Ухвала
Іменем України
31 січня 2025 року
м. Київ
справа № 697/2565/15-ц
провадження № 61-570ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу Плесюка Олексія Степановича , яка підписана представником Кияницею Романом Віталійовичем, на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07 жовтня 2024 року у складі судді: Деревенського І. І., та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Василенко Л. І., Фетісової Т. Л., у справі за скаргою адвоката Роїка Володимира Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_2 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича,
У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернувся зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О. С. (далі також - ПВВО Черкаської області Плесюк О. С. у відповідних відмінках) про визнання протиправною бездіяльність приватного виконавця.
Скарга мотивована тим, що 08 лютого 2016 року Канівський міськрайонний суд Черкаської області прийняв рішення у справі № 697/2565/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, яким позов задоволено та ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики на загальну суму - 2 953 242,09 грн.
23 лютого 2022 року за заявою ОСОБА_2 ПВВО Черкаської області Плесюк О. С. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_3 щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми, яка дорівнює 2 953 242,09 грн., а також відкрив виконавче провадження № НОМЕР_5 про стягнення на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 суми судового збору в розмірі 6 090 грн.
23 лютого 2022 року ПВВО Черкаської області Плесюк О. С. своєю постановою об'єднав вищезазначені виконавчі провадження у зведене виконавче провадження № НОМЕР_4.
Окрім того, 23 лютого 2022 року ПВВО Черкаської області Плесюк О. С. видав постанови про арешт коштів і про арешт майна боржника на всю суму боргу зведеного виконавчого провадження з урахуванням виконавчого збору, основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів загальним розміром 3 256 265,30 грн.
18 січня 2023 року представником стягувача ОСОБА_2 - адвокатом Роїком В. І. було надіслано ПВВО Черкаської області Плесюку О. С. електронною поштою завірені електронним підписом лист-заяву з додатками, в яких ОСОБА_3 займає відповідні посади. Однак жодних виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», ПВВО Черкаської області Плесюк О. С. після 23 лютого 2022 року не здійснив.
07 вересня 2024 року представником стягувача - адвокатом Роїком В. І. надіслано рекомендованим листом ПВВО Черкаської області Плесюку О. С. клопотання про вчинення ряду виконавчих дій, в якому надано інформацію про місця роботи боржника ОСОБА_3 , займані ним посади, адреси юридичних осіб, в яких боржник займає такі посади. Вказане поштове відправлення було вручене за довіреністю представнику ПВВО Черкаської області Плесюка О. С. 10 вересня 2024 року.
Лише 11 вересня 2024 року, через 30 місяців після відкриття виконавчих проваджень, приватний виконавець прийняв постанову у ВП № НОМЕР_6, якою оголосив в розшук КМЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2, VIN номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , що належить боржнику. Однак протягом тижня з дня отримання клопотання приватний виконавець не вчинив та не почав вчиняти інших з запропонованих представником стягувача виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
ОСОБА_2 просив:
визнати протиправною бездіяльність ПВВО Черкаської області Плесюка О. С. у виконавчих провадженнях № НОМЕР_6 і № НОМЕР_5 зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4
зобов'язати ПВВО Черкаської області Плесюка О. С. вчинити ряд виконавчих дій, таких як:
провести стосовно боржника ОСОБА_3 розшук його коштів у фінансових установах, цінних паперів, іншого майна (майнових прав), корпоративних прав, майнових прав інтелектуальної власності, об'єктів інтелектуальної, творчої діяльності, іншого майна (майнових прав) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
отримати інформацію про заробітну плату ОСОБА_3 у керівному органі громадської організації Айкідо айкікай Київської області, код ЄДРПОУ 26068099, що знаходиться за адресою: вул. Лазаретна, 31, кв. 1 м. Біла Церква, Київської області, 09100;
отримати інформацію про заробітну плату ОСОБА_3 у керівному органі громадської організації Канівська федерація айкідо, що знаходиться за адресою: вул. 206 Дивізії, 8, кв. 196, м. Канів, Черкаська обл., 19000;
отримати інформацію про заробітну плату ОСОБА_3 у керівному органі громадської організації Канівської міської партійної організації політичної партії «Наш край», що знаходиться за адресою: вул. 206 Дивізії, 8, кв. 196, м. Канів, Черкаська обл., 19000;
провести опис майна боржника ОСОБА_3 за адресою його проживання, для чого отримати вмотивоване рішення суду про безперешкодне проникнення до місця проживання боржника та видати постанову про залучення працівників поліції територіального органу поліції для проведення виконавчих дій;
звернутися до суду із клопотанням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_3 за межі України до погашення заборгованостей за рішенням суду від 08 лютого 2016 року у справі № 697/2665/15-ц.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07 жовтня 2024 року:
скаргу адвоката Роїка В. І., який діє в інтересах стягувача ОСОБА_2 на бездіяльність ПВВО Черкаської області Плесюка О. С. задоволено;
визнано протиправною бездіяльність ПВВО Черкаської області Плесюка О. С. у виконавчих провадженнях № НОМЕР_6 і № НОМЕР_5 зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4;
зобов'язано ПВВО Черкаської області Плесюка О. С. провести стосовно боржника ОСОБА_3 розшук його коштів у фінансових установах, цінних паперів, іншого майна (майнових прав), корпоративних прав, майнових прав інтелектуальної власності, об'єктів інтелектуальної, творчої діяльності, іншого майна (майнових прав) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О. С. отримати інформацію про заробітну плату ОСОБА_3 у керівному органі громадської організації Айкідо айкікай Київської області, код ЄДРПОУ 26068099, що знаходиться за адресою: вул. Лазаретна, 31, кв. 1 м. Біла Церква, Київської області, 09100;
зобов'язано ПВВО Черкаської області Плесюка О. С. отримати інформацію про заробітну плату ОСОБА_3 у керівному органі громадської організації Канівська федерація айкідо, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
зобов'язано ПВВО Черкаської області Плесюка О. С. отримати інформацію про заробітну плату ОСОБА_3 у керівному органі громадської організації Канівської міської партійної організації політичної партії «Наш край», що знаходиться за адресою: 19000, Черкаська обл., м. Канів, вул. 206 Дивізії, 8, кв. 196;
зобов'язано ПВВО Черкаської області Плесюка О. С. провести опис майна боржника ОСОБА_3 за адресою його проживання, для чого отримати вмотивоване рішення суду про безперешкодне проникнення до місця проживання боржника та видати постанову про залучення працівників поліції територіального органу поліції для проведення виконавчих дій;
зобов'язано ПВВО Черкаської області Плесюка О. С. звернутися до суду клопотанням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_3 за межі України до погашення заборгованостей за рішенням суду від 08 лютого 2016 року у справі № 697/2665/15-ц.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
приватний виконавець Плесюк О. С., в судове засідання не з'явився, про час та дату повідомлений належним чином, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням з відміткою «вручено за довіреністю - 30 вересня 2024 року» (а. с. 291). Про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до частини другої статті 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду;
виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Європейський суд наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (пункт 40 рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece));
на підставі статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи;
за приписами частин другої, третьої статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи;
відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження»;
за приписами статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом;
виконавець, зокрема, зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частина друга статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»);
таким чином, дії виконавця при примусовому виконанні рішення суду здійснюється у спосіб та порядок, визначені виконавчим документом, а отже і рішенням суду;
частиною 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;
як вбачається з клопотання представника стягувача адвоката Роїка В. І. про вчинення виконавчих дій - боржник ОСОБА_3 має місце роботи, що на думку суду, є належне забезпечення виконання рішення суду в майбутньому, дане клопотання не виконане в повному обсязі та матеріали скарги не містять будь-яких повідомлень зі сторони приватного виконавця, щодо неможливості його виконання. ПВВО Черкаської області Плесюком О. С. після 23 лютого 2022 року не вчинялося жодних виконавчих дій, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження»;
відповідно до частини 2 статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Тому суд зробив висновок, що скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року:
апеляційну скаргу ПВВО Черкаської області Плесюка О. С. задоволено частково;
ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07 жовтня 2024 року скасовано в частині зобов'язання ПВВО Черкаської області Плесюка О. С. звернутися до суду з клопотанням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_3 за межі України до погашення заборгованостей за рішенням суду від 08 лютого 2016 року у справі № 697/2665/15-ц та ухвалено в цій частині нове рішення;
в задоволенні вимоги скаржника про зобов'язання ПВВО Черкаської області Плесюка О. С. звернутися до суду з клопотанням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_3 за межі України до погашення заборгованостей за рішенням суду від 08 лютого 2016 року у справі № 697/2665/15-ц відмовлено;
в іншій частині ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07 жовтня 2024 року залишено без змін;
вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована наступним.
за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Учасники судового процесу та їхні представники, як зазначено у частині першій статті 44 ЦПК України, повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому, під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами. Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Згідно частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин;
відповідно до пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).Відповідно до частини другої статті 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Установивши, що приватний виконавець Плесюк О. С., будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням з відміткою «вручено за довіреністю - 30 вересня 2024 року» (том 1, а. с. 291), про причини неявки суд не повідомив та не скористався правом подати відзив на скаргу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку здійснювати розгляд справи без його участі, враховуючи що представник стягувача ОСОБА_2 - адвокат Роїк В. І., в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заяву про розгляд скарги за відсутності представника стягувача, а боржник ОСОБА_3 , в судове засідання не з'явився, про час та дату повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки на адресу, зазначену в скарзі. Перевіривши доводи приватного виконавця у відповідній частині, апеляційний суд зробив висновок про їх помилковість та враховує, що останній не був позбавлений можливості скористатись наданими йому процесуальними правами, зокрема скерувати до суду відповідне клопотання про розгляд справи без його участі, відкладення судового засідання або ж повідомити причини неявки в судове засідання. До того ж, посилаючись в апеляційній скарзі на ніби то поважні причини неявки в судове засідання 07 жовтня 2024 року, приватний виконавець не обґрунтовує, в чому такі полягали як і не підтверджує їх будь-якими доказами;
стосовно доводів приватного виконавця про не витребування судом першої інстанції матеріалів зведеного виконавчого провадження, то колегія суддів зазначила, що приватний виконавець є безпосереднім розпорядником інформації у виконавчому провадженні, а тому має безперешкодну можливість надати суду відомості з виконавчого провадження, зважаючи на те, що така інформація має безпосереднє відношення до розгляду скарги. Оскільки приватний виконавець, будучи завчасно належним чином повідомленим про розгляд справи, не скористався правом на подачу відзиву на скаргу, не повідомив причини неявки в судове засідання, не зазначив про наявність доказів, які він не може своєчасно подати, колегія суддів вважає, що обґрунтованих підстав для витребування за ініціативою суду матеріалів зведеного виконавчого провадження у суду першої інстанції не було. У контексті наведеного доводи приватного виконавця Плесюка О.С. у цій частині не знайшли свого об'єктивного підтвердження за наслідками їх перевірки судом апеляційної інстанції;
надаючи оцінку твердженням апелянта, що викладені ним в апеляційній скарзі по суті справи судова колегія зауважила, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»). Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи (статті 447, 449 ЦПК України). 23 лютого 2022 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюком О. С. (ВП № НОМЕР_6) накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_3 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів загальним розміром 3 256 265,30 грн. 06 вересня 2024 року представником стягувача - адвокатом Роїком В. І. було надіслано клопотання про вчинення виконавчих дій приватному виконавцю виконавчого округу Черкаської області Плесюку О.С., яке було надіслано останньому рекомендованим листом 07 вересня 2024 року (том 1, а. с. 269-275). Вказане поштове відправлення було вручене за довіреністю представнику приватного виконавця Плесюка О.С. 10 вересня 2024 року (том 1, а.с. 276-277). 11 вересня 2024 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О. С. (ВП № НОМЕР_6) оголошено розшук майна боржника: КМЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , що належить боржнику ОСОБА_3 (том 1, а.с.278-279);
при зверненні до суду зі скаргою, представник ОСОБА_2 - адвокат Роїк В. І. вказав, що саме на приватного виконавця покладено обов'язок вчиняти дії щодо своєчасного, повного та ефективного виконання рішення суду. Надаючи оцінку доводам поданої скарги, суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про її обґрунтованість з огляду на те, що з 23 лютого 2022 року виконавцем у виконавчих провадженнях не вчинялися дії, спрямовані на виконання рішення суду від 08 лютого 2016 року. Також суд врахував, що без належного реагування (відповіді) залишилось клопотання представника стягувача - адвоката Роїка В. І. про вчинення виконавчих дій, що в свою чергу свідчить про протиправну бездіяльність приватного виконавця у виконавчих провадженнях. Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодилася;
твердження приватного виконавця в апеляційній скарзі про те, що відповідь на клопотання представника стягувача була надана, апеляційний суд оцінює критично, оскільки з даної відповіді, яка долучена приватним виконавцем до апеляційної скарги вбачається, що остання датована 10 жовтня 2024 року, тобто вже після прийняття Канівським міськрайонним судом Черкаської області ухвали від 07 жовтня 2024 року про відкриття провадження за скаргою на бездіяльність приватного виконавця та після отримання приватним виконавцем Плесюком О. С. рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (30 вересня 2024 року). Відтак, така відповідь не може свідчити про добросовісну поведінку приватного виконавця Плесюка О. С. та своєчасне реагування останнього на клопотання представника стягувача про вчинення ряду виконавчих дій;
стосовно посилань приватного виконавця на те, що ним вчинено ряд виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні, колегія суддів зважає на те, що такі твердження не підтверджені конкретними засобами доказування, а відтак не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції як такі, що заслуговують на увагу в якості підтвердження своєчасності та ефективності вчинення виконавчих дій приватним виконавцем Плесюком О. С. в рамках виконавчих проваджень № НОМЕР_6 і № НОМЕР_5 та зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4. Винесення постанови у ВП НОМЕР_7 про оголошення в розшук КМЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2, VIN номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , що належить боржнику не свідчить про те, що виконавцем у повній мірі вживаються заходи з примусового виконання рішення суду, визначені Законом України «Про виконавче провадження»;
апеляційний суд прийняв до уваги твердження приватного виконавця Плесюка О. С. відносно безпідставного зобов'язання приватного виконавця звернутися до суду з поданням про обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Так з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20 лютого 2019 року вже накладено таке обмеження на строк до повного погашення заборгованості за рішенням суду від 08 лютого 2016 року у справі № 697/2665/15-ц (том 1, а. с .200 - 201). Зазначена ухвала не скасована, а відтак продовжує свою дію до повного погашення заборгованості. Тому підстави для звернення до суду з клопотанням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_3 за межі України до погашення заборгованостей за рішенням суду від 08 лютого 2016 року у справі № 697/2665/15-ц, наразі відсутні. За викладених обставин, колегія суддів зробила висновок про обґрунтованість скарги представника ОСОБА_2 на бездіяльність приватного виконавця в цілому, за виключенням зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О. С. звернутися до суду з клопотанням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_3 за межі України до погашення заборгованостей за рішенням суду від 08 лютого 2016 року у справі №697/2665/15-ц. Суд першої інстанції належним чином не врахував викладене, внаслідок чого зробив помилковий висновку про обґрунтованість скарги у цій частині;
з огляду на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали суду першої інстанції від 07 жовтня 2024 року в частині зобов'язання приватного виконавця звернутися до суду з клопотанням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_3 за межі України до погашення заборгованостей за рішенням суду від 08 лютого 2016 року у справі № 697/2665/15-ц з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні скарги в цій частині. Таким чином, апеляційна скарга приватного виконавця підлягає частковому задоволенню.
13 січня 2025 року Плесюк О. С. через представника Кияницю Р. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07 жовтня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року, в якій просить скасувати:
постанову Черкаського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року у справі № 697/2565/15-ц - в частині відмови в задоволенні апеляційної скарги ПВВО Черкаської області Плесюка О. С. ;
ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07 жовтня 2024 року у справі № 697/2565/15-ц - повністю;
направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Плесюк О. С. у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що:
суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що скарга була подана з порушенням вимог ЦПК України. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 448 ЦПК України до скарги додаються докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу;
Суд першої інстанції з матеріалами зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_6 не ознайомлювався та їх не витребовував, фактично поклавши в основу свого рішення тільки пояснення скаржника. Приватний виконавець Плесюк О.С. не міг з'явитися 07 жовтня 2024 на судове засідання та попередити суд про неявку з сімейних причин. Інші учасники теж не з'явилися на судове засідання, тому у суду були підстави для відкладення розгляду справи з метою забезпечення всебічного та повного дослідження обставин справи, отримання пояснень сторін та дослідження матеріалів справи, в тому числі матеріалів виконавчого провадження. Суд першої інстанції не з'ясував поважності причин пропуску судового засідання приватним виконавцем та боржником;
безпідставним є висновок суду щодо порушення приватним виконавцем строку при наданні відповіді на клопотання стягувача. виконавцем було надано відповідь у 30-денний строк після отримання клопотання адвоката про вчинені ним виконавчі дії, а факт звернення скаржника в суд зі скаргою, датованою 16 вересня 2024 року, відразу після звернення до приватного виконавця не тягне незаконності дій приватного виконавця, оскільки ані скаржник, ані суд апеляційної інстанції не пояснили, який строк пропустив приватний виконавець, надаючи відповідь на заявлене клопотання у 30-денний строк, та не з'ясували питання про можливість передчасного звернення скаржника із відповідною скаргою. Зазначає, що на клопотання адвоката листом від 10 жовтня 2024 року № 16050 приватним виконавцем надано відповідь та вжито відповідних заходів. Копію такої відповіді надано суду. Без з'ясування достатності часу у ПВВО Черкаської області Плесюка О. С. для надання відповіді та здійснення заходів, про вчинення яких порушено питання у клопотанні та обґрунтованості вимог самого клопотання, суд першої інстанції встановив факт отримання приватним виконавцем клопотання, однак не дослідив питання щодо передчасності поданої скарги, можливої підготовки приватним виконавцем відповіді на клопотання та вчинення ним виконавчих дій. Судом не зазначено, який конкретно строк порушено приватним виконавцем при наданні відповіді на клопотання стягувача та яким нормативно-правовим актом цей строк передбачений;
суд безпідставно зобов'язав приватного виконавця отримати інформацію про заробітну плату боржника у керівному органі громадської організації Канівська федерація айкідо, та у керівному органі громадської організації Канівської міської партійної організації політичної партії «Наш край», оскільки інформацію про доходи боржника приватний виконавець отримує шляхом направлення електронних запитів до Державної податкової служби України та Пенсійного Фонду України в порядку електронної взаємодії їхніх систем із Автоматизованою системою виконавчих проваджень, а не шляхом направлення запиту до роботодавця. Крім того, за доводами Плесюка О. С. , Державна податкова служба України та Пенсійний Фонд України надали інформацію про відсутність у боржника заробітної плати чи інших доходів;
до скарги скаржником було додано постанову про відкриття виконавчого провадження, яка містить ідентифікатор доступу до матеріалів виконавчого провадження. За відсутності матеріалів виконавчого провадження, в порядку дослідження та оцінки доказів, суд мав дослідити докази на предмет наявності ідентифікатора доступу до матеріалів виконавчого провадження та, шляхом ознайомлення із електронними матеріалами виконавчого провадження, перевірити обґрунтованість доводів скаржника щодо ненаправлення приватним виконавцем запитів про отримання боржником доходів. Також зобов'язуючи приватного виконавця провести опис майна за адресою боржника (за адресою проживання - відповідно до ухвали суду), суд не дослідив наявний в матеріалах виконавчого провадження лист виконавчого комітету Степанецької сільської ради № 1319, з якого вбачається, що будинок АДРЕСА_2 (адреса боржника) зруйнований. І це є порушенням вимог статті 89 ЦПК України;
скаржник не надав доказів бездіяльності приватного виконавця, а суд не дослідив матеріали виконавчого провадження, отже не встановив наявність у них запитів приватного виконавця до реєстраційних органів щодо наявного у боржника майна, відповідей на такі запити, інформації, отриманої з електронних реєстрів, офіційних сайтів органів державної влади а також за результатом виїзду;
суд невірно застосував норму матеріального права, зокрема усупереч положень абзацу 2 частини четвертої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, суд своїм рішенням в частині зобов'язання приватного виконавця винести постанову про залучення працівників поліції, підмінив рішення та дії приватного виконавця;
зазначеним недолікам, допущеним судом першої інстанції, не надано належної уваги апеляційним судом при розгляді його апеляційної скарги.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Суди встановили, що рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08 лютого 2016 року в справі № 697/2565/15-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/55623083) позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість на загальну суму 2 953 242,09 грн та судовий збір у сумі 6 090 грн. Рішення на цей час не виконане.
Ухвалою рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 липня 2021 року в справі № 697/2565/15-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/98568823):
заяву ОСОБА_2 про видачу дублікатів виконавчих листів в справі № 697/2565/15-ц задоволено;
видано дублікат виконавчого листа № 697/2565/15-ц, виданого 13 травня 2016 року Канівським міськрайонним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в сумі 2 953 242,09 грн, та дублікат виконавчого листа № 697/2565/15-ц, виданого 13 травня 2016 року Канівським міськрайонним судом Черкаського області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 6 090 грн, виданих на підставі рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08 лютого 2016 року у справі № 697/2565/15-ц.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюком О. С. від 23 лютого 2022 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_6 з виконання дубліката виконавчого листа № 697/2565/15-ц, виданого 13 серпня 2021 року Канівським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики на загальну суму - 2 953 252,09 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюком О. С. від 23 лютого 2022 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 з виконання дубліката виконавчого листа № 697/2565/15-ц, виданого 13 серпня 2021 року Канівським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судового збору в сумі 6 090 грн. сплаченого останнім при подачі позову.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюком О. С. від 23 лютого 2022 року об'єднано виконавчі провадження № НОМЕР_6 та № НОМЕР_5 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_4.
23 лютого 2022 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюком О. С. (ВП № НОМЕР_6) накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_3 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів загальним розміром 3 256 265,30 грн.
23 лютого 2022 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюком О. С. (ВП № НОМЕР_6) накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_3 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів загальним розміром 3 256 265,30 грн.
06 вересня 2024 року представником стягувача - адвокатом Роїком В. І. було надіслано клопотання про вчинення виконавчих дій приватному виконавцю виконавчого округу Черкаської області Плесюку О.С., яке було надіслано останньому рекомендованим листом 07 вересня 2024 року (том 1, а. с. 269-275). Вказане поштове відправлення було вручене за довіреністю представнику приватного виконавця Плесюка О.С. 10 вересня 2024 року (том 1, а.с. 276-277).
11 вересня 2024 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О. С. (ВП № НОМЕР_6) оголошено розшук майна боржника: КМЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , що належить боржнику ОСОБА_3 (том 1, а.с.278-279).
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина друга статті 451 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що: «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що: «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».
Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (частина восьма статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 листопада 2024 року в справі № 910/10211/21 вказано, що:
«4.25 Відповідно до частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
4.26 Суд звертається до правової позиції Верховного Суду стосовно застосування частини 8 статті 48 цього Закону, викладеної у постанові від 17.02.2021 у справі № 904/3525/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, зокрема, такого змісту: періодичність проведення таких перевірок чітко визначено Законом, тобто такі перевірки мають вчинятися державним виконавцем систематично, а не одноразово. При цьому сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин того, що державним виконавцем проводилася перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною 8 статті 48 Закону, не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов'язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення. Водночас відсутність обґрунтованого висновку стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок про відсутність такого майна у боржника (подібний за змістом правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 915/1294/13, від 23.08.2018 у справі № 911/167/17, від 19.08.2019 у справі № 913/438/16).
4.27 Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій виснували, що приватний виконавець вчиняв періодично відповідні виконавчі дії.
4.28 Втім, з оскаржуваних судових рішень не вбачається встановлення судами попередніх інстанцій тієї обставини, що приватний виконавець Хоменко В. В., починаючи з 22.08.2022 (постанова про прийняття виконавчого провадження), в силу приписів частини 8 статті 48 Закону проводив не менше одного разу на два тижні перевірку щодо виявлення рахунків боржника та не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника і його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
4.29 Отже, суди попередніх інстанцій належним чином не спростували доводів скаржника про невчинення приватним виконавцем упродовж тривалого часу повних і своєчасних виконавчих дій у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу у цій справі».
Суди встановили, що: представник ОСОБА_2 - адвокат Роїк В. І. звернувся до суду зі скаргою, в якій указав, що саме на приватного виконавця покладено обов'язок вчиняти дії щодо своєчасного, повного та ефективного виконання рішення суду; матеріали скарги та копії матеріалів виконавчого провадження, які були надані суду, містять інформацію про наявність відкритих виконавчих проваджень № НОМЕР_6 та № НОМЕР_5 з виконання дубліката виконавчого листа № 697/2565/15-ц та на підставі їх об'єднання - зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4 щодо невиконаного судового рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у сумі 2 953 242,09 грн та судового збору у сумі 6 090 грн. В межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_6 ПВВО Черкаської області Плесюком О. С. накладено арешт на грошові кошти та на рухоме і нерухоме майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів загальним розміром 3 256 265,30 грн. Вказані дії у виконавчому провадженні вчинено на підставі відповідних постанов ПВВО Черкаської області Плесюка О. С. від 23 лютого 2022 року. Також представником стягувача - адвокатом Роїком В. І. 07 вересня 2024 року ПВВО Черкаської області Плесюку О. С. надіслано, а 10 вересня 2024 року вручено за довіреністю представнику ПВВО Черкаської області Плесюка О. С. клопотання про вчинення певних виконавчих дій, в якому надано інформацію про місця роботи боржника ОСОБА_3 , займані ним посади, адреси відповідних юридичних осіб. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О. С. від 11 вересня 2024 року (ВП № НОМЕР_6) оголошено розшук майна боржника: КМЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2, VIN номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , що належить боржнику ОСОБА_3 ; з 23 лютого 2022 року виконавцем у виконавчих провадженнях не вчинялися дії, спрямовані на виконання рішення суду від 08 лютого 2016 року. Винесення постанови у ВП НОМЕР_7 про оголошення в розшук КМЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2, VIN номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , що належить боржнику не свідчить про те, що виконавцем у повній мірі вживаються заходи з примусового виконання рішення суду, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про часткове задоволення скарги.
Аргумент касаційної скарги про недотримання апеляційним судом пункту 2 частини третьої статті 448 ЦПК України касаційний суд відхиляє з таких підстав. У статті 448 ЦПК, в редакції чинній на момент подання скарги, не було третьої частини і передбачалося, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року № 4094-IX (який набрав чинності 19 грудня 2024 року) зокрема, внесено зміни до ЦПК і статтю 448 ЦПК викладено в новій редакції. Тому апеляційний суд не міг порушити норму, яка не набрала чинності.
Аргумент касаційної скарги про те, що суд першої інстанції мав з'ясовувати поважні причини неприбуття в судове засідання виконавця необґрунтований, оскільки відповідно частини першої, другої статті 450 ЦПК, в редакції чинній на момент розгляду скарги, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Плесюка Олексія Степановича , яка підписана представником Кияницею Романом Віталійовичем, на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07 жовтня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року у справі за скаргою адвоката Роїка Володимира Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_2 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков