Справа № 953/10854/24
н/п 2/953/628/25
05 лютого 2025 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
судді Єфіменко Н.В.,
за участі секретаря Лущан В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
27 листопада 2024 року ТОВ «Юніт Капітал» (далі: позивач) звернулось до ОСОБА_1 (далі: відповідач) з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №589494814 від 20.03.2020 в сумі 44 240, 34 грн.
В обґрунтування заявленої позовної вимоги позивач посилався на укладення 20.03.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем кредитного договору №589494814, за умовами якого останній отримав кредит в сумі 27 000 грн. із зобов'язанням повернути кредит, сплатити відсотки, набуття позивачем права вимоги за вказаним кредитним договором, невиконання відповідачем умов договору, що змусило позивача звернутись до суду з даним позовом.
До судового засідання учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з'явились. Представник позивача розгляд справи просив здійснювати за своєї відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, про що зазначив у позовній заяві. Відповідач причину неявки не сповістив.
Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Підстав передбачених ст.223 ЦПК України для відкладення справи, судом не встановлено.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце даного судового засідання, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності сторін.
Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:
20.03.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладений кредитний договір №589494814.
Відповідно до п.1.1 Договору передбачено, що за цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит на суму 27000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплачувати проценти Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах.
Згідно з п. 1.2 Договору, кредит надається строком на 126 днів.
Приписами п.1.3. Договору строк дії Договору обчислюється з моменту його укладення Сторонами та до закінчення строку на який надано Кредит, але в будь-якому разі Договір діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань.
Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у наступному розмірі - 303,78 % річних від суми Кредиту за весь час користування ним (далі - «Процентна ставка»), починаючи з першого дня надання суми Кредиту Позичальнику та до закінчення строку на який видавався Кредит (п.1.4 Договору).
У відповідності до п.1.5 Договору рекомендований розрахунок сукупної вартості Кредиту, суми та дати платежів, які здійснюються в ануїтетній формі, зазначаються в Графіку платежів, що є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до Договору).
Пунктом 1.7 Договору передбачено, що проценти за користування Кредитом, в розмірі передбаченому в п. 1.4. Договору, нараховуються за кожен день користування грошовими коштами, відповідно до суми Кредиту, яка фактично знаходиться в користуванні у Позичальника.
Відповідно до п.1.8 Договору, у випадку не повернення будь-якого з платежів, у строки передбачені Графіком платежів, Кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань Позичальника, при чому проценти за користування Кредитом нараховуються від фактичного залишку суми Кредиту. Всі нараховані проценти за користування Кредитом мають бути сплачені на дату кожного із наступних чергових платежів, при цьому Сторони погодили що Кредитодавець, по аналогії з порядком, визначеним в абз. 2 п.1 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» надає Позичальнику оновлений Графік платежів, шляхом відображення такого графіку в Особистому кабінеті Позичальника.
Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення його умов, яке мало місце під час дії Договору (п.3.7 Договору).
Також відповідачем підписаний паспорт споживчого кредиту.
Сторони узгодили графік платежів, що підтверджується Додатком 31 до Договору.
06.04.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем підписана додаткова угода про зміну умов Договору № 589494814 від 20.03.2020, відповідно до умов якої, сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору № 589494814 від 20.03.2020 на 14 днів, але в будь-якому разі Договір діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором, починаючи з дати укладення Додаткової угоди, Позичальник сплачує за користування кредитом 302,95 % річних від суми Кредиту на період строку дії цієї Додаткової угоди.
03.05.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем підписана додаткова угода про зміну умов Договору № 589494814 від 20.03.2020, відповідно до умов якої, сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору № 589494814 від 20.03.2020 на 14 днів, але в будь-якому разі Договір діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором, починаючи з дати укладення Додаткової угоди, Позичальник сплачує за користування кредитом 302,95 % річних від суми Кредиту на період строку дії цієї Додаткової угоди.
18.05.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем підписана додаткова угода про зміну умов Договору № 589494814 від 20.03.2020, відповідно до умов якої, сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору № 589494814 від 20.03.2020 на 14 днів, але в будь-якому разі Договір діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором, починаючи з дати укладення Додаткової угоди, Позичальник сплачує за користування кредитом 302,95 % річних від суми Кредиту на період строку дії цієї Додаткової угоди.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» своє зобов'язання виконало, надало відповідачу кредитні кошти в сумі 27 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 923e44c4-7ceb-490f-a4a9-045f721aab12 від 20.03.2020. довідкою АТ КБ «ПриватБанк» №08/2024.
Проте, відповідач свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 44 240,34 грн.
28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладений договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого останнє зобов'язується відступити фактору в особі ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги на умовах, визначених цим договором.
За п. 2.3 Договору розмір послуг фактора та надання фінансування клієнту за цим договором за кожен реєстр прав вимоги становить 100 грн, що оплачується клієнтом протягом 5 банківських днів з дати складання кожного реєстру прав вимог на банківський рахунок фактора, зазначений у відповідному пункті цього договору.
Відповідно до розділу І зазначеного вище договору: кредитний договір - кредитний договір, укладений між Клієнтом та Боржником, права вимоги за яким відступаються; право вимоги - означає всі права Клієнта та кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому; реєстр прав вимоги - означає перелік прав вимог до боржників, що відступається за цим Договором.
Строк дії договору факторингу № 28/1118-01 згідно з п.8.2 встановлений до 28.11.2019.
Додатковими угодами №19 від 28.11.2019, №26 від 31.12.2020 та №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 внесені зміни до вказаного договору факторингу, відповідно до яких, строк його дії продовжений до 01.01.2024 року включно.
Також, позивачем долучені бланки додатків до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, а саме: форми реєстру прав вимоги; форми повідомлення боржника за кредитним договором, форма акту повернення прав вимоги, а також витяги з додаткової угоди № 19 від 28.11.2019 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та додаткової угоди № 25 від 21.11.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018. Інформація про визначені вимоги і до яких саме боржників відсутня.
Також, до вказаного договору долучений витяг з реєстру прав вимоги №100 від 22.09.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 про відступлення права вимоги за кредитним договором №589494814 від 20.03.2020 де боржником є відповідач в сумі 44 240, 34 грн.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу №05/0820-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступило прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Строком дії вказаного договору зазначено 04.08.2021, але у будь-яклму разі до повного виконання сторонами зобов'язань
03.08.2021 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладена додаткова угода №2, відповідно до змісту якої строк дії договору №05/0820-01 продовжений до 31.12.2022.
30.12.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладена додаткова угода №3, відповідно до змісту якої строк дії договору №05/0820-01 продовжений до 30.12.2024.
До вказаного договору факторингу долучений витяг з реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 про відступлення права вимоги за кредитним договором №589494814 від 20.03.2020 де боржником є відповідач в сумі 44 240, 34 грн.
04.09.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладений договір факторингу №0409/24, відповідно до умов якого, фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до п.1.2 цього договору, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників та витягу з реєстру боржників від 04.09.2024 за договором факторингу №0409/24, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором №589494814 від 20.03.2020 де боржником є відповідач в сумі 44 240, 34 грн.
Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за відповідачем обліковується заборгованість за кредитним договором №589494814 від 20.03.2020 в сумі 44 240, 34 грн.
Встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд висновує:
У ч.1, ч.3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги, що визначено у ч.1 ст.633 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до приписів ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Тобто із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цього прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права за відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/15965/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора у зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч.1 ст.203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
В постанові від 18.10.2023 у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012 тощо).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізований належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 914/868/17, від 18.10.2018 у справі № 910/11965/16.
Позивачем зазначено, що право вимоги до відповідача переходило тричі: від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до позивача.
Разом з тим, на момент укладення Договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 боргові зобов'язання відповідача за Кредитним договором №589494814 від 20.03.2020 ще не існували, відтак не могли відступатися права кредитора за цим договором. Оскільки на момент укладення договору факторингу зобов'язання між первісним кредитором та відповідачем не виникло, то у первісного кредитора не існувало права вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018.
Крім того, на час укладення такого Договору сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину і цей предмет не індивідуалізовано належним чином.
Також, п. 4.1 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному Додатку. Вказаною формою реєстру прав вимог передбачено, що згідно пункту 1 на умовах Договору клієнт відступає фактору наступні права вимоги до наступних боржників (відповідні права вимоги мають бути вказані у таблиці, що містить такі стовпці: №, ПІБ Боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер та дата кредитного договору, заборгованість по основному боргу (тіло кредитну) (грн.), заборгованість по відсотках (грн.), Загальна заборгованість (грн.), сума фінансування (грн.).
Отже, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладення Договору відступлення прав вимоги 28.11.2018 не погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором охоплені зобов'язання відповідача, що виникли після укладення цього договору.
Спірний кредитний договір укладений 20.03.2020, тобто після укладання договору факторингу №28/1118-01.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що ТОВ «Таліон Плюс» не набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №28/1118-01 та в подальшому не міг його відчужувати ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та, відповідно, ТОВ «Юніт Капітал».
Оскільки позивач не є належним кредитором, підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором на його користь відсутні.
Щодо доводів позивача, що Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта у майбутньому (майбутня вимога). Виходячи з умов договору, таке право вимоги на майбутнє існувало лише з дня укладання Договору, з 28.11.2018 року і діяло на майбутнє, але в межах строку дії Договору, тобто з 28.11.2018 по 28.11.2019 року. Разом з тим, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, лише за умови їх визначеності.
Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу на які він посилається в обґрунтування позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, підстав задоволення позову не вбачається.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 81, 141, 247, 263-265, 268, 272, 273-276 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ 43541163, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літ. А, оф. 10.
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Повне судове рішення складено 10.02.2025.
Суддя Н.В. Єфіменко