Справа № 127/4381/25
Провадження № 1-кс/127/1965/25
Іменем України
07 лютого 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2
за участю:
прокурора: ОСОБА_3 ,
підозрюваного: ОСОБА_4 , його захисника: адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гонтівка, Могилів-Подільського району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України -
Старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_6 07.02.2025 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання мотивовано тим, що в провадженні слідчого управління ГУНП у Вінницькій області перебувають матеріали кримінального провадження №42023022420000202 від 01.12.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.
В межах даного кримінального провадження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення та 07.02.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто одержання службовою особою, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб
У ході досудового розслідування є необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду: враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, існує ризик, що підозрюваний з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні: у органу досудового розслідування є підстави вважати, що підозрюваний в подальшому може як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб незаконно впливати на осіб, які будуть або вже допитані у якості свідків в цьому кримінальному проваджені, у тому числі на осіб, які брали участь у викритті його протиправної діяльності, а також на інших свідків, враховуючи той факт, що усі свідки на даний час в ході досудового розслідування не допитані в силу об'єктивних підстав, які можуть вказувати на вчинення злочину, а тому має можливість та може їх примушувати та вимагати від них дачу неправдивих показів, а також перешкоджати проведенню досудового розслідування.
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема санкцією ч. 3 ст. 368 КК України передбачено конфіскацію майна, тому, перебуваючи на волі, підозрюваний матиме змогу відчужувати належне йому на праві власності майно, з метою уникнення конфіскації.
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.
На підставі викладеного, слідчий, з погодженням з прокурором, звернувся до суду з вищевказаним клопотанням та просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав, просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 5 000 000,00 грн.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання.
Суд, дослідивши вказане клопотання, матеріали кримінального провадження №42023022420000202, заслухавши думку прокурора, пояснення підозрюваного та його захисника, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з часиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За приписами частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні слідчого управління ГУНП у Вінницькій області перебувають матеріали кримінального провадження №42023022420000202 від 01.12.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.
Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Статтею 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон) передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до вимог ст. 3 Закону військовий обов'язок включає серед іншого проходження військової служби.
Статтею 6 Закону передбачено, що одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Військовослужбовці, які проходять базову військову службу, звільняються зі служби, зокрема, за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.
У порушення зазначених вимог завідувач ендоскопічного кабінету - лікар-ендоскопіст клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону ОСОБА_7 , лікар-ортопед-травматолог травматологічного відділення клініки ушкоджень Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону ОСОБА_8 , які обіймали посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій та згідно з ч. 3 ст. 18 КК України є службовими особами та ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб, вчинили кримінальні правопорушення за наступних обставин.
Приблизно в середині жовтня 2023 року, у невстановлені, досудовим розслідуванням, точні дату та час, у ході розмови між раніше знайомими військовослужбовцем військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 командиром 1-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , останній висловив вимогу надати йому неправомірну вигоду у сумі від 500 до 1000 доларів США за допомогу у вирішенні питання щодо отримання висновку військово-лікарської комісії про визнання ОСОБА_9 обмежено придатним або непридатним до подальшого проходження служби в лавах Збройних Сил України без наявності на те законних підстав.
24.11.2023 старший лейтенант ОСОБА_9 , отримавши направлення з військової частини НОМЕР_1 , розпочав проходження військово-лікарської комісії з метою визначення придатності згідно до Положення військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402.
Пізніше, 28.11.2023 приблизно о 10.00 год, у ході телефонної розмови ОСОБА_4 надав усну вказівку ОСОБА_9 про те, що йому необхідно прибути в кабінет №121, де його буде очікувати лікар.
Того ж дня, знайшовши зазначений кабінет, ОСОБА_9 на виконання усних вказівок ОСОБА_4 почав спілкування із завідуючим ендоскопічного кабінету гастроентерологічного відділення Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону ОСОБА_7 , який в ході особистої розмови повідомив ОСОБА_9 про обізнаність у необхідності сприяння останньому у отриманні ним медичних документів, які б свідчили про визнання його непридатним до військової служби без наявних на те законних підстав та направив до конкретного лікаря, а саме - ОСОБА_8 .
Окрім цього, ОСОБА_7 також підтвердив, що за вказані дії ОСОБА_9 необхідно буде надати грошові кошти у сумі від 500 до 1000 доларів США, а також вказав про те, що йому потрібно буде заздалегідь (за пів години) повідомити про те, що ОСОБА_9 буде відвідувати лікаря травматолога.
01.12.2023 приблизно о 13.30 год. ОСОБА_9 перебував в кабінеті лікаря ортопед-травматолога відділення клініки ушкоджень Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону ОСОБА_8 , який повідомив ОСОБА_9 про необхідність повторного проведення рентгенологічних досліджень.
01.12.2023 ОСОБА_9 усвідомлюючи кримінально-протиправні наміри ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернувся до правоохоронних органів та повідомив про намір вчинення кримінального правопорушення зазначеними особами.
У подальшому 06.12.2023 о 16.18 год. ОСОБА_9 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів, прибув до раніше обумовленого місця поблизу будинку №45 по вулиці Київській у місті Вінниці, де зустрівся із ОСОБА_4 , який, використовуючи заходи конспірації, продемонстрував на власному мобільному телефоні у застосунку «калькулятор» дві суми у значенні «1500», що становило суму грошових коштів у розмірі 1500 доларів США за визнання військово-лікарською комісією ОСОБА_9 обмежено придатним до військової служби, а також «2500», що становило суму грошових коштів у розмірі 2500 доларів США за визнання військово-лікарською комісією ОСОБА_9 непридатним до військової служби. Водночас ОСОБА_4 повідомив, що у цих сумах можуть бути незначні відхилення та остаточну суму він буде розуміти «в кінці».
У подальшому, у період з 06.12.2023 до 05.01.2024 ОСОБА_9 проходив обстеження на визначення до придатності до проходження військової служби у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону, де діяв за вказівками ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які вживали заходів для оформлення медичних документів, які міститимуть неправдиву інформацію про стан здоров'я ОСОБА_9 .
Далі, 05.01.2024 ОСОБА_9 , перебуваючи у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону, отримав довідку військово-лікарської комісії №43 від 05 січня 2024 року про те, що він обмежено придатний до військової служби, непридатний до служби у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спец-спорудах та придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, установах, організаціях, навчальних закладах. Зазначена довідка була видана на підставі подання лікаря ортопед-травматолога відділення клініки ушкоджень Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону ОСОБА_8 , яка містила неправдиві відомості про те, що ОСОБА_9 має захворювання, відповідно до яких останній обмежено придатний до військової служби на підставі статей, зокрема 64б, 61б, 13б графи ІІІ Розкладу хвороб, що не відповідає дійсності.
Того ж дня, близько 16.30 год у ході телефонної розмови, ОСОБА_4 висловив вимогу ОСОБА_9 про те, що йому необхідно занести грошові кошти - неправомірну вигоду у розмірі 1500 доларів США особі на ім'я ОСОБА_10 , яка не була обумовлена у злочинних планах та умислах групи.
Відтак, 10.01.2024 близько 13.38 год. ОСОБА_9 , діючи під контролем працівників правоохоронних органів, перебуваючи в приміщенні ресторану «La Cucina», що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вулиця Соборна, буд. 53А, на виконання вказівки ОСОБА_4 передав ОСОБА_11 неправомірну вигоду для ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 та на виконання його вказівки грошові кошти у загальній сумі 1500 доларів США, у якості оплати за визнання його обмежено придатним до військової служби без наявних на те законних підстав.
Він же, ОСОБА_4 , діючи повторно, з прямим умислом, корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, за попередньою змовою групою осіб, організував одержання завідувачем ендоскопічного кабінету - лікар-ендоскопіст клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону ОСОБА_7 та лікарем ортопед-травматологом відділення клініки ушкоджень Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону ОСОБА_8 , які обіймали посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій та згідно з ч. 3 ст. 18 КК України є службовими особами, неправомірної вигоди за вчинення ними в інтересах ОСОБА_9 дій з використанням наданого їм службового становища, а саме за видачу медичних документів, які надають можливість ухилитися від виконання обов'язків військової служби, за наступних обставин.
20.03.2024 о 12.47 год. ОСОБА_9 , діючи під контролем працівників правоохоронних органів у ході телефонної розмови з ОСОБА_4 , отримав вказівку від останнього про те, що йому потрібно підготувати необхідні документи для повторного проходження військово-лікарської комісії, а 21.03.2024 о 12.06 год. повідомив про те, що вказані документи потрібно занести ОСОБА_7 , після чого ОСОБА_9 буде отримувати подальші інструкції.
05.04.2024 у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, ОСОБА_9 діючи під контролем працівників правоохоронних органів, перебуваючи поблизу Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, що за адресою: м. Вінниця, вулиця Князів Коріатовичів, 185, під час особистої зустрічі з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 отримав від останніх подальші інструкції щодо проходження лікування та вказівку про необхідність запису на прийом.
У подальшому, у період з 05.04.2023 до 26.09.2024 ОСОБА_9 проходив лікування у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону, де діяв за вказівками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які вживали заходів для оформлення медичних документів, які міститимуть неправдиву інформацію про стан здоров'я ОСОБА_9 .
В подальшому, 26.09.2024 о 13.52 год. ОСОБА_9 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів, прибув до раніше обумовленого місця поблизу будинку №6-Б по вулиці Данила Галицького у місті Вінниці, де зустрівся із ОСОБА_4 , який у завуальованій формі, використовуючи заходи конспірації, продемонстрував на власному мобільному телефоні суму у значенні «5000», що становило суму грошових коштів у розмірі 5000 доларів США за визнання військово-лікарською комісією ОСОБА_9 непридатним до військової служби, а також повідомив про те, що йому треба швидше вирішувати це питання. У свою чергу ОСОБА_9 , діючи під контролем працівників правоохоронних органів, підтвердив намір отримання ним висновку про визнання його непридатним до військової служби за грошові кошти у сумі 5000 доларів США.
Після цього, ОСОБА_9 продовжив проходити лікування та обстеження у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону, де діяв за вказівками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які вживали заходів для оформлення медичних документів, які міститимуть неправдиву інформацію про стан здоров'я ОСОБА_9
09.01.2025 та 10.01.2025 у ході телефонних розмов ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_4 про те, що може передати йому грошові кошти у сумі 2500 доларів США у якості завдатку, на що ОСОБА_4 сказав йому зателефонувати 11.01.2025 та він повідомить як та кому саме передати грошові кошти.
11.01.2025 у ході телефонної розмови, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_9 про те, що він може передати грошові кошти ОСОБА_11 , як і минулого разу.
Того ж дня, на виконання вказівки ОСОБА_4 , ОСОБА_9 у ході телефонної розмови, за допомогою месенджеру «WhatsApp», домовився про зустріч з ОСОБА_11 , яка не була обізнана про діяльність ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Відтак, 11.01.2025 близько 11.40 год. ОСОБА_9 , діючи під контролем працівників правоохоронних органів, перебуваючи за адресою: м. Вінниця, вул. Замостянська, буд. 26А, на виконання вказівки ОСОБА_4 передав ОСОБА_11 грошові кошти у загальній сумі 2500 доларів США, у якості частини оплати за визнання його непридатним до військової служби.
Далі, 04.02.2025 ОСОБА_9 , перебуваючи у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону, отримав Свідоцтво про хворобу №162 у якому зазначено, що він непридатний до військової служби. Вказане свідоцтво було видане на підставі подання лікаря ортопед-травматолога відділення клініки ушкоджень Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону ОСОБА_8 , яка містила неправдиві відомості про те, що ОСОБА_9 має захворювання, відповідно до яких останній непридатний до військової служби на підставі статті 61а графи ІІІ Розкладу хвороб, що не відповідає дійсності.
У подальшому, 06.02.2025 приблизно о 11.36 год, у ході телефонної розмови ОСОБА_4 надав інструкції ОСОБА_9 з приводу передачі решти суми грошових коштів. Зокрема, ОСОБА_4 повідомив про те, що ОСОБА_9 необхідно залишити кошти у кафе «Anzavi», що розташоване у будинку №17 по вулиці С. Петлюри у місті Вінниці та надіслав фото входу до зазначеного кафе. При цьому, ОСОБА_9 під час передачі грошових коштів співробітникам кафе потрібно було сказати, що це «Алекс залишив».
Відтак, 06.02.2025 близько 14.45 год. ОСОБА_9 , діючи під контролем працівників правоохоронних органів, прибув до приміщення кафе «Anzavi», що розташоване у будинку №17 по вулиці С. Петлюри у місті Вінниці, де на виконання вказівки ОСОБА_4 передав співробітникам вказаного кафе грошові кошти у загальній сумі 2500 доларів США, у якості другої частини оплати за визнання його непридатним до військової служби.
Після цього, приблизно о 15.46 год. 06.02.2025 ОСОБА_4 прибув до приміщення кафе «Anzavi», що розташоване у будинку №17 по вулиці С. Петлюри у місті Вінниці з метою отримання від співробітників вказаного кафе грошових коштів у сумі 2500 доларів США, які були залишені ОСОБА_9 , де був затриманий працівниками правоохоронних органів.
06 лютого 2025 року о 15 год. 49 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 615 КПК України.
07 лютого 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто одержання службовою особою, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Також, суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішення у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).
Проаналізувавши зміст клопотання про застосування запобіжного заходу, а також доданих до клопотання доказів, а саме: витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №42023022420000202 від 01.12.2023; повідомлення про підозру від 07.02.2025; протоколів допитів свідка; матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій; протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 06.02.2025, інших матеріалів кримінального правопорушення та пояснень підозрюваного наданих в судовому засіданні, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України обґрунтована.
У відповідності з пунктом 4 частини другої статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 має зареєстроване та постійне місце проживання, неодружений, раніше не судимий, однак відносно останнього до суду направлено обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
На теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_4 оголошено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Таким чином, враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки, тяжкість покарання за злочин по якому оголошено підозру, особу підозрюваного, суд під час розгляду клопотання дійшов висновку, що підозрюваний ОСОБА_4 перебуваючи на волі може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, здійснювати незаконний вплив на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Суд також враховує вік та стан здоров'я підозрюваного та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості клопотання слідчий суддя враховує, що слідчим та прокурором доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, а тому дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання та застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених названим Кодексом, а тому слідчий суддя вважає, що, з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу, ОСОБА_4 необхідно визначити заставу.
Згідно з частиною четвертою статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК)
Обґрунтовуючи виключність випадку та відповідно розмір застави в сумі 5 000 000,00 грн. прокурор в судовому засіданні пояснив, що вчинення злочинів, які впливають на обороноздатність країни в умовах війни є вкрай небезпечним явищем, підозрюваний є фінансово забезпеченою людиною, а також саме ОСОБА_4 являється основним фігурантом даного кримінального провадження.
В свою чергу підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник зазначали, що застава в сумі 5000000,00 грн. є завідомо непомірною, оскільки доходи підозрюваного складаються з його заробітної плати, яка становить 10000,00 грн. на місяць.
На думку слідчого судді, фінансовий стан підозрюваного не може вважатися виключним випадком, в розумінні статті 182 КПК України, а тому посилання прокурора, в цій частині, судом до уваги не приймаються.
В той же час, надаючи оцінку обставинам вчиненого кримінального правопорушення та враховуючи особу підозрюваного слідчий суддя вважає, що визначення застави навіть у максимальному розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України (242240,00 грн.), є недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та не зможе запобігти ризикам, про які зазначено вище.
Як уже зазначалося, 07 лютого 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто одержання службовою особою, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Детально проаналізувавши повідомлення про підозру та матеріали клопотання про застосування запобіжного заходу судом встановлено, що про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення повідомлено ОСОБА_4 та іншим особам, при цьому саме ОСОБА_4 являється головним фігурантом у даному кримінальному провадженні, а сам злочин спрямований на створення передумов для надання можливості військовозобов'язаним ухилятися від проходження військової служби.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Загальновідомим є те, що Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який до триває до цього часу.
В той час, коли Українські захисники та захисниці, Збройні Сили України та добровольці стали на захист незалежності нашої держави і гідно боронять Україну, інша частина «діячів», з метою власного збагачення, створюють передумови для надання можливості військовозобов'язаним ухилятися від проходження військової служби, що є вкрай небезпечним явищем, коли країна перебуває в умовах війни.
Як уже зазначалося, відповідно до частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених названим Кодексом.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК)
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
На думку слідчого судді обставини вчинення кримінального правопорушення та безпосередньо роль підозрюваного ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення (фактично організатор та основний фігурант), наслідком якого ухилення від мобілізації та, відповідно, ухилення від виконання обов'язку захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України в період дії воєнного стану, слід кваліфікувати як виключний випадок, коли застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини четвертої статті 182 КПК України розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Слідчий, за погодженням з прокурором, звернулися до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 5 000 000,00 грн., однак на думку слідчого судді такий розмір застави для підозрюваного є необґрунтований та може бути непомірним.
Як уже зазначалося, в судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник зазначали, що застава в сумі 5 000 0000,00 грн. є завідомо непомірною, оскільки доходи підозрюваного складаються з його заробітної плати, яка становить 10000,00 грн. на місяць.
Такі пояснення підозрюваного та його захисника судом до уваги не приймаються, оскільки будь-яких доказів на підтвердження матеріального стану підозрюваного стороною захисту слідчому судді не надано.
При цьому, як слідує з декларації підозрюваного ОСОБА_4 , яка подана ним як кандидатом на посаду 04.01.2025, та розміщена на загальнодоступному сайті Національного агенства з питань запобігання корупції, матеріальний стан підозрюваного ОСОБА_4 є достатньо високим та не може відповідати рівню матеріального забезпечення особи з щомісячним заробітком у розмірі 10 000,00 грн.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність визначення підозрюваному застави в розмірі 2 500 000,00 грн., яка не буде завідомо непомірною та зможе забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, а також зможе запобігти ризикам, про які зазначено вище та встановлено судом.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 372, 400 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесят) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , тобто до 15:49 год. 06 квітня 2025 року, в межах строку досудового розслідування.
Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 06 квітня 2025 року.
Одночасно визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 2 500 000 грн. (два мільйони п'ятсот тисяч гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає , без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматись від спілкування з особами, які являються свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти, внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя