ц, від 13 червня 2018 року у справі № 733/608/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 755/2284/16-ц, від 16 серпня 2023 року у справі № 206/6390/17, від 13 червня 2018 року у справі № 755/93844/15-ц, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 06 травня 2020 року у справі № 234/4524/15-ц, від 23 травня 2018 року у справі № 127/2-1955/11, від 15 травня 2019 року у справі № 755/11698/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 761/38248/17, від 12 листопада 2020 року у справі № 201/13163/18, від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17;
Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 21-240а13, від 20 травня 2014 року у справі № 64/366-10, від 18 травня 2016 року у справі № 922/51/15.
Разом з тим, апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів - первинних бухгалтерських документів суми заборгованості, що стягується.
У зв'язку з порушенням виконання зобов'язань відповідачів за вказаними кредитними договорами за період після прострочення виконання, нараховуються не проценти за користування кредитом (статті 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (статті 625 ЦК України).
Апеляційний суд надав перевагу доказам позивача, порушив норм процесуального права та прав відповідача за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2024 року від КС «Союз-Дніпро» до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Зазначала, що позивачем надані до суду письмові докази, які підтверджують наявний розмір заборгованості за кожним кредитним договором, та апеляційний суд, оцінивши ці докази, дійшов висновку, що наведені розрахунки відповідають умовам укладених кредитних договорів і є законними. При цьому, відповідач не навів свого розрахунку заборгованості.
В листах, які направлялись позичальнику, КС «Союз-Дніпро» повідомляла тільки про факт наявності поточної заборгованості за кредитними договорами на дату їх направлення.
КС «Союз-Дніпро» нараховувала проценти за користування кредитами, в тому числі, які передбачені пунктом 4.4 кредитних договорів, виключно в межах строку кредитування.
У лютому 2024 року від представника ОСОБА_3 - адвоката Дрозда Р. Ю. до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення, в яких він просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заявник вважає, що КС «Союз-Дніпро» у відзиві на касаційну скаргу посилалась на висновки викладені у постановах Верховного Суду, які є нерелевантними до цих спірних правовідносин.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 20 грудня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
03 січня 2024 року цивільна справа № 191/3285/20 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, з'ясовані судами
04 жовтня 2019 року між КС «Союз-Дніпро» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1675/19, за умовами якого позивач надав ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 83 000 грн строком на 10 місяців з 04 жовтня 2019 року до 03 серпня 2020 року, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, що також підтверджується копіями видаткових касових ордерів від 08 жовтня 2019 року № 93 на суму 50 000 грн та від 04 жовтня 2019 року № 92 на суму 33 000 грн.
Для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 перед позивачем по поверненню кредиту, між КС «Союз-Дніпро», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір поруки від 04 жовтня 2019 року № 1675/19, відповідно до умов якого поручитель добровільно бере на себе обов'язки перед кредитодавцем за зобов'язаннями позичальника, котрі виникають з умов кредитного договору від 04 жовтня 2019 року № 1675/19.
10 жовтня 2019 року між КС «Союз-Дніпро» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1720/19, згідно до умов якого позивач надав ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 149 000 грн строком на 10 місяців з 10 жовтня 2019 року до 09 серпня 2020 року, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, що також підтверджується копіями видаткових касових ордерів від 10 жовтня 2019 року № 94 на суму 49 000 грн, від 15 жовтня 2019 року № 96 на суму 50 000 грн та від 17 жовтня 2019 року № 99 на суму 50 000 грн.
Для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 перед позивачем по поверненню кредиту, між КС «Союз-Дніпро», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір поруки від 10 жовтня 2019 року № 1720/19, відповідно до умов якого поручитель добровільно бере на себе обов'язки перед кредитодавцем за зобов'язаннями позичальника, котрі виникають з умов кредитного договору від 10 жовтня 2019 року № 1720/19.
21 жовтня 2019 року між КС «Союз-Дніпро» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1782/19, згідно з умовами якого позивач надав ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 149 000 грн строком на 10 місяців з 21 жовтня 2019 року до 20 серпня 2020 року, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, що також підтверджується копіями видаткових касових ордерів від 21 жовтня 2019 року № 101 на суму 49 000 грн, від 23 жовтня 2019 року № 103 на суму 50 000 грн та від 25 жовтня 2019 року № 105 на суму 50 000 грн.
Для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 перед позивачем по поверненню кредиту, між КС «Союз-Дніпро», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір поруки від 21 жовтня 2019 року № 1782/19, відповідно до умов якого поручитель добровільно бере на себе обов'язки перед кредитодавцем за зобов'язаннями позичальника, котрі виникають з умов кредитного договору від 21 жовтня 2019 року № 1782/19.
29 жовтня 2019 року між КС «Союз-Дніпро» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1845/19, згідно з умовами якого позивач надав ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 149 000 грн строком на 10 місяців з 29 жовтня 2019 року до 28 серпня 2020 року, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, що також підтверджується копіями видаткових касових ордерів від 29 жовтня 2019 року № 107 на суму 50 000 грн, від 31 жовтня 2019 року № 110 на суму 49 000 грн та від 04 листопада 2019 року на суму 50 000 грн № 113.
Для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 перед позивачем по поверненню кредиту, між КС «Союз-Дніпро», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір поруки від 29 жовтня 2019 року № 1845/19, відповідно до умов якого поручитель добровільно бере на себе обов'язки перед кредитодавцем за зобов'язаннями позичальника, котрі виникають з умов кредитного договору від 29 жовтня 2019 року № 1845/19.
Пунктом 4.4 вказаних вище кредитних договорів погоджено, що при порушенні позичальником строків сплати кредиту, вказаних в пункті 4.2 цього договору розмір процентів (відсотків) за користування кредитом складає 0,5 % на день від суми залишку за кредитом за кожен день простроченої заборгованості за кредитним договором до повного її погашення.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань, станом на 30 вересня 2020 року, утворилась заборгованість, а саме: за кредитним договором від 04 жовтня 2019 року № 1675/19 - 180 696 грн, з яких залишок за кредитом - 83 000 грн, проценти за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів - 97 696 грн; за кредитним договором від 10 жовтня 2019 року № 1720/19 - 332 940,50 грн, з яких залишок за кредитом - 149 000 грн, проценти за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів - 183 940,50 грн; за кредитним договором від 21 жовтня 2019 року № 1782/19 - 341 135,50 грн, з яких залишок за кредитом - 149 000 грн, проценти за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів - 192 135,50 грн; за кредитним договором від 29 жовтня 2019 року № 1845/19 - 336 665,50 грн, з яких залишок за кредитом - 149 000 грн, проценти за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів - 187 665,50 грн, а всього за вказаними кредитними договорами - 1 191 437,50 грн, що підтверджується наданими позивачем детальними щомісячними розрахунками заборгованості (т. 1 а. с. 6-9).
З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивачем на адресу відповідачів направлялися вимоги про погашення поточної заборгованості за кредитами з проханням погасити поточну заборгованість (т. 1 а. с. 34-78).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема, щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно зі статтею 554 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
04 листопада 2018 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» № 2478-VIII, яким частину четверту статті 559 ЦК України викладено в новій редакції.
Положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній момент укладення договорів поруки) визначено, що порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Згідно з пунктом 2.2 вказаних договорів поруки поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитодавцем; поручитель відповідає по обов'язкам позичальника в повному обсязі, тобто за повернення кредиту, сплати процентів за його користування, за сплату додаткових процентів, а також відшкодування збитків, завданих кредитодавцю невиконанням чи неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору.
У випадку невиконання зобов'язань поручитель та позичальник відповідають перед кредитодавцем як солідарні боржники, при цьому позикодавець має право вимагати виконання зобов'язання як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо, як в цілому, так і в частині боргу. Якщо поручитель чи позичальник не задовольнять вимогу кредитедавця в повному обсязі, то інша сторона (відповідно позичальник чи поручитель) несе перед кредитодавцем відповідальність в розмірі невиконаного зобов'язання (пункт 2.6 договорів поруки).
Умовами договорів поруки не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою. Норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою.
Отже, кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред'явити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі, чи частково, але поручитель, що виконав зобов'язання, не має права пред'явити вимогу до іншого поручителя щодо розподілу відповідальності перед кредитором.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України)
Таким чином, суд апеляційної інстанції, оцінивши надані сторонами докази, встановивши неналежне виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань з повернення боргу за кредитними договорами від 04 жовтня 2019 року № 1675/19, від 10 жовтня 2019 року № 1720/19, від 21 жовтня 2019 року № 1782/19, від 29 жовтня 2019 року № 1845/19, а також забезпечення зобов'язань поруками ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав стягнення заборгованості за цими кредитними договорами солідарно з позичальника і ОСОБА_2 та солідарно з позичальника та ОСОБА_3 на користь КС «Союз-Дніпро» у загальному розмірі 1 191 437,50 грн.
Доводи касаційної скарги про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів - первинних бухгалтерських документів суми заборгованості, що стягується, не заслуговують на увагу, оскільки наявний у матеріалах справи розрахунок кредитної заборгованості позичальника та копії видаткових касових ордерів підтверджують наявність заборгованості у позичальника. Відповідач не надав доказів на погашення кредитної заборгованості, заявлений стороною позивача.
Колегія суддів також зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Посилання в касаційній скарзі на те, що у зв'язку з порушенням виконання зобов'язань відповідачів за вказаними кредитними договорами за період після прострочення виконання, повинні нараховуватись не проценти за користування кредитом (статті 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (статті 625 ЦК України) є безпідставними, оскільки позивачем на адресу відповідачів направлялися вимоги про погашення поточної заборгованості за кредитами з проханням погасити поточну заборгованість, проте не вимагав погашення достроково всієї заборгованості, що підтверджується матеріалами справи.Крім того, заборгованість за процентами за користування кредитами нараховані: за кредитним договором від 04 жовтня 2019 року № 1675/19до 03 серпня 2020 року; за кредитним договором від 10 жовтня 2019 року № 1720/19 до 09 серпня 2020 року; за кредитним договором від 21 жовтня 2019 року № 1782/19 до 20 серпня 2020 року; за кредитним договором від 29 жовтня 2019 року № 1845/19 до 28 серпня 2020 року, тобто у межах строку кредитування.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 464/104/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17; Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 31 липня 2019 року у справі № 553/1325/14-ц, від 13 червня 2018 року у справі № 733/608/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 755/2284/16-ц, від 16 серпня 2023 року у справі № 206/6390/17, від 13 червня 2018 року у справі № 755/93844/15-ц, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 06 травня 2020 року у справі № 234/4524/15-ц, від 23 травня 2018 року у справі № 127/2-1955/11, від 15 травня 2019 року у справі № 755/11698/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 761/38248/17, від 12 листопада 2020 року у справі № 201/13163/18, від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17; Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 21-240а13, від 20 травня 2014 року у справі № 64/366-10, від 18 травня 2016 року у справі № 922/51/15, колегія судів відхиляє, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
До суду касаційної інстанції представник відповідача ОСОБА_3 - Дрозд Р. Ю. подав до суду касаційної інстанції додаткові пояснення, щодо яких колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до частини першої статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. За змістом статей 392 - 395 ЦПК України заявами по суті справи в суді касаційної інстанції є саме касаційна скарга та відзив на касаційну скаргу.
У цій справі суд касаційної інстанції не вважав за необхідне та не надавав учасникам справи дозволу на подання додаткових пояснень щодо окремих питань, які б виникли при розгляді справи в суді касаційної інстанції, у зв'язку із чим колегія суддів не вбачає підстав для надання детальної відповіді на інші аргументи учасників справи по суті спору, які не наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї (див. постанову ВП від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц).
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Дрозда Романа Юрійовича, залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров