Суддя ОСОБА_1
Справа № 644/136/25
Провадження № 1-в/644/93/25
11.02.2025
11 лютого 2025 року м. Харків
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
засудженого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2а приміщення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, в режимі відеоконференції, клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX, який звільняє від покарання або пом'якшує його стосовно засудженого,
У провадження Орджонікідзевського районного суд м. Харкова надійшло клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі за текстом - ОСОБА_4 /засуджений), про застосування Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX, який звільняє від покарання або пом'якшує його стосовно засудженого (а.с. 1).
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.08.2023 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ст. 126-1 КК України та призначено йому покарання:
-за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки;
-за ст. 126-1 КК України у виді позбавлення волі на строк один рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного за цим вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 20.05.2021 у справі № 610/1243/20, та остаточно визначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 вирахувано з дня ухвалення вироку суду, тобто з 28 серпня 2023 року.
09.08.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, чинний з 09 серпня 2024 року (надалі за текстом - Закон № 3886-ІХ), яким встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст. 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Вказаним Законом № 3886-ІХ підвищено поріг кримінальної відповідальності за крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрату чужого майна (ст. 185, 190, 191 КК України), чим скасовано кримінальну відповідальність за вчинення таких діянь, якщо вартість викраденого майна складає менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (надалі за текстом - НМДГ).
На підставі викладеного, засуджений ОСОБА_4 відповідно до вимог Закону № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, просив суд привести вирок суду у відповідність до вимог нового закону, який звільняє від покарання або пом'якшує його відносно засудженого.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 08.01.2025, справа № 644/136/25 визначена на розгляд судді ОСОБА_1 .
Засуджений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у режимі відеоконференції, у судовому засіданні підтримав свою заяву у повному обсязі.
У судовому засіданні прокурор Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова заперечував проти повного задоволення заяви ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування своєї позиції пояснив, що згідно вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.08.2023 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ст. 126-1 КК України. Дії кваліфіковані за ст. 126-1 КК України не підлягають декриміналізації за Законом № 3886-ІХ, тобто кримінальна караність цього діяння наразі не усунута (арк. о/с 22-25).
За вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 20.05.2021 засуджений ОСОБА_4 вчинив корисливі злочини, вартість майна отриманого злочинним шляхом за епізодами № 1-3 становили на момент вчинення правопорушення менше двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, та наразі підлягають декриміналізації, а засуджений підлягає звільненню від покарання, оскільки вони не є кримінально караними діяннями.
Суд, заслухавши пояснення засудженого, доводи прокурора, дослідивши матеріали справи, особову справу засудженого, дійшов висновку, що заява засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про приведення відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024 року підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
З матеріалів справи вбачається, що засуджений відбуває покарання в умовах ДУ «Харківська виправна колонія (№ 43)» (а.с. 1), яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Таджицька, 7, отже справа підсудна Орджонікідзевському районному суду м. Харкова на підставі ч.2 ст. 539 КПК України.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч. 2, 3 ст. 74 КК України.
Судом установлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимий вироками:
1). Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.08.2023 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ст. 126-1 КК України та призначено покарання:
-за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки;
-за ст. 126-1 КК України у виді позбавлення волі на строк один рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного за цим вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 20.05.2021 у справі № 610/1243/20, та остаточно визначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 вирахувано з дня ухвалення вироку суду, тобто з 28 серпня 2023 року
2). Балаклійським районним судом Харківської області від 20.05.2021 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 185 КК України та призначено покарання:
- за ч.2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на2 (два) роки;
- за ч.3 ст. 185 КК України- у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень призначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
Відповідності до прийнятого Верховною Радою України 18 липня 2024 року Закону № 3886-ІХ, який набув чинності 09 серпня 2024 року, статтю 51 КУпАП викладено в такій редакції: «Дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'яти діб.
Дія, передбачена частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.
Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частиною першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені особою, яка три і більше разів протягом року піддавалася адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна, - тягнуть за собою накладення штрафу від шестисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб».
Порівняно з попередньою редакцією цієї статті зазначені зміни передбачають, зокрема, збільшення мінімального порогу відмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення крадіжки, шахрайства, привласнення або розтрати з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 було зроблено висновок щодо декриміналізації викрадення чужого майна шляхом крадіжки та наголошено, що Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-ІХ, мають зворотну дію в часі.
Відповідно до положення ст. 51 КУпАП, в редакції Закону № 3886-ІХ, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Цим Законом № 3886-ІХ, внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та викладено ст. 51 КУпАП в новій редакції, якою визначено адміністративну відповідальність за вчинення дрібної крадіжки, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказаним Законом підвищено поріг кримінальної відповідальності за крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрату чужого майна (ст. 185, 190, 191 КК України), чим скасовано кримінальну відповідальність за вчинення таких діянь, якщо вартість викраденого майна складає менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Неоподаткований мінімум доходів громадян - це грошова сума розміром 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового Кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України. Підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України, визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи ( у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до Податкового кодексу України, сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян встановлюється на рівні податкової соціальної пільги. Податкова соціальна пільга дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлюється законом України про державний бюджет України на конкретно визначений рік, так станом на 2019 рік, згідно з Законом України «Про державний бюджет на 2019 рік», з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить 1 921,00 грн, з 01 липня 2019 року - 2 007,00 грн, з 01 грудня 2019 року - 2 102,00 грн тощо.
Відповідно до Податкового кодексу України, сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян встановлюється на рівні податкової соціальної пільги. Податкова соціальна пільга дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлюється законом України про державний бюджет України на конкретно визначений рік, так станом на 01 січня поточного року, зокрема:
у 2019 році -1 921,00 грн; 2020 році - 2102 грн; у 2021 році - 2270,00 грн.
Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з:
01 січня 2019 року по 30 червня 2019 року становив 960 грн 50 коп ( 1 921,00 грн - розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи у червені 2020 х 50%). Тобто, два неоподатковуваних мінімума доходів громадян за цей період становлять суму 2 розмірі: 960 грн 50 коп х 2 = 1921,00 грн
Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з:
01 січня 2020 року по 30 червня 2020 року становив 1 051 грн 00 коп ( 2 102,00 грн - розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи з квітня 2020 по травень 2020 х на 50 %). Тобто, два неоподатковуваних мінімума доходів громадян за цей період становлять суму 2 розмірі: 1 051 грн 00 коп х 2 = 2 102,00 грн;
01 січня 2021 року по 30 червня 2021 року становив 1 135 грн 00 коп ( 2 270,00 грн - розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи у квітні 2021 х на 50 %). Тобто, два неоподатковуваних мінімума доходів громадян за цей період становлять суму 2 розмірі: 1 135 грн 50 коп х 2 = 2 270,00 грн.
Згідно вироку Балаклійського районного суду Харківської області від 20.05.2021 (арк. о/с 6-7) засудженим ОСОБА_4 за ч. 2, 3 ст. 185 КК України на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень призначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, вчинено кілька епізодів крадіжок, вартість матеріальної шкоди, завданої шляхом таємного викраденого чужого майна стосовно кожного окремого епізоду становила:
Перший епізод на початку червня 2019 року близько 01 год 00 хв - 1 200,00 грн, що на момент вчинення кримінального правопорушення становить суму меншу двох НМДГ, зокрема меншу від 1 921,00 грн, тобто кримінальна караність цього діяння наразі усунута (арк. о/с 6);
Другий епізод від 29.04.2020 близько 23 год 00 хв - 242,60 грн, що на момент вчинення кримінального правопорушення становить суму меншу двох НМДГ, зокрема меншу від 2 102,00 грн, тобто кримінальна караність цього діяння наразі усунута (арк. о/с 6);
Третій епізод від 04.05.2020 близько 01 год 00 хв - 384,00 грн, що на момент вчинення кримінального правопорушення становить суму меншу двох НМДГ, зокрема меншу від 2 102,00 грн, тобто кримінальна караність цього діяння наразі усунута (арк. о/с 6 зворот).
Суд зазначає, що ці епізоди підлягають декриміналізації та за їх вчинення засуджений підлягає звільненню від покарання, оскільки сума викраденого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому він не є кримінально караними діяннями.
Згідно з вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.08.2023 (арк. о/с 22-25) засудженим ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185, ст. 126-1 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, вчинено крадіжку, вартість матеріальної шкоди, завданої шляхом таємного викраденого чужого майна становила:
1). за ч. 3 ст. 185 КК України завдано матеріальної шкоди на суму:
Перший епізод у квітні 2021 року близько 01 год 00 хв - 1 691 грн 11 коп, що на момент вчинення кримінального правопорушення становить суму меншу двох НМДГ, зокрема меншу від 2 270,00 грн, тобто кримінальна караність цього діяння наразі усунута (арк. о/с 22);
2). дії, які кваліфіковано за ст. 126-1 КК України, нині не підлягають декриміналізації за Законом № 3886-ІХ, тобто кримінальна караність цього діяння наразі не усунута (арк. о/с 22/ зворот).
Суд зазначає, що перший епізод підлягає декриміналізації та за його вчинення засуджений підлягає звільненню від покарання, оскільки сума викраденого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому він не є кримінально караними діяннями (арк. о/с 22).
Суд бере до уваги, що на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що посилання на застосування ч. 1 ст. 70 КК України, необхідно виключити, оскільки перший епізод за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.08.2023 підлягає декриміналізації на підставі ст. 5 КК України та Закону України № 3886-ІХ, що усуває караність діяння, та на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, звільняє засудженого від відбування покарання.
Окрім того, суд бере до уваги, що на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 20.05.2021 у справі № 610/1243/20, та остаточно визначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців.
Суд дійшов висновку, що посилання на застосування ч. 1 ст. 71 КК України, необхідно виключити, оскільки епізоди за вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 20.05.2021 підлягають декриміналізації на підставі ст. 5 КК України та Закону України № 3886-ІХ, що усуває караність діяння, та на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, звільняє засудженого від відбування покарання.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
За частиною 2 ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Згідно з ч.1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч.1 ст.74 КК України).
Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На переконання суду, унесення згаданих вище змін до законодавства України про адміністративну відповідальність безпосередньо впливає на закон України про кримінальну відповідальність, адже ці зміни визначають розмежування між діями які необхідно кваліфікувати як дрібну крадіжку, наслідком чого є притягнення особи до адміністративної відповідальності, і таємне викрадення чужого майна (крадіжка), і шахрайство, за що передбачена кримінальна відповідальність.
Беручи до уваги викладене, фактична декриміналізація викрадення майна, вартість якого не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має зворотну дію в часі, оскільки поліпшує становище особи. Відповідні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22.08.2024 по справі №567/507/23.
Згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, за якими: «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
Частина 6 ст. 3 КК передбачає, що зміни до КК можуть вноситися, зокрема, законами про внесення змін до законодавства України про адміністративні правопорушення, що відрізняє ситуацію, яка розглядається, від змін нормативно-правових актів інших галузей права.
Відповідно до положення ст. 51 КУпАП , в редакції Закону № 3886-ІХ, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, з 09.08.2024 кримінальна, а не адміністративна відповідальність за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату майна настає, якщо вартість такого майна з урахуванням відповідних положень Податкового кодексу України, закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, якщо вартість майна, здобутого злочинним шляхом становить менше 2 НМДГ на день вчинення злочинних діянь.
За приписами в ч. 2 ст. 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Підстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинення діяння.
Звільнення від відбування покарання на підставі ч.2 ст. 74 КК України можна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду засудження особи незалежно від того, відбуває вона покарання чи ні. При цьому законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання. Слід зазначити, що вказана підстава є обов'язковою для застосування судом. Передумовою для початку провадження щодо звільнення засудженого від відбування покарання за ч. 2 ст. 74 КК України завжди є прийняття і набрання чинності спеціальним законом, яким усувається караність діяння, за яке особу засуджено. Він є передумовою або правовою підставою ініціювання, розгляду питання та прийняття рішення про застосування звільнення від покарання щодо конкретної особи. Така процедура завершується прийняттям конкретного процесуального рішення судом.
За приписами ч. 3 ст. 74 КК України визначено, що призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими ч. 1 ст. 72 цього Кодексу.
Водночас, суд звертає увагу на те, що положеннями КК України та КПК України не передбачено можливості вирішення питання про приведення вироку суду у відповідність до закону, а лише передбачають лише можливість вирішення питання про звільнення засудженого від покарання та його відбування.
Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених п. 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до ч. 3 ст. 57, ч.1 ст. 58, ч.1 ст. КК України),11,13,13-2 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч. 2, 3 ст. 74 КК України.
Отже, на підставі викладеного вище, суд дійшов переконання про звільнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від:
а) покарання призначеного Балаклійським районним судом Харківської області від 20.05.2021 за ч. 2, 3 ст. 185 КК України на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння.
б) покарання призначеного Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 28.08.2023 за епізодом першим у квітні 2021 на суму, що становить 1 691 грн 11 коп за ч. 3 ст. 185 КК України на підставі ч.2 ст. 74 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння, тому до зазначених діянь застосовується ст. 5 КК України.
Натомість, дії, які кваліфіковано за ст. 126-1 КК України за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.08.2023, нині не підлягає декриміналізації за Законом № 3886-ІХ, тобто кримінальна караність цього діяння наразі не усунута (арк. о/с 22/ зворот).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що посилання на застосування ч. 1 ст. 70 КК України, необхідно виключити, оскільки перший епізод за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.08.2023 підлягає декриміналізації на підставі ст. 5 КК України та Закону України № 3886-ІХ, що усуває караність діяння, та на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, звільняє засудженого від відбування покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 20.05.2021 у справі № 610/1243/20, та остаточно визначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців.
Суд дійшов висновку, що посилання на застосування ч. 1 ст. 71 КК України, необхідно виключити, оскільки епізоди за вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 20.05.2021 підлягають декриміналізації на підставі ст. 5 КК України та Закону України № 3886-ІХ, що усуває караність діяння, та на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, звільняє засудженого від відбування покарання
Суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Покарання призначається за конкретною частиною та статтею КК України. Відповідно засуджену особу можна звільнити від покарання за конкретною частиною та статтею КК України, а не за окремим епізодом, який входить до складу кримінального правопорушення.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 вираховувати з 28.08.2023
За таких обставин, враховуючи, що суд саме звільняє засудженого від відбування покарання відповідно до ч.2 ст.74 КК України і не має повноважень змінювати вирок на стадії його виконання, у суду відсутні підстави для звільнення ОСОБА_4 від покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.08.2023, дії, які кваліфіковано за ст. 126-1 КК України, нині не підлягають декриміналізації за Законом № 3886-ІХ, тобто кримінальна караність цього діяння наразі не усунута (арк. о/с 22/ зворот), тому суд не знаходить підстав для звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст.74 КК України.
Відповідно до положень ч. 2 ст.74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Керуючись ст.107 ч.4, ст.537 ч.1 п.13, ст.539 ч.2 п.2 та ч.5, п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024, ст. 5, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71, ч.2 ст. 74, 75 КК України, суд
Клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX, який звільняє від покарання або пом'якшує його стосовно засудженого задовольнити частково.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання призначеного Балаклійським районним судом Харківської області від 20.05.2021 за ч. 2, 3 ст. 185 КК України, на підставі ч.2 ст. 74 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Виключити посилання на ч. 1 ст. 71 КК України у судовому рішенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.08.2023.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання призначеного вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.08.2023 за першим епізодом від квітня 2021 року за ч. 3 ст. 185 КК України на суму, що становить 1 691 грн 11 коп, на підставі ч.2 ст. 74 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Виключити посилання на ч. 1 ст. 70 КК України у судовому рішенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.08.2023.
В іншій частині визначеної раніше визначеної кваліфікації вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.08.2023 залишається незмінним, зокрема:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати засудженим вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.08.2023, яким ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ст. 126-1 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 вирахувано з дня ухвалення вироку суду, тобто з 28 серпня 2023 року.
Копію ухвали направити учасникам судового провадження до відома.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у випадку її оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.
Суддя ОСОБА_1