Справа № 128/4797/24
10 лютого 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі :
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання провідного інспектора Вінницького районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області ОСОБА_3 про звільнення від покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 27.03.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладенням обов'язків передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п.п. 2,4 ч. 3 ст. 76 КК України,-
До Вінницького районного суду Вінницької області надійшло вищевказане подання, яке мотивоване тим, що ОСОБА_4 з 06.05.2024 перебуває на обліку у Вінницькому районному відділі №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області. 08.08.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-ІХ. Вказаним Законом внесені зміни до статті 51 КУпАП, згідно з якими викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2684 грн. Особа, яка засуджена за діяння, карність якого законом усунена, згідно з частиною 2 статті 74 Кримінального кодексу України, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Згідно з вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 27.03.2024, сума заподіяних збитків, завданих ОСОБА_4 становить менше 2684 грн, а саме: 600,17 грн. Тому просять привести вирок у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-ІХ засудженому ОСОБА_4 ..
В судове засідання учасники судового провадження не з'явилися, хоч про день, час та місце судового розгляду повідомлялися судом у встановленому законом порядку.
Представник Вінницького районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області ОСОБА_3 попередньо подала до суду заяву, у якій просить подання відносно ОСОБА_4 розглядати за відсутності представника Вінницького районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області, подання підтримує та просить задовольнити.
ОСОБА_4 попередньо подав до суду заяву, у якій просить подання Вінницького районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області розглядати без його участі, подання підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити.
Прокурор Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_5 також попередньо подав до суду клопотання, у якому просить розглянути справу без технічної фіксації, з матеріалами справи ознайомився, не заперечує з приводу задоволення клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
В частині четвертій статті 107 КПК України визначено, що у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників судового провадження та без фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів кримінального провадження.
Оглянувши матеріали подання та матеріали особової справи засудженого ОСОБА_4 , суд дійшов такого висновку.
В пункті 13 частини першої статті 537 КПК України визначено, що під час виконання вироків, суд має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Установлено, що Вінницький міський суд Вінницької області вироком від 27.03.2024 визнав винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років; на підставі статті 75 КК України звільнив ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на неї обов'язків, відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 27.03.2024 набрав законної сили 27.04.2024.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За частиною першою статті 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Такий же принцип неявно гарантований і статтею 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, у статті 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 07.10.2024 (справа № 278/1566/21) дійшла висновку, що статті 185, 190, 191 фактично містять відсилку до статті 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна. Таким чином, кількісна зміна розміру дрібного викрадення з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян безпосередньо вплинула на суть таких кримінально караних діянь, як крадіжка, шахрайство, привласнення та розтрата, адже в тексті кримінального закону цей розмір прямо не визначено і він указаний законодавцем у статті 51 КУпАП. Отже, із часу набуття 09.08.2024 чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією статті 51 КУпАП. Як наслідок, для діянь, які на час їх вчинення становили кримінальне правопорушення за статтями 185, 190 або 191 КК України, але в яких вартість предмета кримінального правопорушення не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, обговорювана зміна «скасовує кримінальну протиправність діяння» у значенні статті 5 КК України.
В частині шостій статті 3 КК України передбачено, що зміни до КК України можуть вноситися, у тому числі, законами про внесення змін до законодавства України про адміністративні правопорушення.
У пояснювальній записці до запропонованих змін до статті 51 КУпАП законодавець їх метою визначив саме зміну кримінального законодавства щоби досягнути домірності при застосуванні кримінальної відповідальності за правопорушення незначної тяжкості.
Таким чином, Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 07.10.2024 (справа № 278/1566/21) дійшла висновку, що зміна до статті 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У той же час наголошено, що визначення суми, яка дорівнює два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, здійснюється виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діяв на час вчинення відповідного діяння.
Згідно з п. 5 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
В підпункті 169.1.1 розділу ІV Податкового кодексу України визначено, що сума податкової соціальної пільги встановлена в розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Таким чином, два неоподаткованих мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, що станом на 01.01.2023 становив 2684 грн.
Установлено, що ОСОБА_4 засуджений вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 27.03.2024 по ч. 4 ст. 185 КК за вчинення 23.07.2023 таємного викрадення чужого майна (крадіжки), в умовах воєнного стану, на суму 600,17 грн.
Враховуючи, що з часу набуття 09.08.2024 чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» кримінальна відповідальність за статтею 185 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки вартість предмета вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, станом на 23.07.2023 не перевищувала двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2684 грн), отже, до такого діяння мають бути застосовані положення статті 5 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
В процесі реалізації кримінальної відповідальності, найпоширенішою формою якої є покарання, іноді виникають такі юридичні факти, котрі призводять до необхідності звільнення особи від призначеного покарання. Одним із таких фактів є усунення злочинності діяння, тобто його декриміналізація, закріплене в частині другій статті 74 КК України.
Застосування положень цієї норми ґрунтується на положеннях статті 58 Конституції України про зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів та статті 5 КК України про зворотну дію кримінального закону у часі.
Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказана в частині другій статті 74 КК України підстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинення нею певного діяння.
Звільнення від відбування покарання на підставі частини другої статті 74 КК України можна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду - засудження особи, незалежно від того відбуває вона покарання, чи ні (наприклад, звільнена від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України чи виконання вироку відстрочене статтею 536 КПК України). При цьому, законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання. Вказана підстава є обов'язковою для застосування судом. Передумовою для початку провадження щодо звільнення засудженого від відбування покарання за частиною другою статті 74 КК України завжди є прийняття і набрання чинності спеціальним законом, яким усувається караність діяння, за яке особу засуджено. Він є передумовою або правовою підставою ініціювання, розгляду питання та прийняття рішення про застосування звільнення від покарання щодо конкретної особи. Така процедура завершується прийняттям конкретного процесуального рішення судом.
Враховуючи викладене та встановивши, що Вінницький міський суд Вінницької області вироком від 27.03.2024 ОСОБА_4 визнав винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, за викрадення майна, вартість якого станом на момент вчинення правопорушення не перевищувала двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тому відповідно до ст. 5 КК України, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» та на підставі частини другої статті 74 КК України негайно звільнити ОСОБА_4 від призначеного судом покарання.
Таким чином, подання Вінницького районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 5, 74 КК України, ст.ст. 107, 537, 539 КПК України, суд -
Подання Вінницького районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області про звільнення від призначеного судом покарання ОСОБА_4 - задовольнити.
Негайно звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 27.03.2024, у зв'язку із усуненням законом караності діяння.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1