Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відвід (самовідвід) судді
"10" лютого 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2728/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
розглянувши скаргу (вх. № 30032 від 28.11.2024) Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Я.В.
по справі:
за позовом Акціонерного товариства «Укрсиббанк», м. Київ
до Територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, м. Харків
про зобов'язання вчинити дії та звернення стягнення на предмет іпотеки
28.11.2024 року АТ «Укрсиббанк» звернувся до Господарського суду Харківської області зі скаргою (вх.№30032) про:
- визнання неправомірними та такими, що порушують права та законні інтереси АТ «Укрсиббанк» дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Яни Володимирівни, які полягають у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження №76150772 від 20.11.2024 року;
- визнання неправомірною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №76150772 від 20.11.2024 року;
- зобов'язання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Яни Володимирівни вжити заходів щодо усунення порушень законодавства та провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.12.2024 року (повний текст складено 16.12.2024 року, суддя Жигалкін І.П.) провадження з розгляду скарги (вх.№30032 від 28.11.2024 року) Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Я.В. - закрито.
В зазначеній ухвалі судом було зазначено, що 05 грудня 2024 року було розглянуто заяву (вх. № 29549 від 25.11.2024) Харківської міської ради про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, де Господарським судом Харківської області постановлено ухвалу у справі №922/2728/23 щодо задоволення даної заяви та визнано наказ Господарського суду Харківської області від 11.10.2023 виданого на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 07 вересня 2023 року таким, що не підлягає виконанню про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 10 квітня 2019 року по справі № 644/3546/17 визнана відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_1 та відповідно до положень ч. 3 ст.1277 ЦК України перейшла у власність територіальної громади міста Харкова, в рахунок погашення на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» (04070, м. Київ, вул. Андріївка, 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) заборгованості за кредитним договором №11311746000 у розмірі 42146.43 дол.США (Сорок дві тисячі сто сорок шість доларів США 43 цнт.), з яких: 41527.69 дол.США - заборгованість за кредитом, 618.74 дол.США - заборгованість за процентами, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
При цьому, судом на підставі цієї ухвали видано наказ на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 07 вересня 2023 року та постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 05 червня 2024 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 10 квітня 2019 року по справі № 644/3546/17 визнана відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_1 та відповідно до положень ч. 3 ст.1277 ЦК України перейшла у власність територіальної громади міста Харкова, в рахунок погашення на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» (04070, м. Київ, вул. Андріївка, 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) заборгованості за кредитним договором №11311746000 у розмірі 42146.43 дол.США (Сорок дві тисячі сто сорок шість доларів США 43 цнт.), з яких: 41527.69 дол.США - заборгованість за кредитом, 618.74 дол.США - заборгованість за процентами, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Даний наказ від 05 грудня 2024 року у справі №922/2728/23 було направлено стягувачу - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСИББАНК» (04070, м. Київ, вул. Андріївка, 2/12, код ЄДРПОУ 09807750).
Так, у справі №922/2728/23 предметом скарги є вимога щодо визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Я.В. від 20.11.2024 ВП № 76150772 про закінчення виконавчого провадження, яке було відкрите на підставі наказу Господарського суду Харківської області виданого 10.10.2023 №922/2728/23.
На момент розгляду скарги (вх. № 30032 від 28.11.2024) АТ «Укрсиббанк» на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Я.В. судом було розглянуто заяву (вх. № 29549 від 25.11.2024) Харківської міської ради про визнання наказу від 10.10.2023 таким, що не підлягає виконанню, яка була задоволена про що постановлено ухвалу від 05.12.2024р.
Суд констатував, що предметом оскарження за скаргою (вх. № 30032 від 28.11.2024) Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Я.В. припинив існувати, тобто відсутній предмет спору.
Проте, АТ «Укрсиббанк» не погодився з висновками викладеними в даній ухвалі подав до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.12.2024 року у справі №922/2728/23.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк» задоволено частково, скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.12.2024 року у справі №922/2728/23. Справу №922/2728/23, а саме матеріали скарги (вх № 30032 від 28.11.2024 року) Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Я.В. направлено до суду першої інстанції для розгляду.
Як зазначено в постанові, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції. Зазначаючи, що розгляд заяви та визнання наказу таким, що не підлягає виконанню не призвело до того, що спір за скаргою АТ «Укрсиббанк» припинив існувати.
Так, вимога АТ «Укрсиббанк» за скаргою стосується визнання неправомірними та такими, що порушують права та законні інтереси АТ «Укрсиббанк» дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Яни Володимирівни, що полягали у закритті виконавчого провадження.
Відповідні дії державного виконавця не були предметом судового дослідження, а постанова про закриття виконавчого провадження не припинила існувати з моменту визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Напроти визнання наказу таким, що не підлягає виконанню стало підставою для вчинення державним виконавцем дій для винесення постанови про закриття виконавчого провадження.
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про відсутність предмету спору у зв'язку з чим закрито провадження за скою є помилковими, адже обставини які зумовили спір та спір існують як станом на момент подання скарги так і станом на момент винесення оскаржуваної ухвали.
Після повернення матеріалів справи до першої інстанції (Господарського суду Харківської області), суд Господарського суду Харківської області у складі: судді Жигалкіна І.П. ознайомившись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 року у справі №922/2728/23, дійшов до висновку про заявлення самовідводу.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України, суддя не може брати участь в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, які викликають сумніви в об'єктивності та неупередженості судді. Відповідно до частини першої статті 38 ГПК України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. Згідно частини першої статті 39 ГПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 40 ГПК України, у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу. Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Згідно положень Кодексу суддівської етики, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов'язків, яка виявляється у змісті судових рішень та під час судового процесу і суддя має дбати про те, щоб його поведінка сприяла збереженню і поглибленню переконання суспільства у неупередженості судді при здійсненні ним своїх професійних обов'язків. Обґрунтований самовідвід свідчить про сумлінне виконання суддею своїх обов'язків. Обґрунтування самовідводу не може піддаватися сумніву.
Пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів (схвалені резолюцією 2006/23 від 27 липня 2006 року) визначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості.
Відповідно до статті 8 Загальної Декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом. Частиною першою статті шостої Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків. Згідно пункту 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи "Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів" - незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів.
Так, при винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що можуть впливати на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватись довірою не тільки з боку сторін в конкретному розгляді, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, на засадах верховенства права.
Відповідно до ст. 9 даного Закону, суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом.
Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.
Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 р. зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
В рішенні у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006 р. Європейський суд з прав людини зауважив, що стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного; стосовно об'єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність - це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Враховуючи наведене вище, задля уникнення сумнівів у сторін (учасників провадження у справі щодо розгляду скарги (вх. № 30032 від 28.11.2024) АТ «Укрсиббанк» на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Я.В.) в упередженості судді, оскільки матеріали судової справи №922/2728/23 містять певні докази на підставі, яких судом висловлено свою позицію з урахуванням правової обґрунтованості стосовно розгляду скарги на дії державного виконавця щодо зобов'язання останнього здійснити певні дії, які виникли на підставі наказу виданого Господарським судом Харківської області від 10.10.2023. При цьому ухвалою суду від 05.12.2023 визнано даний наказ таким, що не підлягає виконанню. А отже для усунення обставин, які можуть призвести до порушення прав та інтересів сторін у справі, які мають обґрунтовані очікування на задоволення своїх вимог, а також враховуючи Бангалорські принципи поведінки суддів доходять висновку про необхідність заявити самовідвід.
За даних обставин, з метою унеможливлення виникнення різного роду сумнівів у об'єктивності та неупередженості судді при розгляді даної справи (скарги), у відповідності до правил суддівської етики, з урахуванням принципу процесуального права, яка дає можливість вирішити питання про самовідвід на даній стадії, самовідвід підлягає задоволенню. Інші обставини, які б викликали сумнів в об'єктивності та неупередженості судді, відсутні.
Керуючись статтями 32, 35, 38, 232 - 236 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
Заявити та задовольнити самовідвід судді Жигалкіна І.П. від участі у розгляді скарги (вх. № 30032 від 28.11.2024) Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Я.В. по праві №922/2728/23.
Справу №922/2728/23, а саме матеріали скарги (вх № 30032 від 28.11.2024 року) Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Я.В. передати для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду для розгляду, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвалу складено та підписано 10 лютого 2025 року.
Суддя Жигалкін І.П.